Ухвала

від 08.07.2015 по справі 2а-2807/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2015 року м. Київ К/800/19554/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.- головуючий, судді Бухтірова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - Інспекція)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.12.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013

у справі № 2а-2807/12/2670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Слов'янський нафтопродукт" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.12.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013, позов задоволено; визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.11.2011 № 0008332309 з посиланням, зокрема, на протиправне невизнання Інспекцією у податковому обліку платника валових витрат, помилково неврахованих у попередніх звітних періодах.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що податковою перевіркою за минулий звітний період не було виявлено заниження сформованих платником валових витрат, що підтверджує відсутність неврахованих Товариством витрат у податковій звітності. Крім того, відповідач зазначає про те, що підпункт 7.3.2 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» виключає можливість збільшення витрат платника на придбання товарів в іноземній валюті у зв'язку зі зміною валютного курсу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з'ясовано, що Інспекцією було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2011, валютного та іншого законодавства за той самий період. За наслідками цієї перевірки податковим органом було складено акт від 04.11.2011 № 2332/23-09/32920917, в якому відображено висновок, зокрема, про завищення платником валових витрат за 2010 рік на загальну суму 2 425 931 грн., наявність яких не підтверджена первинними документами. Наведений висновок слугував підставою для прийняття Інспекцією оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 23.11.2011 № 0008332309, за яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 844 957 грн. (у тому числі 606 483 грн. за основним платежем та 238 474 грн. за штрафними санкціями).

На час виникнення спірних правовідносин порядок формування валових витрат був врегульований статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 названого Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону заборонено відносити до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, однією з визначальних умов урахування витрат у податковому обліку платника при визначенні оподатковуваного доходу є їх підтвердженість документами первинного обліку, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості та відповідають, зокрема, вимогам частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Досліджуючи факт дотримання Товариством наведеної умови при формуванні у 2010 році валових витрат у сумі 2 425 931 грн., суди встановили, що зазначена сума витрат є витратами платника, фактично понесеними та помилково неврахованими у І кварталі 2010 року (який охоплювався попередньою податковою перевіркою).

За правилами підпункту 5.2.7 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

З огляду на наведений припис Закону суди дійшли цілком об'єктивного висновку про відсутність підстав для кваліфікації витрат платника в оспорюваній сумі як таких, що не відповідають критерію документальної підтвердженості, з причин невиявлення контролюючим органом факту їх заниження під час проведення податкової перевірки за І квартал 2010 року. Адже висновки податкового органу, відображені в акті перевірки, не є беззаперечним свідченням правильності сформованих платником даних податкового обліку та, відповідно, відсутності у платника помилково неврахованих витрат. На підтвердження існування витрат, помилково невключених до податкової звітності за датою «першої події», платник повинен подати необхідні докази (первинні документи). У даному разі на підтвердження факту понесення спірних витрат Товариством було подано вантажну митну декларацію від 20.01.2010 № 140094.

Доказів подвійного врахування тих самих витрат за вказаною ВМД у податковому обліку Товариства Інспекцією не представлено.

А відтак суди цілком обґрунтовано не погодилися з правомірністю виключення податковим органом з податкового обліку Товариства оспорюваних витрат та правомірно задовольнили позов.

Доводи відповідача щодо незаконного відображення у складі валових витрат Товариства витрат, що виникли при перерахуванні на час фактичної оплати вартості товарів у гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України на дату отримання імпортованих товарів у зв'язку із зміною валютного курсу, не підлягають оцінці у межах даного судового провадження, позаяк вказаний висновок Інспекції не вплинув на суму оспорюваного донарахування.

Норми матеріального права застосовані судами правильно, вимоги процесуального законодавства дотримані.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби відхилити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.12.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013 у справі № 2а-2807/12/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько