Рішення

від 06.07.2015 по справі 914/159/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2015 р. Справа№ 914/159/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Київторгфрукт»,м.Дніпропетровськ

до відповідача: Приватного підприємства «Соловій-Транс», м. Львів

про: стягнення 253110,19 грн. заборгованості за Договором-заявкою на автотранспортні послуги № 05/12/14 від 05.12.2014 року

Суддя Кидисюк Р.А.

Секретар Никитюк І.С.

Представники сторін:

від позивача: Архипов А.С. (довіреність від 03.07.2015 року)

від відповідача: Біла О.В. (довіреність від 12.01.2015 року)

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 06.07.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київторгфрукт» до Приватного підприємства «Соловій-Транс» про стягнення 253110,19 грн. заборгованості за Договором-заявкою на автотранспортні послуги № 05/12/14 від 05.12.2014 року.

Ухвалою суду від 23.01.2015 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 10.02.2015 року. Ухвалою суду від 10.02.2015 року розгляд справи відкладався на 03.03.2015 року. У судовому засіданні 03.03.2015 року оголошено перерву до 19.03.2015 року. Ухвалою суду від 19.03.2015 року продовжено строк розгляду спору, розгляд справи відкладено на 07.04.2015 року. Ухвалою суду від 07.04.2015 року позов залишено без розгляду.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.05.2015 року апеляційну скаргу ТзОВ «Київторгфрукт» б/н від 14.04.2015 року (вх. № ЛАГС 01-05/1706/15 від 14.04.2015 року) задоволено; Ухвалу господарського суду Львівської області від 07.04.2015 року скасовано; справу передано на розгляд до господарського суду Львівської області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями господарського суду Львівської області від 27.05.2015 року справу передано для розгляду судді Кидисюк Р.А.

Ухвалою суду від 28.05.2015 року справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 16.06.2015 року. Ухвалою суду від 16.06.2015 року розгляд справи відкладено на 06.07.2015 року.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав, наведених у позовній заяві та поясненні (вх.№14155/15 від 06.04.2015 р.). Зокрема, зазначив, що твердження відповідача про те, що відповідачем не підписувалось договору, спростовується самим оригіналом договору міжнародного перевезення, який долучено до матеріалів справи. Укладення Договору та заявки на перевезення, а також факт перевезення вантажу підтверджуються долученою до матеріалів справи копією CMR, а також копією електронної переписки між сторонами щодо вказаного перевезення.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти задоволення позову заперечив повністю з підстав, наведених у поданому 03.03.2015 р. запереченні вх.№9091/15 на позовну заяву та доповненні вх. № 24852/15 від 16.06.2015 року до заперечення на позовну заяву. Зокрема, зазначив, що відповідачем (його уповноваженою особою) не підписувалось договору, договору-заявки, іншого правочину з позивачем щодо здійснення вказаного перевезення. Позивачем не додано оригіналів доказів завантаження транспортного засобу, підтвердження укладення договору, доказів передання товару. Відповідач наголошує, що подана позивачем копія CMR не заповнена належним чином, не містить усіх необхідних реквізитів, а головне п.23 не містить номеру шляхового листа, прізвища водія та штампу підприємства перевізника. Копія вказаної CMR також не містить фактичного часу прибуття під завантаження та вибуття з під-завантаження (п.22). Пункт 16 також не заповнений перевізником, не містить реквізитів перевізника (наіменування, адреса, телефон). Незаповнений і п.13 CMR, який відповідно до Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів повинен містити реквізити контракту купівлі-продажу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

30.11.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київторгфрукт» (Замовник) та Приватним підприємством «Соловій-Транс» (Перевізник) укладено Договір міжнародного перевезення вантажів (Договір), відповідно до п.1.1. якого за цим Договором Перевізник зобов'язався за дорученням Замовника та за його рахунок організувати та надати транспортні послуги (а саме: послуги пов'язані з організацією та забезпеченням перевезень вантажу відповідно до цього Договору).

