Постанова

від 18.08.2015 по справі 917/286/13-г

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2015 р. Справа № 917/286/13-г

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Івакіна В.О. , суддя Черленяк М.І.

при секретарі Соколовій Ю.І.

за участю представників:

боржника - ФОП ОСОБА_1 (особисто);

стягувача - не з'явився,

представника Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу боржника (вх. № 4091 П/1-6) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 14 липня 2015 року за результатами розгляду скарги ФОП ОСОБА_1 на дії, бездіяльність Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ у справі № 917/286/13-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Компанія ДСВ» , м. Полтава

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Полтава

про стягнення 55385,27 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Боржник - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до Господарського суду Полтавської області зі скаргою на дії, бездіяльність Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції, в якій просить визнати неправомірними дії начальника Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції по затвердженню постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 26.01.2015р.; визнати неправомірними дії начальника Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції по затвердженню постанови про арешт коштів боржника; визнати неправомірною бездіяльність начальника Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції по контролю за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем згідно п.1 статті 83 Закону «Про виконавче провадження» та невинесення відповідних постанов згідно п. 2 статті 83 Закону «Про виконавче провадження»; зобов'язати Октябрський відділ державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 26.01.2015р. ВП № 46088796; зобов'язати Октябрський відділ державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції скасувати постанову про арешт коштів боржника від 26.01.2015р. ВП № 46088796.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 14 липня 2015 року у справі № 917/286/13-г (колегія суддів у складі: головуючий суддя Тимошенко К.В., суддя Гетя Н.Г., суддя Іваницький О.Т.) в частині вимог скарги про визнання неправомірними дій начальника Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції по затвердженню постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 26 січня 2015 року та про визнання неправомірними дій начальника Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції по затвердженню постанови про арешт коштів боржника залишено без розгляду. В решті вимог скарги відхилено.

Боржник, не погодився з ухвалою місцевого господарського суду, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу, якою задовольнити скаргу частково: визнати неправомірними дії начальника Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ по затвердженню постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, визнати неправомірними дії начальника Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ по затвердженню постанови про арешт коштів боржника, визнати неправомірною бездіяльність начальника Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ по контролю за своєчасністю виконання рішень державним виконавцем та невинесення відповідних постанов згідно п. 2 статті 83 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» . В іншій частині скаргу залишити без розгляду.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, тим, що ухвалюючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції не врахував того, що за наявності порушення з боку державного виконавця приписів Закону України «Про виконавче провадження» по винесенню незаконних постанов, начальник ВДВС, затверджуючи постанови державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та про арешт коштів боржника, не перевірив та не скасував їх, що є з його боку порушенням вимог частини першої статті 83 Закону України «Про виконавче провадження», а також є підставою для визнання бездіяльності начальника ВДВС неправомірною.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Харківського апеляційного господарського суду від 06 серпня 2015 року, у зв'язку із відпусткою судді Пелипенко Н.М. для розгляду цієї справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Івакіна В.О., суддя Черленяк М.І.

У призначене судове засідання 18 серпня 2015 року представники стягувача та Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи зворотні повідомлення про вручення поштового відправлення (т. 2 а.с.14, 15).

Колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги за відсутності належно повідомлених представників ТОВ В«Компанія ДСВ» та Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ.

Дослідивши докази, що є в матеріалах справи, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається із матеріалів справи, в Октябрському ВДВС Полтавського МУЮ перебувало виконавче провадження № 46088796 по виконання наказу №917/286-13-г від 15.01.2015 р., виданого Господарським судом Полтавської області на виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 р., якою позовні вимоги ТОВ «Компанія ДС» до ФОП ОСОБА_1 задоволені частково; стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ «Компанія ДС» боргу у розмірі 53441,42 грн., річних у розмірі 1511,00 грн., 215,61 грн. інфляційних судових витрат на проведення експертизи у розмірі 11396,00 грн., судового збору за подання позову в сумі 1713,89 грн. та за подачу апеляційної скарги у розмірі 860,25 грн. (т. 1 а.с. 49-57).

Постановою Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ від 19.01.2015 р. відкрито виконавче провадження з виконання наказу №917/286-13-г від 15.01.2015 р. про стягнення боргу з боржника у сумі 69138,17 грн.; надано боржнику строк для самостійного виконання постанови до 26.01.2015 р. (т. 1 а.с. 10-11).

Після закінчення строку для самостійного виконання постанови про відкриття виконавчого провадження, державним виконавцем Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ винесено постанову про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 26.01.2015 р. та постанову про арешт коштів боржника від 26.01.2015 р. (т. 1 а.с. 79-81).

Постановою Вищого господарського суду України від 11.02.2015 р. у справі № 917/286/13-г постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 р. в частині стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ «Компанія ДС» 11 396,00 грн. на відшкодування витрат за проведення судових експертиз скасовано, у решті постанови залишено без змін.

У зв'язку з цим, боржником 02.03.2015 р. та 16.03.2015 р. направлені до Октябрського ВДВС заяви про закінчення виконавчого провадження №46088796, так як наказ, виданий Господарським судом Полтавської області 15.01.2015 р. на виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 р., не відповідає вимогам статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» (т. 1 а.с. 46, 47-48).

З письмових пояснень Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ вбачається, що 18.03.2015 р., 28.04.2015 р. та 04.06.2015 р. Октябрським ВДВС Полтавського МУЮ надіслано боржнику повідомлення про те, що Постановою Вищого господарського суду України від 11.02.2015 р. постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 р. у справі № 917/286/13-г скасовано лише частково на суму судових витрат за проведення експертизи у розмірі 11396,00 грн., у зв'язку з чим відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження № 46088796 (т. 1 а.с. 73-75, 103).

На думку боржника, державним виконавцем були порушені вимоги статті 49 Закону України «Про виконавче провадження (щодо невинесення постанов про закінчення виконавчого провадження), у зв'язку з чим боржником - ФОП ОСОБА_1 08 травня 2015 року було подано до Господарського суду Полтавської області скаргу на дії, бездіяльність Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ.

Місцевий господарський суд, розглянувши скаргу боржника, дійшов висновку про те, що скарга в частині вимог про визнання неправомірними дій начальника Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції по затвердженню постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 26.01.2015р. та про визнання неправомірними дій начальника Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції по затвердженню постанови про арешт коштів боржника підлягає залишенню без розгляду, у зв'язку із тим, що скаргу подано з пропуском десятиденного строку.

В частині визнання неправомірною бездіяльності начальника Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції по контролю за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем, в частині зобов'язання Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 26.01.2015р. ВП № 46088796 та в частині зобов'язання Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції скасувати постанову про арешт коштів боржника від 26.01.2015р. ВП № 46088796 скарга залишена без задоволення.

Колегія суддів вважає, що підстави для скасування ухвали Господарського суду Полтавської області від 14 липня 2015 року відсутні з огляду на таке.

При розгляді справ за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди мають керуватися положеннями, зокрема положеннями статей 40, 55, 56 Конституції України; статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року, ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції"); міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; розділом XIV Господарського процесуального кодексу України , пунктом 10 частини другої статті 16, статтями 1166, 1167, 1174 Цивільного кодексу України, Законами України "Про державну виконавчу службу", "Про виконавче провадження", "Про звернення громадян", "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду"; Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5; Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5, іншими нормативно-правовими актами, які врегульовують ці питання.

Гарантією прав юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби має відбуватися згідно зі статтею 13 Закону України "Про державну виконавчу службу", частиною третьою статті 6, частиною першою статті 12, статтею 82 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

З матеріалів справи свідчить, що 19.01.2015 р. державним виконавцем Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (т. 1 а.с. 10-11).

Копії постанови направлено сторонам виконавчого провадження, в тому числі ОСОБА_1, про що свідчить поштовий реєстр на відправлення рекомендованої кореспонденції 20.01.2015 р. (т. 1 а.с.143).

Після закінчення строку для самостійного виконання постанови про відкриття виконавчого провадження, державним виконавцем 26.01.2015 р. винесені постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження та арешт коштів боржника (т. 1 а.с. 79-81).

Боржник звернувся до Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ з листом (№ 1579 від 29.01.2015 р.) про продовження строку самостійного виконання постанови про відкриття виконавчого провадження до семи днів та не проводити виконавчих дій у цей період, посилаюсь на те, що зазначену поставу боржник отримав 28.01.2015 р. (т. 1 а.с. 166).

30.01.2015 р. державним виконавцем Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ, керуючись приписами статті 35 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про відкладення провадження виконавчих дій до 06.02.2015 р. (т. 1 а.с. 100).

Станом на 06.02.2015 р. ФОП ОСОБА_1 не надано доказів сплати заборгованості, згідно наказу виданого Господарським судом Полтавської області 15.01.2015 р.

Боржником оскаржуються дії начальника Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ по затвердженню постанов про арешт майна боржника та арешт його коштів.

Згідно статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів, можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня коли дія мала бути вчинена.

Боржник у заявах від 30.01.2015 р., 02.03.2015 р., 12.03.2015 р., 15.05.2015 р., адресованих Октябрському ВДВС Полтавського МУЮ, просить надати йому можливість ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження (т. 1 а.с. 149, 157, 159, 161, 164-165).

Із письмових пояснень Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ вбачається (т. 1 а.с. 114), що скаржник знайомився з матеріалами виконавчого провадження та знімав з них копії 30.01.2015 р., 02.03.2015 р., 12.03.2015 р., 15.05.2015 р.

Дана обставина свідчить про обізнаність боржника про наявність оскаржуваних постанов державного виконавця від 26.01.2015 р. ще у січні 2015 року, про що скаржником не заперечувалось у суді.

Зі скаргою до Господарського суду Полтавської області на дії, бездіяльність Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ, ФОП ОСОБА_1 звернувся 08 травня 2015 року, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції Господарського суду Полтавської області (т. 1 а.с. 2).

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду в постанові № 9 від 17 жовтня 2012 року, зокрема в п.9.7, встановлений у частині першій статті 121-2 ГПК десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання. Скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що з посиланням на статті 53 і 121-2 ГПК судом без виклику сторін виноситься ухвала. Якщо ж скаргу було подано з пропуском згаданого строку без заяви про його відновлення, суд без виклику сторін виносить ухвалу про залишення скарги без розгляду, що не перешкоджає повторному поданню скарги із заявою про відновлення строку такого подання.

При цьому у вирішенні питання про відновлення пропущеного строку подання скарги на бездіяльність органу Державної виконавчої служби у вигляді невжиття заходів з примусового виконання судового рішення, поданої більш як через десять днів після закінчення визначеного законом строку здійснення виконавчого провадження, господарський суд має, як правило, виходити з неможливості такого відновлення. Наведене ґрунтується на тому, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження та не отримав у визначений законом строк задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він з матеріалами виконавчого провадження.

Якщо ж обов'язок органу Державної виконавчої служби вчинити певну дію прямо передбачено законом, але строк її вчинення не зазначений, то бездіяльність даного органу може бути оскаржена в будь-який час, коли скаржник дійде висновку про порушення у зв'язку з цією бездіяльністю його прав і охоронюваних законом інтересів, оскільки правопорушення є таким, що триває в часі.

Якщо Законом України "Про виконавче провадження" встановлено спеціальний порядок обчислення строку звернення до суду зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби (як-от статтями 26, 47, 49, 57, частиною четвертою статті 58 названого Закону), то господарському суду слід виходити саме з такого порядку (п. 9.7-1 Постанови).

З урахуванням вищенаведених норм, заявником (боржником) пропущений десятиденний строк для подання скарги до суду в порядку статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим, місцевий господарський суд правомірно залишив скаргу в частині визнання неправомірними дій начальника Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції по затвердженню постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 26.01.2015р. та про визнання неправомірними дій начальника Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції по затвердженню постанови про арешт коштів боржника від 26.01.2015 р. без розгляду.

В пункті 3 скарги заявник просить визнати неправомірною бездіяльність начальника Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ по контролю за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем згідно п. 1 статті 83 Закону України «Про виконавче провадження» та невинесення відповідних постанов згідно п. 2 статті 83 цього Закону.

Місцевий господарський суд, відхиляючи скаргу в цій частині встановив, що ці вимоги не конкретизовані, оскільки скаржник не вказав, які саме дії зобов'язаний був вчинити начальник ВДВС та якою нормою і яким Законом передбачений обов'язок вчинення таких дій. Заявляючи у скарзі вимоги про визнання неправомірною бездіяльності начальника Октябрського ВДВС щодо невинесення відповідних постанов, скаржник не вказує, які саме постанови він вважає відповідними і якою нормою, якого закону встановлений обов'язок начальника ВДВС виносити такі постанови.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Частиною 7 статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» встановлені вимоги до скарги у виконавчому провадженні. Зокрема, скарга повинна містити: найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається; повне найменування (ім'я) стягувача та боржника, їх місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником; реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина); зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та норму закону, яку порушено; викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.

Скаржником не викладено зміст оскаржуваних рішень, дій і бездіяльності та норму закону, яку порушив начальник Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ,

Відповідно до статті 83 Закону України «Про виконавче провадження» контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, а також керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом. Керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику у відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених частинами другою і третьою цієї статті.

З урахуванням вищенаведених норм, скасування незаконних постанов державних виконавців є правом начальника відповідного органу ДВС, а не його обов'язком, та тільки у разі, якщо такі постанови є незаконними.

Колегія суддів зазначає, що скаржником постанови про арешт майна боржника та арешт коштів боржника від 26.01.2015 р. до суду не оскаржувались; боржник тривалий час заборгованість перед стягувачем не погашав, описка у постанові про відкриття виконавчого провадження була виправлена у відповідності до п. 3 статті 83 Закону України «Про виконавче провадження», про що свідчить відповідна постанова від 09.06.2015 р. (т. 1 а.с. 132).

Також слід зазначити, що виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

А тому посилання скаржника на незаконну бездіяльність Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ щодо відмови закінчити виконавче провадження, у зв'язку з частковим скасуванням Вищим господарським судом України 11.02.2015 р. постанови Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 р. про зменшення заборгованості ФОП ОСОБА_1 на суму судових витрат на проведення експертизи у розмірі 11 396,00 грн. є необгрунтованими.

До того ж, згідно даних Діловодства спеціалізованого суду (ДСС), ухвалою Господарського суду Полтавської області від 26.03.2015 р. у справі № 917/286/13-г, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 р., визнано таким, що частково в сумі 11 396,00 грн. - не підлягає виконанню наказ Господарського суду Полтавської області від 15.01.2015 р. по справі № 917/286/13-г.

Статтею 50 Закону України передбачені наслідки завершення виконавчого провадження.

Так, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий лише за рішенням суду.

Виявлених порушень порядку накладення арешту не встановлено, а тому відсутні підстави для скасування начальником відповідного відділу державної виконавчої служби постанови державного виконавця від 26.01.2015 р.

Крім того, скасування незаконних постанов державного виконавця, у відповідності до частини третьої статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» також є правом начальника відповідного ВДВС.

В свою чергу, учасники виконавчого провадження можуть оскаржити дії та бездіяльність органів ДВС безпосередньо до суду, а у відповідності до ч. 2 статті 82 Закону, боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб ДВС виключно в судовому порядку, та як вже зазначалось в цій постанові, боржник не скористався своїм правом на оскарження постанов державного виконавця про арешт майна та арешт коштів боржника від 26.01.2015 р.

Як убачається з матеріалів справи, після сплати боржником заборгованості у повному обсязі на суму 57742,17 грн., згідно платіжного доручення №234 від 16.06.2015 р. (т. 1 а.с. 169), державним виконавцем було закінчено виконавче провадження та зняті арешти, як з майна боржника, так і з його коштів (постанови від 17.06.2015 р.) (т. 1 а.с. 167, 168), і такі дії державного виконавця повністю відповідають чинному законодавству.

При розгляді скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця суд має враховувати те, що основними принципами судочинства є виконуваність рішення суду та його обов'язковість.

Виконання рішення суду є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статей 1, 5 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів. Державний виконавець зобов'язаний вжити заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Виконання судових рішень - це заключна стадія цивільного процесу, а саме заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав, у цьому разі порушених прав стягувача, а згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини для визначення розумного строку розгляду справи включається період з надходження до суду позовної заяви й закінчується виконанням рішення суду.

Колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом, при винесенні оскаржуваної ухвали, враховано вищезазначене.

Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» за результатами розгляду скарги загальний суд постановляє рішення, а господарський - ухвалу, які мають відповідати вимогам відповідно до статей 202, 203, 248-24 ЦПК та статей 86, 121-2 ГПК.

В постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17 жовтня 2012 року № 9 зазначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Вимоги п.п. 4, 5 скарги, які боржником в апеляційній інстанції не оскаржуються, місцевим господарським судом правомірно відхилені, оскільки такі вимоги, як зобов'язання Октябрський ВДВС Полтавського міського управління юстиції скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 26.01.2015р. та постанову про арешт коштів боржника від 26.01.2015р. не конкретизовані та позбавлені, як фактичного, так і нормативно-правового обґрунтування.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки Господарського суду Полтавської області, викладені в ухвалі від 14 липня 2015 року у цій справі.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржувану ухвалу, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 99, 101, 102, пунктом першим статті 103, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 14 липня 2015 року у справі № 917/286/13-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повна постанова складена 21.08.2015 р.

Головуючий суддя Камишева Л.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Черленяк М.І.