Рішення

від 08.07.2015 по справі 914/773/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2015 р. Справа№ 914/773/14

За позовом: Приватного підприємства «Торговий дім «Майола», м.Львів

до відповідача: «ВК Карбо Трейд Сп.з.о.о.», Варшава, Польща

про стягнення 915839,70 доларів США

Суддя Щигельська О.І.

при секретарі Зарицькій О.Р.

Представники:

від позивача: Сабан М.Р. - представник за довіреністю

від відповідач: не з'явився

Суть спору : позов заявлено Приватним підприємством «Торговий дім «Майола», м.Львів до «Д&П Карбо Трейд Сп.з.о.о.», Рибнік, Польща про стягнення 1535600,71 доларів США, з яких 1287779,15 доларів США основного боргу, 110002,38 доларів США пені, 9041,27 доларів США 3% річних та 128777,91 доларів США штрафу.

Ухвалою суду від 11.03.2014р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 26.03.2014р. Ухвалою суду від 26.03.2014 р. розгляд справи відкладено на 09.04.2014р. у зв'язку з неявкою відповідача. Ухвалою суду від 09.04.2014р. прийнято заяву ПП «Торговий дім «Майола» про зменшення розміру позовних вимог в частині суми основного боргу, а відтак просив стягнути з відповідача 915839,70 доларів США, з яких 668018,14 доларів США основного боргу, 110002,38 доларів США пені, 9041,27 доларів США 3% річних та 128777,91 доларів США штрафу, окрім цього вказаною ухвалою суду зупинено провадження у справі у зв'язку із зверненням господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до компетентного органу іноземної держави.

14.05.2014р. супровідним листом за вих.№914/773/14/1/14 Головному управлінню юстиції направлено документи у справі для подальшого їх скерування до повноважних органів Республіки Польща. 23.06.2014р. (вх.№22340/14) на адресу господарського суду Львівської області надійшло повідомлення Головного управління юстиції у Львівській області про направлення судового доручення разом з документами до Республіки Польща. Згідно виклику (повідомлення), що направлявся разом із судовим дорученням, судове засідання було призначено на 16.07.2014р., а у випадку несвоєчасного вручення документів, наступне судове засідання було призначено на 20.08.2014р.

Так, ухвалами суду від 20.08.2014р. провадження у справі поновлено та зупинено у зв'язку із зверненням господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до компетентного органу іноземної держави. 04.09.2014р. супровідним листом за вих.№914/773/14/2/14 Головному управлінню юстиції направлено документи у справі для подальшого їх скерування до повноважних органів Республіки Польща. На адресу господарського суду Львівської області 15.09.2014р. (вх.№39242/14) надійшло повідомлення Головного управління юстиції у Львівській області про направлення судового доручення разом з документами до Республіки Польща.

На адресу господарського суду Львівської області (вх.№39218/14 від 15.09.2014р.) повернулися документи, надіслані у зв'язку із зверненням господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до компетентного органу іноземної держави, з Республіки Польща, а саме від Районного суду в м.Рибнік з відміткою «Рo wykonaniu». Ухвалою суду від 24.10.2014р. за клопотанням позивача провадження у справі поновлено і призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.11.2014р.

Із витягу з веб-сайту Крайового Судового Реєстру (доступ до ресурсу: http://ems.gov.pl/ ) вбачається, що найменування відповідача змінено з «Д&П Карбо Трейд Сп.з.о.о.» (D&P Carbo Trade Sp.z.o.o.) на «ВК Карбо Трейд Сп.з.о.о.» (WK Carbo Trade Sp.z.o.o.), а місцезнаходження з PL44-200, Poland, Rybnik, Sosnova,5 на PL01-456, Poland, Warszawa, Mroczna, 5/41.

