Постанова

від 21.02.2007 по справі 23/2пд

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

23/2пд

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

21 лютого 2007 р.                                                                                   № 23/2пд  

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

головуючого      Подоляк О.А.

суддів :Козир Т.П.,Мележик Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

ВАТ “Донецькобленерго”

на постановувід 17.10.2006 р. Донецького апеляційного господарського суду

у справі№ 23/2пд

за позовом ЗАТ “Завод “Ремсчотмаш”(надалі –Завод)

доВАТ “Донецькобленерго”(надалі –Товариство)

про зобов'язання укласти договір

за участю представників:

від позивача -  не з'явились

від відповідача-  Хомовський С.М.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 23.03.2005 р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.06.2005 р., в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.11.2005 р. рішення господарського суду Донецької області від 23.03.2005 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.06.2005 р. скасовано, справу передано на новий розгляд господарському суду Донецької області.

В процесі нового розгляду справи, за наслідком подання заяви про уточнення позовних вимог Завод просив суд: визнати договір № 2100 від 23.10.1998 р. таким, що втратив юридичну силу з моменту підписання договору № 2100 від 01.10.2004 р.; визнати договір № 2100 від 01.10.2004 р. дійсним з моменту його підписання сторонами 01.10.2004 р.; зобов'язати відповідача підписати додатки №№ 1, 2, 4, 6, 11 до договору № 2100 від 01.10.2004 р.

За наслідками нового розгляду справи, рішенням господарського суду Донецької області від 24.07.2006 р. (судді: Донець О.Є., Арсірій Р.О., Мальцев М.Ю.) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.10.2006 р. (судді: Стойка О.В., Діброва Г.І., Москальова І.В.) рішення господарського суду Донецької області від 24.07.2006 р. скасовано в частині відмови в задоволені позовних вимог Заводу до Товариства про зобов'язання підписати додатки №№ 1, 2, 4, 6, 11 до договору № 2100 від 01.10.2004 р.; зобов'язано Товариство підписати додатки до договору № 2100 від 01.10.2004 р. №№ 1, 2, 4 в редакції позивача, визначивши межі балансової належності, експлуатаційної відповідальності та місце встановлення приладів розрахункового обліку на щитовій Заводу; припинено провадження у справі в частині вимог про зобов'язання підписати додатки №№ 6, 11 до договору № 2100 від 01.10.2004 р. у зв'язку із відсутністю предмета спору; в іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 24.07.2006 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Приймаючи рішення про відмову в позові місцевий господарський суд виходив з необґрунтованості заявлених вимог та вказував на те, що предмет позову у справі не відповідає установленим способам захисту прав та інтересів, а позивачем не доведено обставини приналежності спірних кабелів відповідачеві.

Апеляційний господарський суд правомірно не погодився з помилковими висновками місцевого господарського суду в частині розгляду вимог про зобов'язання відповідача підписати додатки №№ 1, 2, 4, 6, 11 до договору № 2100 від 01.10.2004 р.

Відповідно до положень ст. 275 ГК України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Виробники і постачальники енергії, що займають монопольне становище, зокрема суб'єкти природних монополій, зобов'язані укласти договір енергопостачання на вимогу споживачів, які мають технічні засоби для одержання енергії. Розбіжності, що виникають при укладенні такого договору, врегульовуються відповідно до вимог цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, між сторонами було укладено договір № 2100 від 23.10.1998 р. на користування електричною енергією. Листом № 461 від 25.11.2004 р. відповідач запропонував позивачу розірвати зазначений договір та надав проект нового договору з додатками для підписання. Позивач зазначений проект договору підписати відмовився з посиланням на невідповідність умов договору діючому законодавству та запропонував свою редакцію договору.

Апеляційним господарським судом встановлено, що в процесі розгляду справи відповідачем було підписано договір про постачання електричної енергії № 2100 від 01.10.2004 р. за винятком Додатків до нього №№ 1, 2, 4, 6, 11. Сторони не дійшли згоди щодо суттєвих умов договору, а саме –визначення межі балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, внаслідок невизначення власника (балансоутримувача) кабелів між трансформаторною підстанцією ТП-80 і РП-1, яка належить відповідачу, та електрощитовою позивача.

Приймаючи постанову суд апеляційної інстанції належним чином оцінив подані сторонами докази, підставно врахував положення ст. 277 ГК України, пункту 2.7 Правил користування електричною енергією, та підставно вказав на те, що межі експлуатаційної відповідальності та точка продажу електричної енергії мають бути встановлені на межі балансової належності позивача. Тому, суд правомірно вказав на необхідність задоволення обґрунтованих вимог Заводу про зобов'язання відповідача підписати додатки №№ 1, 2, 4 до договору № 2100 від 01.10.2004 р. в редакції позивача із визначенням меж балансової належності, експлуатаційної відповідальності та місця встановлення приладів розрахункового обліку на щитовій Заводу. Також, суд підставно припинив провадження у справі у відповідності до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України в частині вимог про зобов'язання відповідача підписати додатки №№ 6, 11 до договору № 2100 від 01.10.2004 р. в редакції позивача у зв'язку із відсутністю предмета спору. Крім цього, апеляційний господарський суд мотивовано погодився з висновками місцевого господарського суду щодо відмови в задоволенні вимог про визнання договору №2100 від 23.10.1998 р. таким, що втратив юридичну силу, та про визнання договору № 2100 від 01.10.2004 р. дійсним з моменту його підписання сторонами у зв'язку з їх необґрунтованістю та неправомірністю.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарський суд апеляційної інстанції в порядку ст. ст. 43, 47, 33, 34, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; обґрунтовано поставив під сумнів помилкові твердження господарського суду першої інстанції; із дотриманням положень ст. 11112 ГПК України підставно прийняв до уваги вказівки, що містилися у постанові Вищого господарського суду України від 30.11.2005 р.; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, повторно розглядаючи справу, апеляційний господарський суд повно з'ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду, якими спростовано необґрунтовані твердження місцевого господарського суду, а також обставини, на які посилалось Товариство в обґрунтування своїх вимог і заперечень, ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. На підставі встановлених фактичних обставин судом апеляційної інстанції з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, підставно скасовано рішення місцевого господарського суду частково, правомірно задоволено позов частково. Як наслідок, прийнята судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ВАТ “Донецькобленерго” залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.10.2006 р. у справі № 23/2пд залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                      О. Подоляк

С у д д і:                                                                                          Т. Козир

                                                                                                        Н. Мележик