Ухвала

від 06.08.2015 по справі 820/5226/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2015 р.Справа № 820/5226/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Григорова А.М.

Суддів: Подобайло З.Г. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2015р. по справі № 820/5226/15

за позовом Спільного підприємства "Українська Восточная Рибная Компанія" товариства з обмеженою відповідальністю

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Спільне підприємство "Українська Восточная Рибная Компанія" товариства з обмеженою відповідальністю звернулось до суду із позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 06.05.2015 року № 0000113900.

Обґрунтовуючи позов позивач зазначив, що контролюючим органом проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача з податку на додану вартість за лютий 2015 року, результати якої оформлені актом від 17.04.2015 року №130/28-09-39-11/30665859. Перевіркою встановлено порушення п.200.1 абз. 3, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та Наказу Мінфіну №966 від 23.09.2014 року "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України", що призвело до заниження суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 27737180,00 грн. На підставі вищевказаного акту контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 06.05.2015 року № 0000113900. Однак, позивач не погоджується із висновками акту перевірки та вважає їх безпідставними та необґрунтованими, у зв'язку із чим вважає, що податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2015 року адміністративний позов Спільного підприємства "Украінська Восточная Рибная Компанія" товариства з обмеженою відповідальністю до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення - рішення - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів № 0000113900 від 06.05.2015 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Спільного підприємства "Українська Восточная Рибная Компанія" товариства з обмеженою відповідальністю (63700, Харківська область, м. Куп`янськ, вул. Дзержинського, буд. 55, код ЄДРПОУ 30665859) судовий збір в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а саме: п.3 ст.159 КАС України, п. 200.1, п.п. в) п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову. Зазначає, що оскільки позивач скоригував дані податкового кредиту за період до 01 січня 2015 року у лютому 2015 року, то скористатися даним правом він може за даними сумами податкового кредиту лише в наступному звітному (податковому періоді), а саме за березень 2015 року. Зазначає, що Міністерством фінансів України видано наказ від 23.01.2015 №13 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 30.01.2015 року за №102/26547, яким внесено зміни, зокрема, до форми податкової декларації з податку на додану вартість. Зазначає, що оскільки у рядку декларації за січень 2015 року у рядку 24 (залишок від`ємного значення, якій після бюджетного відшкодування включається до складу податкогово кредиту наступного звітного (податкового) періоду було задекларовано «0», то підприємство не мало права включати у рядок 20.1 (значення рядка 24 декларації попереднього звітного (податкового) періоду) нової форми декларації за лютий 2015 року суми згідно уточнюючих декларацій.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представники позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечували, просили залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а тому підлягають задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивачем до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2015 року №9044921171 разом із додатками, при цьому в декларації враховані дані уточнюючих розрахунків з наданих у лютому 2015 року за періоди до 01 січня 2015 року.

26.02.2015 року Спільним підприємством "Украінська Восточная Рибная Компанія" товариством з обмеженою відповідальністю подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із самостійно виявленою помилкою за звітний податковий період.

Відповідачем проведена камеральна перевірка даних, задекларованих податковій звітності з податку на додану вартість Спільного підприємства "Украінська Восточная Рибная Компанія" товариства з обмеженою відповідальністю за лютий 2015 року, результати якої оформлені актом від 17.04.2015 року №130/28-09-39-11/30665859.

Перевіркою встановлено порушення Спільним підприємством "Украінська Восточная Рибная Компанія" товариством з обмеженою відповідальністю п.200.1, абз. 3 п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, п. п. 7 та пп.3 п 5, пп.6 п. 6 розділу V Наказу Мінфіну №966 від 23.09.2014 року, із змінами та доповненнями, що призвело до заниження суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 27737180,00 грн.

Позивач, скористався своїм правом та надав до контролюючого органу заперечення на акт камеральної перевірки, проте, висновки акту перевірки від 17.04.2015 року №130/28-09-39-11/30665859 залишено без змін.

На підставі акту перевірки від 17.04.2015 року №130/28-09-39-11/30665859 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 06.05.2015 року № 0000113900, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів за основним платежем у розмірі 27737180 грн та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 13686590 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням від 06.05.2015 року № 0000113900, позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.

Вирішуючи справу, колегія суддів зазначає, що податковий орган, провівши нарахування, не заперечує проти права платника податків скористатися податковим кредитом, суми по якому визначені уточненими деклараціями, але зазначає, що таке право платник податків має не за наслідками лютого 2015 року, а за наслідками березня 2015. Питання щодо реальності угод, строків використання податкового кредиту, правильності оформлення податкових накладних та інших документів по угоді не є предметом даного спору. Нарахування проведене за наслідками камеральної перевірки. Порушення встановлено виключно на підставі даних декларації.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову, виходячи з таких підстав.

26 лютого 2015 року СП «УВРК» ТОВ було здано уточнюючі розрахунки до декларацій з ПДВ за попередні періоди до 01 січня 2015 року.

