Рішення

від 09.07.2015 по справі 922/3065/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2015 р.Справа № 922/3065/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Кулабуховій А.В.

розглянувши справу

за позовом Прокурора Фрунзенського району м. Харкова до 1. Харківської міської ради, м. Харків , 2. Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівлений кооператив "Добробуд", м. Харків про визнання незаконним та скасування рішення за участю представників сторін:

прокурора - Івер Ю.С., посвідчення № 020188 від 03.09.2013 р.;

представник відповідача-1 - Буряковська О.Ю., довіреність № 08-11/1603/2-15 від 09.04.2015 р.;

представник відповідача-2 - Скоркіна І.С., довіреність від 09.06.2015 р.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Фрунзенського району міста Харкова звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача-1 - Харківської міської ради та відповідача-2 - Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівлений кооператив "Добробуд", в якій просить суд:

- визнати незаконним та скасувати п. 14 додатку 1 до Рішення Харківської міської ради від 24.06.2009 №136/09 в частині надання у власність ОК ЖБК "Добробуд" земельної ділянки, за рахунок земель житлової та громадської забудови, загальною площею 1,0987 га по проїзду Краснодарському, 32 для будівництва та подальшої експлуатації житлового комплексу;

- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку державний акт серія ХР №07941 від 15.12.2009;

- зобов'язати ОК "ЖБК "Добробуд" передати, а Харківську міську раду прийняти земельну ділянку, площею 1,0987 га (кадастровий номер 6310138500:04:021:034), про що скласти акт прийому-передачі.

- судові витрати покласти на відповідачів.

В обґрунтування позову вказує на те, що оспорюване рішення прийнято всупереч вимог ст. 41 ЗК України, ст. ст. 133, 135, 137 ЖК УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 № 186, що в свою чергу є підставою для визнання незаконним та скасування цього рішення згідно ч. 1 ст. 21 ЦК України.

Також , прокурор посилається на те, що згідно постанови Верховного Суду України від 17.04.2014 у справі № 21-195а14, органи місцевого самоврядування при вирішенні питання про надання житлово-будівельним кооперативам безоплатно земельних ділянок зобов'язані з'ясовувати правовий статус, мету та підстави створення цього кооперативу відповідно до ЖК УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 № 186.

Ухвалою господарського суду від 21.05.2015 р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 09.06.2015 р. об 10:00 год.

В судових засіданнях 09.06.2015 р., 23.06.2015 р. судом оголошувалась перерва до 23.06.2015 р. та до 09.07.2015 р.

23 червня 2015 року через канцелярію суду представник відповідача-1 надав письмовий відзив на позовну заяву (вх. №25439), в якому вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, зокрема, зазначив про те, що реалізація норм законодавства УРСР, на які посилається прокурор, неможлива з точки зору додержання процедури їх реалізації, в зв'язку із відсутністю певних органів, а також відсутністю повноважень у існуючих органів місцевого самоврядування на виконання процедур передбачених цими актами за часів СРСР. Одночасно з цим, створення кооперативів, в тому числі житлово-будівельних, ґрунтується не тільки на нормах ЖК УРСР та Примірного статуту, а й відповідно до норм Закону України Про кооперацію від 10.07.2003 № 1087-IV. Також, відповідачем-1 наголошено, що норми ЖК УРСР та Примірного статуту в частині створення житлово-будівельних кооперативів суперечать, на які посилається прокурор не тільки Закону України Про кооперацію, але і спеціальному нормативно-правовому, акту який вже був чинним на дату реєстрації ОК "ЖБК "Добробуд" та дату прийняття спірного рішення Харківською міською радою - ЗУ Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15.05.2003 № 755-IV, який є спеціальним та повинен застосовуватися до правовідносин, пов'язаних з реєстрацією будь-якої юридичної особи, в тому числі ЖБК, та який не передбачає обмежень, що встановлені ЖК УРСР та Примірним статутом.

Наданий відзив судом досліджений та долучений до матеріалів справи.

23 червня 2015 року через канцелярію суду представник відповідача-1 надав заяву про залишення без розгляду (вх. №25440), в якій вважає, що прокурор не наділений повноваженнями подавати позови та брати участь у справі у випадках, не передбаченими законодавчими актами України.

