Рішення

від 24.07.2006 по справі 23/2пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

23/2пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

24.07.06 р.                                                                               Справа № 23/2пд                               

Колегія суддів господарського суду Донецької області у складі:

         Головуючий      О.Є.Донець,

                                    Р.О. Арсірій,

                                    М.Ю. Мальцев  

розглянула у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Закритого акціонерного товариства “Завод “Ремсчотмаш”, м.Дружківка

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго”, м.Горлівка

про зобов'язання укласти договір

За участю:

Представників сторін:

від позивача: Покинтелиця О.С. – дов.

від відповідача: Хомовський С.М., Резуненко В.І.-дов.

СУТЬ СПОРУ:

У січні 2005р. до господарського суду звернулося Закрите акціонерне товариство “Ремсчотмаш”, м.Дружківка, із позовом до Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго”, м.Горлівка, про змушення відповідача підписати та скріпити печаткою договір постачання електричної енергії, запропонований позивачем, а також про зобов'язання відповідача до укладення нового договору діяти відповідно з договором № 2100 від 23.10.1998 р.

Рішенням господарського суду від 23.03.05р. у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки раніше укладений сторонами договір № 2100 від 23.10.98р. про постачання електричної енергії є діючим на момент подання позову до суду та на момент винесення рішення.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.06.05р. доводи апеляційної скарги ЗАТ “Ремсчотмаш” визнані необґрунтовані, рішення господарського суду Донецької області  від 23.03.05р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України вів 30.11.05р. вищевказані рішення та постанова скасовані, справу передано господарському суду Донецької області на новий розгляд. При цьому, Вищий господарський суд України звернув увагу на те, що попередніми інстанціями не перевірено доводів позивача про невідповідність договору № 2100 від 23.10.98р. вимогам діючого законодавства, не взято до уваги та не надано належної оцінки факту підписання сторонами в ході судового процесу договору на постачання електричної енергії № 2100 від 01.10.04р. з додатками №№ 3,5,7,8,9,10,12,13,14 та не з'ясовано питання про те, чи є істотними для договорів даного виду умови, викладені в додатках №№ 1,2,4,6,11 не врегульовані сторонами та судом.

Під час нового розгляду справи позивач надав суду уточнення № /1-1290 від 25.01.06р. у яких просив суд:

1.Визнати договір № 2100 від 23.10.98р. таким, що втратив юридичну силу з моменту підписання відповідачем договору № 2100 від 01.10.04р.;

2.Визнати договір № 2100 від 01.10.04р. дійсним з моменту його підписання сторонами 01.10.04р.;

3. Примусити відповідача підписати непідписані додатки до договору № 2100 від 01.10.04р., а саме додатки №№ 1,2,4,6,11;

4. Стягнути з відповідача судові витрати, понесені позивачем при поданні позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг.

25 травня 2006р. позивачем надано суду уточнення позовних вимог № 1/1-1296 від 06.05.06р. аналогічного змісту. У судовому засіданні представник позивача пояснив, що у п.2  своїх уточнень просить суд визнати договір № 2100 від 01.10.04р. таким, що діє з 01.10.04р., тобто з моменту його підписання  сторонами.

У позовній заяві, поданої до суду у січні 2005р., позивач в обґрунтування своїх вимог посилався на приписи Правил користування електричною енергію, затверджених Постановою НКРЕ України № 28 від 31.07.96р., зареєстрованих  в Міністерстві юстиції України  02.08.96р. за № 417/1442.

Під час нового розгляду справи свої уточнення позовних вимог позивач не обґрунтував посиланням на норми матеріального права. У письмових поясненнях № 1/1-1293 від 30.03.06р. та запереченнях № 1/1-1310 від 24.07.06р.  позивач звернув увагу суду лише на п.п.1-2, 2-2, 2-7, 3-1 ПКЕЕ  без посилання на редакцію цього акту та навіть на його повне найменування.

Відповідач проти позову заперечив у зв'язку із необґрунтованістю позовних вимог, надав суду лист від 19.06.06р. № 422-юр, в якому виклав розбіжності, за договором № 2100 від 01.10.04р., що  виникли у сторін.

Позивач у своєму листі від 24.07.06р. та у запереченнях № 1/1-1310 від 24.07.06р. не погодився з позицією відповідача щодо розбіжностей сторін, викладеною у вищезазначеному листі, та просив суд задовольнити позовні вимоги з урахуванням їх уточнень.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області призначено розгляд справи колегіальним складом суддів.

У судовому засіданні оголошувалися перерви з 26.01.06р. до 14.03.06р. та до 30.03.06р., з 25.05.06р. до 20.06.06р.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд  встановив:

У січні 2005р. до господарського суду звернулося Закрите акціонерне товариство “Ремсчетмаш”, м.Дружківка, із позовом до Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго”, м.Горлівка, про змушення відповідача підписати та скріпити печаткою договір постачання електричної енергії, запропонований позивачем, а також про зобов'язання відповідача до укладення нового договору діяти відповідно з договором № 2100 від 23.10.1998 р.

Рішенням господарського суду Донецької області від 23.03.05р., залишеним постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.06.05р.  без змін, у задоволені позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.11.05р.  зазначені рішення та постанова скасовані, справу передано до господарського суду Донецької області на новий розгляд.

