Постанова

від 01.07.2015 по справі 820/5226/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

01 липня 2015 р. № 820/5226/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Сальніковій Г.А.,

за участю представників сторін: позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2 відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Спільного підприємства "Українська Восточная Рибная Компанія" товариства з обмеженою відповідальністю до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Спільне підприємство "Украінська Восточная Рибная Компанія" товариства з обмеженою відповідальністю звернулось до суду із позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 06.05.2015 року № НОМЕР_1.

Обґрунтовуючи позов позивач зазначив, що контролюючим органом проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача з податку на додану вартість за лютий 2015 року, результати якої оформлені актом від 17.04.2015 року №130/28-09-39-11/30665859. Перевіркою встановлено порушення п.200.1 абз. 3, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та Наказу Мінфіну №966 від 23.09.2014 року «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України», що призвело до заниження суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 27737180,00 грн. На підставі вищевказаного акту контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 06.05.2015 року № НОМЕР_1. Однак, позивач не погоджується із висновками акту перевірки та вважає їх безпідставними та необґрунтованими, у зв'язку із чим вважає, що податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, пославшись на те, що під час перевірки контролюючим органом встановлено, що до рядка 20.1 декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року «значення рядка 24 декларації попереднього звітного (податкового) періоду повинно дорівнювати « 0», тому що підприємством у декларації за попередній звітний (податковий) період, а саме: січень 2015 року по р.24 «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» декларувалось значення, що дорівнювало « 0». Однак, позивач неправомірно по р.20.1 декларації за лютий 2015 року відобразив дані уточнюючих розрахунків рядка 20.2 поданих у лютому 2015 року, чим занизив дані р.25, 25.1 га 27737180 грн. У зв'язку із чим просив у задоволенні позову відмовити

У судовому засіданні 01.07.2015 року представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до пп.16.1.2, пп.16.1.3, пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, визначено, що платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2015 року №9044921171 разом із додатками.

26.02.2015 року Спільним підприємством "Украінська Восточная Рибная Компанія" товариством з обмеженою відповідальністю подано уточнюючий розрахунок податкових зов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із самостійно виявленою помилкою за звітний податковий період.

Судом встановлено, що відповідачем проведена камеральна перевірка даних, задекларованих податковій звітності з податку на додану вартість Спільного підприємства "Украінська Восточная Рибная Компанія" товариства з обмеженою відповідальністю за лютий 2015 року, результати якої оформлені актом від 17.04.2015 року №130/28-09-39-11/30665859.

Перевіркою встановлено порушення Спільним підприємством "Украінська Восточная Рибная Компанія" товариством з обмеженою відповідальністю п.200.1, абз. 3 п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, пп.3 п 5, пп.6 п. 6 розділу V Наказу Мінфіну №966 від 23.09.2014 року «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України», що призвело до заниження суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 27737180,00 грн.

Позивач, скористався своїм правом та надав до контролюючого органу заперечення на акт камеральної перевірки, проте, висновки акту перевірки від 17.04.2015 року №130/28-09-39-11/30665859 залишено без змін.

На підставі акту перевірки від 17.04.2015 року №130/28-09-39-11/30665859 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 06.05.2015 року № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів за основним платежем у розмірі 27737180 грн та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 13686590 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням від 06.05.2015 року № НОМЕР_1, позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Порядок проведення камеральної перевірки визначено ст. 76 Податкового кодексу України, зокрема камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Згідно вимог пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу, п.86.2. якої передбачено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Так, доходячи висновку про порушення позивачем вимоги Податкового кодексу України та Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми податкової декларації з податку на прибуток підприємства», внаслідок чого позивачем занижено суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 27737180,00 грн, перевіряючим в акті перевірки зазначено, що позивачем до рядка 20.1 декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року «значення рядка 24 декларації попереднього звітного (податкового) періоду повинно дорівнювати « 0», тому що підприємством у декларації за попередній звітний (податковий) період, а саме: січень 2015 року по р.24 «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» декларувалось значення, що дорівнювало « 0». Однак, позивач неправомірно по р.20.1 декларації за лютий 2015 року відобразив дані уточнюючих розрахунків рядка 20.2 поданих у лютому 2015 року, чим занизив дані р.25, 25.1 на 27737180 грн, за що передбачена відповідальність відповідно до Податкового кодексу України. Таким чином, на думку контролюючого органу позивачем не правильно заповнено форму податкової звітності, у зв'язку із чим до нього застосовано штрафні санкції.

