Постанова

від 01.09.2015 по справі 905/3200/14

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

01.09.2015 справа №905/3200/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді Склярук О.І. Агапов О.Л., Дучал Н.М. При секретарі Поляковій А.О. за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:Кітченков М.О., за довіреністю не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Бетонмаш", м.Слов'янськ Донецької області на рішення господарського суду Запорізької області від 01.07.2015р. у справі№ 905/3200/14 /суддя Азізбекян Т.А./ за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Максима», м.Дніпропетровськ до відповідачаПублічного акціонерного товариства "Бетонмаш", м.Слов'янськ Донецької області простягнення 229 566,54грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Максима» звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Бетонмаш» про стягнення суми основного боргу у розмірі 172 914,16грн., пені у розмірі 15 179,91грн., 36 % річних у розмірі 92 342,84грн., інфляційних витрат в розмірі 117 094,57грн.

Господарським судом Запорізької області у справі № 905/3200/14 від 01.07.2015р. (суддя Азізбекян Т.А.) прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог. Стягнуто з ПАТ «Бетонмаш» на користь ТОВ «Максима» 172 914,16грн. суму основного боргу, 117 094,57грн. інфляції, 92 342,84грн. - 36% річних, 7 589,96грн. пені та 7 950,63грн. суму судового збору. Рішення обґрунтовано доведеністю позовних вимог в частині їх задоволення, а також приписами ст. 625 ЦК України та ст.83 ГПК України.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ПАТ «Бетонмаш» звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з заявою про поновлення строку на подання апеляційної скарги та з апеляційною скаргою, в якій просять рішення по справі скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову частково в сумі 172 914,16грн., вимоги в частині стягнення штрафних санкцій, інфляційних та річних не нараховувати, починаючи з 14.04.2014р. Заявник апеляційної скарги вважає, що при прийнятті рішення по справі не було враховано, що з 14.04.2014р. по незалежним від нього діям, істотно змінилися обставини ведення господарської діяльності, які унеможливили подальше виконання укладеного з Позивачем договору.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 12.08.2015р. відновлено пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги та порушено апеляційне провадження по справі.

На адресу Донецького апеляційного господарського суду від позивача по справі надійшов відзив на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні, представник позивача просив рішення по справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача (заявник апеляційної скарги) в судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання сторони був повідомлений належним чином. Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 12.08.2015р. явка сторін не була визнана обов'язковою.

В процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі (ст.101 ГПК України).

З огляду на наведене судова колегія вважає за можливим розглянути апеляційну скаргу без участі представника заявника апеляційної скарги.

Дослідивши обставини справи, апеляційну скаргу, вислухав пояснення представників сторін, які з'явилися у судове засідання, судова колегія зазначає наступне.

04.07.2013р. між Публічним акціонерним товариством «Бетонмаш» (Покупець та відповідач по цій справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Максима» (Продавець та позивач по цій справі) підписано договір купівлі-продажу № 040712ОП, згідно п.1 якого Продавець зобов'язується протягом дії даного договору передати Покупцю металопродукцію окремими партіями за цінами, в асортименті, кількості та іншим умовам які зазначені в рахунках-фактурах, а Покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених договором.

Загальний об'єм товару, який передається за даним договором, визначається протягом строку дії договору з урахуванням кількості і асортименту (номенклатурі) товару за усіма переданими у відповідності з умовами даного договору окремим партіями товару.

Ціна товару визначається в рахунках-фактурах або окремих додаткових угодах Сторін та / або специфікаціях у письмовій формі по кожній партії товару до її поставки Покупцю (п.1.3 договору).

Відповідно до п.1.4. договору, Продавець зобов'язується оплатити товар протягом 30 банківських днів з моменту передачі йому партії товару. Моментом передачі партії товару є дата підписання сторонами матеріальної накладної.

Як встановлено місцевим господарським судом, на виконання умов договору купівлі-продажу від 04.07.2013 р. позивач передав, а відповідач прийняв металопрокат на загальну суму 278 914,16грн, що підтверджується видатковими накладними, довіреностями, які видані уповноваженій особі відповідача.

Місцевим господарським судом також встановлено, що свої зобов'язання з оплати товару відповідач виконав не в повному обсязі, внаслідок чого утворилася заборгованість у сумі 172 914,16грн.