В процесі нового розгляду справи позивач надав суду  уточнення позовних вимог, у яких просив суд:  

1.Визнати договір № 2100 від 23.10.98р. таким, що втратив юридичну силу з моменту підписання відповідачем договору № 2100 від 01.10.04р.;

2.Визнати договір № 2100 від  01.10.04р. дійсним з моменту його підписання сторонами 01.10.04р.;

3. Примусити відповідача підписати непідписані додатки до договору № 2100 від 01.10.04р., а саме додатки №№ 1,2,4,6,11;

4. Стягнути з відповідача судові витрати, понесені позивачем при поданні позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг.

Представник позивача пояснив, що у п.2 своїх уточнень позовних вимог просить суд визнати договір № 2100 від 01.10.04р. таким, що діє з моменту його підписання сторонами 01.10.04р.

Вищевказані уточнення розцінені судом як результат реалізації позивачем передбаченого ст. 22 Господарського  процесуального кодексу України права на зміну предмету позову та розглянуті судом в порядку розділу XI зазначеного кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, причиною розбіжностей сторін щодо суттєвих умов договору викладених умов у додатках №№ 1,2,4,6,11 до договору № 2100 від 01.10.04р. є суперечності сторін щодо межі  балансової належності та експлуатаційної  відповідальності сторін  внаслідок не визначення належності будь-якій з сторін кабелів 0,4кВ від ТП-80:РП-1.

Матеріали справи не містять доказів того, що зазначені кабелі належать відповідачеві.

Позивач стверджує, що ці кабелі також не належать і йому. При цьому, посилаючись на п.2.7. ПКЕЕ позивач зазначає у поясненнях № 1/1-1293 від 30.03.06р., що , якщо  до електричних мереж електропередавальної організації приєднані електричні мережі, які на підставі права власності не належать жодному суб'єкту господарювання та через які електрична енергія передається до технологічних електричних мереж споживача, межа експлуатаційної відповідальності та точка продажу електричної енергії встановлюється на межі балансової належності споживача. Такі електричні мережі в установленому законодавством України порядку мають бути передані в господарське відання електропередавальної організації до мереж якої вони приєднані.

Доказів то, що вищевказані мережі були передані в господарське відання відповідачеві в установленому законодавством України порядку суду не надано.

Предметом позову не є вимоги що визнання права власності на зазначені кабелі або їх балансової належності, клопотань заінтересованих осіб про вихід за межі позовних вимог в порядку п.2 ст. 83 ГПК України до суду не надходило.

Склад позовних вимог викладений позивачем в уточненнях позовних вимог № 1/1-1290 від 25.01.06р. та № 1/1-1296 від 06.05.06р.

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

визнання наявності або відсутності прав;

визнання повністю або частково недійсними актів органів  державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

присудження до виконання обов'язку в натурі;

відшкодування збитків;

застосування штрафних санкцій;

застосування адміністративно-господарських санкцій;

установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

іншими способами, передбаченими законом.

Згідно із ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 4-2) Господарського процесуального кодексу,  правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до  ст. 4-3) зазначеного кодексу,  судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.   

Згідно із ст.33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог та заперечень.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім  переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об”єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Вищенаведене надає суду підстави для висновку про те, що предмет позову, визначений позивачем у його уточненнях позовних вимог, не відповідає способам захисту прав та інтересів, встановленим законом та будь-яким договором, укладеним сторонами.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивач не обґрунтував своїх вимог посиланням на приписи діючого законодавства України, не довів факту належності кабелів 0,4кВ від ТП-80 і РП-1 відповідачеві, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати, пов'язані з поданням позовної заяви, покладаються на позивача.

Згідно із п.10 ст. 105 та п.11 ст. 111–11 ГПК України, за наслідками розгляду апеляційних, касаційних скарг відповідним судом приймається постанова, у якій, крім іншого, має бути зазначено новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Оскільки постановою Донецького апеляційного господарського суд від 06.06.05р. рішення господарського суду Донецької області від 23.03.05р. не змінено і не скасовано, а постанова Вищого господарського суду України від 30.11.05р. не містить даних про новий розподіл судових витрат, у господарського суду відсутні підстави для  стягнення з відповідача на користь позивача держмита, сплаченого позивачем при поданні апеляційної та касаційної скарг.

На підставі  вищевикладеного, керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44,  49, 82-85  ГПК України, ст. 20 Господарського кодексу України, ст. 16 Цивільного кодексу України, суд

                                                                   В И Р І Ш И В:

У задоволені позову Закритого акціонерного товариства “Завод “Ремсчотмаш”, м.Дружківка, до Відкритого акціонерного  товариства “Донецькобленерго”, м.Горлівка, про визнання договору № 2100 від 23.10.1998р. таким, що втратив юридичну силу з моменту підписання відповідачем договору № 2100 від 01.10.2004р.; про визнання договору № 2100 від 01.10.2004р. дійсним з моменту його підписання сторонами 01.10.2004р.; примушення відповідача підписати непідписані додатки до договору № 2100 від 01.10.2004р., а саме додатки № 1,2, 4, 6, 11 – відмовити.

                                     Вступну та резолютивну  частини рішення оголошено 24.07.06р.

                                                                         Повний текст рішення підписано 31.07.06р.

Головуючий суддя                                                                         Донець О.Є.                               

Суддя                                Арсірій О.О.

Суддя                                                                                                 Мальцев М.Ю