Про зміну найменування та місцезнаходження відповідача зазнаначено в ухвалі суду від 06.11.2014р., якою зупинено провадження у справі у зв'язку із черговим зверненням господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до компетентного органу іноземної держави. Згідно виклику (повідомлення), що направлявся разом із судовим дорученням, судове засідання було призначено на 10.06.2015р., а у випадку несвоєчасного вручення документів, наступне судове засідання було призначено на 08.07.2015р. При супровідному листі за вих.№914/773/14/3/14 від 10.12.2014р., Головному управлінню юстиції направлено документи у справі для подальшого їх скерування до повноважних органів Республіки Польща. На адресу господарського суду Львівської області 22.12.2014р. (вх.№55604/14) надійшло повідомлення Головного управління юстиції у Львівській області про направлення судового доручення разом з документами до Республіки Польща.

Господарському суду Львівської області при супровідному листі Головного територіального управління юстиції у Львівській області (вх.№22601/15 від 02.06.2015р.) повернуто після виконання доручення про вручення судових документів та вчинення окремих процесуальних дій відносно «WK Carbo Trade Sp. z o.o.».

Враховуючи вищенаведене та зважаючи на те, що в судове засідання 10.06.2015р. явки повноважних представників сторонами не забезпечено, суд приходить до висновку, що провадження по справі слід поновити в судовому засіданні 08.07.2015р.

Представнику позивача роз'яснено права, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Представник позивача в судове засідання 08.07.2015р. з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, вказаних у позовній заяві, заяві про зменшення позовних вимог (вх.№1749/14 від 04.04.2014р.), заяві про зміну найменування та адреси відповідача (вх.№45527/14 від 24.10.2015р.). Зазначив, що в серпні 2013 року між позивачем та відповідачем - D&P Carbo Trade Sp.z.o.o. (після зміни найменування - WK Carbo Trade Sp.z.o.o.) укладено договір на поставку товару - олії рапсової. Протягом листопада-грудня 2013 року відповідачу поставлено товар на суму 2098233,06 доларів США, який всупереч умовам договору відповідачем оплачено лише частково, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 668018,14 доларів США, що й зумовило звернення до суду із позовною заявою, в якій окрім суми основного боргу до стягнення заявлено 9041,27 доларів США 3% річних, 110002,38 доларів США пені та 128777,91 доларів США штрафу. Просив позов задоволити.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 08.07.2015р. не забезпечив, письмового відзиву на позовну заяву не подав.

Зважаючи на те, що документи, які підлягали врученню відповідачу згідно із судовим дорученням, було передано одним із способів, передбачених Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (Гаага, 1965), з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становив понад шість місяців з дати зупинення провадження по справі, а також зважаючи на те, що не було отримано підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави, суд, у відповідності до ст.15 вказаної Конвенції, приходить до висновку про можливість постановити рішення, незважаючи на відсутність підтвердження про вручення або безпосередню доставку вказаних документів.

Згідно зі ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

Між Приватним підприємством «Торговий дім «Майола» (позивач по справі, продавець за договором) та «D&P Carbo Trade Sp. z o.o.» (після зміни найменування - «WK Carbo Trade Sp. z o.o.»; відповідач по справі, покупець за договором) укладено контракт №20130801/THM-DPCT від 01.08.2013р., за яким продавець зобов'язався продати, а покупець - купити олію рапсову нерафіновану для харчових цілей, без ГМО, українського походження, в подальшому товар. Митний код: 15141190 (п.1.1).

Умови поставки сторонами погоджено у специфікаціях №1, №2, №3 та №4. Так, у кожній із них вантажовідправником визначено ПП «Торговий дім «Майола» (вул.Городоцька, 155, 79018, м.Львів, Україна), а вантажоодержувачем - «D&P Carbo Trade Sp. z o.o.» (PL44-200, Rybnik, ul.Sosnova 5, Польща). У специфікаціях №1 від 11.11.2013р., №2 від 21.11.2013р. та №3 від 02.12.2013р. визначено, що поставка відбувається на умовах СРТ Вроцлав, Польща (відповідно до Інкотермс-2010), місце розвантаження: Wratislavia-Віо Sр. z о.о., 51-501, ul.Monopolowa 4, Wroclaw, Poland. Водночас, специфікацією №4 від 13.12.2013р. визначено, що поставка відбувається на умовах СРТ Хибе (відповідно до Інкотермс-2010), місце розвантаження: Platinium Oddzial Chybie, 643-520, ul.Cieszynska, Chybie, Poland.

