Ухвала

від 30.04.2013 по справі 13/680-05

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

30.04.2013 Справа № 13/680-05

Господарський суд Сумської області у складі

судді Резніченко О.Ю.

та за участю секретаря судового засідання - А.І. Сидорука,

розглянувши скаргу № 134 від 28.03.2013 року на дії відділу примусових виконань рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області при виконанні рішення по справі № 13/680-05

за позовом Акціонерного товариства «Український інноваційний банк» в особі Роменської філії, м. Ромни, Сумська область,

до відповідачів: 1. Роменська міська рада, м. Ромни, Сумська область,

2. Приватного підприємства «Ромнитепло», м. Ромни, Сумська область,

про стягнення 262 337 грн. 00 коп.,

за участю представників сторін:

від позивача - Ясногор Н.Г., довіреність № 210 від 21 лютого 2011 р.,

від відповідачів - не з'явились,

від ДВС - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Сумської області від 16 жовтня 2008 року позов було задоволено шляхом стягнення в солідарному порядку з відповідачів 191 320 грн. 74 коп. заборгованості по кредиту, 71 016 грн. 26 коп. заборгованості по відсоткам за користування кредитом.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17 грудня 2008 року вищезазначене рішення було скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено, а провадження у справі припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 7 квітня 2009 року вищезазначену постанову апеляційної інстанції скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26 серпня 2009 року, рішення господарського суду Сумської області від 16 жовтня 2008 року залишено без змін.

21 вересня 2009 року на виконання рішення господарського суду Сумської області від 16 жовтня 2008 року по справі №13/680-05 було видано відповідні накази.

Постановою Вищого господарського суду України від 19 січня 2010 року рішення господарського суду Сумської області від 16 жовтня 2008 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26 серпня 2009 року по справі №13/680-05 залишено без змін.

01.04.2013 р. позивач подав скаргу на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчі служби Головного управління юстиції у Сумській області при виконанні рішення по справі № 13/680-05.

Скаржник просить суд визнати дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області щодо відмови у відкритті виконавчого провадження за наказом господарського суду Сумської області від 21.09.2009 року за № 13/680-05 - неправомірними; визнати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області ВП № 37041215 від 18 березня 2013 року про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) незаконною; зобов'язати відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області відкрити виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Сумської області за № 13/680-05 від 21 вересня 2009 року.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, відзив на скаргу не подали.

Представник ДВС в судове засідання не з'явився, однак у письмовому відзиві, який був поданий до суду 08.04.2013 року, заперечує проти задоволення скарги.

ВДВС обгрунтовує свою позицію тим, що 18.03.2013 року виконавцем винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження за наказом від 21.09.2009 року по справі № 13/680-05 у зв'язку з тим, що наявні обставини, що виключають здійснення виконавчого провадження, а саме:

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до Державної казначейської служби України у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду.

Тому постанова державного виконавця є законною і відповідає вимогам чинного законодавства.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Згідно до постанови про відмову у відкритті ВП № 37041215 від 18 березня 2013 року головним державним виконавцем ВПВР УДВС ГУЮ у Сумській області встановлено, що відповідно до ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу.

Оскаржуваною постановою відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання на підставі п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що викликають здійснення виконавчого провадження.

Такою підставою, на думку державного виконавця, є те, що боржник є державним органом, і рішення повинно бути виконано в порядку Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» ст. 2 п. 1 - держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державне підприємство, установа організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Однак, відповідно до ст. 140 Конституції України міська рада є органом місцевого самоврядування.

Згідно до Рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2002 року по справі N 1-9/2002 виходячи з конституційних положень у системному зв'язку з положеннями статті 6 Конституції України, державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, а органи місцевого самоврядування, не є органами державної влади.

Згідно до ст. 78 Бюджетного кодексу України казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Основні положення про формування єдиної бази даних мережі розпорядників та одержувачів коштів державного та місцевого бюджетів затверджені наказом Міністерства фінансів «Про затвердження Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами» від 24.12.2012 року № 1407 та «Про затвердження Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів» від 23.08.2012 року № 938.

Відповідно до положень вищезазначених наказів Міністерства фінансів головні розпорядники бюджетних коштів до початку бюджетного періоду визначають мережу розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів за територіями з обов'язковим зазначенням статусу кожної установи та органу Казначейства, в якому вони обслуговуються.

Органи Державного казначейства України керуються Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 року (надалі - Порядок № 845).

Згідно до п. 4 Порядку № 845 у разі виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів, виконавчі документи пред'являються органам Казначейства протягом одного року з наступного дня після набрання рішеннями про стягнення коштів законної сили, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до п. 24 Порядку № 845 виконання рішень про стягнення коштів з рахунків боржника, відкритих в органах Казначейства, здійснює державний виконавець у порядку та на підставі виконавчих документів.

