Рішення

від 30.03.2009 по справі 20/17пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048,

м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

30.03.09 р.                                                                                                      

Справа № 20/17пд                              

Суддя господарського суду Донецької

області Донець О.Є.

розглянуву відкритому судовому

засіданні господарського суду справу

за позовом: Спільного підприємства

„Донбассервіс”, м.Донецьк

до відповідача Суб'єкта

підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м.Донецьк

про визнання договору купівлі

-продажу недійсним

За участю представників:

від позивача: Карауш Ю.В. -

ліквідатор

від відповідача: ОСОБА_2 - дов.

СУТЬ СПОРУ:

       До господарського суду Донецької області

звернулося Спільного підприємства „Донбассервіс”, м.Донецьк, із позовом до

суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м.Донецьк, про

визнання недійсним договору купівлі-продажу приміщення від 27.02.02 р.

(далі-Договір), укладеного позивачем (Продавець) та відповідачем (Покупець) та

зобов'язання відповідача повернути майно, отримане за спірним договором.

          В обґрунтування своїх вимог позивач

посилається на те, що спірний Договір з боку Продавця укладено особою, яка не

мала відповідних повноважень, що зазначений Договір суперечить інтересам

держави, оскільки предметом продажу було майно підприємства - банкрута, який

має грошові зобов'язання, зокрема, перед державою, на приписи Цивільного

кодексу УРСР, Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або

визнання його банкрутом”, на роз'яснення Вищого арбітражного суду України №

02-5/111 від 12.03.99 р., на надані суду документи, що наявні в матеріалах

справи. Під час вирішення спору позивач уточнив правові підстави позовних

вимог, вилучивши посилання на ст.49 Цивільного кодексу УРСР.

Відповідач позову не визнав, у

відзиві № 117 від 02.03.09 р. на позовну заяву просив суд провадження у справі

припинити, посилаючись на те, що позивач не є юридичною особою, що спірний

Договір неодноразово був предметом судового розгляду, за результатами якого

було підтверджено відповідність Договору нормам закону, а відповідач - був

визнаний добросовісним набувачем (справи господарського суду Донецької області

№№ 42/402В, 25/4пд, 10/175пд).

У клопотанні від 24.02.09 р.

відповідач просив суд витребувати від господарського суду Донецької області

копії рішень за даними справами.

Разом з тим, до вищезазначеного

відзиву відповідачем були додані копії процесуальних документів по справах

господарського суду Донецької області №№ 42/402В, 25/4пд, 10/175пд.

03 березня 2009 р. зазначені

документи у вигляді завірених належним чином копій долучені до матеріалів

справи позивачем.

У своєму відзиві відповідач також

зазначив про пропущення відповідачем строку позовної давності стосовно

заявлених ним вимог про визнання Договору недійсним.

24 лютого 2009 р. до господарського

суду Донецької області надійшла заява відповідача про застосування судом

3-річного строку позовної давності, який, на думку відповідача, сплинув

27.02.05 р.

Позивач із запереченнями відповідача

проти позову не погодився, посилаючись на їх необґрунтованість, надав суду

наявні в матеріалах справи копії довідки Донецького головного управління

статистики у Донецькій області, листи ВАТ “АКБ “Капітал”, виписки з особового

рахунку позивача у зазначеному банку, витяг з ЄДР.

У судовому засіданні оголошувалась

перерва з 24.02.09 р. до 02.03.09 р.

Ухвалою суду від 09.02.09 р. позов

забезпечено.

           Дослідивши матеріали справи та

вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Як вбачається зі змісту ухвали

господарського суду Донецької області від 05.08.08 р. по справі № 24/219Б про

банкрутство СП “Донбассервіс”, ухвалою від 05.11.2001р. за заявою ДПІ у

Ворошиловському районі м. Донецьк господарським судом Донецької області порушена

справа про банкрутство відсутнього боржника СП “Донбассервіс” м. Донецьк.

Постановою суду  від 07.11.2001р. боржник визнаний банкрутом,

відкрита ліквідаційна процедура.

Ухвалою від 19.11.2001р.

ліквідатором по справі призначений арбітражний керуючий ОСОБА_3.

Ухвалою суду від 22.05.2003р.

затверджений звіт та ліквідаційний баланс боржника, у зв'язку з чим провадження

по справі припинено.

Постановою Донецького апеляційного

господарського суду від 28.01.2004р. ухвалу господарського суду від

13.11.2003р. за результатами перегляду ухвали господарського суду від

22.05.2003р. за нововиявленими обставинами та від 22.05.2003р. про затвердження

звіту та ліквідаційного балансу скасовані і справу направлено на новий розгляд

до господарського суду Донецької області. Таким чином провадження у справі

фактично відновлено на стадії ліквідаційної процедури.