На виконання умов вказаного договору позивачем протягом листопада-грудня 2013р. поставлено відповідачу товар на загальну суму 2098233,06 доларів США, що підтверджується CMR №000663 від 18.11.2013р. (інвойс №1/1 від 18.11.2013р.), CMR №185256 від 18.11.2013р. (інвойс №1/2 від 18.11.2013р.), CMR №022203 від 18.11.2013р. (інвойс №1/3 від 18.11.2013р.), CMR №425113 від 20.11.2013р. (інвойс №1/4 від 20.11.2013р.), CMR №469071 від 25.11.2013р. (інвойс №1/5 від 25.11.2013р.), CMR№ 313335 від 29.11.2013р. (інвойс №1/6 від 27.11.2013р.), CMR №227977 від 29.11.2013р. (інвойс №1/7 від 27.11.2013р.), CMR №313374 від 29.11.2013р. (інвойс №1/8 від 27.11.2013р.), CMR №321014 від 29.11.2013р. (інвойс №1/9 від 27.11.2013р.), CMR №312164 від 29.11.2013р. (інвойс №1/10 від 27.11.2013р.), CMR №313468 від 02.12.2013р. (інвойс №1/11 від 29.11.2013р.), CMR №311752 від 02.12.2013р. (інвойс №1/12 від 29.11.2013р.), CMR №311797 від 02.12.2013р. (інвойс №1/13 від 29.11.2013р.), CMR №311990 від 02.12.2013р. (інвойс №1/14 від 29.11.2013р.), CMR №313333 від 02.12.2013р. (інвойс №1/15 від 29.11.2013р.), CMR №321017 від 03.12.2013р. (інвойс №1/16 від 02.12.2013р.), CMR №313394 від 03.12.2013р. (інвойс №1/17 від 02.12.2013р.), CMR №321012 від 03.12.2013р. (інвойс №1/18 від 02.12.2013р.), CMR №321065 від 03.12.2013р. (інвойс №1/19 від 02.12.2013р.), CMR №321011 від 03.12.2013р. (інвойс №1/20 від 02.12.2013р.), CMR №321010 від 04.12.2013р. (інвойс №1/21 від 03.12.2013р.), CMR №312136 від 04.12.2013р. (інвойс №1/22 від 03.12.2013р.), CMR №111646 від 04.12.2013р. (інвойс №1/23 від 03.12.2013р.), CMR №313375 від 04.12.2013р. (інвойс №1/24 від 03.12.2013р.), CMR №313395 від 04.12.2013р. (інвойс №1/25 від 03.12.2013р.), CMR №321008 від 05.12.2013р. (інвойс №1/26 від 03.12.2013р.), CMR №321009 від 05.12.2013р. (інвойс №1/27 від 03.12.2013р.), CMR №321013 від 05.12.2013р. (інвойс №1/28 від 03.12.2013р.), CMR №321063 від 05.12.2013р. (інвойс №1/29 від 04.12.2013р.), CMR №253349 від 05.12.2013р. (інвойс №1/30 від 04.12.2013р.), CMR №313376 від 05.12.2013р. (інвойс №1/31 від 04.12.2013р.), CMR №321007 від 05.12.2013р. (інвойс №1/32 від 04.12.2013р.), CMR №312106 від 09.12.2013р. (інвойс №1/33 від 05.12.2013р.), CMR №311901 від 06.12.2013р. (інвойс №1/34 від 05.12.2013р.), CMR №321078 від 06.12.2013р. (інвойс №1/35 від 05.12.2013р.), CMR №282843 від 06.12.2013р. (інвойс №1/36 від 05.12.2013р.), CMR №313329 від 06.12.2013р. (інвойс №1/37 від 06.12.2013р.), CMR №311907 від 06.12.2013р. (інвойс №1/38 від 06.12.2013р.), CMR №311906 від 06.12.2013р. (інвойс №1/39 від 06.12.2013р.), CMR №311908 від 06.12.2013р. (інвойс №1/40 від 06.12.2013р.), CMR №311909 від 06.12.2013р. (інвойс №1/41 від 06.12.2013р.), CMR №321042 від 06.12.2013р. (інвойс №1/42 від 06.12.2013р.), CMR №313267 від 09.12.2013р. (інвойс №1/43 від 06.12.2013р.), CMR №321044 від 09.12.2013р. (інвойс №1/44 від 06.12.2013р.), CMR №313373 від 09.12.2013р. (інвойс №1/45 від 06.12.2013р.), CMR №313262 від 09.12.2013р. (інвойс №1/46 