Ухвала

від 29.09.2015 по справі 826/7945/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/7945/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Романчук О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

29 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Пилипенко О.Є.,

при секретарі Артюхіній М.А.,

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тільки Так» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тільки Так» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.11.2014 року №153626552209, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тільки Так» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 06.11.2014 року № 153626552209, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання та застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем: податок на додану вартість із вироблених Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 115 163,00 грн., з яких основний платіж у розмірі 92 130,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 23 033,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 23.10.2014 року № 1006/26-55-22-09/33403435 щодо порушення позивачем податкового законодавства прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.11.2014 року № 153626552209, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання на загальну суму 150 163,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2015 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить її скасувати, та прийняти нову постанову про задоволення адміністративного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Тільки Так» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «Мазурек-Груп» за період з 01.01.2014 р. по 30.04.2014 р.

Перевіркою вставлено порушення:

- п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у загальній сумі 92 130,00 грн., у тому числі за січень 2014 року в сумі 14621,00 грн., за лютий 2014 року в сумі 18961,00 грн., за березень 2014 року в сумі 36300,00 грн. та за квітень 2014 року в сумі 22 248,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 23.10.2014 року № 1006/26-55-22-09/33403435 та винесено податкове повідомлення-рішення від 06.11.2014 року № 153626552209, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 115 163,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 92 130,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 23 033,00 грн.

За результатами повторного адміністративного оскарження, 30.03.2015 року Державною фіскальною службою України прийнято рішення № 6517/6/99-99-10-01-04-25, яким податкове повідомлення-рішення від 06.11.2014 року № 153626552209 та рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Між ТОВ «Мазурек-Груп» (виконавець) та ТОВ «Тільки Так» (замовник) укладено договір про надання поліграфічних послуг № 1401/10 від 01.01.2014 року, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати поліграфічні послуги у відповідності з замовленням і передати замовнику.

Вартість та ціна поліграфічних послуг викладається в додатках до даного Договору - Листі - замовленні, в рахунках-фактурах та актах. Найменування послуг, їх кількість, а також загальна вартість продукції за даним договором визначається в рахунку-фактурі до даного договору.

Згідно Додатків № 1, від 02.04.2014 р., № 2 від 11.04.2014 р., № 3 від 18.04.2014 р., № 03 від 23.01.2014 р., № 4 від 24.04.2014 р., № 05 від 12.02.2014 р., № 06 від 18.02.2014 р., № 07 від 05.03.2014 р., № 08 від 10.03.2014 р., № 09 від 14.03.2014 р., № 10 від 18.03.2014 р., № 11 від 21.03.2014 р., № 12 від 26.03.2014 р. до договору № 1401/10 від 01.01.2014 р., виконавець надає замовнику поліграфічні послуги.

На підтвердження оплати позивачем надано суду рахунки-фактури (а.с. 39-54 Том 1), платіжні доручення (а.с. 129- 143 Том 1).

На підтвердження виконання робіт позивачем надано суду акти здачі-прийняття робіт (надання) (а.с. 55-70 Том 1), податкові накладні (а.с. 71- 86 Том 1).

Про реалізацію товару в іншому ланцюгу постачання свідчать наявні в матеріалах справи: реєстри документів (а.с. 1- 7 Том 2), картки рахунку (а.с. 8- 34 Том 2), виписки по рахунку (а.с. 35- 69 Том 2), акти здачі прийняття-робіт (а.с. 70-250 Том 2, а.с. 1- 233 Том 3).

Про оренду нежитлового приміщення свідчить, укладений між ТОВ «Тільки Так» та ПАТ «Транспортник» договір суборенди № 15-Т-В від 01.02.2014 р.

Висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблені з огляду на відсутність операцій, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, а також на підставі аналізу документів, які є в обліковій справі підприємства ТОВ «Мазурек-Груп» та акту №1067/26-59-22-13/38899716 від 30.04.2014 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин ТОВ «Мазурек-Груп» з платниками податків за період з 01.01.2014 р. по 31.03.2014 р.».

Спростовуючи висновки податкового органу, апелянт посилається на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.08.2014 р. по справі № 826/7133/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 р., за позовом ТОВ «Мазурек-Груп» до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити дії, якою позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ДПІ у Шевченківському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві по проведенню зустрічної звірки ТОВ «Мазурек-груп» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2014 р. по 31.03.2014 р. Визнано протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві по оформленню результатів зустрічної звірки ТОВ «Мазурек-груп» у формі Акту №1067/26-59-22-13/38899716 від 30.04.2014р. про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2014 р. по 31.03.2014 р. Визнано протиправними дії ДПІ у Шевченківському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві по внесенню змін до облікових даних платника ТОВ «Мазурек-груп», зокрема, до комп'ютерної автоматизованої інформаційної системи «Інтегрована автоматизована інформаційна система ГУ Міндоходів України «Податковий Блок», у тому числі в базу даних «Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України», на підставі акту № 1067/26-59-22-13/З8899716 від 30.04.2014 р. про неможливість проведення зустрічної звірки. Зобов'язано ДПІ у Шевченківському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві відновити в облікових даних платника ТОВ «Мазурек-груп», в усіх базах даних, зокрема у комп'ютерній автоматизованій інформаційній системі «Інтегрована автоматизована інформаційна система ГУ Міндоходів України «Податковий Блок», в базі даних «Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» показників сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.01.2014 року по 31.03.2014 року. Рішення набрало законної сили.

Про необхідність дослідження реальності здійснених господарських операцій Вищий адміністративний суд України наголосив в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 - «з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку…».

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Так, господарські операції за період з 01.01.2014 року по 30.04.2014 року не підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій, вартості наданих послуг, які економічно необхідні для здійснення даних господарських операцій.

Позивач отримував від ТОВ «Мазурек-Груп» поліграфічні послуги. Разом з тим, аналіз первинних документів позивача свідчить про відсутність чіткого найменування послуг (виду), які отримувалися позивачем, зокрема, їх переліку та ціни кожної окремо.

Позивачем не надано доказів виготовлення оригінал-макетів поліграфічної продукції, затвердженої сторонами; вимог до такої продукції; заявок із зазначенням термінів виконання робіт; примірників виготовленої продукції; доказів транспортування виготовленої продукції, а також доказів оприбуткування отриманих послуг.

Як вбачається з акту перевірки від 30.04.2014 року № 1167/26-59-22-13/38899716 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Мазурек-Груп» з контрагентами, з якими платником податків задекларовані взаємовідносини за період з 01.01.2014 року по 31.03.2013 року, основним видом діяльності ТОВ «Мазурек-Груп» є організація будівництва будівель, що ставить під сумнів факт здійснення суб'єктами господарювання задекларованих видів діяльності.

Таким чином, з наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між укладеним договором та результатом його виконання: формування основних фондів, отримання економічної вигоди.

Як вірно зазначив суд першої інстанції в оскаржуваній позивачем постанові, обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Позивачем не підтверджено правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами та не доведено, що придбання активів (тобто товарів, послуг) передбачає наявність мети їх використання в господарській діяльності платника податків. Така мета є необхідною умовою для формування витрат та/або податкового кредиту платником податків. Всі витрати мають бути здійсненими в межах господарської діяльності платника податків.

Відповідно, витрати на придбання активів, здійснені без мети їх використання у господарській діяльності або придбання таких активів поза межами господарської діяльності платника податків не дають право на відповідні врахування цих витрат у податковому обліку.

При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку, і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов'язання).

Позивачем не доведено, що отримана платником податку податкова вигода є обґрунтованою. Так, податкова вигода може бути обґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). При цьому діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту.

З огляду на те, що основним видом діяльності позивача є наданні поліграфічних послуг, то замовлення такого ж виду послуг у іншої особи з посиланням на недостатність часу для оброблення замовлень клієнтів, без наведення відповідних доказів, є необґрунтованим.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що в порушення п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, позивачем занижено податок на додану вартість у загальній сумі 92 130,00 грн., у тому числі за січень 2014 р. в сумі 14621,00 грн., за лютий 2014 р. в сумі 18961,00 грн., за березень 2014 р. в сумі 36300,00 грн. та за квітень 2014 р. в сумі 22 248,00 грн.

Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення даного позову.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тільки Так» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 30.09.2015 року.

Головуючий суддя: О.М. Романчук

Судді: Я.Б. Глущенко

О.Є.Пилипенко

Головуючий суддя Романчук О.М.

Судді: Пилипенко О.Є.

Глущенко Я.Б.