Відповідно до п. 33 Порядку № 845 у разі встановлення необхідних для виконання рішення про стягнення коштів з рахунку боржника бюджетних асигнувань або його фактичних власних надходжень, державний виконавець подає органові Казначейства платіжні вимоги та оригінали або завірені копії виконавчих документів.

Суд ухвалою від 11.04.2013 року звертався до Головного управління Державного казначейства України в Сумській області та до Роменського управління Державної казначейської служби України у Сумській області з вимогою надати інформацією, чи обслуговується Роменська міська рада (боржник) у вищезазначених управліннях.

Роменським управлінням була надана відповідь, в якій зазначено, що Роменська міська рада в «Мережі установ та організацій, які отримують кошти з державного та місцевих бюджетів на 2013 рік», які обслуговуються Роменським УДКСУ Сумської області, така установа як Роменська міська рада не значиться, а отже, Роменським УДКСУ Сумської області - не обслуговується.

Головним управлінням Державного казначейства України у Сумській області була також надана відповідь, в якій зазначено, що станом на 22.04.2013 року в мережі установ, що обслуговуються органами Державної казначейської служби України Сумської області, відсутня Роменська міська рада. Разом з тим повідомлено, що із змісту наказів господарського суду Сумської області від 21.09.2009 року по справі № 13/680-05 вбачається, що стягнення здійснюється з рахунків боржника.

З аналогічними запитами звертався до вищезазначених установ і скаржник, письмові пояснення установ були надані скаржником до суду.

Як встановлено вище, боржник - Роменська міська рада не обслуговується у управліннях Державного казначейства України та відсутній в «Мережі установ та організацій, які отримують кошти з державного та місцевих бюджетів на 2013 рік»

Тобто фактично управління не наділені повноваженнями щодо стягнення заборгованості по кредиту та заборгованості по відсоткам за користування кредитом з рахунків боржника - Роменської міської ради, крім того такі рахунки відсутні і не обслуговуються.

Відповідно до п. 4 Порядку № 845 у разі виконання рішень про стягнення коштів з боржника виконавчі документи пред'являються органам державної виконавчої служби у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 124 п. 5 Конституції України передбачено, ст.115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішеня ухвалюються Іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України і виконується у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Метою діяльності судової системи є фактичне виконання рішення та реальне поновлення порушених прав та інтересів.

Як передбачено ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст. 17 цього Закону. Виконавчим документом є судові накази.

Наказ господарського суду Сумської області № 13/680-05 від 21.09.2009 року є виконавчим документом в розумінні ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» та відповідає вимогам, які ставляться до виконавчого документа ст. 18 вищезазначеного Закону, строк пред'явлення його до виконання не закінчився і пред'явлений до належного органу державної виконавчої служби, а тому підлягає виконанню державною виконавчою службою.

Виходячи з усього вищезазначеного, у державного виконавця не було законних підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження, тому така відмова є неправомірною, а постанова відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області про відмову у відкритті виконавчого провадження № ВП 37041215 від 18.03.2013 року - незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Стосовно вимоги скаржника про зобов'язання відділу примусових виконань рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області відкрити виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Сумської області за № 13/680-05 від 21 вересня 2009 року, то суд відмовляє у задоволенні вищезазначеної вимоги з наступних підстав:

Відповідно до п. 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження , замість державного виконавця (наприклад відкривати чи закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно відмовився.

Питання про відкриття чи відмову у відкритті виконавчого провадження відноситься до безпосередніх повноважень державного виконавця і не відноситься до повноважень суду і відповідно суд не може вказувати державному виконавцю, зобов'язавши відкрити виконавче провадження або відмовити в його відкритті.

Суд може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, лише якщо виконавець безпідставно відмовився, а винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження не є безпідставною відмовою, а є безпосереднім рішенням державного виконавця при реалізації своїх прав, як посадової особи.

Враховуючи вищезазначене, суд відмовляє у задоволенні вимоги про зобов'язання відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області відкрити виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Сумської області за № 13/680-05 від 21 вересня 2009 року.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 86, 121-2 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Акціонерного товариства «Український інноваційний банк» в особі Роменської філії на дії відділу примусових виконань рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області при виконанні рішення по справі № 13/680-05 задовільнити частково.

2. Визнати дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області щодо відмови у відкритті виконавчого провадження за наказом господарського суду Сумської області від 21.09.2009 року за № 13/680-05 - неправомірними

3. Визнати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області ВП № 37041215 від 18 березня 2013 року про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) незаконною

4. В іншій частині скарги - відмовити.

Суддя О.Ю. Резніченко