від 07.12.2013р.), CMR №090765 від 11.12.2013р. (інвойс №1/47 від 07.12.2013р.), CMR №229421 від 11.12.2013р. (інвойс №1/48 від 07.12.2013р.), CMR №313379 від 09.12.2013р. (інвойс №1/49 від 07.12.2013р.), CMR №311795 від 09.12.2013р. (інвойс №1/50 від 07.12.2013р.), CMR №311995 від 09.12.2013р. (інвойс №1/51 від 07.12.2013р.), CMR №313401 від 11.12.2013р. (інвойс №1/52 від 10.12.2013р.), CMR №321001 від 11.12.2013р. (інвойс №1/53 від 10.12.2013р.), CMR №229420 від 11.12.2013р. (інвойс №1/54 від 10.12.2013р.), CMR №313015 від 12.12.2013р. (інвойс №1/55 від 11.12.2013р.), CMR №311742 від 12.12.2013р. (інвойс №1/56 від 11.12.2013р.), CMR №313490 від 12.12.2013р. (інвойс №1/57 від 11.12.2013р.), CMR №313389 від 12.12.2013р. (інвойс №1/58 від 11.12.2013р.), CMR №086412 від 12.12.2013р. (інвойс №1/59 від 11.12.2013р.), CMR №313415 від 13.12.2013р. (інвойс №1/60 від 12.12.2013р.), CMR №313416 від 13.12.2013р. (інвойс №1/61 від 12.12.2013р.), CMR №313383 від 13.12.2013р. (інвойс №1/62 від 13.12.2013р.), CMR №313382 від 13.12.2013р. (інвойс №1/63 від 13.12.2013р.), CMR №313405 від 13.12.2013р. (інвойс №1/64 від 13.12.2013р.), CMR №313408 від 13.12.2013р. (інвойс №1/65 від 13.12.2013р.), CMR №313404 від 13.12.2013р. (інвойс №1/66 від 13.12.2013р.), CMR №311918 від 16.12.2013р. (інвойс №1/67 від 14.12.2013р.), CMR №313452 від 16.12.2013р. (інвойс №1/68 від 14.12.2013р.), CMR №313358 від 16.12.2013р. (інвойс №1/69 від 14.12.2013р.), CMR №321003 від 16.12.2013р. (інвойс №1/70 від 14.12.2013р.), CMR №313359 від 17.12.2013р. (інвойс №1/71 від 16.12.2013р.), CMR №035594 від 17.12.2013р. (інвойс №1/72 від 16.12.2013р.), CMR №313022 від 17.12.2013р. (інвойс №1/73 від 16.12.2013р.), CMR №313008 від 17.12.2013р. (інвойс №1/74 від 16.12.2013р.), CMR №321087 від 18.12.2013р. (інвойс №1/75 від 17.12.2013р.), CMR №321092 від 18.12.2013р. (інвойс №1/76 від 17.12.2013р.), CMR №038225 від 18.12.2013р. (інвойс №1/77 від 17.12.2013р.), CMR №313425 від 18.12.2013р. (інвойс №1/78 від 17.12.2013р.), CMR №313439 від 18.12.2013р. (інвойс №1/79 від 17.12.2013р.), CMR №321086 від 18.12.2013р. (інвойс №1/80 від 17.12.2013р.), CMR №313043 від 18.12.2013р. (інвойс №1/81 від 17.12.2013р.), CMR №313025 від 19.12.2013р. (інвойс №1/82 від 18.12.2013р.), CMR №313051 від 19.12.2013р. (інвойс №1/83 від 18.12.2013р.), CMR №313442 від 19.12.2013р. (інвойс №1/84 від 18.12.2013р.), CMR №313053 від 20.12.2013р. (інвойс №1/85 від 18.12.2013р.), CMR №313023 від 19.12.2013р. (інвойс №1/86 від 18.12.2013р.), CMR №313052 від 19.12.2013р. (інвойс №1/87 від 18.12.2013р.), CMR №313074 від 20.12.2013р. (інвойс №1/88 від 18.12.2013р.), CMR №229424 від 19.12.2013р. (інвойс №1/89 від 18.12.2013р.), CMR №321094 від 19.12.2013р. (інвойс №1/90 від 18.12.2013р.), CMR №313453 від 20.12.2013р. (інвойс №1/91 від 19.12.2013р.), CMR №312550 від 20.12.2013р. (інвойс №1/92 від 19.12.2013р.), CMR №391799 від 20.12.2013р. (інвойс №1/93 від 19.12.2013р.). Копії зазначених документів знаходяться в матеріалах справи.

Зазначені обставини також підтверджуються підписаним сторонами актом передачі-приймання товару по контракту №20130801/THM-DPCT від 01.08.2013р., у якому зазначено про відсутність претензій один до одного, в тому числі й щодо кількості та якості поставленого товару.

Згідно Інкотермс у редакції 2010 року, скороченням СРТ, що використане сторонами при укладенні контракту, позначено міжнародний термін Carriage Paid to (Перевезення оплачено до).

За умовами договору, оплата за поставлений товар здійснюється в доларах США банківським переказом шляхом перерахування на рахунок продавця (п.5.1). Так, не пізніше 3 робочих днів з дня поставки партії товару в місце розвантаження в Польщі, покупець здійснює 100% оплату цієї партії на основі інвойсів продавця (п.5.2). Аналогічні за змістом умови також зафіксовано й у специфікаціях №№1-4.

У п.2. акту звірки взаємних розрахунків від 11.02.2014р. по контракту №20130801/THM-DPCT від 01.08.2013р. зазначено, що покупець отримав від продавця всі необхідні документи, в тому числі інвойси для здійснення оплати за поставлений товар. Проте, поставлений товар відповідачем оплачено лише частково, а саме: 26.11.2013р. на суму 63628,94 доларів США (на основі інвойсів №1/1, №1/2, №1/3), 29.11.2013р. на суму 22241,00 доларів США (на основі інвойсу №1/4), 04.12.2013р. на суму 21544,42 доларів США (на основі інвойсів №1/3 (19 доларів США), №1/5), 10.12.2013р. на суму 116040,00 доларів США (на основі інвойсів №1/11, №1/12, №1/13, №1/14, №1/15), 12.12.2013р. на суму 112655,55 доларів США (на основі інвойсів №1/16, №1/17, №1/18, №1/19, №1/20), 17.12.2013р. на суму 111205,00 доларів США (на основі інвойсів №1/21, №1/22, №1/23, №1/24, №1/25), 08.01.2014р. на суму 113139,00 доларів США (на основі інвойсів №1/6, №1/7, №1/8, №1/9, №1/10), 23.01.2014р. на суму 100000,00 доларів США (на основі інвойсів №1/26, №1/27, №1/28, №1/29, №1/30 (частково на суму 8618,50 доларів США), 03.02.2014р. на суму 150000,00 доларів США (на основі інвойсів №1/30 (на суму 14106,00 доларів США), №1/31, №1/32, №1/33, №1/34, №1/35, №1/36 (на суму 19177,10 доларів США). Зазначене відповідачем не спростовано.

Натомість, до матеріалів справи долучено акт звірки взаємних розрахунків між сторонами від 11.02.2014р., у п.1 якого зазначено, що станом на дату його підписання заборгованість покупця перед продавцем по контракту №20130801/THM-DPCT від 01.08.2013р. складає 1287779,20 доларів США.