05.12.2014 року між Приватним підприємством «Соловій-Транс» (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київторгфрукт» (Замовник) укладено Договір-заявку №05/12/14 на автотранспортні послуги (Договір-заявку), відповідно до п.1. якої Виконавець зобов'язався власними силами своєчасно й у повному обсязі доставити за місцем призначення наданий йому вантажовідправником вантаж, а Замовник зобов'язався сплатити узгоджену вартість доставки.

Згідно Договору-заявки Приватним підприємством «Соловій-Транс» було прийнято до виконання замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Київторгфрукт» на перевезення вантажу персимони за маршрутом Hillfresh International BV, Spoorlan 12, 2991 LM Barendrecht, Netherlands - п/п Ягодин - Україна, м. Вишневе.

Умови перевезення були узгоджені обома сторонами в Договорі-заявці на автотранспортні послуги від 05.12.2014 року №05/12/14.

Відповідно до Договору-заявки сторони погодили дату завантаження вантажу 05.12.2014 р. Орієнтовна дата прибуття на митний термінал 09.12.2014 р.

На підтвердження факту перевезення вантажу позивачем до матеріалів справи долучено також копію міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR).

Відповідно до п.21 міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) датою завантаження авто зазначено 05.12.2014 р.

Відповідно до рахунку Invoice nr. 389868 DD 05-12-14 вартість вантажу прийнятого до перевезення складає 13080,63 Євро (що згідно офіційного курсу НБУ на 11.12.2014 р. становить 253110,19 грн.).

Згідно з п.10 Договору-заявки Виконавець зобов'язаний інформувати Замовника, шляхом відправлення смс повідомлень відповідного змісту контактній особі Замовника на номер 0676242343, про настання з вантажем наступних подій: прибуття автомобіля з вантажем на державний кордон України, перетин державного кордону України знаходження на відстані 100-120 км від митного терміналу, відомості про вилучення товару на митниці відразу після отримання таких даних, відповідність зазначеної в CMR та фактичної при завантаженні товару, а також наявності пломб після митного очищення.

Починаючи з 08.12.2014 р. позивач не отримав дані про маршрут авто, а 09.12.2014 р. авто SCANIA Nr. CJ35FILFIL, яке здійснювало перевезення вантажу, на митний термінал не прибуло. Після виявлення факту неприбуття вантажу позивач звернувся до відповідача з претензією про повідомлення причин неприбуття вантажу.

За інформацією позивача в приватній розмові відповідач повідомив, що вантаж було втрачено і на даний час він вживає заходи по виплаті страхового відшкодування відповідно до договору страхування.

Як вказує позивач, Приватним підприємством «Соловій-Транс» було завдано збитки Товариству з обмеженою відповідальністю «Київторгфрукт» в зв'язку із втратою вантажу на суму 13080,63 Євро, що згідно офіційного курсу НБУ на 11.12.2014 р. становить 253 110,19 грн., які позивач просить суд стягнути на його користь з відповідача.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, відповідач вказує, що позивачем не надано оригіналу або засвідченої відправником копії вантажної накладної, що свідчить про відсутність факту укладення договору перевезення вантажу. За відсутності вантажної накладної (СMR) відсутній факт прийняття вантажу перевізником, а отже, відповідач не може бути притягнений до відповідальності за збереження вантажу, який йому не було передано. Надана позивачем не заповнена належним чином ні відправником, ні перевізником копія CMR жодним чином не підтверджує прийняття перевізником вантажу.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з ст. 175 Господарського Кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно з ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Господарські зобов'язання між сторонами виникли на підставі Договору міжнародного перевезення вантажів від 30.11.2014 року.

Договір є підписаний керівником відповідача та скріплений печаткою відповідача на кожному аркуші без будь-яких зауважень, а отже, всупереч заявам представника відповідача, є укладеним відповідно до умов статей 180 і 181 ГК України.

Відповідно до п.1.2. Договору в своїй діяльності сторони керуються положеннями цього Договору, Конвенцією про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КПДВ) і Протоколу до Конвенції КПДВ від 05.07.1978, Митної Конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенції МДП), Цивільним кодексом України, Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність», іншими Конвенціями, законами та нормативно-правовими актами України, що відносяться до міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до п.2.2. Договору терміни подачі під завантаження автотранспортних засобів, строки доставки, адреси, а також обсяги і найменування вантажів, що підлягають перевезенню, встановлюються шляхом подачі письмової заявки за узгодженою формою (за допомогою факсимільного зв'язку, або по електронній пошті, з наявністю відбитків печаток та підписів Сторін), яка є невід'ємною частиною даного договору. Електронна та факсимільна копія заявки мають силу договору. Перевізник повинен протягом однієї години з часу відправлення Замовником заявки надати підтвердження про готовність у вказаний в заявці строк подати транспорт під завантаження, або надати письмову відмову в можливості виконання заявки.

Пунктом 2.5.2. Договору сторони визначили, що заявка вважається прийнятою до виконання, якщо протягом однієї години з моменту надання Перевізнику заявки Замовником не надійшла письмова відмова від Перевізника на адресу Замовника.

З долученої до матеріалів справи витягу переписки сторін з електронної пошти позивача вбачається, що листування з відповідачем позивач здійснював на вказану на сайті Приватного підприємства «Соловій-Транс» (http://www.soloviy-trans.com.ua/kontakty) електронну адресу головного офісу 1 відповідача transsolo@mail.ru .

Так, 04.12.2014 року позивачем отримано електронною поштою від відповідача електронного листа із сімома вкладеннями, що підтверджується роздруківкою з електронної пошти позивача. Вкладення до згаданого листа містили інформацію про водіїв та транспортні засоби, які були залучені відповідачем для здійснення прогнозованого на наступний день перевезення, а саме: електронна копія страхового сертифікату на транспортний засіб номер CJ06FIL, електронна копія посвідчення водія Ballerino Giuseppe, електронна копія страхового сертифікату на транспортний засіб номер CJ35FIL, електронна копія документів на транспортний засіб номер CJ06FIL, електронна копія документів на транспортний засіб CJ35FIL, електронна копія виписки з реєстру.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін.

05.12.2014 року позивачем отримано електронною поштою підписану відповідачем та скріплену печаткою відповідача договір-заявку від 05.12.2014 року №05/12/14, яка є невід'ємною частиною Договору міжнародного перевезення вантажів від 30.11.2014 року.

Оскільки як визначено пунктом 2.2. договору електронна та факсимільна копія заявки мають силу договору, надісланий відповідачем на електронну адресу позивача договір-заявка від 05.12.2014 року №05/12/14 має силу Договору та є обов'язковою до виконання.

Відтак, суд не бере до уваги викладені відповідачем у своїх запереченнях проти задоволення позовних вимог твердження про те, що Договір на перевезення вантажу та заявка ним не підписані, оскільки вказане спростовується долученими до матеріалів справи копіями Договору міжнародного перевезення вантажів від 30.11.2014 року та Договору-заявки від 05.12.2014 року №05/12/14, як підписані зі сторони відповідача та скріплені його печатками без зауважень, а оригінали надані для огляду позивачем у судовому засіданні.

Окрім того, твердження відповідача про те, що заявка чи інший правочин щодо перевезення не підписувалися відповідачем, спростовується також копією довідки вих.№2/0814 від 08.12.2014 року з електронної переписки між сторонами, з якої вбачається, що відповідач підтверджує не тільки здійснення перевезення зазначеними у заявці транспортними засобами, але і вартість перевезення, а також зазначає номер і дату інвойсу, які відповідають зазначеним у CMR.

Відповідно до ч. 3 ст. 909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно з статтею 9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення (далі - Конвенція) вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. Якщо вантажна накладна не містить спеціальних застережень перевізника, то, якщо не доведено протилежне, припускається, що вантаж і його упаковка були зовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що кількість вантажних місць, а також їх маркування та нумерація відповідали заявам, які містилися у вантажній накладній.

Статтею 5 Конвенції визначено, що вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

Як зазначає відповідач у своїх запереченнях на позовну заяву подана позивачем копія CMR не заповнена належним чином, не містить усіх необхідних реквізитів, а головне п.23 не містить номеру шляхового листа, прізвища водія та штампу підприємства перевізника. Копія вказаної CMR також не містить фактичного часу прибуття під завантаження та вибуття з під-завантаження (п.22). Пункт 16 також не заповнений перевізником, не містить реквізитів перевізника (наіменування, адреса, телефон). Незаповнений і п.13 CMR, який відповідно до Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів повинен містити реквізити контракту купівлі-продажу.

На думку відповідача, за відсутності вантажної накладної (СMR), відсутній факт прийняття вантажу перевізником, а отже відповідач не може бути притягнений до відповідальності за збереження вантажу, який йому не було передано. Оскільки долучена до справи копія CMR не заповнена належним чином, вона не може слугувати підставою для притягнення його до відповідальності.

Разом з тим, суд звертає відповідача, що пунктом 2.5.7. Договору передбачено виключний обов'язок відповідача контролювати та забезпечувати наявність у CMR фактичного часу та дати прибуття під завантаження та вибуття з-під завантаження.

Відповідно до статті 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

CMR оформляється на бланку стандартної форми і містить 24 графи, в яких вказуються такі відомості, як найменування відправника, одержувача та перевізника, місце завантаження та розвантаження вантажу, відомості про вантаж (найменування, кількість місць, вага брутто, обсяг, рід пакування), умови оплати, вказівки відправника, зауваження та застереження перевізника, особливі узгоджені умови, дата і час вкладання, відмітка (підпис та печатка) отримувача про одержання вантажу, підпис та печатка відправника і перевізника.

Щодо неналежного заповнення усіх реквізитів CMR, то проаналізувавши наявні в справі докази в сукупності, суд дійшов висновку, що Приватним підприємством «Соловій-Транс» було прийнято до виконання замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Київторгфрукт» на перевезення вантажу персимони за маршрутом Hillfresh International BV, Spoorlan 12, 2991 LM Barendrecht, Netherlands - п/п Ягодин - Україна, м. Вишневе згідно Договору-заявки від 05.12.2014 року №05/12/14 на підставі укладеного між сторонами Договору міжнародного перевезення вантажів від 30.11.2014 року, що підтверджується долученою до справи міжнародною товарно-транспортною накладною CMR. Факт здійснення перевезення на підставі вказаної накладної CMR та вартість перевезення згідно рахунку Invoice nr. 389868 DD 05-12-14 у розмірі 13080,63 Євро відповідач визнав згідно долученої до справи довідки відповідача вих.№2/0814 від 08.12.2014 року.

Неправильне заповнення товарно-транспортної накладної як зі сторони позивача, так і зі сторони відповідача, не спростовує самого факту здійснення перевезення вантажу, а також не може слугувати підставою для звільнення тієї чи іншої сторони від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання Договору.

Положеннями статті 924 ЦК України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно з положеннями частин 1, 2 статті 17 Конвенції, відповідно до якої перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Отже, Конвенція закріплює презумпцію вини перевізника у випадку повної чи часткової втрати вантажу, його пошкодження чи прострочення доставки. Цей принцип закріплений і у внутрішньому законодавстві України, а саме в ст. 924 ЦК України.

Як вказує позивач, Приватним підприємством «Соловій-Транс» було завдано збитки Товариству з обмеженою відповідальністю «Київторгфрукт» в зв'язку із втратою вантажу на суму 13080,63 Євро, що згідно офіційного курсу НБУ на 11.12.2014 р. становить 253 110,19 грн., які позивач просить суд стягнути на його користь з відповідача.

Починаючи з 08.12.2014 р. позивач не отримав дані про маршрут авто, а 09.12.2014 р. авто SCANIA Nr. CJ35FILFIL, яке здійснювало перевезення вантажу, на митний термінал не прибуло. Після виявлення факту неприбуття вантажу позивач звернувся до відповідача з претензією про повідомлення причин неприбуття вантажу. Жодної письмової відповіді від відповідача надано не було. Позивач вказав, що при цьому в приватній розмові відповідач повідомив, що вантаж було втрачено, і відповідач вживає заходи по виплаті страхового відшкодування відповідно до договору страхування.

Матеріалами справи спростовуються твердження відповідача про те, що позивачем не надано оригіналу або засвідченої відправником копії вантажної накладної, що свідчить про відсутність факту укладення договору перевезення вантажу. Не заслуговують на увагу також пояснення, що за відсутності вантажної накладної (СMR) відсутній факт прийняття вантажу перевізником, а отже, відповідач не може бути притягнений до відповідальності за збереження вантажу, який йому не було передано.

Так, з аналізу положень статті 17 Конвенції вбачається, що перевізник несе відповідальність за повну або часткову втрату вантажу або за його пошкодження, яке сталося в проміжок часу між прийняттям вантажу до перевезення та його здаванням, а також за запізнення доставки . Перевізник звільняється від цієї відповідальності, якщо втрата вантажу, його пошкодження або запізнення відбулися з вини правомочної за договором особи, внаслідок наказу останнього, не викликаного будь-якою виною перевізника, яким-небудь дефектом самого вантажу або обставинами, уникнути які перевізник не міг і наслідки яких він не міг запобігти.

Тобто, в спірних правовідносинах відповідальність за втрату вантажу, після його прийняття до перевезення, покладається саме на перевізника.

Підпунктом 2.5.11. договору визначено обов'язок саме відповідача нести відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору.

Згідно з п.7.7. договору міжнародного перевезення відповідач несе повну відповідальність перед позивачем за результат роботи третіх осіб, залучених ним до виконання своїх обов'язків, як за власні дії.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що прийнявши до виконання замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Київторгфрукт» на перевезення вантажу персимони за маршрутом Hillfresh International BV, Spoorlan 12, 2991 LM Barendrecht, Netherlands - п/п Ягодин - Україна, м. Вишневе згідно Договору-заявки від 05.12.2014 року №05/12/14, укладеної на виконання Договору міжнародного перевезення вантажів від 30.11.2014 року, відповідач не виконав належним чином умов Договору щодо надання транспортних послуг щодо доставки за місцем призначення наданого йому вантажовідправником вантажу.

У свою чергу, відповідач не довів належне виконання умов Договору міжнародного перевезення вантажів від 30.11.2014 року, натомість заперечив проти факту укладення самого договору, договору-заявки та факту здійснення перевезення на підставі долученої до справи товарно-транспортної накладної CMR. Вказані заперечення відповідача спростовані матеріалами справи.

Отже, вантаж втрачено під час здійснення відповідачем перевезення вантажу на підставі Договору-заявки від 05.12.2014 року №05/12/14, укладеної на виконання Договору міжнародного перевезення вантажів від 30.11.2014 року.

За таких обставин, збитки, завдані клієнту внаслідок невиконання чи неналежного виконання обов'язку щодо перевезення вантажу перевізником, підлягають стягненню з перевізника.

Разом з тим, відповідач, в свою чергу, може звернутися з вимогами про відшкодування збитків в порядку регресу до осіб, залучених ним в процесі здійснення перевезення.

Саме перевізник має спростовувати свою вину шляхом подання належних доказів (Постанова Вищого господарського суду України від 17.05.2007 р. у справі №4/1643-21/211, Постанова Вищого господарського суду України від 08.05.2012 р. у справі №6/5009/6766/11).

З огляду на викладене, суд вважає підставними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 13080,63 Євро, що згідно офіційного курсу НБУ на 11.12.2014 р. становить 253 110,19 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки спір виник з вини відповідача, у відповідності до ст. 49 ГПК України судовий збір слід покласти на нього у повному обсязі.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, Конвенцією про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з боржника - Приватного підприємства «Соловій-Транс» (79024, м. Львів, вул. Промислова, будинок 21, квартира 7; код ЄДРПОУ 39052784) на користь стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Київторгфрукт» (49064, м. Дніпропетровськ, вул. Коксохімічна, будинок 5; код ЄДРПОУ 37360474) 13080,63 Євро (тринадцять тисяч вісімдесят євро 63 євроцентів), що згідно офіційного курсу НБУ на 11.12.2014 р. становить 253 110,19 грн. (двісті п'ятдесят три сто дев'ятнадцять гривень 19 копійок), а також 5062,20 грн. (п'ять тисяч шістдесят дві гривні 20 копійок) судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

У відповідності до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 13.07.2015 р.

Суддя Кидисюк Р.А