Ухвала

від 15.09.2015 по справі 826/8376/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8376/15 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

15 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Губської Л.В. та Ганечко О.М.,

за участю секретаря Полякової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА» (далі - позивач, ПАТ «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.11.2014 р. №0016032207.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 червня 2015 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про відмову в задоволенні позовних вимог, вважаючи, що судом неповно з'ясовано обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст.12, ч. 1 ст.41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанова суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ПАТ «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА» є юридичною особою, яка перебуває на податковому обліку ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Відповідачем проведено планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ПАТ «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-Україна» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складено акт від 29.10.2014 р. №1577/26592207/22906155.

Згідно з висновками зазначеного акту перевірки відповідачем було встановлено порушення позивачем п.п.135.4.2 п.135.4 ст.135 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 23205251,00 грн., в тому числі по періодам - 2012 рік 23205251,00 грн.; 2013 рік 23205251,00 грн.

На підставі акта перевірки від 29.10.2014 р. №1577/26592207/22906155 відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 20.11.2014 р. №0016032207, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 23205251,00 грн.

Задовольняючи даний адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було правильно визначено від'ємне об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2012-2013 роки і відповідачем не доведено зворотного.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та здійснивши системний аналіз чинного законодавства, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України), Законами України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-XIV), «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні фонди)» у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №2299-ІІІ) та «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон №2664-ІІІ), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення №88), Положенням про склад та структуру активів інституту спільного інвестування, затвердженим рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11.01.2002 р. №12 у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Положення №12).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 5 ст. 34 Закону №2299-ІІІ, до складу активів венчурного фонду можуть входити боргові зобов'язання. Такі зобов'язання можуть бути оформлені векселями, заставними, договорами позики та в інший спосіб, не заборонений законодавством України.

Аналогічна правова норма викладена у ч.2 п.3 Розділу IV Положення №12.

Пунктом 5 статті 1 Закону №2664-ІІІ визначено, що фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Згідно з пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 ПК України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У п.14.1.255 ПК України закріплено, що відступлення права вимоги - операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Відповідно до п.135.4.2 ст. 135 ПК України, дохід банківських установ, до якого включаються: а) процентні доходи за кредитно-депозитними операціями (в тому числі за кореспондентськими рахунками) та цінними паперами, придбаними банком; б) комісійні доходи, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, наданими гарантіями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) позитивний результат за операціями з цінними паперами відповідно до пункту 153.8 статті 153 цього Кодексу; г) прибуток від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; ґ) позитивне значення курсових різниць відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; д) надлишкові суми страхового резерву, що підлягають включенню до доходу згідно з пунктами 159.2, 159.4 статті 159 цього Кодексу та суми заборгованості, що підлягають включенню до складу доходів згідно з пунктом 159.5 статті 159 цього Кодексу; е) доходи від відступлення права вимоги боргу третьої особи або виконання вимоги боржником (факторингу) згідно з пунктом 153.5 статті 153 цього Кодексу; є) дохід, пов'язаний з реалізацією заставленого майна; ж) інші доходи, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші доходи, передбачені цим розділом.

Згідно з п.п.135.5.4 ст.135.5 ст.135 ПК України, інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Пунктом 137.4 ст. 137 ПК України регламентовано, що датою отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та статті 159 цього Кодексу.

У пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК України закріплено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.4 Положення № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми ), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції ( у натуральному та/або вартісному виразі ), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що операції з відступлення права вимоги не є фінансовою послугою, а отримані від них кошти оподатковуються банківськими установами як дохід в порядку пп.135.4.2 п.135.4 ст.135 ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 19 листопада2013 року №К/800/17433/13.

Виходячи з цього, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем було здійснено відступлення права вимоги боргу на користь ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Юніон капітал», від імені якого діяло ТОВ «Компанія з управління активами «ПРЕМ'ЄР ЕССЕТ МЕНЕДЖМЕНТ», про що укладено відповідні договори уступки права вимоги від 02.03.2012 р. та від 27.06.2012 р., а виконання сторонами умов зазначених договорів підтверджується відповідними актами приймання-передачі документів, банківськими виписками і не спростовано відповідачем.

З огляду на це та з урахуванням викладених правових норм, судова колегія вважає, що оподаткування позивачем коштів на загальну суму 23205251,00 грн., отриманих від вказаного контрагента за відступлення йому права вимоги боргу, відповідно до зазначених договорів, у складі доходів ПАТ «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-Україна» повністю відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема пп.135.4.2 п.135.4 ст.135 ПК України, а отже є правомірним.

Доводи апелянта про те, що зазначені кошти мали бути обліковані позивачем у складі інших доходів товариства, суперечать вимогам чинного законодавства, а саме пп.135.4.2 п.135.4 ст.135 ПК України, п.п.135.5.4 ст.135.5 ст.135 ПК України.

Твердження апелянта про те, що контрагент позивача, якому Банк відступив право вимоги боргу, не має права на здійснення таких операцій, оскільки така операція, за твердженням апелянта, є фінансовою послугою, колегія суддів вважає безпідставними і такими, що не ґрунтуються на приписах чинного законодавства і, відповідно, не впливає на правильність обліку позивачем коштів, отриманих за спірними операціями.

Посилання апелянта на те, що один з кредиторів позивача, право вимоги боргу якого було відступлено при здійсненні спірних операцій, визнаний банкрутом, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки добросовісність укладання позивачем зазначених вище договорів уступки права вимоги, у даному випадку, не впливає на правомірність обчислення ним своїх податкових зобов'язань за такими операціями, а належить до господарсько-правових відносин, що склались між ним і його контрагентом.

Таким чином, дослідивши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апелянт, будучи суб'єктом владних повноважень, яким прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України, не надав суду будь-яких доказів на підтвердження доводів своєї апеляційної скарги, хоча такі докази вимагались в нього ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2015 року, та не переконав суд у своїй правоті.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 червня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Губська Л.В.

Ганечко О.М.