Як вбачається з матеріалів справи, після звернення ПП «Торговий дім «Майола» до суду із позовною заявою відповідачем частково погашено заборгованість за поставлений товар на загальну суму 619761,01 доларів США, що підтверджується банківськими виписками про рух коштів по рахунку позивача від 06.03.2014р., 07.03.2014р. та 12.03.2014р.

Таким чином, ПП «Торговий дім «Майола» просить стягнути з відповідача 668018,14 доларів США заборгованості за поставлений товар, а також 110002,38 доларів США пені, 9041,27 доларів США 3% річних та 128777,91 доларів США штрафу.

При вирішенні спору суд виходив з наступного.

Згідно ст.38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності, можуть розглядатися судами України, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Окрім цього, згідно з ч.ч. 1, 2 ст.5 вказаного Закону, у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом. У відповідності до ч.1 ст.43 Закону України «Про міжнародне приватне право», сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

Так, у п.11.1 договору, в редакції додаткової угоди №1 від 16.01.2014р. до контракту №20130801/THM-DPCT від 01.08.2013р., будь-які спори і розбіжності, які можуть виникнути з контракту або пов'язані з ним, будуть вирішуватися шляхом переговорів. Якщо домовленість не буде досягнуто, питання підлягає арбітражному врегулюванню в Господарському суді Львівської області (м.Львів) одним арбітражним суддею. Мова засідання - українська. Сторони згідні, що вирішення спорів по контракту буде здійснюватися із застосуванням матеріального і процесуального права України. Рішення Господарського суду Львівської області являється обов'язковим для обох сторін.

Зважаючи на вищенаведені положення договору, враховуючи домовленість сторін про застосування законодавства України при вирішенні спорів в судовому порядку, керуючись ст.ст. 12, 15 ГПК України, суд приходить до висновку про те, що даний спір підлягає розгляду господарським судом Львівської області, оскільки він виник при виконанні господарського договору.

Згідно ст.175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Як передбачено ч.1 ст.712 ЦК України та ч.1 ст.265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ч.ч. 1, 2 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Як визначено ч.1 ст.610 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні норми містяться і в Господарському кодексі України.

У відповідності до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 668018,14 доларів США основного боргу обґрунтовані матеріалами справи, відповідачем не спростовані та підлягають до задоволення в повному обсязі.

Щодо стягнення 3% річних, нарахованих позивачем на суму основної заборгованості за неоплачений товар, суд зазначає, що відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проаналізувавши проведений позивачем розрахунок, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 9041,27 доларів США 3% річних обґрунтовані матеріалами справи та підлягають до задоволення.

Щодо вимоги про стягнення 110002,38 доларів США неустойки, а саме - пені, суд зазначає, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання, у відповідності до ст.229 ГК України, не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст.230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За умовами договору, сторони несуть повну відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх обов'язків по контракту. У випадку затримки здійснення оплати, покупець сплачує неустойку в розмірі 0,1 % від неоплаченої вчасно суми за кожний день протермінування, але не більше 10% від суми контракту.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Проаналізувавши долучений до позовної заяви розрахунок пені, суд приходить до висновку, що позивачем вірно визначено момент прострочення оплати покупця по кожному із виставлених інвойсів та проведено нарахування в межах встановленого законом строку.

Водночас, суд звертає увагу, що згідно зі ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, провівши відповідні перерахунки в межах визначених позивачем періодів, суд приходить до висновку, що вимога про задоволення пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 39173,39 доларів США.

