Постанова

від 01.03.2007 по справі 7/93-47/299

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

7/93-47/299

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

01 березня 2007 р.                                                                                   № 7/93-47/299  

    Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів:

Головуючогосуддів:Кочерової Н.О.Рибака В.В.Черкащенка М.М.

розглянув касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю “Міжрегіональна компанія “Столиця”

на постановувід 14.12.2006 Київського апеляційного господарського суду

у справі№ 7/93-47/299 господарського суду м. Києва

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю “Галафарм”

дотовариства з обмеженою відповідальністю “Міжрегіональна компанія “Столиця”

простягнення 35099,84 грн.

за участю представників сторін:

від позивача      Юрчик М.В. дов. від 31.05.2006

від відповідача  Курганова І.Ф. дов. від 01.08.2006

ВСТАНОВИВ:

В січні 2005 року товариство з обмеженою відповідальністю “Галафарм” пред'явило в суді позов до товариства з обмеженою відповідальністю “Міжрегіональна компанія “Столиця” про стягнення заборгованості, прострочення та збитків за несвоєчасну і неповну оплату придбаного товару на загальну сумі 35099,84 грн., з яких 31718,58 грн. основний борг, 469,26 грн. 3% річних, 2211,80 грн. витрати від інфляції, та 700 грн. збитків за надання юридичних послуг.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що відповідно до видаткових накладних поставило відповідачу лікарські засоби та вироби медичного призначення на загальну суму 31718,78 грн., за які останній не розрахувався на підставі чого виникла заборгованість.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Рішенням господарського суду м. Києва від 11.10.2006 (суддя Станік С.Р.) позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "Міжрегіональна компанія "Столиця" суму заборгованості в розмірі 31718,58 грн., інфляційних витрат в розмірі 2211,80 грн., суму трьох відсотків річних 469,26 грн.

В іншій частині в позові відмовлено.

Задовольняючи позов в частині стягнення основного боргу господарський суд виходив з того, що за поставлений позивачем товар на загальну суму 35 718,58 грн., що підтверджується 20 накладними, відповідач розрахувався частково в сумі 4000 грн., у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 31 718,58 грн.

Задовольняючи позов в частині стягнення інфляційних та річних, господарський суд виходив з їх обґрунтованості.

Відмовляючи в позові щодо стягнення збитків які позивач поніс у вигляді витрат за надання юридичних послуг в розмірі 700 грн., господарський суд виходив з їх безпідставності, оскільки інтереси позивача у справі представляв представник по довіреності, а не адвокат, оплата послуг якого входить до складу судових витрат згідно ст.ст. 224, 225 ГК України та ст. 44 ГПК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2006 (судді: Зеленін В.О. –головуючий, Рєпіна Л.О., Моторний О.А.) рішення господарського суду змінено в частині стягнення заборгованості в сумі 31 718,58 грн., і  стягнено суму основного боргу в сумі 20 272,73 грн.

В іншій частині рішення залишено без змін.

Змінюючи рішення господарського суду та зменшуючи суму основного боргу, апеляційна інстанція виходила з того, що оригінали накладних з печаткою позивача, що надійшли експерту взагалі не містять як печатки-штампу, так і підпису особи відповідача, отже позивачем не доведений факт заборгованості по накладним на суму 11 445,85 грн., а їх копії не відповідають суті оригіналів.

В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю “Міжрегіональна компанія “Столиця” просить частково скасувати постанову апеляційного господарського суду і прийняти нове рішення, яким відмовити в позові в тій частині, що стосується видаткових накладних, які ТОВ "Міжрегіональна компанія “Столиця” не підписувала, і поставка товарів не здійснювалася, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого господарського суду або постанова апеляційного господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судовими інстанціями, 18.05.2004 між ТОВ “Галафарм” (постачальник) та ТОВ "Міжрегіональна компанія "Столиця" (покупець) укладено договір поставки № 21/23, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити лікарські засоби, вироби медичного призначення, інші товари медичного призначення, а відповідач в свою чергу прийняти у власність та оплати товар на протязі 30 днів з моменту отримання кожної партії, або інший строк якій окремо погоджується сторонами у письмовому вигляді.

Господарськими судами встановлено, що згідно умов договору по 20 накладним ТОВ "Галафарм"  було поставлено відповідачу лікарські засоби та вироби медичного призначення на загальну суму 35 718,58 грн., за які відповідач розрахувався частково в сумі 4000 грн., у зв'язку з чим виникла заборгованість на суму 31718,58 грн.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу,  інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Апеляційним господарським судом встановлено, що оригінали накладних № 066211 від 18.05.04, № 066794 від 20.05.04, № 067974 від 27.05.04, № 067588 від 25.06.04 та № 067578 від 25.05.04 не містять як печатки-штампу, так і підпису особи відповідача.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене судом другої інстанції правомірно зменшено суму боргу на 11445,85 грн., оскільки позивачем не доведений факт заборгованості по вищезазначеним накладним.

Матеріали справи свідчать про те, що Київський апеляційний господарський суд всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; належним чином проаналізував зобов'язальні відносини сторін,  разом з тим встановив неналежне виконання товариством з обмеженою відповідальністю “Міжрегіональна компанія “Столиця” зобов'язань та керуючись нормами Цивільного кодексу України підставно і обґрунтовано задовольнив позовні вимоги стягнувши заборгованість в сумі 20272,73 грн.  

За таких обставин, прийнята апеляційним господарським судом у справі постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, підстав для її скасування не вбачається.

Доводи касаційної скарги не спростовують обґрунтованого висновку апеляційного господарського суду і не заслуговують на увагу.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Міжрегіональна компанія “Столиця” залишити без задоволення, а постанову від 14.12.2006 Київського апеляційного господарського суду у справі № 7/93-47/299 без змін.

Головуючий                                                                 Н.Кочерова

Судді:                                                                             В.Рибак

                                                                         М.Черкащенко