Проте, суд не погоджується із зазнаними висновками контролюючого органу, виходячи із наступного.

Відповідно до п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження форми податкової декларації з податку на дордану вартість» від 23.09.2014 року №966.

Відповідно до п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Суд зазначає, що ніхто не може обмежувати платника податків у його праві на самостійне усунення недоліків при визначенні податкових зобов'язань, та відповідно, не може бути обмежено також його право на подання уточнюючого розрахунку, яким усуваються зазначені помилки, а органи податкової служби на загальних підставах мають перевірити достовірність відомостей, зазначених в уточнюючому розрахунку (уточнюючій податковій декларації).

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-У1 із змінами та доповненнями, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Згідно з п.п. в) п.200.4 ст. 200 Податкового Кодексу , при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Перевіркою встановлено, що до р. 20.1 Декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року «значення рядка 24 декларації попереднього звітного (податкового) періоду повинно дорівнювати « 0», тому що підприємством у декларації за попередній звітний (податковий) період а саме січень 2015 року по р. 24 «Залишок від 'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного ( податкового) періоду» декларувалось значення яке дорівнювало « 0».

Уточнюючи розрахунки за податкові періоди 2013-2014 р. подані у лютому 2015 року з відображенням р.20.2 «зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» на загальну суму ПДВ 30830447 грн, повинні відображатися в наступному звітному (податковому періоді), а саме березень 2015 року.

Тобто позивачем неправомірно по р. 20.1 Декларації за лютий 2015 року відобразило дані уточнюючих розрахунків рядка 20.2 поданих у лютому 2015 року, чим занизило - дані р. 25, 25.1 «Сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього періоду (рядок 18-рядок 20) та сплачується до державного бюджету» на 27737180 грн.

Проте судом встановлено, що Спільним підприємством "Украінська Восточная Рибная Компанія" товариством з обмеженою відповідальністю вірно самостійно розраховано та оплачено суму податкового зобов'язання у розмірі 27437180 грн у 2014 році. Факт самостійного усунення вчинених позивачем порушень та сплати суми податкового зобов'язання, з урахуванням наявних помилок при декларуванні значення рядка 20.2 декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року, у зв'язку з зазначенням в рядку 25, 25.1 декларації з податку на додану вартість, свідчить про відсутність податкового боргу зі сплати грошового зобов'язання та шкідливих фінансових наслідків для державного бюджету.

Також, вказана позиція викладена у ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21.05.2015 року по справі № К/800/15627/15.

Крім того, суд звертає увагу, що правильність формування податкового кредиту підтверджено контролюючим органом під час проведення перевірки 16.04.2015 року, що підтверджується актом № 89/28- 09-39-01-03/30665859 від 16.04.2015 року.

Таким чином, оскільки помилково задекларована суми не вплинула на бюджетні розрахунки позивача, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення від 06.05.2015 року № НОМЕР_1.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову

Відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти адміністративного позову не виконав покладений на нього ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок та не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Отже, проаналізувавши вищевикладене, приймаючи до уваги те, що судовим розглядом встановлений факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то поданий позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Спільного підприємства "Украінська Восточная Рибная Компанія" товариства з обмеженою відповідальністю до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів № НОМЕР_1 від 06.05.2015 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Спільного підприємства "Українська Восточная Рибная Компанія" товариства з обмеженою відповідальністю (63700, Харківська область, м. Куп`янськ, вул. Дзержинського, буд. 55, код ЄДРПОУ 30665859) судовий збір в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 07.07.2015 року.

Суддя Горшкова О.О.