Постанова

від 14.07.2015 по справі 826/4366/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 липня 2015 року 15:35 № 826/4366/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі судового засідання Новик В.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Холод-Інжиніринг" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м.Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.02.2015 року №0000762204 та №0000752204,- В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Холод-інжиніринг» (надалі - позивач або ТОВ «Холод-інжиніринг») з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві) про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.02.2015 року № 0000762204 і № 0000752204.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві від 14.02.2015 року № 6/26-57-22-04-10/38271731, складеного за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Холод-Інжиніринг» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «СК «Вардат Сервіс» за період з 01.01.2013 року по 01.03.2014 року, документально і нормативно не підтверджуються. На переконання позивача реальність укладення та виконання сторонами своїх зобов'язань за договором підряду від 06.12.2012 року № 1206/3 підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що наявні у позивача. В свою чергу, позиція контролюючого органу про безтоварність (фіктивність) зазначеного правочину ґрунтуються виключно на неналежних документальних доказах, а тому суперечать вимогам чинного законодавства України, втому числі нормі п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України. З огляду на вищенаведене, податкові повідомлення-рішення від 27.02.2015 року № 0000762204 і № 0000752204 є такими, що винесені без належних на то правових підстав, а тому підлягають скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.04.2015 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні.

02.07.2015 року у призначене судове засідання з'явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Від представника відповідача через канцелярію суду надійшли заперечення проти позову в яких останній зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та такими, що прийняті у межах та на підставі наявних у ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві повноважень у зв'язку з виявленими під час перевірки ТОВ «Холод-інжиніринг» порушень вимог податкового законодавства.

02.07.2015 року судом у відповідності ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) було ухвалено про перехід до розгляду даної справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

В ході судового розгляду встановлено, що у лютому 2015 року працівником ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві, згідно норм пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України та на підставі наказу від 03.02.2015 року № 231, направлення на перевірку від 03.02.2015 року та постанови слідчого СФ ФР Ленінської ОДПІ у м. Луганську ГУ ДФС у Луганській області, лейтенант податкової міліції Кіркіна О.С. від 30.05.2014 року по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32014130110000034 від 21.03.2014 року, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Холод-Інжиніринг» з питань дотримання вимог правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах ТОВ «СК «Вардат Сервіс» (ідентифікаційний код 38088338) за період з 01.01.2013 року по 01.03.2014 року, за результатами якої складений акт від 14.02.2015 року № 6/26-57-22-04-10/38271731 (надалі - акт перевірки).

В тексті цього акта перевірки, копія якого наявна в матеріалах справи, містяться висновки працівника податкової інспекції про завищення позивачем, в порушення норм пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2 і п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.1 і пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, показника валових витрат за 2013 рік на суму 35 492 грн., та завищення показника податкового кредиту за місяць лютий 2013 року на суму 7 098 грн., - в порушення норм п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6 і п. 201.10 ст. 201 цього Кодексу. Епізоди даних правопорушень відповідач пов'язує з фактом неправомірного врахування ТОВ «Холод-Інжиніринг» при визначенні об'єктів оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість витрат на придбання підрядних робіт з монтажу і пусконалогодження обладнання на загальну суму 42590,24 грн. (з ПДВ) у контрагента ТОВ «СК «Вардат Сервіс» на підставі усного договору, яке, на думку перевіряючого, має ознаки фіктивності, а тому не мало реальних можливостей для здійснення зазначених господарських операцій.

Зокрема, в ході проведення документальної перевірки позивача перевіряючим були дослідженні наступні документи акт виконаних робіт від 04.02.2013 року № 0204/3, податкову накладну від 04.02.2013 року № 50, оборотно-сальдову відомість по субрахунку рахунку бухгалтерського обліку 631 за 2013 рік по операціях з ТОВ «СК «Вардат Сервіс» (за даними останньої на кінець періоду за позивачем обліковувалася непогашена кредиторська заборгованість перед названим контрагентом на суму 38 331,22 грн.), а також враховано дані з АІС «Податковий блок» та обставини, наведені в постанові слідчого СФ ФР Ленінської ОДПІ у м. Луганську ГУ ДФС у Луганській області, лейтенант податкової міліції Кіркіна О.С. від 30.05.2014 року по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32014130110000034 від 21.03.2014 року, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, поясненнях ОСОБА_2 від 20.03.2014 року (який значиться директором ТОВ «СК «Вардат Сервіс») і протоколі допиту ОСОБА_3 від 27.03.2014 року (яка значиться засновником названого товариства), - щодо фіктивного створення суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ «СК «Вардат Сервіс» з метою прикриття незаконної діяльності, непричетність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ведення фінансово-господарської діяльності підприємства, укладення та підписання договорів (первинних документів) від імені товариства, підписання та подання податкової звітності.

