ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
У Х В А Л А
14.07.2015р. Справа № 917/286/13-г
За скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на дії, бездіяльність Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції по справі №917/286/13-г за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ДС" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 55385грн. 27коп.
Головуючий суддя: Тимошенко К.В.
Суддя: Гетя Н.Г.
Суддя: Іваницький О.Т.
Представники:
від скаржника: ОСОБА_1;
від ВДВС: не з'явився;
від стягувача : не з'явився;
Ухвала прийнята після перерви, оголошеної в засіданні суду 14.07.2015р. до 14 год. 00 хв. 14.07.2015р.
Розглядається скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 08.05.2015р. на дії, бездіяльність Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції (далі - ВДВС) по справі №917/286/13-г за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ДС" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 55385грн. 27коп. (т.5, а.с.2-5).
ВДВС в запереченнях на скаргу просить відмовити в задоволенні скарги посилаючись на відсутність підстав для закриття виконавчого провадження, оскільки постанова Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2014р. скасована лише в частині стягнення з ОСОБА_1 11396грн. 00коп. витрат на проведення судової експертизи, на затвердження вказаних у скарзі постанов про арешт майна і коштів боржника відповідно до п.39 Типової інструкції, та на відсутність правових підстав для зняття арешту (т.5, а.с. 134-136).
Стягувач заперечень по скарзі не надав, про дату, час і місце судового засідання стягувач повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (т.5, а.с.173).
12.06.2015р. від скаржника надійшло доповнення до скарги в якому скаржник просить доповнити скаргу на дії, бездіяльність Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ пунктом 6: "6. Скасувати постанову про відкриття ВП №46088796 як незаконну та зобов'язати Октябрський ВДВС Полтавського МУЮ закрити виконавче провадження №46088796 як незаконне." (т.5, а.с.88).
Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК) не передбачено оскарження дій та бездіяльності державного виконавця шляхом подання доповнення до скарги.
Якщо, з врахуванням позиції Вищого господарського суду України та Верховного Суду України, застосовувати положення ГПК України, якими врегульовано аналогічні питання, то згідно статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Наведена вище норма статті 22 ГПК України стосується розміру позовних вимог , тобто вимог, які мають певний розмір (майнових) та були заявлені за позовом. Заявлення додаткових (тих, що не заявлялись) майнових вимог, а також додаткових вимог немайнового характеру, вказаною нормою та іншими нормами ГПК України не передбачено.
Крім того, виходячи зі змісту вказаного доповнення, скаржник просить суд доповнити скаргу на дії та бездіяльність Октябрського ВДВС.
Чинним законодавством суду не надано право доповнювати скарги на дії чи бездіяльність державного виконавця навіть на прохання скаржника.
З врахуванням викладеного зазначені у доповненні до скарги вимоги не підлягають розгляду при розгляді даної скарги.
Скаржник у заяві від 08.06.2015р. (т.5, а.с. 76) та у клопотання від 12.06.2015р. (т.5, а.с. 108-109) просить суд витребувати у Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ належним чином засвідчені копії всіх документів виконавчого провадження ВП №46088796, та їх оригінали для огляду в судовому засіданні.
Згідно статті 38 ГПК України сторона або прокурору разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.
Скаржник не довів неможливість самостійно надати докази в обґрунтування скарги.
Скаржник також не вказав, який саме доказ (докази) необхідно витребувати, які обставини по даній скарзі може підтвердити кожен такий доказ, обставини, що перешкоджають його наданню скаржником. Скаржник також не обгрунутвав заяву і клопотання в частині витребування оригіналів для огляду в судовому засіданні.
Крім того, згідно статті 88 Закону України від 21.04.1999р. №606-ХІУ "Про виконавче провадження" (далі - Закон №606):
"1. У разі надходження ухвали суду про витребування або вилучення документа виконавчого провадження, відповідно до-якої витребується або вилучається документ виконавчого провадження, державний виконавець зобов'язаний не пізніше трьох днів виготовити копію документа, що витребується або вилучається, засвідчити її власним підписом із зазначенням посади, прізвища та дати, скріпити печаткою органу державної виконавчої служби та надіслати до суду або іншої особи чи органу, які витребовують або вилучають документ, або видати копію уповноваженій ними особі.
2. У разі надходження ухвали суду про витребування або вилучення документа виконавчого провадження, відповідно до якої витребується або вилучається оригінал документа виконавчого провадження, державний виконавець зобов'язаний не пізніше трьох днів, якщо інший строк не встановлено судом, долучити копію документа, засвідчену в порядку, встановленому частиною першою цієї статті, до документів виконавчого провадження, після чого надіслати цінним листом з описом вкладення, оригінал документа до суду, який його витребує або вилучає. Ухвала суду додається до документів виконавчого провадження.
3. Державний виконавець зобов'язаний надати доступ до документів виконавчого провадження на виконання ухвали слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України. У разі якою в ухвалі слідчого судді, суду міститься розпорядження про надання можливості вилучення документів, державний, виконавець зобов'язаний додати до документів виконавчого провадження копію документа, засвідчену в порядку, встановленому частиною першою цієї статті, після чого видати оригінал документа. Копія ухвали слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів, опис документів, які були вилучені на її виконання, додаються до документів виконавчого провадження.
4. Видача або надсилання оригіналів документів виконавчого провадження допускається виключно у випадках та в порядку, встановлених частинами другою і третьою цієї статті.
5. Правила цієї статті не застосовуються до витребування виконавчого провадження посадовими особами, зазначеними у статті 84 цього Закону, що проводиться відповідно до статті 85 цього Закону."
Наведена вище стаття 88 Закону №606 визначає можливість надання державним виконавцем господарському суду певного документу виконавчого провадження і не передбачає надання державним виконавцем господарському суду всього виконавчого провадження.
Таким чином, заява і клопотання скаржника не обґрунтовані, не відповідають вимогам ст.38 ГПК України, суперечать ст.88 Закону №606, в зв'язку з чим вказані заява та клопотання судом не задоволені.
В листі від 14.07.2015р. скаржник просить залишити без розгляду п.4,5,6 скарги, посилаючись на те, що 19.06.2015р. було закрито виконавче провадження №46088796 та припинено чинність арешту майна боржника, арешту коштів боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення (т.5, а.с. 187).
Пункт 6 у скарзі відсутній. Залишення частини скарги (п.4, п.5) без розгляду за вказаних скаржником обставин чинним законодавством не передбачено.
В зв'язку з викладеним прохання скаржника про залишення без розгляду п.4,5,6 скарги задоволенню не підлягає.
В обґрунтування скарги боржник посилається на те, що наказ №917/286/13-г не відповідає вимогам статті 18 Закону №606, що постанова Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2014р., на виконання якої Господарським судом Полтавської області видано наказ, скасована в частині витрат на проведення судової експертизи, а тому виконавче провадження підлягає закінченню.
В усних та письмових поясненнях скаржник також посилається на те, що всупереч підпункту 4.1.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999р. №74/5 виконавець не переконався, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк, та виніс постанову про арешт майна боржник та оголошення заборони на його відчуження від 26.01.2015р. та постанову про арешт коштів боржника від 26.01.2015р., що в постановах про арешт невірно зазначена остання цифра дати наказу суду та не вказано, що ОСОБА_1 по даному виконавчому провадженню є фізичною особою - підприємцем. Скаржник також посилався на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження отримана ним несвоєчасно.
Розглянувши матеріали скарги, заслухавши скаржника суд встановив:
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2014р. позов товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ДС" задоволено частково та стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь вказаного товариства (позивача) 53441грн. 42коп. боргу, 1511грн. 00коп. річних, 215грн. 61коп. інфляційних, 113936грн. судових витрат на проведення експертизи, 1713грн. 89коп. судового збору за подання позовної заяви, 860грн. 25коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
Постановою Вищого господарського суду України від 11.02.2015р. постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2014р. скасовано в частині стягнення з ОСОБА_1 11396грн. судових витрат на проведення експертизи. В решті постанова Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2014р. залишена без змін.
На виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2014р. господарським судом Полтавської області 15.01.2015р. видано наказ.
Скаржник, посилаючись на те, що на виконанні Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ перебуває наказ господарського суду Полтавської області від 15.01.2014р. № 917/286/13-г про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь ТОВ «Компанія ДС» 53 441,42грн. боргу, 1 511,00грн. 3% річних, 215,61грн. інфляційних втрат, 11 396,00грн. судових витрат за проведення судових експертиз, 1 713,89грн. судового збору за подання позовної заяви, 860,25грн. судового збору за подання апеляційної скарги на підставі постанови Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2014р. (постанова про відкриття виконавчого провадження від 19.01.2015р., реєстраційний номер провадження 46088796) просить суд:
1.Визнати неправомірними дії начальника Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції по затвердженню постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 26.01.2015р.;
2.Визнати неправомірними дії начальника Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції по затвердженню постанови про арешт коштів боржника;
3.Визнати неправомірною бездіяльність начальника Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції по контролю за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем згідно п.1 ст. 83 Закону «Про виконавче провадження» та невинесення відповідних постанов згідно п. 2 ст. 83 Закону «Про виконавче провадження»;
4.Зобов'язати Октябрський відділ державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 26.01.2015р. ВП № 46088796;
5.Зобов'язати Октябрський відділ державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції скасувати постанову про арешт коштів боржника від 26.01.2015р. ВП № 46088796.
Згідно статті 121 2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів, можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо , або з дня коли дія мала бути вчинена.
Виходячи з наданих скаржником (боржником) копій постанов про арешт майна та коштів боржника (т.5, а.с. 40-41, 42-43) оскаржувана боржником відмітка про затвердження цих постанов вчинена 26.01.2015р. (боржник оскаржує дії по затвердженню постанов, тобто вчинення відмітки про затвердження постанов, а не постанови про арешт (дії по арешту майна та коштів).
Як повідомив боржник в засіданні суду 09.06.2015р. про вказане в пунктах 1, 2 скарги затвердження постанов йому стало відомо в останні дні січня 2015 року або в перші дні лютого 2015 року.
Отже, встановлений статтею 121 2 ГПК України 10-денний строк подання скарги, визначений з дня, коли боржнику стало відомо про вчинення такої дії, сплив у лютому 2015 року.
Скарга про визнання неправомірними дій начальника Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції по затвердженню постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 26.01.2015р.; про визнання неправомірними дій начальника Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції по затвердженню постанови про арешт коштів боржника. подана боржником 08.05.2015р. після спливу встановленого статтею 121 2 ГПК України строку і без заяви про відновлення такого строку.
Як зазначив Вищий господарський суд України у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" встановлений у частині першій статті 121 2 ГПК України десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК України може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання. Скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що з посиланням на статті 53 і 121 2 ГПК України судом виноситься ухвала. Якщо ж скаргу було подано з пропуском згаданого строку без заяви про його відновлення, суд виносить ухвалу про залишення скарги без розгляду , що не перешкоджає повторному поданню скарги із заявою про відновлення строку такого подання.
У постанові пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003р. №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" також зазначено, що скарга (заява), пропущений строк на подання якої не поновлено залишається без розгляду .
В цих же постановах пленумів Верховного Суду України та Вищого господарського суду України зазначено, що:
- у вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення ГПК, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема, статей 2,18, 21, 22, 26, 29, 31, 41 42, 62 , пунктів 1 - 3, 5, 6,9 частини першої статті 63, статті 64, розділів XI, XII, XII 1 ГПК тощо, (постанова пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»)
- у разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, які виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, до заяв (скарг, подань) учасників виконавчого провадження мають застосовуватися положення ГПК, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема: статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 64, розділів XI, XII, ХІІ 1 ГПК тощо, (постанова, пленуму Верховного Суду України, від 26.12.2003, № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження")
Норми Господарського процесуального кодексу України розмежовують поняття повернення заяви без розгляду, яке згідно ГПК України здійснюється до прийняття такої заяви (ст.63 ГПК України), та залишення позовної заяви без розгляду, яке згідно ГПК України здійснюється після прийняття заяви до розгляду (ст.81 ГПК України).
Як зазначалось вище, у наведених постановах пленумів Вищого господарського суду України та Верховного Суду України №9 та №14 вказано, що у разі, якщо скаргу подано з пропуском строку (і такий строк судом не відновлений), то суд виносить ухвалу про залишення скарги без розгляду (а не про її повернення без розгляду). Отже, якщо застосовувати аналогію, то залишення скарги без розгляду можливе після її прийняття до розгляду.
Крім того, у скарзі заявлені й інші вимоги та не вказано, коли скаржнику стало відомо про вчинення дій, зазначених в п.1, п.2 скарги.
З урахуванням викладеного скарга в частині визнання неправомірними дій начальника Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції по затвердженню постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 26.01.2015р. та про визнання неправомірними дій начальника Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції по затвердженню постанови про арешт коштів боржника (п.1, п.2 скарги), підлягає залишенню без розгляду.
Як зазначалось вище, боржник у скарзі також просить визнати неправомірною бездіяльність начальника Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції по контролю за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем згідно п.1 ст. 83 Закону «Про виконавче провадження» та невинесення відповідних постанов згідно п. 2 ст. 83 Закону «Про виконавче провадження» (п.3 скарги).
Оскаржуючи бездіяльність начальника Октябрського ВДВС по контролю, боржник не вказав та не обґрунтував в чому саме полягала така бездіяльність, зокрема не вказав, які саме дії зобов'язаний був вчинити цей начальник та якою нормою і якого закону передбачено обов'язок вчинення таких дій. Заявляючи у скарзі вимоги про визнання неправомірною бездіяльності начальника Октябрського ВДВС щодо невинесення відповідних постанов (п.3 скарги), скаржник не вказує, які саме постанови він вважає відповідними і якою нормою, якого закону встановлений обов'язок начальника ВДВС виносити такі постанови.
Таким чином, зазначені в п.3 скарги вимоги не конкретизовані.
Крім того, згідно вказаного скаржником п.2 ст.83 Закону України "Про виконавче провадження" начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
Отже, вказаною скаржником нормою визначено право , а не обов'язок начальника відділу вчиняти певні дії.
Скаржник також просить суд зобов'язати Октябрський відділ державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 26.01.2015р. ВП № 46088796; зобов'язати Октябрський відділ державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції скасувати постанову про арешт коштів боржника від 26.01.2015р. ВП № 46088796. (п.4, п.5 скарги).
Суд може зобов'язати орган Державної виконавчої служби вчинити певну дію, якщо обов'язок вчинити таку дію прямо передбачено законом.
Викладене підтверджується і постановою пленуму Вищого господарського суду України №9 від17.10.2012р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанови господарських судів України" в якій, зокрема, вказано, що суд "може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється", "якщо ж обов'язок органу Державної виконавчої служби вчинити певну дію прямо передбачено законом , але строк її вчинення не зазначений, то бездіяльність даного органу може бути оскаржена в будь-який час, коли скаржник дійде висновку про порушення у зв'язку з цією бездіяльністю його прав і охоронюваних законом інтересів, оскільки правопорушення є таким, що триває в часі."
Скаржник не навів норму закону, якою передбачено обов'язок органу Державної виконавчої служби вчиняти дії, зазначені в пунктах 4,5 скарги (скасовувати постанови про арешт коштів та майна боржника за вказаних скаржником обставин).
Посилаючись у скарзі на те, що наказ № 917/286/13-г Господарським судом Полтавської області станом на момент подання даної скарги не відповідає вимогам ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" скаржник ні у скарзі, ні в засіданні суду не вказав яка саме вимога ст.18 вказаного закону не дотримана судом при видачі наказу, не вказав, яких саме вимог стосуються ці доводи, яким чином ці доводи стосуються вимог, зазначених в пунктах 3-5 даної скарги та підтверджують їх правомірність.
Посилаючись у скарзі на те, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню і на те що постановою Вищого господарського суду України від 11.02.2015р. скасовано Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 року у частині стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ «Компанія ДС» 11 396,00 грн. на відшкодування витрат за проведення судових експертиз, а в решті постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 року залишена без змін, скаржник вказує, що не зважаючи на вказані норми державний виконавець досі не виніс постанову про закінчення виконавчого провадження.
При цьому скаржник не обґрунтував підстави закінчення виконавчого провадження в частині стягнення з відповідача 53441грн. 42коп. боргу, 1511грн. 00коп. річних, 215грн. 61коп. інфляційних, 1713грн. 89коп. судового збору за подання позовної заяви, 860грн. 25коп. судового збору за подання апеляційної скарги, не обґрунтував нормативно можливість часткового закінчення виконавчого провадження і не заявляє у скарзі вимогу стосовно закінчення виконавчого провадження, та не вказує якої із зазначених у скарзі вимог стосуються ці доводи і яким чином ці доводи підтверджують правомірність вимог, зазначених в пунктах 3-5 скарги.
Посилаючись на несвоєчасне отримання ним постанови про відкриття виконавчого провадження та на невірне зазначення дати наказу суду у постановах про арешт майна та коштів боржника скаржник не вказав, якої із зазначених у скарзі вимог стосуються ці доводи і яким чином ці доводи підтверджують правомірність вимог, зазначених в пунктах 3-5 скарги, не вказав, чи передбачені законом у разі несвоєчасного отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження та в разі описки в одній цифрі дати наказу, такі наслідки, як виникнення обов'язку у органу Державної виконавчої служби скасовувати постанови про арешт майна та коштів, чи інші наслідки, які стосуються зазначених в пунктах 3-5 скарги вимог.
Посилаючись на те, що в постанові про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 26.01.2015р. та в постанові про арешт коштів боржника від 26.01.2015р. боржником вказаний громадянин ОСОБА_1, а відповідачем по справі №917/286/13-г та боржником по наказу №917/286/13-г, виданому господарським судом Полтавської області, є фізична особа-піприємець ОСОБА_1, скаржник не навів відповідну норму закону, яка передбачає обов'язок органу виконавчої служби у постановах про арешт коштів і майна боржника - фізичної особи окрім прізвища, імені та по батькові боржника зазначати, що вказана в таких постановах фізична особа є підприємцем.
З врахуванням наведеного ці доводи скаржника не можуть бути враховані.
Не може бути враховане і посилання скаржника на Інструкцію про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999р. №74/5, оскільки вказана інструкція втратила чинність у 2012 році, до відкриття зазначеного у скарзі виконавчого провадження.
Не може бути враховане і посилання скаржника на ст.51 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), оскільки відносини, що виникають у виконавчому провадженні, не є цивільно-правовими і не регулюються нормами ЦК України.
Крім цього, доводи скаржника стосуються дій державного виконавця щодо накладення арешту на майно і кошти боржника (постанов про арешт), тоді як, про що зазначалось і вище, дії державного виконавця щодо накладення арешту на майно і кошти боржника (постанови про арешт) боржником не оскаржуються. Виходячи зі змісту вимог, зазначених в пунктах 3-5 скарги, боржником оскаржується бездіяльність органу Державної виконавчої служби та начальника цього органу. Бездіяльністю є ухилення від вчинення передбачених законом дій і, як зазначалось вище, суд може зобов'язати вчинити певні дії лише якщо обов'язок вчинення таких дій передбачений законом.
Згідно підпункту 4 пункту 7 статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" скарга у виконавчому провадженні має містити зміст бездіяльності та норму закону , яку порушено.
Згідно статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Скаржник вимоги, зазначені в пунктах 3-5 скарги, не обгрунтував.
З урахуванням викладеного скарга в частині визнання неправомірною бездіяльності начальника Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції по контролю за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем, в частині зобов'язання Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 26.01.2015р. ВП № 46088796 та в частині зобов'язання Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції скасувати постанову про арешт коштів боржника від 26.01.2015р. ВП № 46088796 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд -
УХВАЛИВ :
1. В частині вимог про визнання неправомірними дій начальника Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції по затвердженню постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 26.01.2015р. та про визнання неправомірними дій начальника Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції по затвердженню постанови про арешт коштів боржника - скаргу залишити без розгляду
2. В решті вимог скаргу відхилити.
Головуючий суддя Тимошенко К.В.
Суддя Гетя Н.Г.
Суддя Іваницький О.Т.
Суд | Господарський суд Полтавської області |
Дата ухвалення рішення | 14.07.2015 |
Оприлюднено | 21.07.2015 |
Номер документу | 46853387 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Полтавської області
Тимошенко К.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні