Ухвала

від 08.07.2015 по справі 820/13405/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2015 року м. Київ К/800/21654/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Амєліна С.Є. - головуючого,

Іваненко Я.Л.,

Кобилянського М.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Державної казначейської служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Диаст» до управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі міста Харкова, Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення пені,

в с т а н о в и л а :

У грудні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Диаст» звернулося в суд з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначало, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, з Державного бюджету України на користь товариства стягнуто 47 456,90 грн. Оскільки судове рішення не виконано, то позивач просив визнати неправомірною бездіяльність управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі міста Харкова та Державної казначейської служби України у несплаті коштів за період з 25 квітня 2013 року по 25 січня 2014 року та стягнути пеню за період з 25 квітня 2013 року по 25 січня 2014 року в сумі 3 159,40 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року, позов задоволено частково: визнано неправомірною бездіяльність Державної казначейської служби України у неповерненні товариству з обмеженою відповідальністю «Диаст» суми відшкодування у розмірі 47 456 грн. за період з 25 квітня 2013 року по 25 січня 2014 року; стягнуто з Державного бюджету України (управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі міста Харкова) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Диаст» пеню з 25 квітня 2013 року по 25 січня 2014 року у сумі 3 159,40 грн.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, Державна казначейська служба України ставить питання про скасування судових рішень та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову. У обґрунтування касаційної скарги посилався на порушення судами належного процесуального порядку вирішення питання виконання судового рішення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року, визнано неправомірною бездіяльність Західної міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби щодо неподання Державній казначейській службі України висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Диаст». Стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Диаст» суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 47 456 грн.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 02 листопада 2012 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Західної міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року.

08 листопада 2012 року видано виконавчий лист, який подано до податкових органів для виконання.

15 листопада 2012 року Західною міжрайонною державною податковою інспекцією міста Харкова Харківської області Державної податкової служби до управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі міста Харкова було надано довідку про залишок бюджетної заборгованості за звітний період, вказаний у виконавчому документі.

З 29 травня 2012 року по 24 квітня 2013 року Західною міжрайонною державною податковою інспекцією міста Харкова Харківської області Державної податкової служби не було подано висновок Державній казначейській службі України із зазначенням суми заборгованості, а Державною казначейською службою України та його структурними підрозділами не повернуто суму відшкодування, у зв'язку з чим товариство з обмеженою відповідальністю «Диаст» звернулося в суд з вимогою про визнання бездіяльності та стягнення пені за цей період.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2013 року, визнано неправомірною бездіяльність Західної міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби у неподанні з 29 травня 2012 року по 24 квітня 2013 року висновку до Державної казначейської служби України із зазначенням суми 47 456 грн.; визнано неправомірною бездіяльність Державної казначейської служби України та структурних підрозділів у неповерненні товариству суми відшкодування у сумі 47 456 грн. з 29 травня 2012 року по 24 квітня 2013 року; стягнуто з Державного бюджету України пеню у сумі 3 915,12 грн.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 22 серпня 2013 року відмовлено Державній казначейській службі України у відкритті касаційного провадження на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30 травня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2013 року.

На день звернення до суду зазначене судове рішення не було виконано.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що Державною казначейською службою було допущено бездіяльність щодо неповернення товариству з обмеженою відповідальністю «Диаст» суми відшкодування, так як управління Державної казначейської служби у Жовтневому районі міста Харкова свій законодавчий обов'язок виконало та направило пакет документів 15 листопада 2012 року до головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області.

Перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного від-шкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з пунктом 200.11 статті 200 Податкового кодексу України за наявності до-статніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника податку для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Пунктом 200.12 статті 200 Податкового кодексу України зобов'язано орган державної податкової служби у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до пункту 200.13 статті 200 Кодексу на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних кошів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Джерелом сплати бюджетного відшкодування (в тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України (пункт 200.17 статті 200 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Таким чином у платника податку, який не отримує бюджетне відшкодування в порядку та строки, визначені статтею 200 Податкового кодексу України, виникає право на нарахування пені на суму такої заборгованості на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

При цьому чинним законодавством України не передбачено, що стягнення пені, нарахованої на суму наявної бюджетної заборгованості по податку на додану вартість, можливе та здійснюється лише після фактичного погашення цієї заборгованості.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом дій, спрямованих на надання органу державного казначейства висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, вчинено не було.

На підставі абзацу 2 пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року № 39 «Про затвердження порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість» відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Таким чином висновки судів попередніх інстанцій про визнання неправомірною бездіяльності Державної казначейської служби України щодо неповернення суми від-шкодування та стягнення у зв'язку з цим з Державного бюджету України пені за період невиконання зобов'язання, є обґрунтованими та не підлягають скасуванню.

Посилання у касаційній скарзі, що дана позовна заява повинна розглядатися у порядку, визначеному статтею 267 Кодексу адміністративного судочинства України, досліджувалися апеляційним судом та його висновок про розгляд позовної заяви у загальному порядку є підставним та законним.

Судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, передбачених статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для їх скасування та ухвалення нового судового рішення не вбачається.

На підставі наведеного та керуючись статтями 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року - без змін.

Ухала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає.

Судді:С.Є. Амєлін /підпис/ Я.Л. Іваненко /підпис/ М.Г. Кобилянський /підпис/