Постанова

від 26.02.2019 по справі 826/7945/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 лютого 2019 року

Київ

справа №826/7945/15

касаційне провадження №К/9901/8518/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового ппровадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Тільки Так на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.07.2015 (суддя - Іщук І.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2015 (головуючий суддя - Романчук О.М., суддя: Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є.) у справі № 826/7945/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Тільки Так до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Тільки Так звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.11.2014 №153626552209.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 14.07.2015 позов залишив без задоволення.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29.09.2015 залишив постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.07.2015 без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю Тільки Так звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просило скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог Товариство з обмеженою відповідальністю Тільки Так посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, наголошує на реальності оспорюваних господарських операцій, що підтверджується наданими судам попередніх інстанцій первинними документами, які відповідають всім вимогам чинного законодавства. Крім того, вказує на те, що дії податкового органу з оформлення результатів зустрічної звірки щодо Товариства з обмеженою відповідальністю Мазурек-Груп актом від 30.04.2014 №1167/26-59-22-13/38899716 визнано протиправними в судовому порядку. Тому посилання відповідача в обґрунтування позиції щодо протиправності формування позивачем податкового кредиту на висновки вказаного акту не можуть братися до уваги.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Тільки Так з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю Мазурек-Груп , результати якої оформлено актом від 23.10.2014 №1006/26-55-22-09/33403435.

За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на неправомірне включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість за операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю Мазурек-Груп щодо придбання на підставі договору від 01.01.2014 №1401/10 поліграфічних послуг, які, на думку податкового органу, не мали реального характеру.

Свою позицію податковий орган обґрунтовував аналізом документів, які містяться в обліковій справі Товариства з обмеженою відповідальністю Мазурек-Груп , а також висновками акта від 30.04.2014 №1167/26-59-22-13/38899716 Про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин Товариства з обмеженою відповідальністю Мазурек-Груп з платниками податків за період з 01.01.2014 по 31.03.2014 .

На підставі зазначеного акта перевірки Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.11.2014 № 153626552209, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 115163грн., у тому числі: за основним платежем - в сумі 92130грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 23033грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що задекларовані позивачем господарські операції не підтверджуються з урахуванням реального часу здійснення операцій, вартості наданих послуг, які економічно необхідні для здійснення таких операцій.

За правилами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами.

При цьому потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатись на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового (грошового) зобов'язання на підставі таких операцій.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, за змістом статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У спірній ситуації суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що долучені позивачем до матеріалів справи договір, додатки до договору, рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні, реєстри документів, картки рахунку, виписки по рахунку не є достатніми доказами фактичного здійснення оспорюваних операцій.

Так, предметом договору від 01.01.2014 №1401/10, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Тільки Так та Товариством з обмеженою відповідальністю Мазурек-Груп , було надання у відповідності із замовленням поліграфічних послуг. Вартість та ціна послуг визначається у листі-замовленні, в рахунках-фактурах та актах, а найменування, кількість та загальна вартість - в рахунку-фактурі.

Представлені позивачем первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій не конкретизують, які саме послуги надано позивачу, кількість витраченого часу на їх виконання, ціну кожної з послуг.

Так, позивачем не надано заявок із зазначенням термінів виконання послуг, вимог до замовлених послуг, примірників виготовленої продукції.

На підтвердження реального характеру спірних операцій Товариством з обмеженою відповідальністю Тільки Так не подано документів, які б підтверджували наявність кінцевих результатів здійснення господарських операцій, як-то: оригінал-макетів поліграфічної продукції, затвердженої сторонами, фактичного транспортування та оприбуткування активів.

Під час розгляду справи позивачем не обґрунтовано й доцільності замовлення поліграфічних послуг у Товариства з обмеженою відповідальністю Мазурек-Груп в той час, коли основним видом діяльності позивача є надання ідентичних послуг. Критична оцінка доводам Товариства з обмеженою відповідальністю Тільки Так про недостатню кількість часу для оброблення замовлень клієнтів судами здійснена обґрунтовано з огляду на ненаведення позивачем відповідних доказів таким обставинам.

Тобто, позивачем належними доказами не підтверджено реальний (фактичний) характер господарських операцій, що, в свою чергу, виключає правомірність відображення таких операцій у його податковому обліку.

Посилання позивача на визнання в судовому порядку (адміністративна справа №826/7133/14) протиправними дій податкового органу з оформлення результатів контрольного заходу щодо контрагента позивача актом від 30.04.2014 №1167/26-59-22-13/38899716 Про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин Товариства з обмеженою відповідальністю Мазурек-Груп з платниками податків за період з 01.01.2014 по 31.03.2014 спростовуються відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, право суддів на доступ до якого встановлений частиною п'ятою статті 4 Закону України Про доступ до судових рішень від 22.12.2005 № 3262.

Так, Верховним Судом з'ясовано, що постановою від 21.10.2015 у справі №826/7133/14 (К/800/57167/14) Вищий адміністративний суд України скасував постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.08.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 в частині визнання протиправними дій податкового органу з оформлення результатів контрольного заходу актом від 30.04.2014 №1167/26-59-22-13/38899716 та ухвалив нове судове рішення в цій частині про відмову в задоволенні позову.

Разом з тим, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що аргументи податкового органу з посиланням на результати контрольних заходів контрагента позивача суд оцінює на підставі їх безпосереднього, всебічного, повного та об'єктивного дослідження у взаємозв'язку з іншими доказами у справі, що випливає із положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи в судах попередніх інстанцій).

Інші обґрунтування касаційної скарги позивача фактично зводяться до вимог здійснити переоцінку встановлених судами обставин справи, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи в суді касаційної інстанції).

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Тільки Так без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Тільки Так залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.07.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2015 у справі № 826/7945/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М.Шипуліна Л.І.Бившева В.В.Хохуляк