У зв'язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом та просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 172 914,16грн., пеню у розмірі 15 179,91грн. за період з 22.01.2014р. по 22.07.2014р., а також відповідно до п.5.2 договору 36% річних від суми простроченого платежу за період з 22.01.2014р. по 30.06.2015р. у сумі 92 342,84грн., стягнення інфляції за період з березня 2014р. по травень 2015р. у сумі 117 094,57грн.

Як зазначалося вище, рішенням по справі позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Бетонмаш» на користь ТОВ «Максима» 172 914,16грн. суму основного боргу, 117 094,57грн. - інфляції, 92 342,84грн. - 36% річних, 7 589,96грн. пені та 7 950,63грн. суму судового збору. Рішення обґрунтовано доведеністю позовних вимог в частині їх задоволення, а також приписами ст. 625 ЦК України та ст.83 ГПК України.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Стаття 11 ЦК України встановлює, що цивільні права та обов'язки виникають, зокрема із договорів та інших правочинів.

Згідно приписів ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до приписів ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Як свідчать матеріали справи відповідачу було поставлено: 05.12.2013р. товар на суму 134 382,38грн. (накладна № 5124); 06.12.2013р. товар на суму 84 993,54грн. (накладна №6123); 26.12.2013р. товар на суму 14 006,02грн., (накладна № 261210), 08.01.2014р. товар на суму 45 532,22грн. (накладна № 8012).

Згідно п. 1.4. договору, Продавець зобов'язується оплатити товар протягом 30 банківських днів з моменту передачі йому партії товару. Моментом передачі партії товару є дата підписання сторонами матеріальної накладної.

Тобто обов'язок щодо сплати товару виник у відповідача у січні - лютому 2014р.

Свої зобов'язання за договором відповідач виконував не належним чином. Оплата поставленого товару здійснювалася частками у лютому, січні, березні, квітні, травні та липні 2014 року.

Заборгованість на час звернення позивача до суду складає 1 721 914,16грн.

Доказів сплати цієї заборгованості не має.

Стаття 625 ЦК України встановлює, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, прострочивший виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наведене, місцевий господарський суд прийшов до правомірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Що стосується посилання відповідача на приписи ч.1 ст. 617 ЦК України, яка встановлює, що особа, яка порушила зобов'язання звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або не переборної сили, то судова колегія зазначає наступне.

Умовами звільнення від відповідальності за прямим приписом ст. 617 ЦК України є випадок і не переробна сила.

В той же час, відповідно до ст. 607 ЦК України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає. Але у випадку порушення грошових зобов'язань боржник не може посилатися на неможливість виконання, оскільки гроші є речами, визначними речовими ознаками Гроші, цінність яких визначається номіналом, є речами, які замінюються. Тому ні їх фізичне знищення, ні відсутність на банківському рахунку боржника не звільняють останнього від виконання грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

В силу приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання повинен повернути не лише суму основного боргу, а і на вимогу кредитора додаткову суму, розмір якої визначається у відсотковому відношення до простроченої суми - так звані проценти річних. Зазначені проценти не є неустойкою.

З огляду на наведене, у місцевого господарського суду відсутні підстави щодо звільнення відповідача від сплати інфляційних та від процентів річних у період з 14 квітня 2014р. по час прийняття рішення.

Судова колегія також зазначає, що Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», на який посилається заявник апеляційної скарги, містить положення, щодо звільнення від нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості лише за кредитними договорами та за несвоєчасне внесення платежів за житлово-комунальні послуги.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що рішення господарського суду від 01.07.2015р. відповідає вимогам чинного законодавства, прийнято з врахуванням усіх обставин справи, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування зазначеного рішення відсутні.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача по справі.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Бетонмаш», м. Слов'янськ на рішення господарського суду Запорізької області по справі № 905/3200/14 від 01.07.2015р. - залишити без задоволення

Рішення господарського суду Запорізької області по справі № 905/3200/14 від 01.07.2015р. - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з моменту набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя О.І. Склярук

Судді: О.Л. Агапов

Н.М. Дучал

Надруковано: 5 прим.

1. позивачу,1.відповідачу

1. у справу, 1. ДАГС

1. ГСДО