На підставі уточнюючих розрахунків у підприємства виникло від'ємне значення з ПДВ, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду рядок 20.2 декларації.

Платник податків не міг подати уточнюючий розрахунок у лютому 2015 року по новій формі, оскільки офіційно вона не діяла (не була чинна), і тому уточнюючі розрахунки були подані по старій формі (в редакції Порядку від 23.09.2014 року № 966).

При цьому, погоджуючись з позицією податкового органу, що наказ про зміну форм податкової звітності набрав чинності 30.01.2015, колегія суддів зазначає, що в силу приписів ст.. 46 Податкового кодексу, до 01.03.2015 діяли старі форми податкової звітності.

Підтвердженням правомірності дій платника податків по здачі уточнюючих розрахунків по старій формі слугує також той факт, що саме по поданим формам уточнюючі розрахунки були прийнятті податковою, а отже дії платника податків є правомірними.

При цьому, представники податкового органу в суді апеляційної інстанції зазначили, що порушень при поданні розрахунків не встановлено.

Відповідно до п. 46.6 ст. 46 ПКУ України передбачено: «...якщо в результаті ведення нового податку чи зміни правил оподаткування змінюються форми податкової звітності, то необхідно оприлюднити нові форми звітності. До початку дії нових форм звітності, які вступають в силу для складання звітності за податковий період, який настає за податковим періодом, в якому було здійснено їх опублікування, дійсними вважаються форми декларацій (розрахунків), що діяли до цього».

Положеннями ст. 48 ПК України передбачено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою у порядку, визначеному положенням п. 46.6 ст. 46 ПК України та чинному на час її подання.

Пунктом 49.9 ст. 49 ПК України передбачено, що за умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 ПК України податкова декларація, надана платником вважається прийнятою.

Подані уточнюючі розрахунки прийняті податковим органом, про що свідчить електронний підпис та печатка податкового органу на зданих на паперовому носії уточнюючих розрахунках, тому посилання Відповідача на неправильно заповнену форму є необґрунтованим та надуманим, а складені Позивачем уточнюючі розрахунки за формою, що діяла на час здачі, вірними.

Уточнюючі розрахунки були здані по старій формі декларації з ПДВ, так як нова форма ще не діяла (починає діяти зі звітності за лютий 2015 року).

У Порядку заповнення і подання податкової звітності по ПДВ № 966 від 23.09.2014 року (в редакції до змін), розділ VI передбачено: «при поданні уточнюючого розрахунку у випадку виправлення показника рядка 20.2 декларації значення графи 6 потрібно враховувати при визначенні значення рядка 21.1 декларації за звітний період, в якому наданий відповідний уточнюючий розрахунок». В даному випадку уточнюючий розрахунок (розрахунки) наданий у лютому 2015 року, а відповідно і рядок 21.1 декларації по ПДВ повинен бути заповнений у звітності за лютий 2015 року.

Разом з тим, форма декларації з ПДВ змінилась, рядки старої і нової декларації не співпадають, тому, враховуючи той факт, що рядку 21.1 більше не існує в новій формі декларації, виникають труднощі у співставленні рядків між старою формою декларації та новою формою декларації. Правил з Порядку № 966, які регламентують заповнення уточнюючого розрахунку та перенос його даних в поточну звітність, недостатньо, щоб конкретно виправити помилки у звітності, зданої по старій формі і перенести результати виправлення в декларації по ПДВ по новій формі.

У зв'язку з тим, що у рядку 21.1 «значення рядка 20.2 декларації попереднього звітного (податкового) періоду» старої декларації зазначалась інформація про залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, який включається в склад податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, тобто, інформація із рядка 20.2 уточнюючих розрахунків повинна бути перенесена в рядок 21.1 декларації за лютий 2015 року, а в новій формі податкової декларації по ПДВ цьому рядку відповідає рядок 20.1 «Значення рядка 24 декларації попереднього звітного (податкового) періоду», підприємством було віднесено результати уточнюючих розрахунків, оскільки інших рядків III розділ декларації з ПДВ для таких показників не містить.

Згідно Податковим Кодексом України відображення непогашених залишків сум ПДВ є правом платника податків, а не його обов'язком, і саме платник приймає рішення про те, як відобразити і використати наявне у нього від'ємне значення ПДВ (рядки 20.2 і 24 декларації за січень 2015 року).

Сума від'ємного значення по ПДВ, яка виникла в податкових періодах до 01 лютого 2015 року і була відображена в уточнюючих розрахунках до декларації з ПДВ за періоди лютий - вересень 2014 року, жовтень - грудень 2014 року, а також правильність відображення від`ємного значення по ПДВ у звітності, була підтверджена Актом від 16.04.2015 року № № 89/28-09-39-01-03/30665859 (додано до матеріалів справи).

В Акті перевірки позивача від 16.04.2015 року № № 89/28-09-39-01- 03/30665859, в ході якого досліджувалися і уточнені декларації подані у лютому 2015 року, встановлено правомірність визначення від`ємного значення у розмірі 28023928 грн..

