Постанова

від 08.07.2015 по справі 910/22687/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2015 р. Справа№ 910/22687/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Гончарова С.А.

Скрипки І.М.

при секретарі судового засідання Д'якова Ю.Ю.

за участю представників:

від апелянта: не з'явився.

від позивача: Кравцова Е.В. за дов. № 17 від 01.07.2015.

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Державне спеціалізоване видавництво "Техніка"

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2015

у справі № 910/22687/13 (головуючий суддя Грєхова О.А., судді Пукшин Л.Г., Сташків Р.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "КОРДОН"

до Державного підприємства "Державне спеціалізоване видавництво "Техніка"

про стягнення 28 320,84 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.05.2015 у справі № 910/22687/13 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "КОРДОН" до Державного підприємства "Державне спеціалізоване видавництво "Техніка" про стягнення 28 320,84 грн., задоволено частково, а саме стягнуто з відповідача на користь позивача 25 368 грн. основної заборгованості, 1 878,27 грн. пені.

Не погодившись із вказаним рішенням Державне підприємство "Державне спеціалізоване видавництво "Техніка" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом позовні вимоги задоволені частково, через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга має бути задоволена.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2015 апеляційну скаргу Державного підприємства "Державне спеціалізоване видавництво "Техніка" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Шаптали Є.Ю., суддів Гончарова С.А., Скрипки І.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження, порушено апеляційне провадження та призначено до розгляду на 08.07.2015.

В судовому засіданні 08.07.2015 представник позивача заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням відзиву на апеляційну скаргу поданого під час апеляційного провадження та просив рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2015 у справі № 910/22687/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання 08.07.2015 апелянт свого представника не направив, про день, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.

Згідно із п.3.9.2 Постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представника апелянта за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишене без змін, виходячи із наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Кордон" (виконавець) та Державним підприємством "Державне спеціалізоване видавництво "Техніка" (замовник) 05.11.2012 було укладено Договір про надання послуг №14.

У відповідності до п. 1.1. Договору, замовник доручив, а виконавець прийняв на себе обов'язки з надання послуг з організації науково-практичних семінарів.

У відповідності до умов п. 2.1.-2.3. вказаного Договору виконавець зобов'язався забезпечити якісне та кваліфікаційне надання послуг відповідно до специфікацій, які є невід'ємною частиною цього договору; забезпечити усім необхідним обладнанням для проведення семінару замовника; виконувати інші зобов'язання, передбачені цим договором.

Згідно з п. 3.2. Договору замовник зобов'язався оплатити за надані послуги виконавцю відповідно до рахунків-фактур.

Як вбачається з п.п. 4.1., 4.2. Договору сторонами погоджено, що вартість послуг за цим договором визначається на підставі виставлених рахунків-фактур, а сплата послуг, що мають бути надані виконавцем за цим договором, здійснюється замовником протягом 10 календарних днів після підписання акту здачі-прийняття робіт (наданих послуг) на підставі виставлених рахунків-фактур.

Згідно з п.п. 5.1., 5.2. Договору після завершення надання послуг виконавець передає замовнику два примірника акта здачі-прийняття робіт (наданих послуг), підписаний зі своєї сторони, а замовник, отримавши акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг), підписати акт не пізніше ніж через три робочих дні з дати отримання і один примірник надіслати виконавцеві.

Пунктами 6.1. та 6.2. Договору встановлено. що Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2013. Закінчення дії договору не звільняє сторони від відповідальності його порушення, яке сталося під час дії договору, та від виконання своїх зобов'язань за договором.

Сторонами, 05.11.2012 було підписано Специфікацію №1 вартості наданих послуг з організації науково-практичного семінару "Видавнича галузь України: проблема захисту від контрафактної книжково-журнальної продукції" дата проведення 26.12.2012 (Додаток №1 до договору), відповідно до якої вартість організаційних послуг з підготовки заходу (визначення складу учасників та доповідача за визначеною тематикою, підготовка та направлення запрошень, формування програми роботи заходу тощо) складає 2350,00 грн.; вартість послуг із супроводу конференції (реєстрація учасників, отримання матеріалів виступів, організація перерви на каву, оформлення приміщення тощо) складає 2720,00 грн.; вартість послуг із технічного забезпечення заходу (оренда відповідного технічного оснащення, забезпечення учасників канцтоварами тощо) складає 4800,00 грн.; вартість послуг з прибирання складає 700,00 грн., а всього 12684,00 грн. з ПДВ.

Разом з тим, 05.11.2012 сторонами було підписано Специфікацію № 2 вартість наданих послуг з організації науково-практичного семінару "Підвищення кваліфікації працівників видавничо-поліграфічної галузі: просто про складне" дата проведення 27.12.2012 року, відповідно до якої вартість організаційних послуг з підготовки заходу (визначення складу учасників та доповідача за визначеною тематикою, підготовка та направлення запрошень, формування програми роботи заходу тощо) складає 2350,00 грн., послуги із супроводу конференції (реєстрація учасників, отримання матеріалів виступів, організація перерви на каву, оформлення приміщення тощо) складає 2720,00 грн.; вартість послуг із технічного забезпечення заходу (оренда відповідного технічного оснащення, забезпечення учасників канцтоварами тощо) складає 4800,00 грн.; вартість послуг з прибирання складає 700,00 грн., а всього 12684,00 грн. з ПДВ.

З позовної заяви вбачається та вірно встановлено судом першої інстанції, що позивач, на виконання умов даного договору, надав відповідачу послуги на загальну суму 25368,00 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №61 від 26.12.2012 та №62 від 27.12.2012, які підписані уповноваженими особами сторін без заперечень та скріплені печатками підприємств.

Також, на підтвердження факту надання послуг за договором матеріали справи містять: запрошення на семінари, програми заходів науково-практичних семінарів, кошториси на проведення семінарів, наказ №2-К від 27.06.2012 про призначення на посаду прибиральниці Батченко Н.М., звіт про нарахування заробітної плати застрахованих осіб та сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2012 рік; оборотно-сальдову відомість по рахунку: 10 за 4 квартал 2012 року, матеріали за темами семінарів від 26.12.2012 та 27.12.2012, податкові накладні №7 від 26.12.2012 на суму 12 684,00 грн. та №9 від 27.12.2012 на суму 12 684,00 грн., платіжне доручення №6 від 15.01.2013 про сплату ПДВ в розмірі 214,00 грн.; також податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2012 року з додатком № 5.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "КОРДОН" 26.12.2012 та 27.12.2012 було виставлено відповідачу рахунки-фактури №СФ-0000041 і №СФ-0000042 на оплату послуг з організації науково-практичного семінару "Видавнича галузь України: проблема захисту від контрафактної книжково-журнальної продукції" та на оплату послуг з організації науково-практичного семінару "Підвищення кваліфікації працівників видавничо-поліграфічної галузі: просто про складне", відповідно, на загальну суму 25368,00 грн. (по 12 684,00 грн. за організацію кожного семінару).

Проте, в порушення умов договору, відповідач свої зобов'язання в частині оплати наданих послуг не виконав, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за надані послуги в сумі 25 368,00 грн.

За своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку та зазначив наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як вбачається з умов ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості сторін на власний розсуд визначати умови договору, які і становлять його зміст. Винятком є умови, які конкретно передбачені законом щодо того чи іншого виду договорів.

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 ст. 632 Цивільного кодексу України встановлює, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Місцевий господарський суд вірно зазначив, що укладений між сторонами Договір про надання послуг №14 від 05.11.2012 та Специфікації №№ 1, 2, які є його невід'ємними частинами, за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а за умовами ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, уклавши вказаний договір та специфікації до нього, позивач та відповідач реалізували своє право на вільний вступ у договірні відносини, вибір контрагента, визначення умов договору та встановлення його змісту, зокрема, погодили предмет договору, взаємні права і обов'язки, найменування та вартість послуг, порядок розрахунків, порядок приймання-здавання наданих послуг, строк дії договору, відповідальність сторін та інші умови.

Як встановлено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач надав відповідачу послуги обумовлені Договором про надання послуг №14 від 05.11.2012 та Специфікаціями №1, 2 на загальну суму 25 368,00 грн. які були прийняті та спожиті відповідачем, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №61 від 26.12.2012 та №62 від 27.12.2012; податковими накладними №7 від 26.12.2012 на суму 12684,00 грн. та №9 від 27.12.2012 на суму 12684,00 грн., що складені позивачем на спірні господарські операції за договором; платіжним дорученням №6 від 15.01.2013 про сплату податку на додану вартість за грудень 2012 року в сумі 214,00 грн., а також податковою декларацією ДП "Державне спеціалізоване видавництво "Техніка" з податку на додану вартість за грудень 2012 з додатком № 5.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з тим, згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1994, господарські операції господарюючих суб'єктів фіксуються та підтверджуються первинними документами, складеними та оформленими відповідно до вимог зазначеного Положення; первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, від імені якого складено документ, назва документа, дата та місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, підписи та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та складання первинного документу; первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік.

Саме таким вимогам і відповідають Договір про надання послуг №14 від 05.11.2012; Специфікація №1 вартості наданих послуг з організації науково-практичного семінару "Видавнича галузь України: проблема захисту від контрафактної книжково-журнальної продукції" дата проведення 26.12.2012 (Додаток №1 до договору), Специфікація №2 вартість наданих послуг з організації науково-практичного семінару "Підвищення кваліфікації працівників видавничо-поліграфічної галузі: просто про складне" дата проведення 27.12.2012 року; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №61 від 26.12.2012 та №62 від 27.12.2012, що засвідчують факт здійснення господарської операції та договірних відносин.

Разом з тим, оскільки згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

На підтвердження своїх вимог, позивачем надано до матеріалів справи податкові накладні №7 від 26.12.2012 на суму 12684,00 грн. та №9 від 27.12.2012 на суму 12684,00 грн., що складені ним на спірні господарські операції за договором; платіжне доручення №6 від 15.01.2013 про сплату податку на додану вартість за грудень 2012 року в сумі 214,00 грн., а також податкову декларацію Державного підприємства "Державне спеціалізоване видавництво "Техніка" з податку на додану вартість за грудень 2012 з додатком № 5, якою сформовано податковий кредит.

У відповідності до п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Як визначено підпунктом 14.1.178. пункту 14.1. статті 14 даного Кодексу податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу, а платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (ст. 16.1.4 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є, зокрема, постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (ст. 198.1., 198.2. Податкового кодексу України).

Беручи до уваги вищевикладене, місцевим господарським судом вірно встановлено, що зі спірних господарських операцій позивачем виписано відповідачу податкові накладні та сплачено податок на додану вартість в доход Державного бюджету України, а відповідачем сформовано податковий кредит. Копії податкових накладних з розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів наявні в матеріалах справи і так само засвідчують факт надання позивачем визначених умовами договору послуг.

Апелянт, в своїй апеляційній скарзі посилається на Акт про результати службової перевірки на предмет надання Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "КОРДОН" Державному підприємству "Державне спеціалізоване видавництво "Техніка" послуг з організації науково-практичних семінарів на підставі договору про надання послуг №14 від 05.11.2012 за результатами якого встановлено, що науково-практичний семінар "Видавнича галузь України: проблема захисту від контрафактної книжково-журнальної продукції" та науково-практичний семінар "Підвищення кваліфікації працівників видавничо-поліграфічної галузі: просто про складне" Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "КОРДОН" для працівників Видавництва "Техніка" не проводилися.

Проте, вказаний акт яким заперечується факт надання послуг за договором, складений в односторонньому порядку відповідачем без участі представників позивача, а відтак, не може бути визнаний доказом відсутності надання послуг за договором, оскільки висновки викладені в ньому спростовуються актами здачі-приймання робіт (надання послуг), підписаними повноважними представниками сторін та скріплені печатками, а також податковими накладними.

Разом з тим, з метою перевірки в діях директора відповідача - Воробйова Є.Є. ознак дій, що переслідуються в кримінальному порядку, зокрема, щодо підписання документів які посвідчують факт надання послуг без фактичного надання послуг державному підприємству, що має наслідком витрачання коштів державного підприємства не за призначенням та вирішення питання щодо наявності в діях посадових осіб Державного підприємства "Державне спеціалізоване видавництво "Техніка" ознак злочину, передбаченого ст.ст. 210, 364, 366 КК України, місцевим господарським судом в порядку ст. 90 Господарського процесуального кодексу України направлено повідомлення Слідчому управлінню Головного управління МВС м. Києва.

Постановою Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 07.08.2014 кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014100100005584 від 03.06.2014 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України закрито у зв'язку із встановленням відсутності складу кримінального правопорушення.

Тому, апелянтом не доведено, а судами не встановлено неправомірності дій Воробйова Є.Є. при підписанні вказаних актів.

Судом першої інстанції вірно не взято до уваги посилання відповідача на те, що факт надання послуг має підтверджуватися: переліком учасників та доказами направлення запрошень учасникам; переліком доповідачів та документами, що підтверджують наявність правовідносин між позивачем та доповідачами; прибутковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактури, розрахунковими документами та іншими первинними документами бухгалтерського обліку, що підтверджують придбання та витрачання предметів інтер'єру для оформлення приміщень; документами на право використання приміщень, в яких проводились семінари; договорами оренди технічного оснащення; прибутковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактури, розрахунковими документами та іншими первинними документами бухгалтерського обліку, що підтверджують придбання та витрачання предметів канцтоварів для забезпечення учасників семінару.

Місцевий господарський суд вірно виходив з того, що умовами спірного договору, які сторони визначали самостійно, не передбачено обов'язку виконавця підтверджувати факт надання послуг вищезазначеними документами, проте чітко встановлено, що виконавець має передати замовнику два примірника акта здачі-прийняття робіт (наданих послуг), підписаний зі своєї сторони (ст. 5.1. Договору). При цьому, первинними документами які підтверджують факт здійснення господарської операції, в розрізі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є саме Договір про надання послуг №14 від 05.11.2012 та додатки до нього; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №61 від 26.12.2012 та №62 від 27.12.2012; рахунки-фактури №СФ-0000041 від 26.12.2012 та №СФ-0000042 від 27.12.2012; податкові накладні №7 від 26.12.2012 на суму 12684,00 грн. та №9 від 27.12.2012 на суму 12684,00 грн., платіжне доручення №6 від 15.01.2013 про сплату ПДВ, а також податкова декларація ДП "Державне спеціалізоване видавництво "Техніка" з ПДВ за грудень 2012 з додатком № 5.

Таким чино, беручи до уваги все вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що факт надання позивачем визначених умовами договору послуг та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг підтверджений матеріалами справи і тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 25 368,00 грн. підлягає задоволенню.

Як встановлено ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Сторонами, у п. 7.3. Договору визначено, що у випадку несвоєчасної оплати замовником наданих виконавцем послуг, замовник платить пеню в розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день затримки оплати.

Оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем по сплаті наданих послуг, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 7.3. договору, позивачем нараховано за період з 05.01.2013 по 01.11.2013 та заявлено до стягнення пеню в загальній сумі 2952,84 грн.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За договором сторін можливості визначення іншого, ніж зазначений у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, періоду нарахування пені не передбачено, в той час, як позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню за актами №61 та №62 по 01.11.2013 з порушенням вимог даної норми.

Апеляційний господарський суд погоджується з перерахунком пені, який зроблений судом першої інстанції, і зазначає, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 1 873,41 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно частини 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що доводи Державного підприємства "Державне спеціалізоване видавництво "Техніка", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2015 у справі № 910/22687/13 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Державне спеціалізоване видавництво "Техніка" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2015 у справі № 910/22687/13 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2015 у справі № 910/22687/13 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/22687/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді С.А. Гончаров

І.М. Скрипка