Постанова

від 06.02.2007 по справі 16/349н

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

16/349н

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

06 лютого 2007 р.                                                                                   № 16/349н  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді          Плюшка І.А.

суддів:          Савенко Г.В., Ходаківської І.П.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу          Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства “Нібулон”;

на рішення          господарського суду Луганської області від 14.08.2006 року;

на постанову           Луганського апеляційного господарського суду від 19.10.2006 року;

у справі           №16/349н;

за позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство “Нібулон”, м.Миколаїв;

до           Відкритого акціонерного товариства з обмеженою відповідальністю “Попаснянське ХПП” м. Попасна, Луганської області;

про          визнання недійсним рішення;

за участю представників сторін

-          позивача –Тілінський Д. Л.;

-          відповідача – не з'явилися;

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, пояснення сторін у справі,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Луганської області від 14.08.2006 року у справі №16/349н було відмовлено в задоволенні позову ТОВ СП “Нібулон” до ВАТ “Папаснянське ХПП” про визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів ВАТ “Папаснянське ХПП”, оформлених протоколом від 14.06.2005 року.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 19.10.2006 року у справі №16/349н апеляційна скарга ТОВ СП “Нібулон” на рішення господарського суду Луганської області від 14.08.2006 року залишена без задоволення, а відповідне рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими у справі №16/349н рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство “Нібулон” (далі - Скаржник) звернулося з касаційною скаргою на зазначені вище судові рішення, в якій просить скасувати останні з мотивів неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, та прийняти у справі  №16/349н нове рішення.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши оскаржувані судові рішення на предмет дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права при прийнятті останніх, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги, а саме: скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу №16/349н на новий розгляд до суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних

доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти

докази.

Встановлення фактичних обставин справи, перевірка та оцінка доказів, надання переваги одним доказам над іншими є виключною прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

При вирішенні справи №16/349н по суті та прийнятті оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що 14.06.2005 року згідно протоколу загальних зборів акціонерів ВАТ “Папаснянське ХПП” було прийнято рішення про затвердження річної фінансової звітності, про ліквідацію підприємства та про обрання голови та членів ліквідаційної комісії.

Обґрунтовуючи прийняті у справі судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що Позивач, як власник 13,5886 % акцій товариства, відзначав, що повідомлення про проведення загальних зборів акціонерів ВАТ “Папаснянське ХПП” 14.06.2006 року отримав 16.06.2005 року, у зв'язку з чим останній вважає, що був позбавлений права взяти участь у проведенні загальних зборів, внаслідок чого було допущено порушення його прав та законних інтересів.

В мотивувальній частині прийнятих судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій посилаючись на ст.ст. 41-43 Закону України “Про господарські товариства” зазначали, що відповідач надав належні докази повідомлення позивача про проведення загальних зборів акціонерів, також рішення загальних зборів оформленні протоколом від 14.06.2005 року, прийняті згідно з положенням статуту підприємства –відповідача більшістю голосів, тобто ѕ акціонерів ВАТ “Папаснянське ХПП”, які беруть участь у зборах.

Однак переглядаючи оскаржувані судові рішення колегія суддів приходить до висновку про неповноту встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи необхідних для правильного вирішення справи по суті та застосування норм матеріального права в порядку передбаченому процесуальним законом, з огляду на наступне.

При вирішенні справи по суті суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відсутність порушень норм матеріального права в частині порядку проведення загальних зборів акціонерного товариства та прийняття рішення про затвердження річної фінансової звітності та про ліквідацію товариства ѕ голосів акціонерів присутніх на загальних зборах. Проте, з оскаржуваних судових рішень не вбачається чи було сформовано кворум акціонерів необхідний для початку проведення зборів акціонерів. Відповідно до ст. 41 Закону України “Про господарські товариства” загальні збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери, що мають відповідно до статуту товариства більш як 60 відсотків голосів. У загальних зборах мають право брати участь усі акціонери, незалежно від кількості та класу акцій, власниками яких вони є. Брати участь у загальних зборах з правом дорадчого голосу можуть і члени виконавчих органів, які не є акціонерами. Акціонери (їх представники), які беруть участь у загальних зборах, реєструються із зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Реєстрація акціонерів (їх представників), які прибули для участі у загальних зборах, здійснюється згідно з реєстром акціонерів у день проведення загальних зборів виконавчим органом акціонерного товариства або реєстратором на підставі укладеного з ним договору. Цей реєстр підписується головою та секретарем зборів.

З встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин, не вбачається чи було предметом судового розгляду питання щодо дотримання порядку реєстрації акціонерів стосовно їх участі в загальних зборах акціонерів, а також питання щодо правомочності загальних зборів щодо вирішення питань стосовно затвердження фінансових результатів діяльності товариства за рік та ліквідації товариства.

При цьому зі змісту положень ст. 43 Закону України “Про господарські товариства” вбачається, що повідомлення про час і місце проведення загальних зборів акціонерів товариства повинно бути зроблено не менш як за 45 днів до скликання загальних зборів. Відповідно до зазначеного положення, кожен з акціонерів товариства повинен отримати повідомлення про час і місце та порядок денних загальних зборів не менше, як за 45 днів до скликання загальних зборів, тобто надіслане повідомлення повинно бути надіслане акціонеру товариства завчасно з урахуванням поштового обігу, з метою отримання останнього акціонером у встановлений законом строк.

З огляду на встановлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини при прийнятті рішення, колегією суддів касаційної інстанції не вбачається обставин, які б свідчили про дослідження судами обставин щодо дотримання встановленого законом порядку повідомлення акціонерів про час, місце та порядок денний загальних зборів. Зокрема, судами не досліджено зміст та порядок відправлення вихідної кореспонденції відповідача, в тому числі на адресу позивача.

Колегія суддів касаційної інстанції також звертає увагу судів першої та апеляційної інстанцій на те, що при вирішенні справи в суді, господарський суд розглядає справу з урахуванням доведеності порушень прав та законних інтересів сторін процесу та застосовує юридичні наслідки відновлення порушень таких прав, з огляду на наявні в матеріалах справи докази. При вирішенні справи по суті, суди першої та апеляційної інстанції не встановили характер та ступінь порушення прав позивача, зокрема в частині участі в проведенні загальних зборів акціонерів щодо розподілу частини прибутку та вирішенні питань управління товариством, що передбачені ст. 10 Закону України “Про господарські товариства”. Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту порушених прав та законних інтересів є відновлення порушеного становища.

Правила доведення порушення прав та охоронюваних законом інтересів, викладені в положеннях ст. 33 ГПК України. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Приймаючи рішення по справі суд, повинен також керуватися положеннями ст. 83 ГПК України, відповідно до якої господарський суд приймаючи рішення не має право виходити за межі позовних вимог, якщо про це не було клопотання заінтересованої сторони, а також якщо це не зумовлює необхідність захисту прав та законних інтересів позивачів або третіх осіб. Відповідних положень суд повинен також притримуватися і при мотивації прийнятого рішення.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції при вирішенні справи по суті не в повній мірі визначили ступінь та характер порушень прав позивача, встановлені на підставі наявних в матеріалах справи доказів фактичні обставини не достатні для повного та всебічного вирішення справи по суті та застосування норм матеріального права.

Згідно роз'яснень пленуму Верховного Суду України викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, дотримавшись всіх вимог процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку щодо неповноти встановлених судами першої та апеляційної інстанції фактичних обставин справи, необхідних для правильного застосування норм матеріального права згідно встановленого процесуального порядку, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, з метою вирішення спору по суті. Відповідно до ст. 11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Відповідно до вище викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство “Нібулон” задовольнити частково.

2.          Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 19.10.2006 року у справі №16/349н та рішення господарського суду Луганської області від 14.08.2006 року скасувати.

3.          Справу №16/349н передати на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

Головуючий суддя                                                            І. Плюшко

Судді                                                                                Г. Савенко

                                                                                                       І. Ходаківська