Постанова

від 14.07.2015 по справі 826/7945/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 липня 2015 року                     № 826/7945/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Тільки Так»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.11.2014 р. № 153626552209,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тільки Так» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 06.11.2014 р. № 153626552209, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання та застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем: податок на додану вартість із вироблених Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 115 163,00 грн., з яких основний платіж у розмірі 92 130,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 23 033,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 23.10.2014 р. № 1006/26-55-22-09/33403435 щодо порушення позивачем податкового законодавства прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.11.2014 р. № 153626552209, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання на загальну суму 150 163,00 грн.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що господарські взаємовідносини позивача з його контрагентом не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 02.07.2015 р. сторони заявили клопотання про подальший розгляд справи за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Тільки Так» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «Мазурек-Груп» за період з 01.01.2014 р. по 30.04.2014 р.

Перевіркою вставлено порушення:

-          п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у загальній сумі 92 130,00 грн., у тому числі за січень 2014 р. в сумі 14621,00 грн., за лютий 2014 р. в сумі 18961,00 грн., за березень 2014 р. в сумі 36300,00 грн. та за квітень 2014 р. в сумі 22 248,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 23.10.2014 р. № 1006/26-55-22-09/33403435 та винесено податкове повідомлення-рішення від 06.11.2014 р. № 153626552209, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 115 163,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 92 130,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 23 033,00 грн.

За результатами повторного адміністративного оскарження, 30.03.2015 р. Державною фіскальною службою України прийнято рішення № 6517/6/99-99-10-01-04-25, яким податкове повідомлення-рішення від 06.11.2014 р. № 153626552209 та рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тільки Так» зареєстровано Відділом державної реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців Печерського району реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 20.05.2005 р. за № 37870. На період проведення перевірки товариство перебувало на обліку і ДПІ у Печерському районі м. Києва та було зареєстровано платником ПДВ. Основним видом діяльності є інші види видавничої діяльності.

Як вбачається предметом перевірки стали фінансово – господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Мазурек-Груп» за період 01.01.2014 р. по 30.04.2014 р.

Між ТОВ «Мазурек-Груп» (виконавець) та ТОВ «Тільки Так» (замовник) укладено договір про надання поліграфічних послуг № 1401/10 від 01.01.2014 р., відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати поліграфічні послуги у відповідності з замовленням і передати замовнику.

Вартість та ціна поліграфічних послуг викладається в додатках до даного Договору – Листі - замовленні, в рахунках-фактурах та актах. Найменування послуг, їх кількість, а також загальна вартість продукції за даним договором визначається в рахунку-фактурі до даного договору.

Згідно Додатків № 1, від 02.04.2014 р., № 2 від 11.04.2014 р., № 3 від 18.04.2014 р., № 03 від 23.01.2014 р., № 4 від 24.04.2014 р., № 05 від 12.02.2014 р., № 06 від 18.02.2014 р., № 07 від 05.03.2014 р., № 08 від 10.03.2014 р., № 09 від 14.03.2014 р., № 10 від 18.03.2014 р., № 11 від 21.03.2014 р., № 12 від 26.03.2014 р. до договору № 1401/10 від 01.01.2014 р., виконавець надає замовнику поліграфічні послуги.

На підтвердження оплати позивачем надано суду рахунки-фактури (а.с. 39-54 Том 1), платіжні доручення (а.с. 129- 143 Том 1).

На підтвердження виконання робіт позивачем надано суду акти здачі-прийняття робіт (надання) (а.с. 55-70 Том 1), податкові накладні (а.с. 71- 86 Том 1).

Про реалізацію товару в іншому ланцюгу постачання свідчать наявні в матеріалах справи: реєстри документів (а.с. 1- 7 Том 2), картки рахунку (а.с. 8- 34 Том 2), виписки по рахунку (а.с. 35- 69 Том 2), акти здачі прийняття-робіт (а.с. 70-250 Том 2, а.с. 1- 233 Том 3).

Про оренду нежитлового приміщення свідчить, укладений між ТОВ «Тільки Так» та ПАТ «Транспортник» договір суборенди № 15-Т-В від 01.02.2014 р.

Натомість, висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблені з огляду на відсутність операцій, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, а також на підставі аналізу документів, які є в обліковій справі підприємства ТОВ «Мазурек-Груп» та акту №1067/26-59-22-13/38899716 від 30.04.2014 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин ТОВ «Мазурек-Груп» з платниками податків за період з 01.01.2014 р. по 31.03.2014 р.».

Між тим, позивач, спростовуючи висновки податкового органу, посилається на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.08.2014 р. по справі № 826/7133/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 р., за позовом ТОВ «Мазурек-Груп» до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити дії, якою позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ДПІ у Шевченківському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві по проведенню зустрічної звірки ТОВ “Мазурек-груп” щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2014 р. по 31.03.2014 р. Визнано протиправними дії ДПІ у Шевченківському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві по оформленню результатів зустрічної звірки ТОВ “Мазурек-груп” у формі Акту №1067/26-59-22-13/38899716 від 30.04.2014р. про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2014 р. по 31.03.2014 р. Визнано протиправними дії ДПІ у Шевченківському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві по внесенню змін до облікових даних платника ТОВ “Мазурек-груп”, зокрема, до комп'ютерної автоматизованої інформаційної системи “Інтегрована автоматизована інформаційна система ГУ Міндоходів України “Податковий Блок”, у тому числі в базу даних “Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України”, на підставі акту № 1067/26-59-22-13/З8899716 від 30.04.2014 р. про неможливість проведення зустрічної звірки. Зобов'язано ДПІ у Шевченківському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві відновити в облікових даних платника ТОВ “Мазурек-груп”, в усіх базах даних, зокрема у комп'ютерній автоматизованій інформаційній системі “Інтегрована автоматизована інформаційна система ГУ Міндоходів України “Податковий Блок”, в базі даних “Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України” показників сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.01.2014 року по 31.03.2014 р. Рішення набрало законної сили.

Оцінюючи фактичні обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до наступних висновків.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Про необхідність дослідження реальності здійснених господарських операцій Вищий адміністративний суд України наголошував і в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 – “з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку…”.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з доводами позивача та критично ставиться до наданих позивачем первинних документів бухгалтерського обліку, підтверджуючих здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом, з огляду на нижченаведене.

В даній справі судом встановлено, що господарські операції за період з 01.01.2014 р. по 30.04.2014 р. не підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій, вартості наданих послуг, які економічно необхідні для здійснення даних господарських операцій.

Як встановлено судом, позивач отримував від ТОВ «Мазурек-Груп» поліграфічні послуги. Разом з тим, аналіз первинних документів позивача свідчить про відсутність чіткого найменування послуг (виду), які отримувалися позивачем, зокрема, їх переліку та ціни кожної окремо.

Також позивачем не надано суду доказів виготовлення оригінал-макетів поліграфічної продукції, затвердженої сторонами; вимог до такої продукції; заявок із зазначенням термінів виконання робіт; примірників виготовленої продукції; доказів транспортування виготовленої продукції, а також доказів оприбуткування отриманих послуг.

Як вбачається з акту перевірки від 30.04.2014 р. № 1167/26-59-22-13/38899716 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Мазурек-Груп» з контрагентами, з якими платником податків задекларовані взаємовідносини за період з 01.01.2014 р. по 31.03.2013 р., основним видом діяльності ТОВ «Мазурек - Груп» є організація будівництва будівель.

Вказане вище ставить під сумнів факт здійснення суб'єктами господарювання задекларованих видів діяльності.

Разом з тим, суд вважає необґрунтованими висновки відповідача щодо неможливості формування податкового кредиту позивачем у зв'язку із тим, що у ТОВ «Мазурек-Груп» не були включені постачальниками до податкових зобов'язань та відповідно не задекларовані та не сплачені до бюджету, оскільки позивач не може нести відповідальність за несплату податкових зобов'язань до бюджету своїх контрагентів.

Разом з тим, вирішуючи дану справу суд приходить до висновку, що з наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між укладеним договором та результатом його виконання: формування основних фондів, отримання економічної вигоди.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Водночас, позивачем не підтверджено правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами.

Позивачем не доведено, що придбання активів (тобто товарів, послуг) передбачає наявність мети їх використання в господарській діяльності платника податків. Така мета є необхідною умовою для формування витрат та/або податкового кредиту платником податків. Всі витрати мають бути здійсненими в межах господарської діяльності платника податків.

Відповідно, витрати на придбання активів, здійснені без мети їх використання у господарській діяльності або придбання таких активів поза межами господарської діяльності платника податків не дають право на відповідні врахування цих витрат у податковому обліку.

При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку, і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов'язання).

Водночас, позивачем не доведено, що отримана платником податку податкова вигода є обґрунтованою. Так, податкова вигода може бути обґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). При цьому діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту.

Оскільки основним видом діяльності позивача є наданні поліграфічних послуг, то замовлення такого ж виду послуг у іншої особи з посиланням на недостатність часу для оброблення замовлень клієнтів, без наведення відповідних доказів, є необґрунтованим.

Таким чином, позивачем не доведено, що його господарська діяльність спрямована на отримання економічного ефекту.

З огляду на викладене суд вбачає, що надані позивачем первинні документи носять сумнівний та неповний характер, а господарська діяльність товариства не спрямована на настання реальних наслідків.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з виконання робіт фактично не мали реального характеру, замовлення послуг (робіт) оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Тому наявність у позивача необхідних документів, які відповідно до Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», що є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту (податкових та видаткових накладних, актів виконаних робіт, тощо) сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту, оскільки судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Отже, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, а відтак позивач не довів, що його дії по формуванню податкового кредиту є правомірними.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що в порушення п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, позивачем занижено податок на додану вартість у загальній сумі 92 130,00 грн., у тому числі за січень 2014 р. в сумі 14621,00 грн., за лютий 2014 р. в сумі 18961,00 грн., за березень 2014 р. в сумі 36300,00 грн. та за квітень 2014 р. в сумі 22 248,00 грн.

Враховуючи те, що судом не встановлено підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 06.11.2014 р. № 153626552209, відповідно, відсутні підстави для задоволення даних позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Тільки Так» відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тільки Так» (код ЄДРПОУ 33403435) решту суми судових витрат у розмірі 2 072, 93 грн. до Державного бюджету України.

3. Стягнення решти суми судових витрат у розмірі 2 072, 93 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тільки Так» (код ЄДРПОУ 33403435) доручити ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                           І.О.Іщук