Постанова

від 02.07.2015 по справі 826/8255/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 липня 2015 року 10:59 № 826/8255/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.,

при секретарі судового засідання Мальчик І.Ю.,

за участю сторін:

представника позивача - Бугай Д.М.,

представника відповідача - Корчук Л.В.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Столиця-Буд» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Столиця-Буд» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки податковий орган при його прийнятті невірно встановив факти та помилково застосував норми закону.

В позовній заяві позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 27.04.2015 р. №0002622203 (щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 3131368,00 грн. та застосуванню штрафної санкції у розмірі 1565684,00 грн.); стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору у сумі 458,80 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог з підстав того, що реальність вчинення господарських операцій між контрагентами-покупцями, контрагентами-постачальниками та ТОВ «Компанія «Столиця-Буд» відсутня, а наслідком для податкового обліку є лиш фактичних рух активів, а не задекларований на папері, таким чином у ТОВ «Компанія «Столиця-Буд» не було підстав для податкового обліку операцій, а відтак податкове повідомлення-рішення прийняте правомірно.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

На підставі направлень від 18.03.2015 №527/26-54-22-03, №527/26-54-22-03, виданих ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві, відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78., п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Столиця-Буд» з питань дотримання законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ЮЖСТРОЙ» (код ЄДРПОУ 13870754) за період з 01.09.2014 р. по 31.10.2014 р., за результатами якої складено відповідний акт №311/26-54-22-03/35624267 від 07.04.2015 р.

Перевіркою ТОВ «Компанія «Столиця-Буд» по взаємовідносинах з ТОВ «Южстрой» за період з 01.09.2014 р. по 31.12.2014 року встановлено порушення: п. 185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1 та п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 3131368,00 грн., в тому числі по періодах: вересень 2014 року на суму - 2108166,00 грн., листопад 2014 року на суму - 41095,00 грн., грудень 2014 року на суму - 982107,00 грн., завищено залишок від'ємного значення ПДВ, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, (р.24) грудень 2014 року на суму 220510,00 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р.19) за грудень 2014 року на суму 749306,00 грн.

На підставі акта перевірки №311/26-54-22-03/35624267 від 07.04.2015 р. та виявлених порушень, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0002622203 від 27.04.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 3131368,00 грн. за основним платежем, 1565684 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Незгода позивача з прийнятим податковим органом податковим повідомленням-рішенням та діями щодо формування висновків в акті перевірки, зумовила звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в перевіряємому періоді податковий кредит ТОВ «Компанія «Столиця-Буд» сформовано за рахунок постачальника ТОВ «Южстрой».

Так, 23.07.2014 р. між ТОВ «Компанія «Столиця-Буд» (замовник) та ТОВ «Южстрой» (генпідрядник) укладено договір 23-07/2014 генерального підряду на оздоблення приміщень, предметом якого є виконання будівельно-оздоблювальних робіт, які замовник доручає, а генпідрядник виконує в квартирах, вказаних в доповненні №1 до даного Договору, що належать замовнику на праві власності і розташовані за адресою: м. Миколаїв, вул. Лазурна, буд. 5, корп. 10, 11.

01.09.2014 р. між зазначеними вище сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору генпідряду №23-07/2014 від 23.07.2014 року на оздоблення приміщень, відповідно до якої договірна ціна згідно договору є твердою (незмінною) і складає 6038922,73 грн., в т.ч. ПДВ - 1006487,12 грн.

На виконання зазначеного договору TOB «ЮЖСТРОЙ» на адресу TOB «Компанія «Столиця-Буд» виписано податкові накладні на загальну суму 548992,98 грн., у т.ч. ПДВ - 91498,83 грн.

25.09.2014 р. між ТОВ «Компанія «Столиця-Буд» (замовник-інвестор) та ТОВ «Южстрой» (генпідрядник) укладено договір генерального підряду №09/2014 на будівництво «Першої черги забудови 2-го мікрорайону на намивній території м. Миколаєва» за адресою: м. Миколаїв, вул. Лазурна, 5, згідно умов якого генпідрядник за дорученням замовника-інвестора зобов'язується виконати роботи по будівництву і забезпеченню прийняття в експлуатацію «Першої черги забудови 2-го мікрорайону на намивній території м. Миколаєва» за адресою: м. Миколаїв, вул. Лазурна, 5 (об'єкт) з інженерним забезпеченням у відповідності із затвердженою проектно-кошторисною документацією з прокладанням внутрішньо-квартальних інженерних мереж, зовнішнього освітлення, благоустрою та озелененням прилеглої території, а замовник-інвестор зобов'язується надати Генпідрядникові будівельний майданчик, передати затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти об'єкт та оплати роботи згідно умов цього Договору.

Відповідно до п.2.1 зазначеного договору, договірна ціна будівництва об'єкта складається з вартості будівництва Об'єкту, об'єктів загального призначення, внутрішньо-квартальних інженерних мереж, зовнішнього освітлення, благоустрою та озеленення прилеглої території, а також робіт, передбачених в п.6.3 Договору та складає 139854,00 грн. в т.ч. ПДВ - 23309000 грн.

На виконання зазначеного договору TOB «ЮЖСТРОЙ» на адресу TOB «Компанія «Столиця-Буд» виписано податкові накладні на загальну суму 24058108,28 грн., у т.ч. ПДВ - 4009684,73 грн.

Водночас, в перевіряємому періоді для здійснення своєї діяльності TOB «Южстрой» здійснювало купівлю товарів (робіт, послуг) у основних контрагентів-продавців ПП "Век- Хортиця" та TOB "TM Комфорт Плюс".

Згідно ІС «Податковий Блок» системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів TOB "TM КОМФОРТ ПЛЮС" (код за ЄДРПОУ 37633797) формувало податковий кредит за рахунок основних постачальників TOB "ПРОФІ ТЕКС" (код за ЄДРПОУ 39243857) на суму ПДВ 7368400,3 грн. (стан платника « 7» до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей) та TOB "ТРЕЙДМОС" (код за ЄДРПОУ 39215285) на суму ПДВ 7091407,8 грн. (стан платника « 8» до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням) зареєстровані в « 2657» ДПІ.

При цьому, як повідомив податковий орган, вищезазначені постачальники не декларували податкових зобов'язань по взаємовідносинам з TOB "TM КОМФОРТ ПЛЮС" тобто податковий кредит сформований неправомірно, а відтак вбачається надання податкової вигоди третім особам зокрема TOB «Южстрой», а TOB «Южстрой» - TOB «Компанія «Столиця - Буд».

Перевіркою взаємовідносин ПП "Век-Хортиця" з контрагентами-постачальниками встановлено, що за період з 01.08.2014 по 30.11.2014 року згідно бази даних ЄРПН щодо взаємовідносин з вищезазначеними контрагентами постачальниками та покупцями встановлено пересортування придбаних та реалізованих товарів.

Також, в ході проведення податкового аналізу та у зв'язку з відсутністю документів, не можливо встановити господарські взаємовідносини та факт передачі товарів від контрагентів - постачальників до підприємства ПП «Век-Хортиця» та надалі до контрагентів - покупців. Проаналізувавши номенклатуру товару по постачальникам та покупцям виявлено невідповідність придбаного товару з реалізованим. Також встановлено ПН до 10 тис., що свідчить про приховування номенклатури придбаного товару, походження товару відслідкувати неможливо. Отже, вбачається використовування 1111 «Век-Хортиця» «підміни товару» за період серпень-листопад 2014 р. для формування схемного податкового кредиту покупцям по ланцюгу постачання.

Крім того, ТOB «Южстрой» (код за ЄДРПОУ 13870754) здійснювало купівлю товарів (робіт, послуг) у основних контрагентів-продавців ТОВ "Скера" та TOB "Юкатан Груп".

Згідно АС «Податковий блок» стан платника TOB "Скера" - « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. При проведенні аналізу наявної в органі ДФС інформації, аналізом діяльності суб'єкта господарювання згідно з додатком №5, ЄРПН встановлено що TOB "Скера" задекларовано податковий кредит за грудень 2014 року у сумі 4255167 грн. за рахунок контрагента-постачальника: TOB "ЛАЙТ ФЛЕШ", податковий номер 39023821, 2655. ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС к м. Києві, основний вид діяльності - 46.33 - оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами, яке зареєструвало видані податкові накладні в ЄРПН з номенклатурою товару - Балка двутавровая, БестИзол, Кладочный раствор, плитка тротуарная, кирпич рядовой, акриловая шпаклівка, кирпич облицовочный, катанка, лист горячекатный, палі забивні залізобетонні, фанера, кладочный раствор, брус сосна. Подану до ДПІ декларацію з ПДВ не визнано як податкову звітність (має статус «до відома»).

При проведенні аналізу наявної в органі ДФС інформації, аналізом діяльності суб'єкта господарювання згідно ЄРПН встановлено що TOB "Скера" задекларовано податкові зобов'язання за грудень 2014 року в сумі 4260693 грн. наступним контрагентам-покупцям TOB "Южстрой". Аналізом звітності з ПДВ за грудень 2014, яка не вважається податковою декларацією, та наявної податкової інформації, встановлено факти формування податкових зобов'язань по операціях з підміни товарів (реалізовано покупцям: проектно-вишукувальні роботи, механічне очищення арматури, пакування металопрокату, виготовлення арматурних каркасів, оренда дизель- електростанції ДЕС 200 кВт, оренда екскаватора, послуги автосамоскидів 20 т, оренда бетононасосу, оренда бурової установки Casagrande CFA 425, механічне очищення листа тощо, а придбано - Балка двутавровая, БестИзол, Кладочный раствор, плитка тротуарная , кирпич рядовой, акриловая шпаклівка тощо), що свідчить про порушення податкового законодавства та залучення суб'єкта до схеми формування штучного податкового кредиту.

TOB "ЮКАТАН ГРУП" (код за ЄДРПОУ 39163012) в грудні 2014 року згідно ІС «Податковий Блок» системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено, що основними постачальниками були: ПП "ЛЕОН КАМПАНІ" (код за ЄДРПОУ 39177638) зареєстрований в « 1553» ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, основний вид діяльності - 46.90-неспеціалізована оптова торгівля. Кількість працюючих - 2 особи; ПП "АРТ-ТЕКСГРУП" (код за ЄДРПОУ 36153970) зареєстрований в «1553» ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області; основний вид діяльності - 46.90- неспеціалізована оптова торгівля; кількість працюючих - 32 особи; ТП "СП ТРЕЙД" (код за ЄДРПОУ 39370704) зареєстрований в « 1918» Тернопільська ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській обл.; основний вид діяльності - 46.36-оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами; кількість працюючих - 6 осіб.

Виходячи з наведеного вище, податковий орган прийшов до висновку, що в перевіряємому періоді постачальники TOB «Южстрой» здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди TOB «Южстрой», а TOB «Южстрой» відповідно TOB «Компанія «Столиця-Буд».

Таким чином, перевіркою встановлено відсутність фактичного ланцюга постачання товарно-матеріальних цінностей на адресу TOB «Компанія «Столиця-Буд».

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

П. 200.2 ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 ПК України).

Відповідно до п.201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до ст.42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України, господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Згідно з ч.2 ст.30 Цивільного кодексу України цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також нести відповідальність у разі їх невиконання.

Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині (ст.91 Цивільного кодексу).

Статтею 92 ЦК України (Цивільна дієздатність юридичної особи") встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Вказана підстава, відповідно до ст.234 ЦК України є безумовною підставою для визнання вказаного правочину недійсним, адже відповідно до ст.42 підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 202 ЦК України).

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст.656 ЦК України).

За ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.658 ЦК України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Моментом виконання обов'язку продавця щодо передачі товару згідно ст.664 ЦК України є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п.1. ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно п.2. ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2, ст. 3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Однак, як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи взаємовідносини позивача по взаєморозрахункам з ТОВ «Южстрой» здійснювались поза межами правового поля.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2. ст.138 Податкового кодексу).

Як встановлено судом, первинні документи контрагента позивача виписані з порушенням законодавства, а відповідно, позивачем не було належним чином визначено податкового зобов'язання по правовідносинах контрагента із позивачем для сплати до державного бюджету.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

Також, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає, що ДПІ в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому суд приходить до висновку щодо необґрунтованості позовних вимог позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Згідно пп.21.1.1. п.21.1. ст.21 Кодексу посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник відповідача надав суду належні доказів, які підтверджують правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, суд, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 94 КАС України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст.94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Столиця-Буд» відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов