Рішення

від 01.07.2015 по справі 905/3200/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 24/111/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2015 Справа № 905/3200/14

м. Запоріжжя

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Максима" (49006, м. Дніпропетровськ, вул. Кавалерійська, буд. 12-Б, ідентифікаційний код 31576896)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "БЕТОНМАШ" (84105, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Солодилова, буд. 1, ідентифікаційний код 00240052)

про стягнення 229 566, 54 грн.

Суддя Азізбекян Т.А.

Представники:

від позивача: Кітченков М.О., довіреність від 21.04.2014р.

від відповідача: не прибув

СУТЬ СПОРУ:

15.04.2015р. до господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Максима" з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Бетонмаш" про стягнення з відповідача 229 566,54 грн., з яких: сума основного боргу - 177 914, 16 грн., сума інфляційних витрат за березень - квітень 2014р. - 10 665, 28 грн., сума пені за період з 22.01.2014р. по 02.05.2014р. - 8 221, 07 грн., 36 % річних за період з 21.01.2014р. по 25.04.2014р. - 22 766, 04 грн.

Ухвалою від 15.04.2015р. порушено провадження у справі № 905/3200/14, присвоєно провадженню номер 24/111/15, справу призначено до розгляду на 25.05.2015р.

Станом на 18.05.2015р. від позивача надійшла письмова заява № 08/05-2015 про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої заявник просить суд стягнути з відповідача 380 342,22 грн., з яких: сума основного боргу - 172 914, 16 грн., сума інфляції 106 215,49 за період березень 2014р. - квітень 2015р., 36 % річних - 86 032,66 грн. за період з 22.01.2014р. по 24.05.2015р. та пеня - 15 179, 91 грн. за період з 22.01.2014р. по 22.07.2014р.

Заява про збільшення позовних вимог № 08/05-2015 відповідає вимогам статті 22 Господарського процесуального кодексу України та прийнята судом.

Відповідачем заявлено письмове клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Ухвалою від 25.05.2015р., за письмовим клопотанням сторін, строк вирішення спору продовжено на 15 днів - до 01.07.2015р. Судове засідання призначено на 01.07.2015р.

01.07.2015р. позивачем надана письмова заява № 24/06-2015 від 24.06.2015р. про збільшення розміру позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача 397 531,48 грн., з яких: сума основного боргу - 172 914, 16 грн., сума інфляції 117 094,57 за період березень 2014р. - травень 2015р., 36 % річних - 92 342,84 грн. за період з 22.01.2014р. по 30.06.2015р. та пеня - 15 179, 91 грн. за період з 22.01.2014р. по 22.07.2014р.

Заява про збільшення позовних вимог № 08/05-2015 відповідає вимогам статті 22 Господарського процесуального кодексу України та прийнята судом.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

У засіданні суду 01.07.2015р. оголошено вступна та резолютивна частини рішення.

Позивач підтримав вимоги, викладені у позовній заяві з урахуванням заяви № 24/06-2015 від 24.06.2015р. про збільшення розміру позовних вимог та зазначив, що відповідно до укладеного Договору № 040712ОП від 04.07.2013р., за накладними відповідачу здійснена поставка металопрокату на загальну суму 278 914,16грн., яка останнім оплачена частково. На час розгляду справи в суді сума основного боргу становить 172 914,16 грн. У відповідності до п. 5.2. договору відповідачу нарахована пеня в сумі 15 179, 91 грн. за період з 22.01.2014р. по 22.07.2014р., 36 % річних - 92 342,84 грн. за період з 22.01.2014р. по 30.06.2015р. та інфляційні витрати в розмірі 117 094,57 за період березень 2014р. - травень 2015р. Враховуючи викладене, позивач просить суд, на підставі ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 181, 193, 216, 217, 230, 231 Господарського кодексу України, позов задовольнити.

