Постанова

від 24.09.2015 по справі 826/8255/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/8255/15 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Троян Н.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Новак О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Столиця-Буд» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Столиця-Буд» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення,-

В С Т А Н О В И Л А :

06 травня 2015 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 27.04.2015 №0002622203 (щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3 131 368 грн та застосування штрафної санкції у розмірі 1 565 684 грн).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи, на підставі направлень від 18.03.2015 №527/26-54-22-03, №527/26-54-22-03, виданих ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві, відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78., п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Южстрой» (код ЄДРПОУ 13870754) за період з 01.09.2014 по 31.10.2014, за результатами якої складено відповідний акт №311/26-54-22-03/35624267 від 07.04.2015.

Перевіркою встановлено наступні порушення позивачем за період з 01.09.2014 по 31.10.2014: п. 185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1 та п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 3131368 грн, в тому числі по періодах: вересень 2014 року на суму - 2108166 грн, листопад 2014 року на суму - 41095 грн, грудень 2014 року на суму - 982107 грн, завищено залишок від'ємного значення ПДВ, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, (р.24) грудень 2014 року на суму 220510 грн та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р.19) за грудень 2014 року на суму 749306 рн.

На підставі акта перевірки №311/26-54-22-03/35624267 від 07.04.2015 та виявлених порушень, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0002622203 від 27.04.2015, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 3131368 грн за основним платежем, 1565684 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи порушенням своїх прав з боку податкового органу та з метою їх відновлення суб'єкт господарської діяльності звернувся за захистом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки первинні документи контрагента позивача виписані з порушенням законодавства, відтак відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступні обставини.

Згідно з ст. 180 ПК України платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.

Згідно зі ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У результаті дослідження матеріалів справи судова колегія вважає за необхідне вказати на наступне.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Водночас, згідно до частини першої ст. 9 Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (Закон № 996-XIV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.4 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (Положення № 88), первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що для встановлення реальності здійснення господарських операцій, належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення відповідних операцій та використання придбаних товарів/послуг у господарській діяльності.

При цьому, зазначені обставини повинні підтверджуватися первинною документацією, складеною з дотриманням вимог Закону № 996-XIV та Положення №88.

Так, в результаті дослідження матеріалів справи судова колегія встановила, що 23.07.2014 між ТОВ «Компанія «Столиця-Буд» (замовник) та ТОВ «Южстрой» (генпідрядник) укладено договір 23-07/2014 генерального підряду на оздоблення приміщень, предметом якого є виконання будівельно-оздоблювальних робіт, які замовник доручає, а генпідрядник виконує в квартирах, вказаних в доповненні №1 до даного Договору, що належать замовнику на праві власності і розташовані за адресою: м. Миколаїв, вул. Лазурна, буд. 5, корп. 10, 11 (а.с. 84 Том I).

01 вересня 2014 між зазначеними вище сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору генпідряду №23-07/2014 від 23.07.2014 на оздоблення приміщень, відповідно до якої договірна ціна згідно договору є твердою (незмінною) і складає 6038922 грн 73 коп., в т.ч. ПДВ - 1006487 грн 12 коп (а.с. 95 Том I).

На виконання зазначеного договору TOB «Южстрой» на адресу TOB «Компанія «Столиця-Буд» виписано податкові накладні на загальну суму 548 992 грн 98 коп., у т.ч. ПДВ - 91 498 грн 83 коп (а.с. 121, 123 Том I).

25 вересня 2014 між ТОВ «Компанія «Столиця-Буд» (замовник-інвестор) та ТОВ «Южстрой» (генпідрядник) укладено договір генерального підряду №09/2014 на будівництво «Першої черги забудови 2-го мікрорайону на намивній території м. Миколаєва» за адресою: м. Миколаїв, вул. Лазурна, 5, згідно умов якого генпідрядник за дорученням замовника-інвестора зобов'язується виконати роботи по будівництву і забезпеченню прийняття в експлуатацію «Першої черги забудови 2-го мікрорайону на намивній території м. Миколаєва» за адресою: м. Миколаїв, вул. Лазурна, 5 (об'єкт) з інженерним забезпеченням у відповідності із затвердженою проектно-кошторисною документацією з прокладанням внутрішньо-квартальних інженерних мереж, зовнішнього освітлення, благоустрою та озелененням прилеглої території, а замовник-інвестор зобов'язується надати Генпідрядникові будівельний майданчик, передати затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти об'єкт та оплати роботи згідно умов цього Договору.

Відповідно до п.2.1 зазначеного договору, договірна ціна будівництва об'єкта складається з вартості будівництва Об'єкту, об'єктів загального призначення, внутрішньо-квартальних інженерних мереж, зовнішнього освітлення, благоустрою та озеленення прилеглої території, а також робіт, передбачених в п.6.3 Договору та складає 139 854 000 грн в т.ч. ПДВ - 23 309 000 грн (а.с. 135 Том I).

На виконання зазначеного договору TOB «Южстрой» на адресу TOB «Компанія «Столиця-Буд» виписано податкові накладні на загальну суму 24 058 108 грн 28 коп., у т.ч. ПДВ - 4 009 684 грн 73 коп (а.с. 185-211 Том I).

Дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку, що у матеріалах справи містяться усі податкові накладні по операціям позивача з контрагентом, такі податкові накладні мають усі реквізити згідно Наказу Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення», а самі первинні документи відповідають положенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Наказ Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88.

Натомість, в акті перевірки №311/26-54-22-03/35624267 від 07.04.2015 зазначено, що в перевіряємому періоді постачальники TOB «Южстрой» здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди TOB «Южстрой», а TOB «Южстрой» відповідно TOB «Компанія «Столиця-Буд».

Перевіркою встановлено відсутність фактичного ланцюга постачання товарно-матеріальних цінностей на адресу TOB «Компанія «Столиця-Буд».

Однак, порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та валових витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не має в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит та/або на валові витрати за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.10.2014 (справа №К/800/23260/14).

Колегія суддів також звертає увагу на те, що для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент здійснення правовідносин контрагент позивача ТОВ «Южстрой» був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість.

Проте, акт перевірки ґрунтується виключно на даних згідно АІС «Податковий Блок» системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі неправомірних дій з боку не ТОВ «Южстрой», а контрагентів ТОВ «Южстрой» та контрагентів-контрагентів ТОВ «Южстрой» - ПП «Век-Хортиця» (код за ЄДРПОУ 38922404); TOB «TM Комфорт Плюс» (код за ЄДРПОУ 37633797), його контрагентів - TOB «Трейдмос» (код за ЄДРПОУ 39215285) та TOB «Профі Текс» (код за ЄДРПОУ 39243857); ТОВ «Скера» (код за ЄДРПОУ 38914241), його контрагента - TOB «Лайт Флеш», (код за ЄДРПОУ - 39023821); TOB «Юкатан Груп» (код за ЄДРПОУ - 39163012), його контрагентів - ПП «Леон Кампані» (код за ЄДРПОУ 39177638), ПП «Арт-Тексгруп» (код за ЄДРПОУ 36153970), ТП «СП Трейд» (код за ЄДРПОУ 39370704).

Вказані суб'єкти підприємницької діяльності є контрагентами «третього порядку» для позивача.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до частини першої ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477, підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. З рішень Європейського суду з прав людини по вказаним справам, чітко констатується правило індивідуальної відповідальності платника податків. Добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди з його контрагентами.

Таким чином, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Окрім того, слід зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у суб'єкта господарювання додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.09.2012 у справі № К/9991/5398/12).

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що оскільки в основу доводів відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства покладено судження про здійснення контрагентами та контрагентами контрагентів контрагента позивача - ТОВ «Южстрой» операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди ТОВ «Южстрой», які ґрунтуються виключно на даних згідно АІС «Податковий Блок», а відтак, податкове повідомлення-рішення податкового органу є незаконним і підлягає скасуванню.

Згідно частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Оскільки, судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, в зв'язку з цим виникає необхідність у задоволенні апеляційної скарги та відповідно у скасуванні постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 липня 2015 року.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Столиця-Буд» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 липня 2015 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Столиця-Буд» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 27.04.2015 №0002622203 (щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3 131 368 грн та застосування штрафної санкції у розмірі 1 565 684 грн).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М.Троян

Судді: Н.П.Бужак,

В.А. Твердохліб

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.

Бужак Н.П.