Постанова

від 13.07.2015 по справі 914/3410/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2015 р. Справа №914/3410/14

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Бойко С.М., Юрченко Я.О.,

при секретарі судового засідання Кришталь М.Б.,

за участю представників:

від позивача - Венглевський Б.Б.

від відповідача (скаржника) - Осьмак А.М.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагнерпласт-Україна», б/н від 18.05.2015 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 10.03.2015 року (підписане 13.03.2015 року), cуддя Манюк П.Т.

у справі №914/3410/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РК-Центр», м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагнерпласт-Україна», м. Львів

про стягнення 16290,82 грн.

в с т а н о в и в :

З урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог (б/н від 27.02.2015 року) Товариство з обмеженою відповідальністю «РК-Центр» просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагнерпласт-Україна» 16290,82 грн., з яких: 12600 грн. - основний борг за договором оренди, 1605,20 грн. - пеня, 204,02 грн. - 3% річних та 1881,60 грн. - інфляційні втрати (арк. арк. справи 142-144).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.03.2015 року по справі №914/3410/14 позов ТзОВ «РК-Центр» задоволено частково: присуджено до стягнення на користь останнього з ТзОВ «Вагнерпласт-Україна» 12600 грн. - основного боргу, 1605,20 грн. - пені, 201,95 грн. - 3% річних та 1766,66 грн. - інфляційних втрат. В задоволенні решти позовних вимог (щодо стягнення 2,07 грн. - 3% річних та 114,94 грн. - інфляційних втрат), відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що заборгованість відповідача перед позивачем підставна, обґрунтована та підтверджена матеріалами справи, разом з тим, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань та прострочення оплати орендної плати за договором, суд визнав правомірним стягнення з відповідача суму пені в повному обсязі та частково суми 3% річних та інфляційних втрат, внаслідок здійсненого судом перерахунку.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТзОВ «Вагнерпласт-Україна» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 10.03.2015 року по справі №914/3410/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Зокрема, вказує, що відповідач не був повідомлений належним чином про дату, час та місце судових засідань, що унеможливило надання заперечень на позов. Крім того, заперечує факт укладення договору оренди, що є підставою даного позову та зазначає, що 01 липня 2012 року між сторонами у справі укладено інший договір оренди, за яким відповідач і здійснював платежі.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 13.07.2015 року склад судової колегії у справі №914/3410/14 змінено: замість судді Бонк Т.Б. введено суддю Юрченка Я.О.

Представник відповідача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі: скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 10.03.2015 року по справі №914/3410/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу (б/н від 04.06.2015 року). Зокрема, вказував, що позивачем не заперечується укладення договору оренди від 01.07.2012 року, однак, за його словами, предмет останнього є відмінним від предмету договору оренди від 01.04.2013 року, що є підставою даного позову. Крім того, подав суду додаткові документи: копії договорів дарування від 23.12.2014 року, від 26.12.2014 року та копію договору пожертви від 16.10.2013 року.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 01 квітня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «РК-Центр» (в тексті договору - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вагнерпласт-Україна» (в тексті договору - орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, відповідно до умов якого, а саме: п.1.1 орендодавець зобов'язався передати, а орендар - прийняти в строкове платне користування нежитлові приміщення: в с. Новий Яричів Кам'янка-Бузького району Львівської області, площею 600 кв. м. та у м. Львові на вул. Польовій, 46 Д, площею 200 кв. м.

Згідно з п.3.2 Договору розмір орендної плати становить 6300 грн. за місяць оренди, а відповідно до п.3.3 орендна плата сплачується щомісячно в безготівковому порядку на підставі рахунку орендодавця або шляхом внесення коштів готівкою у касу підприємства.

На виконання умов Договору, у відповідності до Акта приймання-передачі майна від 01.04.2013 року, позивач передав відповідачу в оренду нерухоме майно, що є предметом Договору.

