Постанова

від 21.02.2007 по справі 12/11/6979

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

12/11/6979

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

21 лютого 2007 р.                                                                                   № 12/11/6979  

 Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

головуючого      Подоляк О.А.

суддів :Козир Т.П., Мележик Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач”

на постановувід 17.10.2006 р. Житомирського апеляційного господарського суду

у справі№ 12/11/6979

за позовом Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач”(надалі –ДП “Укрзалізничпостач”)

доПП “Укрком”

про стягнення 66385 грн.

за участю представників:

від позивача -  не з'явились

від відповідача-  Собков М.А.

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2005 р. ДП “Укрзалізничпостач” звернулось до господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з ПП “Укрком” 66385 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 18.01.2006 р. позов задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.04.2006 р. рішення господарського суду Хмельницької області від 18.01.2006 р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області.

За наслідком нового розгляду справи, рішенням господарського суду Хмельницької області від 08.06.2006 р. (суддя Шпак В.О.) позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 66385 грн. штрафу.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 17.10.2006 р. (судді: Ляхевич А.А., Вечірко І.О., Зарудяна Л.О.) рішення господарського суду Хмельницької області від 08.06.2006 р. скасовано, в позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою, ДП “Укрзалізничпостач” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 27.05.2005 р. між ДП “Укрзалізничпостач” (замовник) та ПП “Укрком” (постачальник) укладено договір поставки № ЦХП-04-03305-01 (надалі –Договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався поставити продукцію (шпалу дерев'яну двох типів), а позивач зобов'язався прийняти та оплатити її вартість протягом 45 банківських днів після дати надходження продукції на адресу позивача (пункти 1.1, 6.1 Договору). Відповідно до п. 5.2 Договору відвантаження продукції постачальником (відповідачем) передбачалось проводити партіями в 10-тиденний термін після письмового дозволу замовника (позивача), який є підтвердженням готовності вантажоодержувача до прийому продукції. В пункті 9.1 Договору сторони передбачили, що за прострочення поставки продукції постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 20 % від вартості непоставленої продукції. Згідно п. 12.6 Договору термін його дії встановлено з моменту підписання до 31.12.2005 р. в частині поставок продукції, а в частині розрахунків –до їх повного виконання.

Приймаючи рішення про задоволення позову про стягнення штрафу місцевий господарський суд виходив з обставин неналежного виконання відповідачем зобов'язань по поставці продукції за Договором.

Апеляційний господарський суд правомірно не погодився з помилковими висновками місцевого господарського суду.

Як досліджено судом апеляційної інстанції, додатковою угодою № 1 від 01.08.2005 р. до Договору сторони змінили умови Договору, зокрема, встановили графік відвантаження продукції. У пункті 2 додаткової угоди № 1 від 01.08.2005 р. до Договору сторони погодили внесення змін до п. 5.2 Договору, виклавши його у редакції, відповідно до якої відвантаження постачальником продукції проводяться згідно графіків, вказаних в специфікаціях.

До звернення з позовом до суду, сторони підписали угоду про розірвання Договору з 16.11.2005 р.

Згідно положень частин 1-2 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Відповідно до частин 2-4 ст. 214 ЦК України особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього. Відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин. Правові наслідки відмови від правочину встановлюються законом або домовленістю сторін.

Згідно ч. 1 ст. 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.

Приймаючи постанову, апеляційний господарський суд підставно врахував обставини припинення зобов'язальних відносин за Договором за наслідком його розірвання сторонами за взаємною згодою, без зазначення правових наслідків таких дій та причин, як то невиконання умов Договору, у зв'язку з чим суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для застосування до відповідача цивільно-правової відповідальності у вигляді сплати неустойки.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарський суд апеляційної інстанції в порядку ст. ст. 43, 47, 33, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; обґрунтовано поставив під сумнів помилкові твердження господарського суду першої інстанції; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, повторно розглядаючи справу, апеляційний господарський суд повно з'ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду, якими спростовано необґрунтовані твердження місцевого господарського суду, а також обставини, на які посилався позивач в обґрунтування своїх вимог і заперечень, ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. На підставі встановлених фактичних обставин судом апеляційної інстанції з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, підставно скасовано рішення місцевого господарського суду, обґрунтовано відмовлено в позові. Як наслідок, прийнята судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117 ГПК  України,  касаційна  інстанція  на  підставі  вже  встановлених  фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач” залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 17.10.2006 р. у справі № 12/11/6979 залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                      О. Подоляк

С у д д і:                                                                                          Т. Козир

                                                                                              Н. Мележик