Відповідач в засідання 01.07.2015р. не прибув, надав суду клопотання про розгляд справи за відсутністю свого представника. У відзиві на позовну заяву ПАТ «Бетонмаш» визнає основну суму заборгованості в розмірі 172 914,16 грн., яка виникла по договору № 040712ОП/15-9160 від 04.07.2013р. Проти нарахування позивачем інфляційних, річних та пені відповідач заперечує в повному обсязі, так як порушення зобов'язань для ПАТ «Бетонмаш» сталося в результаті форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили), які мали для ПАТ «Бетонмаш» непередбачуваний, надзвичайний і невідворотний характер та не залежали від волевиявлення підприємства. Населений пункт, на території якого розташоване ПАТ «Бетонмаш» та його виробничі потужності, а саме: Донецька обл., м. Слов'янськ, (Слов'янська міська рада), включено до Переліку населених пунктів, на території яких здійснюється АТО, затвердженому розпорядженням КМУ від 30.10.2014 року № 1053-р. На сьогоднішній час антитерористична операція на території Донецької області триває. В період проведення активної фази антитерористичної операції у місті Слов'янську, під час бойових дій виробничі потужності ПАТ «Бетонмаш» зазнали значного зруйнування, що зробило неможливим на деякий час ведення господарської діяльності нашим підприємством. На даний час тривають відновлювальні роботи виробничих потужностей ПАТ «Бетонмаш», що постраждали в результаті обстрілів під час проведення бойових дій в ході антитерористичної операції у місті Слов'янську. Відновлюванні роботи тривають виключно за власні кошти підприємства. В умовах, які склалися, підприємство має недостатньо оборотних коштів для здійснення фінансово-господарської діяльності, і своєчасного розрахунку за господарськими договорами. На факт недостатності оборотних коштів вплинув не тільки вимушене зменшення обсягів виробництва, але й той факт, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 27.11.2014р. № 743 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ» до категорії неплатоспроможних», на рахунку відповідача в ВБР банку з 27.11.2014р. заблоковані кошти в розмірі 393 541, 97 грн., які по теперішній час нам не повернені, і по суті примусово вилучені із нашої господарської діяльності по незалежним від нас причинам. Це також вкрай негативно позначається на можливість ведення господарської діяльності нашим підприємством, так як із грошового обігу вилучена значна частина обігових коштів, а отримати кредиту, здійснюючи господарську діяльність у безпосередній близькості (45 км) з лінією ведення бойових дій - неможливо. Викладені обставини мають для ПАТ «Бетонмаш» надзвичайний невідворотний характер, вони не залежать від волевиявлення підприємства, та потягли за собою тимчасову неможливість належного виконання договірних зобов'язань з ТОВ «Максима». Крім того, відповідачем надано суду висновок Донецькій ТПП № 305/12-12/03 від 24.06.2015р., який підтверджує неможливість повноцінного ведення ПАТ «Бетонмаш» господарської діяльності с 14 квітня 2014 року по теперішній час, в зв'язку з настанням обставин, які носять непередбачуваний. надзвичайний і невідворотний характер, не залежать від волевиявлення підприємства, і унеможливлюють для ПАТ «Бетонмаш» виконання своїх зобов'язань по договору № 040712ОП/15-9160 від 04.07.2013р. Враховуючи викладене, відповідач просить суд позов задовольнити частково в сумі 172 914,16 грн. - заборгованість за отриману металопродукцію. В іншій частині позову відмовити.

Позивачем надано суду письмові заперечення на відзив, в яких, зокрема, зазначено, що форс-мажорні обставини, що виникли після настання строку оплати не можуть бути підставою звільнення відповідача від сплати річних та інфляційних втрат за невиконання грошового зобов'язання. До того, ж сплата відповідачем 36% річних є договірною величиною, що передбачена п. 5.2. договору купівля -продажу № 040712ОП від 04.07.2013р.Також п. 7.3. Договору сторони передбачили, що у разі виникнення форс-мажорних обставин сторона повинна повідомити про це іншу сторону в письмовій формі, не пізніше ніж за два дні з моменту настання відповідних обставин. Пунктом 7.4. Договору передбачено, що неповідомлення та несвоєчасне повідомлення сторони про дію форс-мажорних обставин, позбавляє сторону права посилатись на ці обставини для звільнення від відповідальності за невиконання своїх зобов'язань. Про дію форс-мажорних обставин відповідач повідомив ТОВ «Максима» лише у своєму відзиві на позов.

Неявка представника відповідача не перешкоджала вирішенню спору. Справа розглянута в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

04.07.2013р. між публічним акціонерним товариством «Бетонмаш» (Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Максима» (Продавець) укладений договір купівлі-продажу № 040712ОП 34, за умовами якого (п. 1.1.) Продавець зобов'язується протягом дії даного договору передати Покупцю металопродукцію окремими партіямит за цінами, в асортименті, кількості та іншим умовам, які зазначені в рахунках-фактурах до договору, які є його невід'ємною частиною, а Покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених договором.

Загальний об'єм товару, який передається за даним договором, визначається протягом строку дії договору з урахуванням кількості і асортименту (номенклатурі) товару за усіма переданим у відповідності з умовами даного договору окремим партіям товару (1.2.).

Згідно п. 1.3. договору, ціна на товар визначається в рахунках-фактурах або окремих додаткових угодах. Сторін та/або специфікаціях у письмовій формі по кожній партії товару до його поставки Покупцю.

Відповідно до п. 1.4. договору, Продавець зобов'язується оплатити товар протягом 30 (тридцяти) банківських днів з моменту передачі йому партії товару. Моментом передачі партії товару є дата підписання сторонами матеріальної накладної.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п. п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору купівлі-продажу № 040712ОП від 04.07.2013р. позивач передав, а відповідач прийняв металопрокату на загальну суму 278 914,16 грн., про що свідчать видаткові накладні та довіреності, які видані уповноваженій особі відповідача.

Отже, позивач виконав зобов'язання за договором у повному обсязі.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, не зважаючи на встановлений договором строк для проведення розрахунків, відповідач зобов'язання по оплаті отриманого товару у повному обсязі не здійснив, внаслідок чого сума основного боргу за поставлений, але не сплачений товар складає 172 914,16 грн., факт наявності якої підтверджується матеріалами справи й визнано відповідачем.

Глава 50 Цивільного кодексу України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, ст. 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, зобов'язання відповідача оплатити поставлений отриманий товар не припинено.

Відповідач доказів оплати товару за договором купівлі-продажу № 040712ОП від 04.07.2013р. в сумі 172 914,16 грн. суду не надав.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 172 914,16 грн. основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 15 179,91 грн. пені за період з 22.01.2014р. по 22.07.2014р.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

За приписами ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 5.1. договору, за порушення умов договору сторони несуть взаємну цивільно-правову відповідальність, передбачену діючим законодавством України.

Пунктом 5.2. договору сторонами узгоджено, що при прострочці оплати товару Покупець за вимогою Продавця сплачує йому суму боргу за весь період прострочки платежу, пеню, нараховану на неоплачену суму за кожний день прострочки платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період прострочки, 36 % річних від суми простроченого платежу.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22.11.96 встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Факт прострочення платежу матеріалами справи доведено, нарахування позивачем пені в сумі 15 179,91 грн. за період з 22.01.2014р. по 22.07.2014р. відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства. Перевіривши розрахунок пені суд встановив, що розрахунок здійснений вірно.

Разом з тим, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачає право господарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При прийнятті рішення суд, враховує надані відповідачем докази, бере до уваги доводи, які викладені у відзиві на позовну заву щодо знаходження ПАТ «Бетонмаш» в населеному пункті, на території якого здійснюється антитерористична операція, тому при вирішенні питання про зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача, який порушив зобов'язання, суд об'єктивно оцінивши даний випадок, знаходить за можливе зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню, до суми 7 589,96 грн.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.2. договору сторони узгодили, що за прострочку оплати товару Покупцем сплачує Продавцю 36% річних від суми простроченого платежу.

Вимога в частині стягнення 92 342,84 грн. 36 % річних за період з 22.01.2014р. по 30.06.2015р. відповідає діючому законодавству та договору, розрахунок судом перевірений у зв'язку з чим задовольняється у повному обсязі.

Вимога щодо стягнення 117 094,57 грн. інфляції за період березень 2014 року - травень 2015 року є доведеною та задовольняється судом.

Доводи відповідача щодо неможливості виконання грошового зобов'язання за відсутністю вини судом до уваги не приймаються, оскільки за загальним правилом, закріпленим у ч. ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України). Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у справі в сумі 7 950,63 грн. відноситься на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "БЕТОНМАШ" (84105, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Солодилова, буд. 1, ідентифікаційний код 00240052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Максима" ((49006, м. Дніпропетровськ, вул. Кавалерійська, буд. 12-Б, ідентифікаційний код 31576896) 172 914 (сто сімдесят дві тисячі дев'ятсот чотирнадцять) 16 коп. основного боргу, 117 094 (сто сімнадцять тисяч дев'яносто чотири) грн. 57 коп. інфляції, 92 342 (дев'яносто дві тисячі триста сорок дві) грн. 84 коп. 36 % річних, 7 589 (сім тисяч п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 96 коп. пені та 7 950 (сім тисяч дев'ятсот п'ятдесят) грн. 63 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.А. Азізбекян

Повне рішення складено 09.07.2015р.