В матеріалах справи містяться виписані позивачем рахунки, що виставлялись відповідачу для оплати орендованого майна, а саме: №СФ-0000001 від 30.04.2013 року на суму 6300 грн. та №СФ-0000002 від 31.05.2013 року на таку ж суму.

Поряд з тим, матеріали справи містять акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000017 від 30.04.2013 року та №ОУ-0000013 від 31.05.2013 року.

Однак, відповідач, орендну плату за користування нерухомим майном протягом квітня-травня 2013 року не сплатив, з огляду на що, у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 12600 грн.

З огляду на наведене, Товариство з обмеженою відповідальністю «РК - Центр» звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагнерпласт-Україна» про стягнення 12600 грн. - основного боргу за договором оренди, крім того, 1605,20 грн. - пені, 204,02 грн. - 3% річних та 1881,60 грн. - інфляційних втрат (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а у відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (ч.1 ст.283 ГК України).

Так, згідно з п.2.1 укладеного між сторонами договору метою оренди є використання об'єктів оренди (нежитлові приміщення: в с. Новий Яричів Кам'янка-Бузького району Львівської області, площею 600 кв. м. та у м. Львові на вул. Польовій, 46 Д, площею 200 кв. м) для господарської діяльності орендаря.

Слід зазначити, що у п.2.3 договору оренди нерухомого майна від 01.04.2013 року сторони передбачили, що останній вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє, зокрема, до закінчення строку оренди, однак такого строку в договорі сторони не погодили.

З приводу наведеного, колегія суддів зазначає, що відсутність у договорі однієї з істотних умов не може свідчити про його не укладення, оскільки, визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами.

Так, у матеріалах справи містяться: акт від 01.04.2013 року приймання-передачі майна, що є предметом Договору; виписані позивачем рахунки, що виставлялись відповідачу для оплати орендованого майна (№СФ-0000001 від 30.04.2013 року на суму 6300 грн. та №СФ-0000002 від 31.05.2013 року на таку ж суму); акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000017 від 30.04.2013 року та №ОУ-0000013 від 31.05.2013 року. Зазначені документи свідчать про виконання сторонами умов договору.

Слід зазначити, що відповідач (скаржник) заперечує підписання договору оренди нерухомого майна від 01.04.2013 року, а також акта приймання-передачі майна від 01.04.2013 року та актів здачі-приймання робіт (надання послуг).

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, ухвалою суду від 24.11.2014 року призначалась судова - почеркознавча експертиза. В судовому засіданні 24.11.2014 року судом відібрано експериментальні зразки підписів директора відповідача - Протченка А.В., а також суд долучив до матеріалів справи надані відповідачем вільні та умовно-вільні зразки підпису Протченка А.В.

Однак, у зв'язку з не оплатою відповідачем експертизи, відповідно до п.1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, матеріали справи №914/3410/14 повернулись на адресу місцевого господарського суду.

Так, відповідно до п.23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012 року «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» в разі повернення матеріалів справи з експертної установи через несплату вартості експертизи, суд розглядає справу на підставі наявних доказів.

Частиною першою ст.286 ГК України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

У пункті 3.2 Договору сторони погодили, що розмір орендної плати становить 6300 грн. за місяць оренди.

Так, позивачем виписано рахунки, що виставлялись відповідачу для оплати орендованого майна, а саме: №СФ-0000001 від 30.04.2013 року та №СФ-0000002 від 31.05.2013 року на загальну суму 12600 грн., на підставі яких сторонами підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000017 від 30.04.2013 року та №ОУ-0000013 від 31.05.2013 року.

У пункті 3.3 Договору сторони погодили, що орендна плата сплачується щомісячно в безготівковому порядку на підставі рахунку орендодавця або шляхом внесення коштів готівкою у касу підприємства.

Згідно з ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В матеріалах справи міститься претензія позивача на суму 15045,87 грн. з вимогою про сплату заборгованості з орендної плати, яка надіслана відповідачу 06.08.2014 року, відтак, останній повинен був погасити заборгованість протягом 7 днів з дня отримання вказаної претензії, тобто до 16.08.2014 року (з урахуванням часу поштового обігу).

Однак, відповідач свої зобов'язання по договору щодо сплати орендної плати за користування орендованим майном у період квітень-травень 2013 року не виконав, заборгованість з орендної плати в розмірі 12600 грн. не погасив, з огляду на що, колегія суддів вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача основного боргу підставною та такою, що підлягає до задоволення.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання щодо сплати орендної плати за договором оренди нерухомого майна від 01.04.2013 року, позивач просить суд стягнути з відповідача 1605,20 грн. - пені, 204,02 грн. - 3% річних та 1881,60 грн. - інфляційних втрат (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

В силу положень ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

У п.7.1 Договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Так, згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, відповідно до ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Забезпечення виконання зобов'язання, зокрема неустойкою, передбачено ч.1 ст.546 ЦК України, а статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У п.7.3 договору оренди нерухомого майна від 01.04.2013 року сторони погодили, що у випадку прострочення терміну внесення орендної плати, орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої у цей період, нараховану на суму простроченого платежу за кожний день прострочення.

З огляду на наведене, беручи до уваги умови укладеного між сторонами договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення 1605,20 грн. - пені, 201,95 грн. - 3% річних та 1766,66 грн. - інфляційних втрат, оскільки, позивачем невірно визначено період прострочення сплати заборгованості, що призвело до невірного розрахунку 3% річних та інфляційних втрат.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст.33 ГПК України, кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідачем протилежного не доведено.

Враховуючи все наведене вище, колегія суддів вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 12600 грн. - основного боргу, 1605,20 грн. - пені, 201,95 грн. - 3% річних та 1766,66 грн. - інфляційних втрат та відмову в щодо стягнення 2,07 грн. - 3% річних та 114,94 грн. - інфляційних втрат.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Разом з тим, колегія суддів не бере до уваги посилання скаржника на інший договір оренди, укладений між сторонами раніше, оскільки предметом договору оренди нежитлового приміщення від 01.07.2012 року, що долучений скаржником до апеляційної скарги, було приміщення, загальною площею 34,8 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Польова, 46 Д (п.1.1), в той час, як предметом договору оренди нерухомого майна від 01.04.2013 року, що є підставою даного позову, є два нежитлові приміщення: 1. площею 600 кв. м., що знаходиться за адресою: с. Новий Яричів Кам'янка-Бузького району Львівської області; 2. площею 200 кв. м., що знаходиться у м. Львові по вул. Польовій, 46 Д (п.1.1). Як пояснив представник позивача в судовому засіданні, збільшення площі об'єкта оренди та необхідність оренди ще одного об'єкта і слугувало підставою для укладення між сторонами нового договору, що є підставою даного позову.

Щодо посилань скаржника на те, що останній не був належним чином повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції, колегія суддів зазначає, що представник відповідача був присутній під час розгляду справи місцевим господарським судом в судових засіданнях 05.11.2014 року, 17.11.2014 року та 24.11.2014 року, що підтверджується наявними у матеріалах справи відповідними протоколами судових засідань. Крім того, відповідач належним чином повідомлявся про розгляд справи і після поновлення провадження у справі (арк. арк. справи 130-132, 139-141).

Враховуючи наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого господарського суду є безпідставними.

Рішення Господарського суду Львівської області від 10.03.2015 року по справі №914/3410/14 прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний господарський суд не вбачає.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, в порядку ст.49 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.101, 102, 103, 105 ГПК України, суд,

постановив:

Рішення Господарського суду Львівської області від 10.03.2015 року по справі №914/3410/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагнерпласт-Україна» - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи №914/3410/14 повернути до Господарського суду Львівської області .

Повну постанову складено 14.07.2015 року

Головуючий-суддя Якімець Г.Г.

Судді Бойко С.М.

Юрченко Я.О.