Постанова

від 19.06.2015 по справі 826/8376/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 червня 2015 року 09:36 № 826/8376/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.,

при секретарі судового засідання Мальчик І.Ю.,

за участю сторін:

представника позивача - Крицької Я.О.,

представника відповідача - Слєпухіної К.А.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось публічне акціонерне товариство «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що висновки відповідача в акті перевірки є необґрунтованими, оскільки взаємовідносини позивача із Закритим недиверсифікованим венчурним корпоративним інвестиційним фондом «Юніон капітал», оформлені належними первинними документами - договорами, які містять встановлені законодавством істотні умови, які пред'являються законодавством до таких договорів, а відтак податкове повідомлення-рішення, винесене на підставі акту перевірки є протиправним та підляшає скасуванню.

В позовній заяві позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 20.11.2014 року №0016032207 (форма «П») про порушення публічним акціонерним товариством «Банк Петрокоммерц-Україна» п.п.135.4.2 п.135.4 ст. 135 ПК України; витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви покласти на ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог, зазначивши, що банком не дотримано обов'язкової вимоги до договору переуступки права вимоги, який є первинним документом, та в подальшому передано грошову вимогу по акту прийому-передачі юридичній особі, яка згідно ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» не має права на здійснення вищевказаних операцій.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідачів, суд дійшов висновків про наступне.

На підставі направлення від 13.10.2014 р. №2765/2200, від 11.09.2014 р. №2532/2207, від 11.09.2014 р. №2533/2207, від 11.09.2014 р. №2534/2206, від 11.09.2014 р. №2536/2211, від 11.09.2014 р. №2535/1702, від 11.09.2014 р. №2539/1702, від 11.09.2014 р. №2537/1702, від 11.09.2014 р. №2538/1706, від 23.09.2014 р. №2626/2203, від 23.09.2014 р. №2625/2203, згідно із п.201.4 п.20.1 ст.20, п.77.1 ст. 77 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, наказу №1066 від 02.09.2014 р. в період з 11.09.2014 р. по 22.10.2014 р. проведено планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання публічним акціонерним товариством «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2013 р., за результатами якої складено відповідний акт №1577/26592207/22906155 від 29.10.2014 р.

Перевіркою встановлено порушення п.п.135.4.2 п.135.4 ст.135 Податкового кодексу України, встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 23205251 грн., в тому числі по періодам - 2012 рік 23205251 грн.; 2013 рік 23205251 грн.

На підставі акта перевірки №1577/26592207/22906155 від 29.10.2014 р. та виявлених порушень податковим органом прийнято: податкове повідомлення-рішення №0016032207 (форма «П») від 20.11.2014 р., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 23205251,00 грн.

Незгода позивача з прийнятим податковим органом податковим повідомленням-рішенням зумовила звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено контролюючим органом під час проведення перевірки, між позивачем (Первісний кредитор) та публічним акціонерним товариством Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Юніон капітал», від імені якого на підставі договору про управління активами корпоративного інвестиційного фонду №3/09 від 01.12.2009 р. діяло товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ПРЕМ'ЄР ЕССЕТ МЕНЕДЖМЕНТ» (Новий кредитор) були укладені договори уступки права вимоги, а саме:

1) Договір уступки права вимоги за кредитним договором №056-12-07 від 02.03.2012 року, згідно умов якого Первісний кредитор відступає (передає), а Новий кредитор приймає право вимоги Первісного кредитора та стає кредитором за кредитним договором №056-12-07 від 02.03.2012 року зі всіма змінами та доповненнями до нього, укладеними між Первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авантар» (ідентифікаційний код 33501754).

Згідно з п. 2.1.1 даного договору сторони досягли згоди, що вартість права вимоги, що відступається за Договором 1, складає 19 029 089,86 (дев'ятнадцять мільйонів двадцять дев'ять тисяч вісімдесят дев'ять ) гривень 86 копійок шляхом перерахування на рахунок Первісного кредитора. Зобов'язання по оплаті вартості відступлення права вимоги за Договором 1 виконані Новим кредитором 02 березня 2012 року шляхом перерахування на рахунок Банку грошових коштів в розмірі, що підтверджується платіжним дорученням №1 (#25456497) від 02 березня 2012 року;

2) Договір уступки права вимоги за кредитним договором №027-06-07 від 15.06.2007 року та за кредитним договором №422-09-05 від 19.09.2005 року , згідно умов якого Первісний кредитор відступає (передає), а Новий кредитор приймає право вимоги Первісного кредитора та стає кредитором за кредитним договором №027-06-07 від 15.06.2007 року та за кредитним договором №422-09-05 від 19.09.2005 року зі всіма змінами та доповненнями до них, укладеним між Первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейд Лайн ЛТД» (ідентифікаційний код 19482823) та між Первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Метрополь» (ідентифікаційний код 25234638) відповідно. Згідно з п. 2.1. сторони досягли згоди, що вартість права вимоги, що відступається за Договором 2, складає 4 176 161,18 (чотири мільйони сто сімдесят шість тисяч сто шістдесят одна) гривня 18 копійок шляхом перерахування на рахунок Первісного кредитора. Зобов'язання по оплаті вартості відступлення права вимоги за Договором 1 виконані Новим кредитором 27 червня 2012 року шляхом перерахування на рахунок Банку грошових коштів в розмірі, що підтверджується платіжним дорученням №2 (#26050581) від 27 червня 2012 року.

Згідно з умовами Договору 1 та Договору 2 сторони погодили що вони набирають з дати їх укладення. Договір 1 та Договір 2 містять всі встановлені для таких видів договорів істотні умови, не визнані недійсними, а також повністю виконані сторонами і будь-яких спорів щодо них між сторонами не існує.

Водночас, як вбачається з акту перевірки позивача, податковий орган дійшов висновку, що для укладення договорів цесії (договорів про відступлення права вимоги за кредитним договором) новий кредитор повинен мати ліцензію на здійснення таких фінансових послуг.

Відповідно до п.14.1.255 ПК України відступлення права вимоги - операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч.1 ст. 513 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Наведене свідчить, що оскільки на момент укладення договорів про відступлення прав вимоги банком вже були надані грошові кошти позичальникам за кредитними договорами, то до публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Юніон капітал» (нового кредитора) перейшли лише права вимоги грошових коштів за кредитними договорами.

Відповідно до п.1 Розділу 2 «Положення про склад та структуру активів інституту спільного інвестування», затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11.01.2002 р. №12 (в редакції, яка діяла на момент укладення договорів про відступлення права вимоги) (далі - Положення №12) Активи ІСІ складаються з грошових коштів, у тому числі в іноземній валюті, на поточних та депозитних рахунках, відкритих у банківських установах, банківських металів, об'єктів нерухомості, цінних паперів, визначених Законом України "Про цінні папери та фондовий ринок", цінних паперів іноземних держав та інших іноземних емітентів, корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, а також інших активів, дозволених законодавством України з урахуванням обмежень, установлених Законом України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" безпосередньо для конкретних типів та видів інвестиційних фондів. Частиною 2 п.3 Розділу IV Положення №12, до складу активів венчурного фонду можуть входити боргові зобов'язання з урахуванням вимог, встановлених пунктом 3 розділу II цього Положення. Такі зобов'язання можуть бути оформлені векселями, заставними, договорами позики та в інший спосіб, не заборонений законодавством України.

Згідно ч. 5 ст. 34 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні фонди)» від 15.03.2001 р. №2299-ІІІ (в редакції, чинній на момент укладення договорів про відступлення права вимоги) до складу активів венчурного фонду можуть входити боргові зобов'язання. Такі зобов'язання можуть бути оформлені векселями, заставними, договорами позики та в інший спосіб, не заборонений законодавством України.

Відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» є нормативно-правовим актом спеціальної дії, який регулює відносини, пов'язані з функціонуванням фінансових ринків та надання фінансових послуг. за таких обставин, відсутні правові підстави для застосування до суб'єктів господарювання, які набувають на платній основі право вимоги до третіх осіб на підставі договорів відступлення права вимоги не є фінансовою послугою, а тому для укладення такого договору не вимагається наявність будь-яких ліцензій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 19.11.2013 року №К/800/17433/13.

Згідно пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.135.4.2 ст. 135 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) дохід банківських установ, до якого включаються: а) процентні доходи за кредитно-депозитними операціями (в тому числі за кореспондентськими рахунками) та цінними паперами, придбаними банком; б) комісійні доходи, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, наданими гарантіями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) позитивний результат за операціями з цінними паперами відповідно до пункту 153.8 статті 153 цього Кодексу; г) прибуток від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; ґ) позитивне значення курсових різниць відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; д) надлишкові суми страхового резерву, що підлягають включенню до доходу згідно з пунктами 159.2, 159.4 статті 159 цього Кодексу та суми заборгованості, що підлягають включенню до складу доходів згідно з пунктом 159.5 статті 159 цього Кодексу; е) доходи від відступлення права вимоги боргу третьої особи або виконання вимоги боржником (факторингу) згідно з пунктом 153.5 статті 153 цього Кодексу; є) дохід, пов'язаний з реалізацією заставленого майна; ж) інші доходи, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші доходи, передбачені цим розділом.

Згідно п.п.135.5.4 ст.135.5 ст.135 ПК України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Пунктом 137.4 ст. 137 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) датою отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та статті 159 цього Кодексу.

Відповідно до п.44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2, ст. 3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Враховуючи, що взаємовідносини позивача із Закритим недиверсифікованим венчурним корпоративним інвестиційним фондом «Юніон капітал», оформлені належними первинними документами - договорами, які містять встановлені законодавством істотні умови, які пред'являються законодавством до таких договорів, а саме: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно пп.21.1.1. п.21.1. ст.21 Кодексу посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник відповідача не надав суду належних доказів, які б підтверджували правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Частиною 1 ст. 94 КАС України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст.94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0016032207 від 20.11.2014 р. (форма «П»), винесене ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Судові витрати в сумі 487,20 грн. присудити на користь публічного акціонерного товариства «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов