Постанова

від 20.01.2011 по справі 9/218-10

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2011 р. Справа № 9/218-09

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Бригінець Л.М. , суддя Маціщук А.В.

при секретарі Риштун О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (дов. б/н від 10.01.2011 року)

відповідача - ОСОБА_2 (дов. б/н від 04.01.2011 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства "Вінніфрут" на рішення господарського суду Вінницької області від 26.10.10 р. у справі №9/218-09

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Ініціатива" ЛТД

до ОСОБА_4 акціонерне товариство "Вінніфрут"

про стягнення в сумі 280 283 грн. 38 коп.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Вінницької області №9/218-09 від 26.10.2010 року позов задоволено та стягнено з ВАТ "Вінніфрут" на користь ТзОВ "Виробничо - комерційне підприємство "Ініціатива" ЛТД 267462,80 грн. за користування чужими грошовими коштами, 7862,00 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, 4958,58 грн. інфляційних, 2803 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду Вінницької області мотивоване тим, що грошове зобов'язання по сплаті суми основного боргу виконано Відповідачем лише 23.03.2010 р., а судовими рішеннями по справі № 4/44-09 встановлено період стягнення інфляційних втрат з січня по березень 2009 року включно, то Позивач має право вимагати сплати Відповідачем суми боргу з урахуванням індексу інфляції за період квітень - вересень 2009 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач ОСОБА_4 акціонерне товариство "Вінніфрут" подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області №9/218-09 від 26.10.2010 року.

У своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що рішення винесено за відсутністю представника Відповідача, хоча до суду було направлено телеграму\клопотання) про перенесення розгляду справи на інший день в зв'язку з хворобою представника. В рішенні нема посилання на існування такого клопотання та не вирішено питання про задоволення чи відхилення клопотання.

Відповідачу не надано можливість скористатись наданими ст.22 ГПК України правами, в т.ч. надати пояснення та надати додаткових доказів, що мають значення для об'єктивного розгляду справи.

При вирішенні справи по суті судом не було враховане наступне.

ВАТ «Вінніфрут»співпрацювало з ТОВ ВКП «Ініціатива ЛТД»відповідно до Договору №1/11/2008 року від 14 листопада 2008 року. На виконання укладеного Договору Відповідачу було поставлено товар на загальну суму 205 260,00 грн.

На виконання судового рішення 04 серпня 2009 року видано наказ. 12 серпня 2009 року Відділом державної виконавчої служби Калиновського районного управління юстиції було винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання Наказу № 4/44-09 (ВП № 14215211), якою в тому числі було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ВАТ «Вінніфрут». ВДВС Калиновського районного управління юстиції, було накладено арешт на рахунки підприємства. В процесі здійснення виконавчих дій, Позивачу було перераховано 53 832,42 грн. Разом з тим Відповідачем було докладено всіх можливих зусиль для погашення заборгованості та сплати штрафних санкції перед ТОВ ВКП «Ініціатива ЛТД». В тому числі, до винесення постанови Житомирським апеляційним господарським судом по справі 4/44-09 ВАТ «Вінніфрут»було запропоновано в рахунок заборгованості поставити товар, виробництва ВАТ «Вінніфрут»та запропоновано можливі канали збуту даної продукції. Позитивної відповіді від ТОВ ВКП «Ініціатива ЛТД»отримано не було.

Задля можливості погашення заборгованості перед Позивачем було запропоновано механізм погашення заборгованості, в т.ч. штрафних санкцій за Боржника третьою особою. Таким чином 20.01.2010 року між Позивачем, Відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «АМСК»було укладено Угоду про порядок заборгованості. До речі одною з умов даної угоди було зобов'язання Позивача «відмовитись від позовних вимог до Відповідача 2 по справі № 9/218-09, що знаходиться на розгляді у Господарському суді Вінницької області, шляхом подачі до господарського суду заяви про відмову від позову по справі № 9/218-10».

На виконання п.п. 1, 7 Угоди ТОВ «АМСК»за ВАТ «Вінніфрут»на рахунок ТОВ ВКП «Ініціатива ЛТД»було перераховано 171187,22 грн. (сто сімдесят одна тисяча сто вісімдесят сім грн. 22 коп.) згідно платіжних доручень.

Тобто заборгованість ВАТ «Вінніфрут», в т.ч. нараховані штрафні санкції перед ТОВ ВКП «Ініціатива ЛТД»було погашено.

ВАТ «Вінніфрут»жодним чином не ухилялось від погашення заборгованості, а навпаки шукало шляхи для вирішення даної проблеми.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Крім того, своєчасному розрахунку з Позивачем перешкодила світова економічна криза, існування якої є загальновідомим фактом та не потребує доведення, а розмір неустойки, що заявлена Позивачем досить завищений. При заборгованості в 150260,00 грн. розмір неустойки, який вже сплачений Відповідачем: 74 759,64 грн. та заявлений в даній позовній заяві - 280283,38грн. значно перевищує суму заборгованості, майже в три рази. Вважаємо судом повинно бути враховано той факт, що станом на день розгляду справи заборгованість перед Позивачем погашена в повному обсязі. Крім того Відповідачем вже сплачена неустойка в розмірі 74 759,64 грн. До того ж неустойка розраховувалась не в розмірі, що передбачена діючим законодавством України та стандартно застосовується сторонами процесу, а в розмірах, передбачених договором , а саме 1 % кожного дня.

В порядку п.3 ст.83 ГПК України суд при прийнятті рішення має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені). Право зменшення розміру неустойки передбачено ч.3 ст.551 ЦК України, якою передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вважає, що судом повинно бути враховане те, що:

- фінансова криза негативно вплинула на грошовий обіг та можливість вчасного виконання господарських зобов'язань на всіх без винятку суб'єктів підприємницької діяльності, що вплинуло і на розрахунки відповідача із позивачем;

- %, пеня є лише санкціями за невиконання грошового зобов'язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може. Тому при зменшенні розміру неустойки позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані;

- крім заявлених в даній позовній заяві до стягнення пені, інфляційних та відсотків за користування чужими грошовими коштами, Позивачем вже було нараховано, а Відповідачем оплачено пені, інфляційних та відсотків за користування чужими грошовими коштами, заявлених в справі 4/44-09 в сумі 74 759,64 грн. в певній мірі компенсують знецінення несплачених своєчасно коштів відповідачем;

- Відповідач не ухиляється від повернення заборгованості Позивачу, а погасив її в повному обсязі 23.03.2010 року;

- Сума пені, інфляційних та % за користування чужими грошовими значно перевищує розмір основного боргу відповідача на день подання позовної заяви.

Позивачем подано суду відзив на апеляційну скаргу, в якій позивач просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення. У відзиві позивач посилається на те, що

Так, апелянт стверджує, що судом йому не було надано можливості скористатися правами, наданими ст.22 ГПК України, в т.ч. надати пояснення та додаткові докази, що мають значення для об'єктивного розгляду справи.

З цього приводу, звертаю увагу апеляційного суду на те, що провадження у справі № 9/218-09 за позовом ТзОВ «ВКП «Ініціатива»ЛТД до ВАТ «Вінніфрут»про стягнення грошових коштів в сумі 280 283,38 грн. було порушено господарським судом Вінницької області 19 жовтня 2009 року, а закінчено провадження винесенням рішення 26 жовтня 2010 року.

Тобто, даний господарський спір розглядався більше року.

Протягом цього часу по даній справі було призначено сім судових засідань.

Однак, на жодне судове засідання уповноважений представник ВАТ «Вінніфрут»не з'явився. Відповідачем також не виконано жодної ухвали господарського суду Вінницької області по даній справі в частині представлення необхідних пояснень та доказів.

Натомість ВАТ «Вінніфрут»взялося оскаржувати ухвалу про порушення провадження у справі в апеляційній та касаційній інстанціях, що не було передбачено чинним на той час господарським процесуальним законом. Але ж, недосконалість чинного на той час ГПК України дозволяла бути такій ситуації, коли справа направлялася до апеляційного господарського суду чи Вищого господарського суду України, і відповідно не могла бути розглянута в цей час місцевим господарським судом.

Зокрема, на ухвалу господарського суду Вінницької області від 26.10.2009р. у справі №9/218-09 ВАТ «Вінніфрут»було подано апеляційну скаргу, двічі касаційну скаргу, а також заяву про перегляд ухвали за ново виявленими обставинами.

Подібні дії сторони в господарському процесі неодноразово класифікувалися Вищим господарським судом України та Верховним Судом України у їхніх листах і роз'ясненнях як зловживання процесуальними правами. І лише внесення змін до ГПК України згідно із Законом України «Про судоустрій і статус суддів»від 07.07.2010р. № 2453 позбавило ВАТ «Вінніфрут»процесуальних можливостей по затягуванню розгляду даної справи.

Таким чином, як бачимо, що Відповідач при розгляді даної справи мав більше, ніж достатньо, можливостей для доведення своєї правової позиції до уваги місцевого господарського суду, але ж його дії були спрямовані не на представлення суду пояснень та додаткових доказів, що мають значення для об'єктивного розгляду справи, а на затягування розгляду справи шляхом зловживання своїми процесуальними правами.

Стосовно тверджень апелянта про надмірне нарахування штрафних санкцій, інфляційних збитків та відсотків за користування чужими грошовими коштами, вважаємо за необхідне зазначити наступне.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 23.04.2009р. по справі №4/44-09 вирішено стягнути з ВАТ «Вінніфрут»в користь ТзОВ «ВКП «Ініціатива»ЛТД борг в сумі 160 260,00 грн. за поставлений товар, а також 7814,00 грн. інфляційних втрат, 5662,43 грн. пені за порушення строків розрахунків та 86 133,12 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Враховуючи ті обставини, що ВАТ «Вінніфрут»більше як протягом півроку часу з моменту прийняття даного судового рішення не вчинялося жодних дій, спрямованих на його виконання, переговори з Відповідачем, ініційовані ТзОВ «ВКП «Ініціатива»ЛТД, щодо погашення заборгованості позитивних результатів не принесли, 14 жовтня 2009 року ТзОВ «ВКП «Ініціатива»ЛТД було подано позовну заяву до господарського суду Вінницької області про стягнення пені, інфляційних збитків та відсотків за користування чужими грошовими коштами за вищевказаний період часу.

Адже відповідно до п. 1 ст. 202 ГК України (на яку посилався місцевий суд у оскаржуваному рішенні) господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управленої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Всебічно перевіривши всі істотні обставини справи, правильно застосувавши норми матеріального права у порядку, встановленому процесуальним законом, господарський суд Вінницької області прийняв правильне рішення, яким позовні вимоги ТзОВ «ВКП «Ініціатива»ЛТД до ВАТ «Вінніфрут»задовільнив повністю.

При цьому, місцевим судом було вірно відзначено, що правовим підґрунтям для нарахування і стягнення процентів (відсотків) за користування грошовими коштами є норми ч. 2 ст. 625 ЦК України, ст. 536 та ст. 692 ЦК України, а також умови укладеного між сторонами договору поставки, за яким відбулося прострочення розрахунків між сторонами за поставлений товар.

Проценти (відсотки) за користування чужими грошовими коштами за своєю правовою природою не є неустойкою (штрафом, пенею) чи іншими санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, це - компенсація (плата) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними кредитору.

Викладена вище правова позиція знайшла своє відображення в рішеннях Вищого господарського суду України, таких як:

• постанова ВГСУ від 18.03.2008р. у справі № 10/365/06-7/220/07 за позовом ПП «Атал»до ДП «НАЕК «Енергоатом»в особі відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС»про стягнення 10 684,43 грн.;

• постанова ВГСУ від 01.04.2008р. у справі №49/389-07 за позовом АК «Харківобленерго»до КП «Харківські теплові мережі»про стягнення 73933,12 грн.

• постанова ВГСУ від 08.04.2008р. у справі №03/4190 за позовом ВАТ «Пересувна механізована колона №2»до ЗАТ «Агрошляхбуд»про стягнення 53 400,81 грн.

Крім того, аналогічну позицію зайняв Житомирський апеляційний господарський суд при апеляційному перегляді рішення господарського суду Вінницької області від 23.04.2009р. по справі № 4/44-09 (постанова від 21.07.2009р.).

З огляду на це, безпідставними є посилання Відповідача в апеляційній скарзі на норми п.3 ст.83 ГПК України та ч.3 ст. 551 ЦК України, оскільки в них мова йде лише про зменшення неустойки, яка є мірою відповідальності за неналежне виконання стороною свого зобов'язання.

В судовому засіданні 20.01.2011 року колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду, заслухала представника позивача та відповідача, розглянула матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, перевірила правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, та прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області без змін, виходячи з наступного.

14.11.2008 р. між позивачем (за договором «Продавець») і відповідачем (за договором «Покупець») було укладено договір № 1/11/2008 р. За цим договором позивач брав зобов'язання виставити, поставити і передати у власність відповідача товар - плівку поліетиленову за ціною 14,60 грн. (з ПДВ) за 1 кг у випадку поставки на умовах СРТ склад покупця або 14,20 грн. (з ПДВ) за 1 кг на умовах поставки СРТ склад продавця. Орієнтована загальна вартість договору сторонами погоджена в сумі 2044000 грн. В п.3.1, 6.3 договору сторони домовилися, що розрахунки відповідачем за товар здійснюються на умовах відтермінування платежу протягом 30 календарних днів з дати поставки товару. За прострочення в оплаті більш як ніж 1 календарний день з дня закінчення наданої відстрочки платежу, відповідач брав зобов'язання сплатити позивачеві за неправомірне користування чужими коштами 1 % від суми заборгованості за кожний день прострочення розрахунку по день сплати коштів позивачеві та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (яка діяла в момент прострочення) від суми заборгованості за кожний день прострочення. Сторони домовилися, що договір вступає в силу з моменту підписання його повноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2009 р., а в частині розрахунків між сторонами до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Взяті в договорі зобов'язання свідчать, що між сторонами виникли правовідносини з купівлі-продажу товару, які регулюються ст.ст. 655-697 ЦК України.

Згідно ст.655, ч.1,3 ст. 692 ЦК України. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Видатковими накладними № РН-563 від 15.12.2008 р., № РН-531 від 21.11.2008 р., № РН-535 від 01.12.2008 р. стверджується передача позивачем і отримання відповідачем на виконання договору товару на суми: 75023 .58 грн., 62590,22 грн., 67646 грн.20 коп., а всього на суму 205260 грн. Відповідач за умовами договору мав виконати грошові зобов'язання на протязі 30 календарних днів з дати поставки. Але взяті грошові зобов'язання виконав з порушенням строку розрахунку і не в повному обсязі. Це і стало причиною виникнення спору. В період з 13.01.2009 р. по 20.02.2009 р. відповідач перерахував позивачеві тільки 55000 грн. (13.01.2009 р.) -10000 грн., 15.01.2009 р. -10000 грн., 30.01.2009 р. -5000 грн., 06.02.2009 р. -10000 грн., 11.02.2009 р. -5000 грн., 13.02.2009 р. - 5000 грн., 20.02.2009 р. -10000 грн.). Борг складає 150260 грн. (205260 грн. -55000 грн.

Так, рішенням господарського суду Вінницької області від 23.04.2009р. у справі № 4/44-09 позов ТзОВ «ВКП «Ініціатива»до ВАТ «Вінніфрут»задоволено. Вирішено стягнути з Відповідача в користь Позивача 223 920.20 гривень, з них: 150 260,00 боргу, 52 081,12 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 11399.47 грн. пені прострочення розрахунків, 10 179.73 грн. інфляційних.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 21.07.2009р. рішення господарського суду по справі № 4/44-09 скасовано в частині стягнення 1314.39 інфляційних втрат та змінено в частині стягнення судових витрат. В решті рішення залишено без змін. З урахуванням цього вирішено стягнути з ВАТ «Вінніфрут»в користь ТзОВ «ВКП «Ініціатива»150 260,00 боргу, 8865,34 гри. інфляційних, 11399.47 грн. пені та 52 081,12 відсотків за користування чужими грошовими коштами.

На виконання судового рішення 04 серпня 2009 року видано наказ.

Вказані рішення господарського суду Вінницької області та постанова Житомирського апеляційного господарського суду мотивовані невиконанням Відповідачем зобов'язання по оплаті товару - плівки поліетиленової термозбіжної, поставленої Позивачем для Відповідача за договором №1/1 1/2008 від 14.1 1.2008р.

Станом на 12 жовтня 2009 року рішення господарського суду Вінницької області віл 23.04.09р. по справі № 4/44-09 не виконано, борг Відповідачем добровільно не сплачено, в примусовому порядку не стягнуто.

Заборгованість ВАТ «Вінніфрут»перед ТзОВ «ВКП «Ініціатива»за поставлений згідно Договору товар на зазначену дату становить 150 260.00 гривень.

Відповідно до статей 525. 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 1 статті 202 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управленої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Пунктом 8.6. Договору, укладеного між сторонами, встановлено, що договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2009р., а в частині розрахунків між сторонами до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Відповідно до статей 610 та 611 ІДК України в разі порушення зобов'язання, що включає в себе невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В пункті 6.3. Договору сторони передбачили, що за прострочення розрахунку більше, ніж на один календарний день з дня закінчення наданої відстрочки платежу, що вказана в п. 3.1 Договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (яка діяла в момент прострочки) від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Судовими рішеннями у справі № 4/44-09 стягнуто пеню з Відповідача за несвоєчасну оплату поставленого за Договором товару за період з 22.12.2008р. по 17.04.2009р.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням викладеного вище, Позивачем нараховано пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань Позивачем за період з 18 квітня 2009 року по 15 липня 2009 року в сумі 7862,00 грн.

В силу вимог частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи ті обставини, що грошове зобов'язання по сплаті суми основного боргу виконано Відповідачем лише 23.03.2010 р., а судовими рішеннями по справі № 4/44-09 встановлено період стягнення інфляційних втрат з січня по березень 2009 року включно, то Позивач має право вимагати сплати Відповідачем суми боргу з урахуванням індексу інфляції за період квітень - вересень 2009 року.

Крім того, положення норми ч. 2 ст. 625 ЦК України, ст. 536 та ч.3 ст. 692 ЦК України, а також вищезгаданого пункту 6.3. Договору надають Позивачу право вимагати сплати Відповідачем процентів (відсотків) за користування чужими грошовими коштами, тобто отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами встановлено сторонами в Договорі у розмірі одного відсотка від суми заборгованості за кожен день прострочення розрахунку по день сплати цих коштів позивачу (п. 6.3. Договору).

А тому, рішення господарського суду Вінницької області №9/218-09 від 26.10.2010 року відповідає вимогам закону, в зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду -

ПОСТАНОВИЛА:

1. Рішення господарського суду Вінницької області №9/218-09 від 26.10.2010 року - залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства "Вінніфрут" на рішення господарського суду Вінницької області від 26.10.10 р. у справі №9/218-09 - залишити без задоволення.

2. Справу №9/218-09 надіслати до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Демидюк О.О.

Суддя Бригінець Л.М.

Суддя Маціщук А.В.