Щодо стягнення 128777,91 доларів США штрафу, суд зазначає, що відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В обгрунтування позовних вимог в цій частині позивач посилається на п.8.5 контракту в редакції додаткової угоди №1 від 16.01.2014р. Так, вказаним пунктом справді передбачено сплату сторонами, за порушення взятих на себе за договором зобов'язань, такого виду неустойки як штраф. Однак, суд звертає увагу на те, що відповідно до п.8.5 контракту, у випадку затримки оплати більше, як на 5 робочих днів від дати поставки товару в місце вивантаження, продавець має право в односторонньому порядку розірвати контракт. При цьому він звільняється від відповідальності за невиконання своїх зобов'язань, а покупець сплачує штраф в розмірі 10% від суми неоплаченого товару.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовної вимоги в частині стягнення 128777,91 доларів США штрафу в розмірі 10% від суми несвоєчасно оплаченого товару, оскільки виникнення у продавця права на нарахування та стягнення такого виду неустойки поставлена сторонами у залежність від реалізації останнім права на одностроннє розірвання договору за визначених обставин. Водночас, позивачем не подано доказів на підтвердження того, що укладений між сторонами контракт розірвано в порядку, встановленому п.8.5 договору.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до п.4 ч.1 ст.54 ГПК України, у позовах про стягнення іноземної валюти ціна позову визначається в іноземній валюті та у карбованцях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.

Згідно з ч.3 ст.54 ГПК України, ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Із відмітки на першому аркуші позовної заяви вбачається, що до суду її подано представником ПП «Торговий дім «Майола» 06.03.2014р. Пленумом Вищого господарського суду у п.3.4 Постанови №18 від 26.12.2011р. роз'яснено, що при визначенні ціни позову, поданого в іноземній валюті, необхідно виходити з тієї валюти, в якій провадились чи повинні бути проведені розрахунки між сторонами. Згідно офіційного курсу гривні до іноземних валют, встановленого Національним банком України станом на 06.03.2014р., 1 долар США еквівалентний 9,45грн.

Виходячи із офіційного курсу гривні до іноземної валюти - долара США, встановленого Національним банком України станом на 06.03.2014р. - день подання ПП «Торговий дім «Майола» позовної заяви до суду, суд приходить до висновку, що до стягнення з відповідача підлягають 668018,14 доларів США основного боргу, що станом на 06.03.2014р. за офіційним курсом Національного банку України становило 6312771,42грн., 9041,27 доларів США 3% річних, що станом на 06.03.2014р. за офіційним курсом Національного банку України становило 85440,00грн., 39173,39 доларів США пені, що станом на 06.03.2014р. за офіційним курсом Національного банку України становило 370188,54грн.

Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.

Із платіжного доручення, яким підтверджується сплата судового збору, вбачається, що відповідний платіж позивачем здійснено 05.03.2014р. Згідно офіційного курсу гривні до іноземних валют, встановленого Національним банком України станом на 05.03.2014р., 1 долар США еквівалентний 9,72грн. З врахуванням заяви ПП «Торговий дім «Майола» про зменшення розміру позовних вимог, ціна позову в іноземній валюті становить 915839,70 доларів США, що еквівалентно 8901961,88грн. Відповідно до пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлено ставку судового збору в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат. Враховуючи встановлене законом обмеження щодо максимального розміру судового збору, суд приходить до висновку, що судовий збір сплачено позивачем у встановленому порядку і розмірі.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відтак витрати зі сплати судового збору в розмірі 57152,24грн. слід покласти на відповідача, а в решті - на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 79, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Поновити провадження у справі.

2. Позов задоволити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК Карбо Трейд Сп.з.о.о.» (WK Carbo Trade Sp.z.o.o.; PL01-456, Poland, Warszawa, ul.Mroczna, 5/41; KRS: 0000416099; NIP: 6423179452; Regon: 242899013) на користь Приватного підприємства «Торговий дім «Майола» (м.Львів, вул.Городоцька, буд.155; код ЄДРПОУ 32712030) 668018,14 доларів США основного боргу, що станом на 06.03.2014р. за офіційним курсом Національного банку України становило 6312771,42грн., 9041,27 доларів США 3% річних, що станом на 06.03.2014р. за офіційним курсом Національного банку України становило 85440,00грн., 39173,39 доларів США пені, що станом на 06.03.2014р. за офіційним курсом Національного банку України становило 370188,54грн. та 57152,24грн. судового збору.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

5. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

6. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст складено 13.07.2015р.

Суддя Щигельська О.І.