Ухвалою суду від 26.05.2004р. строк

ліквідаційної процедури боржника продовжений до 01.08.2004р.

Ухвалою господарського суду

Донецької області від 05.08.08 р. припинено повноваження арбітражного керуючого

ОСОБА_3. у якості ліквідатора СП “Донбассервіс” м. Донецьк.

Ліквідатором по справі призначено

арбітражного керуючого Карауш Юлію Вікторівну (ліцензія серії АВ № 158359), яка

мешкає АДРЕСА_1, встановлено термін ліквідаційної процедури на 3 місяці до

05.11.2008р.

Арбітражний керуючий ОСОБА_3.

зобов'язаний протягом п'яти днів передати документи стосовно

фінансово-господарської діяльності боржника арбітражному керуючому Карауш Ю.В.

Ліквідатор до закінчення  ліквідаційної процедури зобов'язаний надати

господарському суду звіт про свою роботу та ліквідаційний баланс з доданими

документами, передбаченими ст.32 Закону України "Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Ухвалою господарського суду Донецької

області від 09.12.08 р. строк ліквідаційної процедури СП “Донбассервіс”

продовжено.

28 лютого 2002 р., тобто після

відкриття процедури ліквідації СП “Донбассервіс” та призначення ліквідатора,

громадянином ОСОБА_4, зазначеним як директор СП “Донбассервіс” (Продавець), та

відповідачем (Покупець) укладено Договір.

Згідно із п.1 Договору, Продавець

продав, а Покупець купив приміщення, розташоване у місті Донецьку по бульвару

Шкільному, буд.26. Відчужуване приміщення має розмір загальної площі 312,50

кв.м.

Відповідно до п.2 Договору,

приміщення, що відчужується, належить Продавцю на підставі Свідоцтва про право

власності, виданого 26 лютого 2002 року Управлінням комунального господарства

Донецького МВК, зареєстрованого в Донецькому міському бюро технічної

інвентаризації 27 лютого 2002 року в реєстрову книгу № 6Дкв за реєстровим №

5644.

Пунктом 3 Договору передбачено, що

продаж вчинено за 106416,00грн., які Покупець сплатив Продавцю до підписання

Договору.

Як зазначено в п.4 Договору,

відповідно до відомостей, викладених у довідці-характеристиці, виданій

Донецьким міським бюро технічної інвентаризації 27 лютого 2002 року за № 605,

дійсна вартість приміщення становить 106416,00 грн.

Договір посвідчено приватним

нотаріусом Донецького міського округу Хмельницьким О.О. 27.02.02 р.,

зареєстровано в реєстрі за № 980.

Позивач просить суд визнати Договір

недійсним та зобов'язати відповідача повернути позивачеві отримане за спірним

Договором майно, посилаючись на те, що спірний Договір з боку Продавця укладено

особою, яка не мала відповідних повноважень, що зазначений Договір суперечить

інтересам держави, оскільки предметом продажу було майно підприємства -

банкрута, який має грошові зобов'язання, зокрема, перед державою, на приписи

Цивільного кодексу УРСР, зокрема, на ст.48, Закону України “Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, на роз'яснення Вищого

арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.99 р., на надані суду документи,

що наявні в матеріалах справи.

Відповідач позову не визнав, просив

суд провадження у справі припинити з підстав, викладених у відзиві на позов,

клопотав про застосування судом позовної давності.

         Згідно із ст.4-2) Господарського

процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється

на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

       Відповідно до ст.4-3) зазначеного

кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах

змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть

участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду

доказами.

Статтею 33 Господарського

процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті

обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та

іншими учасниками судового процесу.

В силу ст.35 Господарського

процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду

(іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї

справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті

самі сторони.

За змістом п.2 ст.80 Господарського

процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у

справі, якщо  є рішення господарського

суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський

спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Згідно із ст.43 зазначеного

кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що

ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі

всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для

господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Статтею 62 Цивільного кодексу УРСР,

який діяв на час укладення спірного Договору, угода, укладена однією особою

(представником) від імені іншої особи (яку представляють) в силу повноваження,

заснованого на довіреності, законі або адміністративному акті, безпосередньо

створює, змінює та припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку

представляють.

Згідно із ст.63 зазначеного

кодексу, угода, укладена від імені іншої особи особою, не уповноваженою на

укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє

цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише у випадку

наступного схвалення угоди цією особою.

Наступне схвалення угоди особою,

яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладення.

Відповідно до ст.29 Цивільного

кодексу УРСР, юридична особа набуває цивільних прав та приймає на себе цивільні

обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або

статутом (положенням).

Згідно із ст.41 Цивільного кодексу

УРСР, угодами визнаються дії громадян та організацій, спрямовані на

встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

В силу ст.224 Цивільного кодексу

УРСР, за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у

власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно та сплатити за

нього певну грошову суму.

Отже, спірний Договір за своєю

правовою природою є угодою, а саме - договором купівлі-продажу.

За змістом ст.48 зазначеного

кодексу, недійсною є угода, яка не відповідає вимогам закону. За недійсною

угодою кожна з сторін зобов'язана повернути іншій стороні все отримане за

угодою, а у разі неможливості повернути отримане в натурі - відшкодувати його

вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Статтею 23 Закону України “Про

відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” в редакції,

що діяла на момент укладання спірного Договорі, зокрема, передбачено, що з дня

прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і

відкриття ліквідаційної процедури, укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна

банкрута допускається в порядку, передбачено розділом ІІІ “Ліквідаційна

процедура” цього закону.

Згідно із ч.2 вищезазначеної

статті, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання

боржника    банкрутом    і  

відкриття   ліквідаційної   процедури припиняються  повноваження 

органів   управління   банкрута  

щодо управління  банкрутом та

розпорядження його майном,  якщо цього не

було зроблено раніше,  керівник банкрута

звільняється з  роботи  у зв'язку з банкрутством підприємства,  про що робиться запис у його трудовій  книжці, 

а  також  припиняються 

повноваження   власника

(власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше.

Статтею 25 вищезазначеного закону,

зокрема, встановлено, що з дня свого призначення ліквідатор приймає до свого

відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження, виконує

функції з управління та розпорядження майном банкрута, виконує повноваження

керівника (органів управління) банкрута, подає до господарського суду заяви про

визнання недійсним угод банкрута, вживає заходів, спрямованих на пошук,

виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, реалізує

майно банкрута у встановленому порядку.

Відповідно до ст.29 вищезазначеного

закону, майно,  на  яке 

звертається  стягнення  у 

ліквідаційній процедурі,   

оцінюється    арбітражним    керуючим  

у   порядку, встановленому  законодавством  про 

оцінку майна, майнових прав та професійну  оціночну 

діяльність. У разі продажу майна на аукціоні вартість  майна, 

що визначається шляхом його оцінки, є початковою вартістю.

В силу ст.30 Закону України “Про

відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, після

проведення інвентаризації та оцінки 

майна  банкрута ліквідатор  розпочинає 

продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів

не  встановлено  інший 

порядок  продажу майна банкрута.

Ліквідатор  забезпечує 

через  засоби  масової 

інформації оповіщення про порядок продажу майна  банкрута, 

склад,  умови  та строки 

придбання  майна.  Порядок продажу майна банкрута,  склад, умови 

та  строки  придбання 

майна   погоджуються   з  

комітетом кредиторів.   При   цьому  

продаж   майна  підприємств-банкрутів, заснованих на  державній 

власності,  здійснюється  з 

урахуванням вимог Закону   України   "Про  

приватизацію   державного   майна".

Продаж    майна   

банкрута    оформляється    договорами купівлі-продажу,  які 

укладаються  між  ліквідатором 

і  покупцем відповідно до законів

України.

Оскільки спірний Договір від  імені позивача було укладено особою, яка не

мала на момент укладення Договору відповідних повноважень керівника юридичної

особи - банкрута, що належали призначеному судом ліквідатору, суд дійшов

висновку про те, що при укладанні спірного Договору вищезазначені приписи Цивільного

кодексу УРСР та Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або

визнання його банкрутом” не були дотримані, отже Договір є таким, що суперечить

чинному на той момент законодавству України.

Докази наступного схвалення

спірного Договору позивачем суду не надані.

Відсутні також й докази надходження

на банківський рахунок позивача у ВАТ “АКБ “Капітал” грошових коштів за продане

за спірним договором майно, про що свідчить надані позивачем лист цієї

банківської установи та витяг з особового рахунка позивача.

Отже, за даних обставин в силу

ст.48 Цивільного кодексу УРСР, Договір є недійсним з моменту його укладення, а

відповідач має повернути позивачеві отримане від останнього майно - приміщення

загальною площею 312,5м2, розташоване у м.Донецьку по бул.Шкільний, 26.

Заперечення відповідача проти

позову суд не приймає до уваги з наступних причин.

Підтвердженням наявності у позивача

статусу юридичної особи є дані Головного управління статистики в Донецькій

області про те, що позивач станом на 05.03.09 р. значиться в ЄДРПОУ, копії

розпорядження Ворошиловської районної у м.Донецьку ради, свідоцтва про державну

реєстрацію позивача як суб'єкта підприємницької діяльності, витяг з Єдиного

державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців наданий

позивачем.