Відповідно, з урахуванням поданих уточнюючих декларацій, станом на 01 лютого 2015 року у СП «УВРК» ТОВ накопичилось від'ємне значення по ПДВ в сумі, що зазначена в декларації з ПДВ за лютий 2015 року.

Колегія суддів зазначає, що будь- які зміни до форм податкової звітності не можуть впливати на порядок розрахунку та сплати податку визначених законом.

Натомість податковий орган при проведені нарахування, фактично порушення норм закону щодо нарахування податків, зводить до формальних порушень при заповнень декларації.

Відповідно до п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Суд зазначає, що ніхто не може обмежувати платника податків у його праві на самостійне усунення недоліків при визначенні податкових зобов'язань, та відповідно, не може бути обмежено також його право на подання уточнюючого розрахунку, яким усуваються зазначені помилки, а органи податкової служби на загальних підставах мають перевірити достовірність відомостей, зазначених в уточнюючому розрахунку (уточнюючій податковій декларації).

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-У1 із змінами та доповненнями, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Згідно з п.п. в) п.200.4 ст. 200 Податкового Кодексу , при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Скориставшись правом, передбаченим ст.. 50 Податкового кодексу України, платник податку скоригував дані попередніх лютому 2015 року періодів (періодів до 01.01.2015), визначивши за їх наслідками від`ємне значення. В силу приписів ст. 200.4 таке від'ємне значення (з урахуванням п. 33, п. 35 розділу 2 Перехідних положень Податкового кодексу України, порушень яких не встановлено, такими порушеннями нарахування не обумовлено), зараховується у податкові кредити наступних періодів, та відповідно на ці суми зменшується податкові зобов'язання.

Оскільки періоди в яких виникло від'ємне значення передували лютому 2015 року, врахування цих сум у лютому є правомірним.

При цьому колегія суддів зазначає, що Декларація за січень 2015 року не уточнювалася, оскільки Порядок, який регулював подання декларації за формами до внесення змін, не передбачав такого уточнення у зв'язку з уточненням рядку 20.2.

При цьому Порядок у відповідності до вимог пунктів 200.1 та 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України передбачав їх врахування у рядку 21.1 декларації за період у якому подані уточнюючи розрахунки, що фактично і зробив платник податків.

Зміни внесені у грудні 2014 року до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, не вплинули на врахування сум від`ємного значення попередніх періодів (що і зробив позивач), а лише внесли обмеження щодо розміру сум. Порушень обмежень перевіркою не встановлено.

Колегія суддів зазначає, що будь - які зміни звітності, неузгодженості у порядку заповнення декларації не можуть вплинути на права платника податків Передбачені законом.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів не приймає до уваги твердження відповідача, що при визначенні від'ємного значення за попередні періоди у декларації за лютий 2015 року, позивач повинен був визначити «0», по значенню відповідного рядка декларації за січень 2015 року, та не враховувати данні уточнених розрахунків. Наведене не відповідає праву платника враховувати значення попередніх періодів.

Також колегія суддів зазначає, що помилки при заповненні граф декларації, не можуть бути підставою проведення нарахувань, а при наявності підстав, тягнуть відповідальність за порушення правил заповнення декларації, а не нарахування податку. Підставою донарахування податку є тільки порушення норм закону.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів № 0000113900 від 06.05.2015 року та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Щодо доводів апеляційної скарги про правомірність проведення перевірки, то колегія суддів зазначає, що неправомірність проведення перевірки не була підставою прийняття рішення судом першої інстанції, позивач не оскаржив рішення суду першої інстанції щодо мотивів його прийняття. Також порушення щодо порядку проведення перевірки не є підставою винесення даного рішення апеляційного суду. Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не свідчать про порушення відповідачем порядку проведення перевірок, які б призвели до визнання її проведення незаконним та неврахування висновків перевірки з таких підстав. Право на проведення перевірки визначено ст.. 76 Податкового кодексу. України, позивач отримав акт перевірки, та відповідь на заперечення на акт. Посилання позивача на те, що перевірка досліджувалися питання відображення податкового кредиту, що не повинно бути при камеральній перевірці та те, що акт не було складено належним чином у двох примірниках, колегія суддів не приймає, оскільки при камеральній перевірці перевіряються данні декларації (ст.. 75 Податкового кодексу України), а у деклараціях позивача, відображаються відповідні данні, а складання акту у одному примірнику, на чому у позові наполягає позивач, не вливає на правомірність податкового повідомлення - рішення. Крім того, висновок позивача ґрунтується на тому факті, що йому не направлявся другий примірник акту, але ст.. 86 Податкового кодексу України , не містить обов'язку направляти два примірники акту.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст.200, ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2015р. по справі № 820/5226/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Григоров А.М. Судді (підпис) (підпис) Подобайло З.Г. Тацій Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 11.08.2015 р.