Рішення

від 12.11.2012 по справі 5023/4077/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2012 р.Справа № 5023/4077/12 вх. № 4077/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Рудяк Т.О.

за участю представників сторін:

прокурора - Бойко В.В. за посв.

позивача - не з'явився.

3-ї особи - не з'явився.

1-го відповідача - не з'явився.

2-го відповідача - ОСОБА_1 за дов.

розглянувши справу за позовом Харківський міжрайонний природоохоронний прокурор м. Харків в інтересах держави в особі ДП "Чугуєво-Бобчанське лісове господарство", смт. Кочеток 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Відділ Держкомзему у Печенізькому районі Харківської області, смт Печеніги

до Печенізька районна державна адміністрація с. Печеніги , ТОВ "Надія", м. Чугуїв

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Розглядаються вимоги Харківського міжрайонного природоохоронного прокурора про скасування розпорядження Печенізької районної державної адміністрації від 09.06.2003 року за №217 "Про затвердження проекту відведення земельних ділянок із земель лісового фонду на території Печенізької селищної ради та надання їх в оренду ТОВ "Надія" та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 1 га на території Печенізької селищної ради, укладеного між Печенізькою районною державною адміністрацією з ТОВ "Надія" від 23.07.2003 року, скасувавши запис про його державну реєстрацію за №15 від 31.07.2003 року.

Представник прокуратури в судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Представник позивача в призначене судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів не подав.

Представник 1-го відповідача в призначене судове засідання не з'явився. Під час розгляду справи по суті надіслав до суду клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника за наявними в ній матеріалами, стосовно позовних вимог прокурора, то проти позову заперечує у повному обсязі, з підстав викладених у запереченнях, які долучені до матеріалів справи.

Представник 2-го відповідача в призначеному судовому засіданні проти позову заперечує у повному обсязі з підстав викладених у письмових запереченнях.

Представник третьої особи в призначене судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про час та місце слухання справи був повідомлений, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до роз’яснень, викладених Вищим господарським судом у інформаційному листі №01-8/482 від 13.08.2008р. до повноважень господарських судів не віднесено з’ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Крім того, в зазначеному інформаційному листі викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками В«адресат вибувВ» , В«адресат відсутнійВ»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про належне повідомлення учасників процесу про час та місце судового засідання.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов, в зв’язку з чим справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами справи.

Суд, розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи зверненню прокурора із позовом до суду передувала проведена у серпні поточного року перевірка додержання вимог земельного законодавства на території Печенізького району області, якою встановлено факт незаконного вилучення земель лісогосподарського призначення Печенізькою районною державною адміністрацією, які перебувають в постійному користуванні державного підприємства «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство», та надання їх в оренду ТОВ «Надія» (2-му відповідачу).

В ході проведеної перевірки було встановлено, що, зокрема, розпорядженням Печенізької районної державної адміністрації від 27.05.2003 року за № 190 ТОВ «Надія» надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель лісового фонду для рекреаційного використання під розміщення будинків відпочинку площею 1 га на території Печенізької селищної ради.

В подальшому, а саме 09.06.2003 року, Печенізькою районною державною адміністрацією прийнято розпорядження № 217, яким затверджено проект землеустрою та передано в оренду 2-му відповідачу земельну ділянку для рекреаційного використання під розміщення будинків відпочинку із земель лісового фонду.

На підставі вищевказаного розпорядження 23.07.2003 року між Печенізькою райдержадміністрацією та ТОВ «Надія» укладено договір оренди земельної ділянки площею 1 га, який 31.07.2003 року зареєстрований у Печенізькому районному відділі земельних ресурсів шляхом внесення запису до Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі відповідно за № 15.

Таким чином, ТОВ «Надія»» відповідно до вимог ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України набуло право тимчасового користування (оренди) на земельну ділянку площею 1 на території Печенізької селищної ради для рекреаційного призначення.

Згідно зі ст.ст. 18, 19 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час передачі цих земель у оренду та на теперішній час) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, кожна з яких має особливий правовий режим. Статтею 20 цього Кодексу визначено, що зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, а ст. 21 Земельного кодексу України встановлено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.

Так, ст.ст. 50, 51 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення віднесено землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів, зокрема, до них належать землі зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації (чинна на час передачі Ділянки у оренду та на теперішній час).

Згідно з вимогами ст. 57 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час передачі земель у оренду) земельні ділянки лісового фонду за рішенням органів державної виконавчої влади чи місцевого самоврядування можуть надаватись у оренду підприємствам, установам та організаціям, у яких створено лісогосподарські підрозділи, для ведення лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів і для культурно-оздоровчих, рекреаційних спортивних цілей.

Відповідно до чинного на час передачі земель у оренду лісового законодавства (ст. 9, 75 Лісового кодексу України) користування земельними ділянками лісового фонду могло бути тимчасовим на умовах оренди за погодженням з постійним лісокористувачем для цілей як пов'язаних, так і не пов'язаних з веденням лісового господарства.

Статтею 75 Лісового кодексу України (в редакції 2003 року) користування земельними ділянками лісового фонду в культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілях здійснюється з урахуванням вимог щодо збереження лісового середовища і природних ландшафтів та з додержанням правил архітектурного планування приміських зон і санітарних вимог.

Разом з тим, фактичні цілі надання та наміри використання земельної ділянки ТОВ «Надія» свідчать про зміну її цільового призначення з категорії лісогосподарського на рекреаційного призначення, зокрема її забудову, під розміщення будинків відпочинку, та очевидно виключає ведення лісового господарства.

Зокрема, відповідно до документації із землеустрою (п.п.1.1,1.3. пояснювальної записки) вказана ділянка площею 1 га належить до земель Чугуєво-Бабчанського держлісгоспу та розташована на березі Печенізького водосховища, тобто знаходиться у його прибережній захисній смузі. Відповідно до експлікації земельних угідь (п.1.3. пояснювальної записки) вся площа орендованої землі представлена лісами 1 групи. Таким чином, будівництво ТОВ «Надія» будинків відпочинку та інших об'єктів, що заплановані, буде здійснюватися на лісовкритій площі, яка до того ж є прибережно-захисною смугою водосховища.

З урахуванням вимог ст.ст. 60, 61 Земельного кодексу України ( в редакції, чинній на час передачі земель у оренду та на теперішній час) у прибережних захисних смугах режим господарської діяльності є обмеженим, що включає заборону будь-якого будівництва, крім гідротехнічних, гідролінійних споруд.

Розробці документації із землеустрою передувало прийняття Печенізькою райдержадміністрацією розпорядження № 190 від 27.05.2003, згідно з яким надано дозвіл на розробку проектів відведення земельних ділянок для рекреаційного використання під розміщення будинків відпочинку. Такі ж цілі використання визначені у розпорядженні Печенізької райдержадміністрації № 217 від 09.06.2003, яким затверджено проекти, та зазначені у договорі оренди від 23.07.2003 ( п. п, 1,2 угоди).

Таким чином, при передачі у оренду земельної ділянки ТОВ «Надія» фактично змінено цільове призначення земель лісогосподарського призначення на рекреаційного, які вилучені з лісогосподарського використання ДП «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство».

Відповідно до ст.149 Земельного кодексу України ( в редакції, чинній на час передачі земель у оренду) вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Зокрема, районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл: селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання, ведення лісового і водного господарства, будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо).

Обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п'ятою, дев'ятою цієї статті.

Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, зокрема, ліси першої групи площею понад 10 гектарів.

Таким чином, згідно з вимогами вищевказаного законодавства, вилучення земельної ділянки для потреб не пов'язаних із веденням лісокористування у постійного землекористувача та її передача у користування для рекреаційного призначення, має здійснюватись за згодою державного підприємства та лише після припинення права постійного користування земельної ділянки постійним землекористувачем за його заявою, з подальшою розробкою проекту відведення щодо зміни цільового призначення земельної ділянки та передачі в оренду за рішенням відповідного органу виконавчої влади.

Однак, в порушення вищевказаних вимог законодавства, Печенізькою районною державною адміністрацією незаконно прийняте вищевказане розпорядження № 217 від 09.06.2003, внаслідок чого ТОВ «Надія» незаконно передано у власність земельну ділянку площею 1 га, фактично змінивши її категорію з лісогосподарського на рекреаційного призначення та вилучивши її з постійного користування ДП «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство», чим грубо порушено вимоги ст.ст. 18-20, 116,123, 124 та 149 Земельного кодексу України.

Вищевказані порушення вимог законодавства, виявлені під час проведеної перевірки, на думку прокурора, мають наслідком скасування розпорядження Печенізької районної державної адміністрації від 09.06.2003 року за №217 "Про затвердження проекту відведення земельних ділянок із земель лісового фонду на території Печенізької селищної ради та надання їх в оренду ТОВ "Надія" та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 1 га на території Печенізької селищної ради, укладеного між Печенізькою районною державною адміністрацією з ТОВ "Надія" від 23.07.2003 року, та, відповідно, скасування запису про його державну реєстрацію за №15 від 31.07.2003 року.

Однак, відповідно до ч.1 ст.125 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Згідно ч.1 ст.126 цього Кодексу право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, з огляду на вказане, право постійного користування спірною земельною ділянкою Державного підприємства "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство" повинно бути підтверджено державним актом України, а не "...п.1.1., п.1.3 пояснювальної записки...", як обґрунтовано в позовній заяві прокурором.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, відповідно до ст.32 цього Кодексу доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, у ст.33 цього Кодексу міститься про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, згідно ст.34 вказаного Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст.2 цього Кодексу прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

В підтвердження своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів позивачем не надано ніяких доказів, в тому числі державного акту України, що підтверджує право постійного користування спірною земельною ділянкою Державним підприємством "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство", як це передбачено ст.ст.32-34,36 Господарського процесуального кодексу України.

Суд критично ставиться до тверджень прокурора про те, що відповідно до планово-картографічних матеріалів базового лісовпорядкування ДП "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство", які в силу п.5 Перехідних положень Лісового кодексу України є документами, що підтверджують право постійного користування земельними ділянками лісового фонду, спірні земельні ділянки віднесені до земель лісогосподарського призначення в межах кварталу 150 Печенізького лісництва, відповідно перебувають в постійному користуванні ДП "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство", оскільки як вбачається з п.5 розділу VIII Прикінцевих положень Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Однак дана норма не була чинною на час передачі земельної ділянки в оренду 2-му відповідачу та набула чинності лише разом із Законом України "Про внесення змін до Лісового кодексу України" від 08.02.2006 року №3404-IV.

У зв'язку з викладеним позивач не довів те, що має право звернення до суду, так як не набув ніяких прав, які можуть бути оспорені або порушені, що, в свою чергу, свідчить про відсутність у Харківського міжрайонного природоохоронного прокурора права на звернення до суду в інтересах держави в особі саме Державного підприємства "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство" із позовом про скасування розпорядження Печенізької районної державної адміністрації від 09.06.2003 року за №217 "Про затвердження проекту відведення земельних ділянок із земель лісового фонду на території Печенізької селищної ради та надання їх в оренду ТОВ "Надія' та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 1 га на території Печенізької селищної ради, укладеного між Печенізькою районною державною адміністрацією з ТОВ "Надія" від 23.07.2003 року.

З урахуванням викладеного суд визнає вимоги прокурора безпідставними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1,12,22,32,33,34,36,43,49,75,82-85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 19.11.2012 р.

Суддя Прохоров С.А.

справа №5023/4077/12