Крім того, у господарському суді

Донецької області триває розгляд справи № 24/219Б про банкрутство позивача. При

цьому, дані про припинення провадження у цій справі з мотивів того, що позивач

не є юридичною особою, відсутні.

Отже, факт незнаходження у ЄДР

даних про позивача не є доказом відсутності у нього прав юридичної особи, як

помилково вважає відповідач.

Помилковим є й ствердження

відповідача про те, що даний спір вже вирішено господарським судом у

встановленому порядку, оскільки наявні в матеріалах даної справи копії

процесуальних документів господарського суду Донецької області по справах №№

25/4пд, 42/402В, 10/175пд не свідчать про те, що спір про визнання Договору

недійсним та про зобов'язання відповідача повернути позивачеві отримане за цим

договором майно вже розглядався судом за участю тих же самих сторін, про той же

предмет та з тих же підстав, оскільки склад учасників судового процесу, предмет

та підстави даного позову не співпадають з тими, що розглядалися судом в межах

вищезазначених справ.

Так, рішенням господарського суду

Донецької області від 12.11.03 р. по справі № 42/402В задоволено позов

Приватного підприємця ОСОБА_1 до СП “Донбассервіс” та визнано за позивачем

право власності на нежитлове приміщення площею 312,5м2, розташоване у

м.Донецьку по бул.Школьному, 26.

Однак, як вбачається з тексту

даного рішення, питання щодо дійсності або недійсності спірного Договору судом

не досліджувалося, а предмет та підстави цього позову є іншими, а ніж ті, що

розглядаються судом по справі № 20/17пд.

Рішенням господарського суду

Донецької області від 01.02.05 р. по справі № 10/175пд у задоволенні позову

Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька до СП

“Донбассервіс” та ПП ОСОБА_1 про визнання недійсним Договору відмовлено.

Однак, сторони по справі №

10/175пд, предмет та підстави позову, що розглядався судом у межах цієї справи,

є іншими, а ніж ті, що є наявними у справі № 20/17пд.

Аналогічна ситуація має місце й по

справі господарського суду Донецької області № 25/4пд за позовом прокурора

Ворошоловського району м.Донецька в інтересах держави в особі Державної

податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька до СП “Донбассервіс”

та ПП ОСОБА_1 про визнання Договору недійсним.

За даних обставин, припинення

провадження по справі № 20/17пд за приписами п.2 ст.80 Господарського

процесуального кодексу України, як того вимагає відповідач, а також

застосування вищезазначених рішень в порядку ч.2 ст.35 зазначеного кодексу є

процесуально неможливими.

Є неможливим й задоволення

клопотання відповідача про застосування при вирішенні даного спору до вимог про

визнання недійсним Договору позовної давності у 3 роки.

За змістом ст.71 Цивільного кодексу

УРСР та ст.256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах

якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права

або інтересу.

В силу ст.48 Цивільного кодексу

України, ст.ст.215, 216 Цивільного кодексу України, недійсна угода (правочин)

не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю,

тобто безпосередньо не створює, не змінює, не припиняє цивільні права та

обов'язки, що тягне за собою неможливість застосування позовної давності до

вимог про визнання недійсними таких угод.

Дана правова позиція міститься й в

п.3.3 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 р. № 02-5/111

(із змінами та доповненнями).

Таким чином, позов слід

задовольнити повністю, судові витрати покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного,

керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального

кодексу України, ст.ст.29, 41,  48, 62,

63, 224 Цивільного кодексу УРСР, ст.ст.215, 216, 256 Цивільного кодексу

України, ст.ст.23, 25, 29, 30 Закону України “Про відновлення платоспроможності

боржника або визнання його банкрутом”, суд

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити повністю.

Договір купівлі-продажу приміщення

від 27.02.02 р., укладений Спільним підприємством „Донбассервіс”, м.Донецьк, та

суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1, м.Донецьк,

посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу

Хмельницьким О.О. - визнати недійсним.

Зобов'язати суб'єкта

підприємницької діяльності - фізичну особу ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; ін.НОМЕР_1)

повернути Спільному підприємству „Донбассервіс” (83055, м.Донецьк,

пр.Комсомольський, 6а; ЄДРПОУ 13490744) приміщення загальною площею 312,5м2,

розташоване у м.Донецьку по бул.Шкільному, 26.

Стягнути з суб'єкта підприємницької

діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; ін.НОМЕР_1) на користь Спільного

підприємства „Донбассервіс” (83055, м.Донецьк, пр.Комсомольський, 6а; ЄДРПОУ

13490744) 85,00 грн. держмита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу.

Видати наказ у встановленому

порядку.

Повний текст рішення оголошено 30.03.09 р.

               Суддя                                                                                                            

Надруковано

3 примірники:

1-          позивачеві;

1

- відповідачеві;

1

-у справу