Рішення

від 06.12.2010 по справі 5/128-38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" грудня 2010 р. Справа № 5/128-38 за позовом підприємця ОСОБА_1

до підприємця ОСОБА_2

про стягнення 5914грн.46коп.

Суддя Слупко В.Л.

Представники сторін:

від позивачів: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_3, довір. від 27.11.10р.

Суть спору: Позивач просить стягнути з ОСОБА_2 5914грн.46коп., в т.ч. 4755грн.90коп. інфляційних втрат та 1158грн.56коп. - 3% річних, нарахованих на прострочену суму заборгованості - 19100грн., яка була надана ним як позика відповідачу згідно розписки від 27.07.08р. зі строком повернення до 23.09.08р. Свої вимоги позивач мотивує тим, що станом на 01.10.10р. суму позики відповідач не повернув.

Підприємець ОСОБА_2 у відзиві на позов та її представник в судовому засіданні проти позову заперечують, посилаючись на те, що розписка не замінює договір позики, який повинен укладатись в письмовій формі відповідно до ч. 1 ст. 1047 ЦК України. Крім того, згідно розписки позика надавалась фізичній особі без зазначення статусу підприємців, що також підтверджує постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.11.10р. по справі №9/90-38.

Дослідивши надані сторонами докази суд встановив наступне:

27.07.2008 р. ОСОБА_2 позичила у ОСОБА_1 гроші в сумі 19100 грн., зобов'язавшись повернути кошти до 23.09.2008 р. і в разі несвоєчасності повернення сплатити штраф в розмірі 1 % за кожний день прострочення. Дана обставина підтверджується розпискою, підписаною ОСОБА_2, підпис якої скріплений печаткою підприємця ОСОБА_2

Проте, з даної розписки не вбачається факту надання і отримання позики підприємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2, оскільки чітко вказані лише прізвища, ім'я та по батькові сторін та їхні адреси без вказання статусу підприємців -фізичних осіб, що свідчить про наявність правовідносин між громадянами.

Частиною 3 ст. 22 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» до компетенції господарських судів віднесено справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Статтею 175 вказаного кодексу регламентовано, що майново- господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається із наданої до позову розписки позика здійснена не між суб'єктами господарської діяльності, відповідно позовні вимоги ОСОБА_1 як суб'єкта підприємницької діяльності задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 22 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ст.ст. 173, 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 44,49,82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

В прозові відмовити.

Суддя В.Л.Слупко

Дата виготовлення повного тексту рішення 10.12.10р.

Суддя Слупко В. Л.