Постанова

від 22.02.2007 по справі 11/247пн

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

22 лютого 2007 р.                                                                                  

№ 11/247пн 

Вищий 

господарський суд  України у

складі колегії  суддів:

головуючого -судді

Дерепи В.І.

суддів :

Грека Б.М. -(доповідача у справі)

Стратієнко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому

засіданні касаційну скаргу

Суб'єкта підприємницької

діяльності -фізичної особи  ОСОБА_1

на  постанову

Донецького апеляційного

господарського суду від 18.12.06

у справі

№ 11/247пн

господарського суду

Донецької області

за позовом

Суб'єкта підприємницької

діяльності -фізичної особи  ОСОБА_1

до

Відкритого акціонерного

товариства “Донецькобленерго”

про

визнання недійсним рішення

за участю представників від:

позивача

не з'явилися, були належно

повідомлені

відповідача

не з'явилися, були належно

повідомлені

В С Т А Н О В

И В :

У червні  2006 року до господарського суду Донецької

області звернувся суб'єкт підприємницької діяльності  ОСОБА_1з позовом про визнання недійсним

рішення комісії Відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго"

(за результатами розгляду актів № НОМЕР_1, №НОМЕР_2 від 28.10.05 про порушення

позивачем Правил користування електричною енергією та нарахування сум за

недовраховану електроенергію) та його скасування, а також з вимогою про

стягнення безпідставно сплаченої відповідачу 

суми в розмірі 1800,00 грн.

Рішенням  господарського суду від 04.09.06 в

задоволенні вимог відмовлено. Постановою Донецького апеляційного господарського

суду від 18.12.06 рішення суду першої інстанції 

від 04.09.06 залишено без змін, а апеляційну скаргу -без  задоволення.

Суб'єкт  касаційного оскарження ОСОБА_1 вважає

судові  акти незаконними та необґрунтованими,

так як суд дав неправильну оцінку 

наданим доказам, в результаті чого невірно  застосував норми матеріального та

процесуального права. На думку скаржника, не слід брати до уваги результати

проведення експертизи лічильника, оскільки дані висновки зроблено  підрозділом відповідача. В той же час по

результатам дослідження  Єнакіївської

лабораторії, лічильник визнано придатним до експлуатації  і даний лічильник був встановлений у його

приміщенні. Доказів порушення Правил користування електроенергією з метою

безлімітного використання  електроенергії

відповідачем на надано, а отже відповідач безпідставно отримав 1800 грн., які,

всилу ст. 1212 Цивільного кодексу України, підлягають відшкодуванню.

Суди невірно застосували  положення ч.2 ст. 35 Господарського

процесуального кодексу України, оскільки рішенням  господарського суду Донецької області  від 15.02.06 по справі № 24/338 не

встановлено факту  законності складення

актів правопорушення, а лише зазначено, що відповідач не має права відключати

електроенергію за несплату коштів, нарахованих 

по актам про порушення Правил, а має 

лише право звернутись до суду з вимогою про стягнення.

З огляду на допущені порушення

скаржник просить скасувати рішення 

господарського суду Донецької області 

від 04.09.06 та постанову 

Донецького апеляційного господарського суду від 18.12.06 та ухвалити

нове судове рішення про задоволення заявлених вимог.

Заслухавши доповідь

судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали

справи та проаналізувавши на підставі встановлених в ній фактичних

обставин  правильність застосування

судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального

права, колегія суддів  вважає, що

касаційна  скарга підлягає

частковому  задоволенню  з наступних підстав.

Як було встановлено судами та

слідує із матеріалів справи, між сторонами 

був укладений договір № НОМЕР_3за умовами якого, відповідач

постачав  на адресу  позивача електричну енергію. На виконання

положень п. 12.12 Правил користування електричною енергією, затверджених

постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики

України  від 31 липня 1996 року № 28 (в

редакції постанови НРКЕ від 22.08.02 № 928, (надалі Правил), уповноваженими  представниками ВАТ

"Донецькобленерго" та Харцизьких енергосистем проводилась технічна

перевірка засобів обліку електроенергії, встановлених в торговому павільйоні

"ІНФОРМАЦІЯ_1" приватного підприємця ОСОБА_1

За результатами перевірки  було складено акти про порушення

споживачем  "Правил користування

електричною енергією" № НОМЕР_4 та

№ НОМЕР_2 від 28.10.05. Даними

актами встановлено порушення пломб 

Держстандарту та розрахункових приладів обліку. З вищезазначеними актами

скаржник не погодився. На підставі складених актів  відповідачем були видані  рахунки за 

№ НОМЕР_5 на загальну суму 

3289,55 грн. для сплати за безоблікове споживання електричної енергії.

Розрахунок заборгованості було проведено згідно п.7 Методики нарахування об'єму

електричної енергії, недоврахованої в результаті порушення споживачем Правил,

затверджених Постановою НКРЕ № 1192 від 05.12.01. Позивачем  було перераховано лише 1800,00 грн., що не

заперечується сторонами.

Суд першої інстанції, відмовляючи в

задоволенні вимог про визнання недійсним рішення (протоколу) комісії відповідача

по розгляду актів  № НОМЕР_4, № НОМЕР_2

від 28.10.05, виходив з того, що по даній вимозі ухвалено  рішення господарського суду  Донецької області від 15.02.06 у справі №

24/388, а отже в силу  ч.2 ст. 35

Господарського процесуального кодексу України,  встановлені факти є преюдиційними, не

доводяться при розгляді  справи, а тому у

задоволенні позову в  цій частині

відмовлено. З даною правовою позицією погодився 

апеляційний господарський суд. Щодо відмови в поверненні грошових коштів

в сумі 1800,00 грн., суди зробили висновок, що кошти були перераховані на

підставі угоди, а отже відсутні правові підстави  їх повернення.

Колегія суддів вважає, що ухвалюючи

судові рішення  про відмову в задоволенні

позовних вимог, суди  не врахували

наступного. У відповідності з приписами 

частини 1 і статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право

звернутися до суду  за захистом

свого  особистого  немайнового, або майнового права та інтересу.

Способи захисту  порушеного права

визначені  ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу

України, відповідно до якої, суд може захистити цивільне право або інтерес

сторони лише способом, що встановлений договором  або Законом.

За приписами п.п. 7.31, 7.37, 7.33

Правил користування електроенергією у редакції, яка діяла на момент виникнення

спору, у разі виявлення порушень Правил користування електроенергією або умов

договору, уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від

імені якого споживач одержує електричну енергію, на місці оформляється  двосторонній акт за  встановленою формою. На підставі вказаного

акту визначається обсяг недоврахованої електроенергії або суми завданих збитків

та виписуються споживачеві додаткові розрахункові документи для сплати

відповідно до законодавства. З приписів даного акту вбачається, що  він є обов'язковим для виконання споживачем,

він містить певні вказівки та наслідки, у разі його невиконання.

А тому даний акт є юридичною формою

рішення цього органу, яке спрямоване на регулювання тих чи інших суспільних

відносин, породжує певні правові наслідки і має обов'язковий характер для

суб'єктів цих відносин. А отже з метою захисту прав споживача, такий акт може

бути оскаржений у встановленому законодавством 

порядку.

В обґрунтування заявлених  вимог позивач зазначив, що акти, на підставі

яких  здійснено розрахунок, ним не  підписано. Окрім того, в актах, які є

предметом  оскарження, зроблено посилання

на те, що позивач допустив  порушення

п.7.30 Правил. В підтвердження цього порушення 

долучено акти проведення 

експертизи за № НОМЕР_6 та відповідно 

№ НОМЕР_7 від 01.11.05. За результатами проведення експертиз

лічильників  визнано, що лічильники не

підлягають для подальшій експлуатації. Втім, в матеріалах справи є акт

технічної повірки розрахункових засобів обліку (а.с.54) та акт опломбування

приборів обліку (а.с.55), згідно з якими, лічильник є придатним для  експлуатації та був встановлений у тому ж

приміщенні.

Також, суди не врахували, що

рішення господарського суду Донецької області від 15.02.06 по справі  № 24/388, не містить правових  висновків щодо обставин, на які посилався

позивач, а тому не може розглядатись як преюдиційний факт щодо правомірності

оспорюваних позивачем актів.  Крім того,

судами не дано правової оцінки тому факту, що окрім договірних відносин, по

яким позивач сплачував рахунки за користування електричною енергією, було

вчинено сплату штрафних санкцій по акту, що підтверджується рахунками про їх

сплату. Тому, висновок щодо законності повернення  сплаченого штрафу на підставі положень ст.

1212 Цивільного кодексу України повинен бути 

зроблений з урахуванням  правових

підстав щодо  його  законності стягнення.

Отже, суди першої та апеляційної

інстанцій, відмовляючи у позові, не 

розглянули справу в повному обсязі, не з'ясували повно та об'єктивно

дійсних обставин справи, не дали оцінки всім зібраним у справі  доказам, доводам та заперечення сторін, і

належним чином законодавчо не обґрунтували 

свої висновки. За таких обставин, ухвалені у справі судові акти не

можуть вважатися законними й обґрунтованими і 

підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої

інстанції. Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати  викладене та вирішити  спір відповідно до закону.

Враховуючи наведене  та 

керуючись  ст.ст.  1115 , 1117, 1119 ,

11111 Господарського 

процесуального кодексу 

України,  Вищий    господарський    суд  

України 

П О С Т А Н О

В И  В  

:

Касаційну скаргу  Суб'єкта підприємницької діяльності  фізичної особи ОСОБА_1задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.12.06 та рішення

господарського суду Донецької області 

від 04.09.06 по справі  № 11/247

пн скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Донецької

області.

Головуючий - суддя                                                                      В. Дерепа

Судді                                                                                                   

Б. Грек

    Л. Стратієнко