Постанова

від 14.07.2015 по справі 904/3161/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2015 року Справа № 904/3161/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Бахмат Р. М. (доповідача),

суддів: Євстигнеєва О.С., Кощеєва І.М.

секретар судового засідання : Назаренко С.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Омельченко Є.В. (дов. № 651/12 від 28.11.12 р.);

від відповідача: Базилевич Ю.О. (дов. б/н від 02.04.15 р.);

від третьої особи: представник в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Мода і Ми» м. Нікополь на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2015 р. у справі № 904/3161/15

за позовом: публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль» в особі Дніпропетровської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Дніпропетровськ

до: товариства з обмеженою відповідальністю «Мода і Ми» м. Нікополь;

3-тя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: гр. ОСОБА_4 м. Нікополь

про: звернення стягнення на майно

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської обл. від 28.05.2015 р. у справі № 904/3161/15, яке підписано 02.06.2015 р. та оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України (суддя Васильєв О.Ю.), задоволено позов публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль» в особі Дніпропетровської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Дніпропетровськ до товариства з обмеженою відповідальністю «Мода і Ми» м. Нікополь; 3-тя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: гр. ОСОБА_4 м. Нікополь про звернення стягнення на майно.

Вказаним рішенням звернуто стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно: вбудоване не житлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 193, 3 кв.м.; яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Мода і Ми", шляхом реалізації майна на прилюдних торгах за ціною, встановленою незалежним суб'єктом оціночної діяльності у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" в рахунок погашення вимог Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" за відсотками по кредитному договору №К-Д 014/05-3/12 від 24.04.07р. в період з 11.08.11р. по 27.03.15р. в сумі 63 469, 10 доларів США .

Стягнуто з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Мода і Ми" (53200, м. Нікополь, пр. Трубників, 25; код ЄДРПОУ 13435082) на користь позивача - Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Артема, 4-д; код ЄДРПОУ 19358201): 29 847, 01 грн. - витрат по сплаті судового збору.

15.06.15 р. на примусове виконання рішення видано накази.

Відповідач не погодився з вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та припинити провадження у справі.

Скаржник зазначає, що до матеріалів справи залучене рішення від 27.03.2012 р. у справі № 16/5005/237/2012, яке ухвалене між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих же підстав та про те, що з моменту припинення державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності припиняється її зобов'язання за кредитним договором і, як слід, зобов'язання ТОВ «Мода і Ми», як майнового поручителя.

Відповідач вважає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції було порушено норми ст. 54, 55, 80, ГПК України, оскільки ціна позову, що розглядається у справі не є предметом позову, а є той сумою, яку позивач намагається одержати за рахунок звершення стягнення на визначене ним у позові майно боржника, яке і є предметом позову.

Крім того, скаржник вважає, що суд порушив норми ст. 188 ГК України, оскільки за обопільним погодженням іпотеко держателя та іпотекодавця ст. 1.5 розд. 1 договору іпотеки № 014/04-3/12-2-МСБ-2007 від 24.04.2007 р., було визначено заставну (початкову) вартість (ціну) предмета іпотеки, в сумі 244356,00 доларів США, яка є суттєвою умовою договору і яку, відповідно до ст. 188 ГК України, може бути змінено за згодою сторін або за рішенням суду за позовом однієї з сторін. До цього часу питання щодо зміни узгодженої вартості (ціни) заставленого майна сторонами не обговорювалося ві судом не вирішувалося.

Відповідач зауважує, що згідно ст. 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання. Кредитний договір № К-Д 014/05-3/12 від 24.04.2007 р. був укладений між фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 та ПАТ «Райффайзен банк Аваль». В забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором між позивачем та ТОВ «Мода і Ми» було укладено договір іпотеки № К-Д 014/05-3/12-2-МСБ-2007 від 24.04.2007 р.

22.01.2013 р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців було внесено запис про припинення фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 за власним рішенням. Після завершення розрахунків з кредиторами фізична особа, визнана банкрутом і, на думку скаржника, вона звільняється від подальшого виконання грошових вимог кредиторів, що були заявлені після визнання фізичної особи банкрутом.

Виходячи з викладеного, відповідач вважає помилковими висновки господарського суду, стосовно зобов'язань фізичної особи - підприємця, що ліквідовано та вважає, що ї зобов'язання за кредитним договором № К-Д 014/05-3/12 від 24.04.2007 р. припинилися, так, як наслідок, відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку» припинилися зобов'язання за договором іпотеки № К-Д 014/05-3/12-2-МСБ-2007 від 24.04.2007 р.

У запереченні на апеляційну скаргу позивач просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» не погоджується з доводами відповідача, що позовна заява по справі № 16/5005/237/2012 є аналогічної позовній заяві по даній справі та провадження по справі № 904/3161/15 повинно бути припинено.

Згідно до позовної заяви Банку, яку було задоволено в повному обсязі рішенням господарського суду Дніпропетровської обл. від 27.03.2012 р., Банк просив стягнути заборгованість за тілом кредиту в повному обсязі та заборгованість за відсотками станом на 11.08.2011 р. Однак відповідачем дане рішення виконано не було, в зав'язку з чим за період з 11.08.2012 р. по 27.04.2015 р. відсотки за користування кредитом також нараховувались і в даній позовній заяві Банк просить стягнути саме їх. Таким чином, позивач вважає, що предмети позову першої позовної заяви та другої позовної заяви різняться, а оскільки предмет позову різний, то й застосовувати ст.80 ГПК України суд не повинен.

Позивач не погоджується з доводом скаржника, що іпотека припиняється при припиненні основного зобов'язання.

Згідно до ст.ст. 51, 52, 598-609 ЦК України, ст. ст. 47-49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи - підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа - підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю усім своїм майном.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що основне зобов'язання за кредитним договором не припинилося, тому немає підстав для припинення іпотеки.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, які були присутні у судовому засіданні, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, доводи, викладені у запереченні на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила, що між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" , правонаступником якого є позивач -ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор) та третьою особою - ФОП ОСОБА_4 (позичальник) укладено кредитний договір №К-Д 014/05-3/12 від 24.04.07 р.

Згідно з умовами частини 1 п.2 договору банк надав позичальнику кредит, а позичальник прийняв його та зобов'язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов'язання, які визначені у цьому договорі.

Умови кредитування визначені в п.2 ч.1 кредитного договору: розмір та валюта кредиту - 190000 доларів США; розмір траншів, кількість траншів - 190000 доларів США одноразово; цільове використання кредиту -на придбання нерухомості; річна база нарахування процентів - 360 днів у році; дата остаточного повернення кредиту - 23 квітня 2017 року. Згідно п.3 ч.1 кредитного договору сторони домовились, що для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися процента ставка у розмірі 12% річних. Пунктом 4 ч.1 кредитного договору встановлено, що повернення кредиту та сплати процентів відбувається шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів згідно з графіком погашення до цього договору; детальний порядок повернення кредиту та сплати процентів визначається в частині №2 цього договору.

Додатком №1 до кредитного договору сторонами узгоджений графік повернення кредиту та сплати відсотків, який є невід'ємною частиною кредитного договору від 24 квітня 2007 року №К-Д 014/05-3/12 . Відповідно до цього графіку третя особа - ФОП ОСОБА_4 зобов'язана щомісячно сплачувати проценти та погашати заборгованість по кредиту. Відповідно до п.1.4.1.1 ч.2 кредитного договору проценти за користування кредитом розраховуються на основі фіксованої процентної ставки, з розрахунку річної бази нарахування процентів. Проценти нараховуються не пізніше дати, визначеної у графіку повернення кредиту та сплати процентів (додаток №1 до цього договору), кожного календарного місяця на фактичну суму непогашених кредитних коштів і за фактичний час користування такими коштами, включаючи день видачі та виключаючи день повернення, та сплачуються позичальником відповідно до умов ст.1.5 цього договору (п.1.4.1.2 ч.2 кредитного договору).

Умовами пункту 1.4.1.4 ч.2 кредитного договору встановлено, що у будь-якому випадку, при повному поверненні суми кредиту, нараховані проценти повинні сплачуватись одночасно з поверненням кредиту; при простроченні повернення кредиту проценти за користування простроченими до повернення сумами нараховуються в порядку, передбаченому пунктами 1.4.1.1 - 1.4.1.4 цього договору та повинні сплачуватись одночасно з поверненням кредиту.

Згідно п.п.1.5.1.1., 1.5.1.2 ч.2 кредитного договору нараховані в порядку передбаченому цим договором проценти сплачуються позичальником одночасно з погашенням відповідної частини кредиту в строк, передбачений в графіку повернення кредиту та сплати процентів (пункт 1.5.1.1 частини 2 Кредитного договору ); у випадку повернення кредиту та сплати процентів ануїтетними платежами строк та розмір повернення кредиту та сплати процентів визначається цим договором та графіком повернення кредиту та сплати процентів.

Відповідно до п.1.5.1 ч.2 кредитного договору погашення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та у строки, визначені у графіку повернення кредиту та сплати процентів (Додаток №1 до цього договору), шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на позичковий рахунок, вказаний в частині №1 до цього договору. У п.1.6.1 ч.2 кредитного договору передбачений обов'язок позичальника повністю повернути банку суму кредиту не пізніше дати остаточного повернення кредиту відповідно до умов, встановлених ст.1.5 цього договору. Пунктом 1.9.1 ч.2 кредитного договору передбачене право банку вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем, та/або майновим поручителем своїх боргових та інших зобов'язань за цим договором (в тому числі, але не виключно, встановлених п.п.2.3.7.-2.3.12 та ст.3 цього договору) та/або умов договору іпотеки, та/або умов договору поруки (надалі -вимога); при цьому виконання боргових зобов'язань повинно бути проведено позичальником протягом 30-ти календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги. При цьому, в п.6.4 ч.2 кредитного договору сторонами узгоджено, що всі повідомлення, які складені у письмовій формі і будуть вважатися поданими належним чином, якщо вони надіслані рекомендованим листом або кур'єром за місцезнаходженням відповідної сторони.

На виконанням умов кредитного договору від 24 квітня 2007 року №К-Д 014/05-3/12 позивачем надано третій особі кредит у сумі 190 000 доларів США (в еквіваленті 959500 грн.), що підтверджується заявою від 25 квітня 2007 року №04 на видачу готівки .Позичальником зобов'язання за договором належним чином не виконано. Станом на 11 серпня 2011 року склалася заборгованість з повернення кредиту в сумі 144656,50 доларів США, що в еквіваленті згідно курсу НБУ станом на 17 листопада 2011 року 1 долар США = 7,9845 грн. становить 1155009,82 грн., а також по сплаті процентів в сумі 6551,46 доларів США, що в еквіваленті становить 52310,13 грн. Факт наявності та розмір вищевказаної заборгованості за кредитним договором відповідачем або третьою особою не заперечуються.

Пунктом 4.1.1 ч.2 кредитного договору сторони передбачили, що за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами, у визначені цим договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення; зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно цього договору.

З урахуванням прострочки повернення кредиту та сплати процентів пеня за несвоєчасне повернення позичальником кредитних коштів становить 1618,76 доларів США, що за курсом НБУ станом на 17 листопада 2011 року складає 12924,99 грн.; розмір пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитними коштами - 2107,81 доларів США або 16829,81 грн.

24 квітня 2007 року між позивачем (кредитор) та відповідачем - ТОВ "Мода і Ми" (заставодавець) укладено договір іпотеки №014/05-3/12-2-МСБ-2007 . Згідно умов вказаного договору він забезпечує вимоги іпотекодержателя, що витікають з кредитного договору від 24 квітня 2007 р. №К-Д014/05-3/12 (кредитний договір), укладеного між іпотекодержателем та боржником - суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_4, а також додаткових угод до нього, що можуть бути укладені в подальшому, за умовами якого боржник зобов'язується перед іпотекодержателем повернути кредит в розмірі 190000 дол. США, сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках передбачених кредитним договором, а також виконати інші умови кредитного договору та відшкодувати іпотекодержателю всі можливі збитки, понесені ним внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов кредитного договору; у відповідності до даного договору іпотекодержатель має право у випадку невиконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором отримати задоволення за рахунок заставленого майна (п.1.1. договору іпотеки).

Відповідно до п.1.2 договору іпотеки предметом іпотеки є нерухоме майно: вбудоване нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (надалі -предмет іпотеки), який належить іпотекодавцю на праві власності, що підтверджується свідоцтвом на право власності від 19 лютого 2007 року НОМЕР_1, виданим виконкомом Нікопольської міської ради, та витягом від 15 березня 2007 року №1388388 ( реєстраційний №17876178) з реєстру прав власності на нерухоме майно ( виданим КП "Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації", витяг від 15 березня 2007 року №1388388, реєстраційний №17876178.

Пунктом 6.1 договору іпотеки сторонами встановлено, що у разі порушення боргового зобов'язання, умов кредитного договору або умов цього договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення; в цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги; якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п.6.2 договору іпотеки іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити всю суму зобов'язання на момент звернення стягнення, у тому числі суму заборгованості за кредитом та відсотками, штрафними санкціями, комісійною винагородою незалежно від настання строку виконання боргового зобов'язання, який зазначено у кредитному договорі, у наступних випадках: - якщо у момент настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений кредитним договором строк суми кредиту; або при несплаті або частковій несплаті у встановлені кредитним договором строки сум процентів, комісійної винагороди, сум неустойки (пені, штрафних санкцій).

Згідно п.6.4 договору іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, у тому числі за рішенням суду. Відповідно до 6.5 договору іпотеки у випадку невиконання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушення зобов'язання за цим або кредитним договором у встановлений іпотекодержателем строк, такі вимоги іпотекодержателя задовольняються за рахунок предмета іпотеки.

Сторони погодили п.6.5 договору іпотеки, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, може проводитись, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження; початкова ціна продажу предмета іпотеки прилюдних торгів встановлюється за рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, якщо така згода не досягнута -спеціалізованою організацією, що проводить прилюдні торги на підставі оцінки предмета іпотеки; при цьому початкова ціна не може бути нижчою за 90 відсотків вартості предмета іпотеки, визначеної шляхом його оцінки; у випадку оголошення потворних публічних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержатель має право прийняти предмет іпотеки у власність без згоди іпотекодавця.

Вищевказані обставини були встановлені рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.12р. у справі №16/5005/237/2012 за позовом ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ТОВ "Мода і Ми", третя особа ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки у розмірі 1 612 346, 25 грн. , яке залишено без змін постановою ДАГС від 25.06.12р. Цим рішенням господарського суду РРпозов задоволено частково; звернуто стягнення на нерухоме майно ТОВ "Мода і Ми" в погашення заборгованості ( станом на 11.08.2011 р.) в загальному розмірі 1 237 074 грн. 75 коп. ( в т.ч. : 1 155 009 грн. 82коп. - заборгованості по кредиту, 52 310 грн. 13 коп. - процентів, 12 924грн. 99коп. - пені за порушення строків сплати кредиту та 16 829 грн. 81коп. -пені за порушення строків сплати процентів), а саме вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 193,3 кв.м., що знаходиться АДРЕСА_1, шляхом проведення прилюдних торгів, визначивши його початкову ціну у розмірі 1 951 060 грн. 48 коп.; стягнуто з ТОВ "Мода і Ми" на користь позивача 24 741 грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору; та в решті позову відмовлено (а.с.18-24)

Позивач звернувся до суду і вказав, що станом на 27.03.15 р заборгованість гр. ОСОБА_4 перед позивачем складає 266 858 ,62 доларів США , а саме: 143 224, 09 грн. доларів США - заборгованість за кредитом; 68 968, 99 доларів США - заборгованість за відсотками; 38 326, 96 доларів США - пеня та 16 338, 58 доларів США - пеня за прострочення відсотків (а.с.28-31). При цьому , позивач зазначає , що заборгованість позичальника (третьої особи ) перед банком за відсотками в розмірі 68 968, 99 доларів США ( за період з 11.08.11р. по 27.03.15р.) не була предметом позову та відповідно і не була стягнута за вищезазначеними рішеннями суду від 27.03.12р. у справі №16/5005/237/2012; у зв'язку з чим, посилаючись на умови, погоджені сторонами в іпотечному договорі №014/04-3/12-2-МСБ-2007 від 24.04.07р. і просив суд звернути стягнення на іпотечне майно відповідача в рахунок погашення саме заборгованості за відсотками в розмірі 68 968, 99 доларів США ( за період з 11.08.11р. по 27.03.15р.)

Відповідач та третя особа доказів погашення заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом за період з 11.08.11р. по 27.03.15р. в сумі 68 968, 99 доларів США не надали.

Згідно до приписів ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки. Згідно до ст.33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. З урахуванням вищезазначеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відносно доводів відповідача щодо припинення провадження по даній справі, то слід зазначити, що на підставі ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: 1) спір не підлягає вирішенню у господарських судах України; 1-1) відсутній предмет спору; 2) є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами. про той же предмет і з тих же підстав і т.інше.

Предметом позовних вимог у справі № 16/5005Є237/2012р., по якому прийняте рішення господарським судом Дніпропетровської обл. 27.03.2012 р. було звернення стягнення на іпотечне майно відповідача, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 станом на 11.08.2011 р. в розмірі 1 237 074 грн. 75 коп.

По даній справі предметом позову є звернення стягнення на іпотечне майно відповідача в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 по сплаті відсотків за користування кредитом за період з 11.08.2011 р. по 27.03.2015 р. в сумі 68 968 грн. 99 доларів США, тобто предмети позову у вказаних справах різні.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно визнав безпідставними доводи відповідача та третьої особи. що з моменту припинення державної реєстрації ОСОБА_4, як суб'єкта підприємницької діяльності, припиняються її обов'язки за кредитним договором та зобов'язання ТОВ «Мода і Ми», як майнового поручителя, відповідно до умов договору іпотеки № 014/05-3/12-2-МСБ-2007 від 24.04.2007 р., так як, відповідно до вимог ст. 52 ЦК України, фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю усім своїм майном, крім майна, на яке, згідно із законом, не може бути звернено стягнення. Фізична особа - підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю усім своїм особистим майном і часткою у справі спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме у порядку встановленому законом.

Зважаючи на вище зазначене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування. та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись статями 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Мода і Ми» м.Нікополь залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2015 р. у справі № 904/3161/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили, до Вищого Господарського Суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови виготовлено 16.07.2015 р.

Головуючий Р.М. Бахмат

Судді: О.С.Євстигнеєв

І.М.Кощеєв