07 липня 2015 року через канцелярію суду від представника відповідача-2 надійшли письмові пояснення по справі (вх. №27444), в яких з позовною заявою не згоден та вважає її такою, що не підлягає задоволенню у зв'язку з тим, що земельна ділянка була отримана останнім законно, на підставі чинних на теперішній час рішень сесій Харківської міської ради, а посилання прокурора на норми Примірного Статуту ЖБК, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 20.04.1958 року є неприпустимим, оскільки вони можуть застосовуватися лише у тій частині, що не суперечить чинному законодавству України, зокрема Закону України "Про кооперацію".

В судовому засіданні представник відповідача-1 підтримав заяву про залишення позову без розгляду, просив суд задовольнити її.

Суд, розглянувши заяву Харківської міської ради про залишення позову без розгляду, дійшов висновку про те, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про прокуратуру" на прокуратуру України покладено представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про прокуратуру" органи прокуратури України вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Формою цього представництва є, зокрема, участь у розгляді судами справ.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Згідно з ч. 2 ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ГПК України прокурор є самостійним учасником судового процесу.

Згідно з ч. 2 ст. 29 ГПК України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача і як такий зазначається у позовній заяві.

В обґрунтування звернення до суду у якості позивача прокурор зазначив, що орган уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах відсутній, оскільки особа, яка наділена територіальною громадою міста відповідними повноваженнями, у даному випадку виступає у якості 1-го відповідача.

Харківська міська рада у своїй заяві про залишення позову без розгляду зазначає, що органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах може виступати або Державне агентство земельних ресурсів України, або Державна екологічна інспекція України, або Державна інспекція сільського господарства України.

Дані твердження відповідача є безпідставними з огляду на таке.

Положенням Державного агентства земельних ресурсів України визначено, що даний орган є центральним органом виконавчої влади, а не органом державного контролю, не має права проводити перевірки відповідних органів, виявляти та вимагати усунення виявлених порушень законодавства.

Положенням Державної інспекції сільського господарства України також не передбачено повноважень щодо звернення центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, до суду.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про залишення позову прокурора без розгляду, оскільки в спірних правовідносинах прокурор звернувся до суду в рамках чинного законодавства, з позовом до відповідачів у зв'язку із прийняттям Харківською міською радою рішення, яке на думку прокурора не відповідає вимогам чинного законодавства, тобто спір йде не про земельну ділянку, а про законність прийнятого ХМР рішення про її передачу.

Під час розгляду справи по суті прокурор заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечив повністю, просив суд відмовити в задоволені позову з підстав, вказаних у відзиві на позовну заяву. Також, посилаючись на положення ст. 261 ЦК України, стосовно вимог прокурора вказує на сплив строку позовної давності, оскільки, згідно з витягом з протоколу 34 сесії Харківської міської ради 5 скликання 24.06.2009 року на пленарному засіданні міської ради був присутній прокурор м. Харкова Попович Є.М., який відповідно до ст. 121 Конституції України та Закону України "Про прокуратуру" здійснює нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів місцевими Радами та їх виконавчими органами.

Представник відповідача-2 проти позову заперечив повністю, просив суд відмовити в задоволені позову. Наголосив на тому, що доводи прокурора про те, що ОК "ЖБК "Добробуд" не є житлово-будівельним кооперативом, а є обслуговуючим кооперативом є помилковим, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України "Про кооперацію" відповідно до завдань та характеру діяльності кооператив може бути обслуговуючим, а за напрямом діяльності - житлово-будівельними. Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України "Про кооперацію" ОК "ЖБК "Добробуд" може бути одночасно і житлово-будівельним і обслуговуючим, що не суперечить ні ЖК УРСР, а ні Примірному статуту ЖБК. Крім того, представник відповідача-2 підтримав клопотання про застосування наслідків пропущення строку позовної давності прокурором, подане у попередньому судовому засіданні.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, всебічно та повно вивчивши надані учасниками судового процесу докази і таким чином з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, суд установив наступне.

Прокуратурою Фрунзенського району м. Харкова у ході вивчення правомірності передачі у приватну власність земельних ділянок, розташованих на території м. Харкова встановлено, що Рішенням Харківської міської ради від 24.06.2009 №136/09 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" надано у власність ОК "ЖБК "Добробуд" земельну ділянку, за рахунок земель житлової та громадської забудови, загальною площею 1,0987 га для будівництва та подальшої експлуатації житлового комплексу по проїзду Краснодарському, 32 в м. Харкові.

На підставі вищезазначеного рішення обслуговуючому кооперативу "ЖБК "Добробуд" видано державний акт серії ХР №079419 від 15.12.2009 на право власності на земельну ділянку площею 1,0987 га, розташованої у м. Харків, проїзд Краснодарський, 32 (а.с. 37).

Прокурор звернувся з даним позовом до господарського суду, в якому наголошує на тому, що спірне рішення міської ради, прийнято всупереч вимогам ст. 41 ЗК України, ст.ст. 133, 135, 137 ЖК УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 № 186, що є підставою для визнання його незаконним, скасування його окремого пункту та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, яку видано на підставі незаконного рішення.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Статтями 13, 14 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст.12 Земельного кодексу України до повноважень Харківської міської ради, у тому числі, віднесено розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Положеннями ст.116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Частиною 1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується представниками учасників судового процесу, спірна земельна ділянка була безоплатно передана у власність відповідача-2 на підставі положень ст.41 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст.41 Земельного кодексу України житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації. Житлово-будівельні (житлові) та гаражно-будівельні кооперативи можуть набувати земельні ділянки у власність за цивільно-правовими угодами.

Тобто, наведеною нормою передбачено можливість безоплатної передачі земельних ділянок у власність юридичної особи для здійснення житлового будівництва за умови, що така особа створена як житлово-будівельний кооператив, а тому при вирішенні питання щодо безоплатного надання земельної ділянки в порядку, визначеному наведеною нормою, слід враховувати саме мету створення кооперативу, яка має відповідати встановленим вимогам до порядку створення такого кооперативу.

Відповідно до ст.94 Господарського кодексу України кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо).

Статтею 6 Закону України "Про кооперацію" (в редакції, чинній на момент прийняття Рішення) кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об'єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо. Кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням.

Згідно статей 133, 137 Житлового кодексу Української РСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру. Однією із умов вступу до житлово-будівельного кооперативу є перебування на квартирному обліку в даному населеному пункті. Житлово-будівельні кооперативи організовуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів установлюється законодавством Союзу РСР, Житловим кодексом УРСР, Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу та іншими актами законодавства України. Житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, і зареєстрованого в установленого порядку. Кількість членів кооперативу повинна бути відповідною кількості квартир у будинку. Квартири, які надаються членам кооперативу, повинні відповідати граничному розміру жилої площі, сумі пайового внеску та кількості членів сім'ї.

Пунктом 1 розділу I Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.85 р. № 186, встановлено, що житлово-будівельний кооператив організовується з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), а у випадках, передбачених законодавством, - одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирного блокованого жилого будинку (будинків) з надвірними будівлями за власні кошти кооперативу за допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком (будинками).

Відповідно до ст. 137 ЖК України житлово-будівельні кооперативи організуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Порядок організації та діяльності ЖБК установлюється цим Кодексом, Примірним статутом та іншими актами законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст.137 ЖК та абз.2 п.4 Примірного статуту рішення зборів про організацію кооперативу, список громадян, які вступають до кооперативу, і членів їх сімей, що виявили бажання оселитися в будинку кооперативу, затверджуються виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів.

Відповідно до абз.2 п.5, п.5 ,абз.2 п.7 абз.1, п.45 , абз.1 п.74 Примірного статуту ЖБК діє на підставі статуту, прийнятого відповідно до цього Примірного статуту і зареєстрованого у виконавчому комітеті Ради народних депутатів, який затвердив рішення про організацію кооперативу; число громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, повинно відповідати кількості квартир у жилому будинку (будинках) кооперативу, запланованому до будівництва. При будівництві одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, визначається виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, але не може бути менше 5 чоловік; до членів ЖБК приймаються особи віком до З0 років; громадянин може бути членом тільки одного ЖБК, крім випадку вступу до новостворюваного кооперативу у зв'язку з потребою у поліпшенні житлових умов; контроль за діяльністю житлово-будівельних кооперативів, за експлуатацією та ремонтом належних їм будинків здійснюють виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів.

Суд вважає, що при вирішенні питання, яким нормативно-правовим актом слід керуватись при створенні Житлово - будівельного кооперативу: ст.7 Законом України "Про кооперацію" або Житловим кодексом України та Примірним статутом необхідно врахувати, що зазначені нормативно-правові акти співвідносяться як загальний (Закон України "Про кооперацію") та спеціальний (Житловий кодекс України та Примірний статут), а тому слід застосовувати норми спеціальних нормативно-правовових актів.

До аналогічного висновку прийшла колегія суддів Вищого господарського суду України при прийнятті рішення від 14.03.2013 у справі № 5002-22/1870-2012.

Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що ОК "ЖБК "Добробуд" створено із порушенням вищевказаних норм.

Так, відповідач-2 Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив "Добробуд" згідно статуту створений в організаційно-правовій формі обслуговуючого кооперативу (п.1.1. Статуту).

Відповідно до ст.2 Закону України "Про кооперацію" обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності.

Таким чином, ОК "ЖБК "Добробуд" фактично не є житлово-будівельним кооперативом в розумінні вимог глави 5 ЖК України та ст.41 ЗК України. Вказаний кооператив фактично є обслуговуючим його фактична мета створення, порядок створення, організації та діяльності не відповідає вимогам до житлово-будівельного кооперативу, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ, за яким організаційно - правовою формою ОК "ЖБК "Добробуд" є обслуговуючий кооператив та єдиним видом його економічної діяльності є комплексне обслуговування об'єктів (код 81.10).

Стаття ж 41 Земельного кодексу України, на підставі якої було ухвалене спірне рішення, передбачає можливість надання земельних ділянок не обслуговуючим, а лише житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам.

Як вбачається зі статуту відповідача-2 ОК "ЖБК "Добробуд" даний кооператив не створено при виконавчому комітеті місцевої ради народних депутатів, при підприємстві, установі чи організації, що суперечить ст.137 ЖК.

В порушення вимог ст.135 ЖК України та абз.1 п.8 Примірного статуту члени кооперативу, а саме: Федоров Віталій Костянтинович, Попова Вікторія Віталіївна, Федорова Людмила Михайлівна, а момент прийняття зазначеного рішення Харківської міської ради на обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов, не перебували. Доказів про те, що вказані особи перебували на такому обліку, в матеріалах справи не міститься та сторонами до суду не надано.

Крім цього, в порушення п.5 примірного статуту, з урахуванням того, що число членів кооперативу не визначено виконавчим комітетом Харківської міської ради, число його членів не повинно бути менше п'яти.

Згідно з п. 2.1 Статуту ОК "ЖБК "Добробуд" формально метою створення кооперативу є задоволення економічних, соціальних та інших потреб його членів та асоційованих членів у нерухомому майні (квартира, будинок, парковочне місце та ін.) на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів.

Поряд з цим, у Статуті ОК "ЖБК "Добробуд" не визначено кількість квартир у житловому будинку (будинках), які заплановано до будівництва кооперативом, що суперечить меті.

Таким чином, ОК «ЖБК «Добробуд» фактично не є житлово-будівельним кооперативом в розуміння вимог глави 5 Житлового Кодексу України та ст.41 Земельного Кодексу України, зокрема кооператив фактично є обслуговуючим, його фактична мета створення, порядок створення, організації та діяльності не відповідає вимогам до житлово-будівельного кооперативу.

При цьому суд враховує, що відповідач-1 Харківська міська рада вирішуючи питання про наявність правових та фактичних підстав для ухвалення спірного рішення мала можливість, і в силу покладених на неї публічних функцій діяти в інтересах усієї територіальної громади, мала й обов'язок з'ясувати правовий статус, мету та підстави створення відповідача-2, мала переконатись у додержанні відповідачем-2 порядку його створення та у відповідності його вимогам чинного законодавства, що розгулює порядок передачі землі житлово-будівельним кооперативам. Цього відповідачем-1 Харківської міською радою зроблено не було.

Всупереч вимог ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) відповідачі доказів на спростування викладених обставин та висновків суду не надали.

Враховуючи викладене, пункт 14 додатку 1 до Рішення Харківської міської ради від 24.06.2009 №136/09, є незаконним, рішення прийнято в порушення вимог ст.41 Земельного Кодексу України, ст.ст.133, 135, 137 Житлового Кодексу України та Примірного статуту. Під час прийняття вказаного рішення Харківська міська рада при вирішенні питання про надання ОК "ЖБК "Добробуд" безоплатно земельної ділянки з кадастровим номером 6310138500:04:021:0034 зобов'язана була з'ясувати правовий статус, мету та підстави створення цього кооперативу відповідно до Житлового кодексу України та Примірного статуту.

Державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так іі самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

До аналогічного висновку прийшла Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України при прийнятті рішення від 01.07.2015 у справі № 6-319цс15.

За таких обставин суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для визнання позовних вимог законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Задовольняючи позов суд враховує також, що до такого ж висновку прийшла колегія суддів Судових палат в адміністративних, господарських та цивільних справах Верховного Суду України під час прийняття постанови від 17.04.2014 №21-195а 14.

Відповідно до ч.І ст.111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

До аналогічних висновків неодноразово приходила колегія суддів Вищого господарського суду України при прийнятті рішень від 15.07.2014 у справі №922/291/13-г, від 15.10.2013 у справі №901/1432/13, від 14.03.2013 у справі №5002-22/1870-2012, від 19.04.2012 у справі №5002-4/3060-2011 та багатьох інших.

Вирішуючи заяву відповідача-2 про застосування наслідків пропущення прокурором строку позовної давності, суд керується наступним.

На момент прийняття оскаржуваного рішення в 2009 році згідно приписів п. 4 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширювалась на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Відповідно до п. 2 розділу I Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011 р., що набрав чинності 15.01.2012 р., п. 4 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України виключено.

В той же час, пунктом 5 розділу II Прикінцеві та перехідні положення вказаного Закону України передбачено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд, враховуючи, що на час прийняття рішення позовна давність не поширювалась на вимоги позивача, порушення норм діючого законодавства, виявлені при перевірці прокуратурою Фрунзенського району м. Харкова у квітні 2015 році, строк позовної давності не пропущений, незаконне відчуження землі ослаблює економічні основи місцевого самоврядування та порушує права територіальної громади.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Таким чином судові витрати у даній справі, які складаються з 1.218,00грн. судового збору, покладаються на відповідачів у розмірі 609,00 грн. з кожного, та підлягають стягненню на користь Державного бюджету України, оскільки прокурор звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 13, 14, 19, Конституції України, статтями 16, 21, 256, 267 Цивільного кодексу України, статтями 12, 41, 116 Земельного кодексу України, статтею 94 Господарського кодексу України, статтею 6 Закону України "Про кооперацію", статтями 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР, статтями 1, 4, 12, 22, 29, 32, 33, 43, 49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати п. 14 додатку 1 до Рішення Харківської міської ради від 24.06.2009 №136/09 в частині надання у власність Обслуговуючому Кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Добробуд" земельної ділянки, за рахунок земель житлової та громадської забудови, загальною площею 1,0987 га по проїзду Краснодарському, 32 для будівництва та подальшої експлуатації житлового комплексу.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку державний акт серія ХР №07941 від 15.12.2009.

Зобов'язати Обслуговуючий Кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Добробуд" (61072, м. Харків, просп. Леніна, буд. 54, кв. 73, код ЄДРПОУ 34391300) передати, а Харківську міську раду (61003, м. Харків, майдан Конституції, буд. 7, код ЄДРПОУ: 04059243) прийняти земельну ділянку, площею 1,0987 га (кадастровий номер 6310138500:04:021:034), про що скласти акт прийому-передачі.

Стягнути з Харківської міської ради (61003, м. Харків, пл. Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна, 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) - 609 (шiстсот дев`ять) грн. 00 коп. судового збору.

Стягнути з Обслуговуючого Кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Добробуд" (61072, м. Харків, просп. Леніна, буд. 54, кв. 73, код ЄДРПОУ 34391300) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна, 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) - 609 (шiстсот дев`ять) грн. 00 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.07.2015 р.

Суддя Т.О. Пономаренко

справа № 922/3065/15