За результатами проведеної документальної перевірки ТОВ «Холод-Інжиніринг» працівник відповідача дійшов висновку про відсутність у позивача достатніх правових підстав для формування показників валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок нереальних правочинів з ТОВ «СК «Вардат Сервіс», та як наслідок про заниження товариством податку на прибуток за 2013 рік на суму 6 743 грн. та заниження податку додану вартість за звітний період лютий 2013 року на суму 7 098 грн.

27.02.2015 року ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі вказаного акта перевірки прийняла наступні податкові повідомлення-рішення (форми «Р»):

- за № 0000752204, яким визначило ТОВ «Холод-Інжиніринг» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 8 428,75 грн., в т.ч. 6 743 грн. за основним платежем, 1 685,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0000762204, яким визначило ТОВ «Холод-Інжиніринг» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 8 872,50 грн., в т.ч. 7 098 грн. за основним платежем, 1 774,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), який набрав чинності 01 січня 2011 року, «витрати» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Об'єкт оподаткування цим податком визначений у ст. 134 ПК України.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в ст. 138 зазначеного Кодексу.

Одночасно нормою абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім того, розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною..

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379 «Про затвердження Порядку заповнення податкової накладної», що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та був чинний станом на момент існування спірних правовідносин).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому, у листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів .

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце . Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11).

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтер-ському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз викладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків , що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 14.01.2015 року К/9991/72258/12, від 21.10.2014 року № К/800/6170/14 та від 26.08.2014 року № К/800/6501/14, «податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок довести обставини, що слугували підставою для прийняття оспорюваного акта індивідуальної дії, покладається на податкову інспекцією як на суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, дане правило не виключає обов'язку платника довести обґрунтованість сформованих ним податкового кредиту по операціям з придбання товарів (робіт, послуг)» та «…правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах , а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податків.».

В ході судового розгляду також встановлено, що 06 грудня 2012 року ТОВ «Холод-Інжиніринг» (Замовник) був укладений письмовий договір підряду за № 1206/3 з ТОВ «СК «Вардат Сервіс» (Виконавець), в особі директора Бесполденного Г.Г. За умовами цього Договору Виконавець зобов'язується за дорученням Замовника виконати на власний ризик монтаж та пусконалогодження обладнання на об'єкті: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 151-Р, а Замовник, в свою чергу, - прийняти цю роботу та оплатити її. Предметом робіт за цим Договором визначені монтаж і пусконалогодження обладнання на об'єкті: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 151-Р, - без зазначення найменування, моделі та ознак такого обладнання . Роботи виконуються з матеріалів та інструментів Замовника. Загальна вартість робіт визначається згідно пред'явленого Виконавцем рахунку на оплату. Строк виконання робіт 2 місяці. Здавання-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами шляхом укладення акта наданих послуг.

На підтвердження фактів виконання ТОВ «СК «Вардат Сервіс» підрядних робіт з монтажу та пусконалогодження обладнання та проведення розрахунків за такі виконані роботи позивач надав до суду копії наступних документів:

- рахунку на оплату від 06.12.2012 року № 1206/3;

- акта надання послуг від 04.02.2013 року № 0204/3 на суму 42 590,24 грн. (з ПДВ), місце складання документу м. Луганськ, та зі змісту якого не вбачаються відомості про найменування, тип, модель обладнання, що було об'єктом підрядних робіт;

- податкової накладної від 04.02.2013 року № 50 на суму 42 590,24 грн. (в т.ч. ПДВ - 7 098,37 грн.), підписаної Бесполденним Г.Г. та скріплених печаткою ТОВ «СК «Вардат Сервіс»;

- платіжного доручення від 15.03.2013 року № 121 щодо перерахування позивачем на користь ТОВ «СК «Вардат Сервіс» за послуги згідно виставленого рахунку від 06.12.2012 року № 1206/3 коштів в сумі 4 259,02 грн. (в т.ч. ПДВ).

Водночас, інших первинних документів та документів організаційно-розпорядчого характеру, оформлених на підставі та на виконання договору від 06.12.2012 року № 1206/3 з ТОВ «СК «Вардат Сервіс», зокрема: розрахункових документів, банківських виписок, оборотно-сальдових відомостей по субрахункам бухгалтерського обліку 631, 311 з проводками на інші відповідні субрахунки - на підтвердження здійснення позивачем сплати вартості виконаних ТОВ «СК «Вардат Сервіс» підрядних робі в повному обсязі, та відповідно - понесення матеріальних витрат за вказаним Договором в обсягах задекларованих витрат; документів ділової переписки з питання строків та порядку погашення позивачем кредиторської заборгованості перед ТОВ «СК «Вардат Сервіс» за спірним Договором, відповідних претензій ТОВ «СК «Вардат Сервіс», адресованих ТОВ «Холод-Індиніринг» на суму 38 331,22 грн.; документів на підтвердження фактичного руху (передачі під звіт та повернення) між Замовником (позивачем) і Виконавцем (ТОВ «СК «Вардат Сервіс») певного обладнання, технічної документації та інструкцій на таке обладнання, інших товарно-матеріальних цінностей (матеріалів та інструментів), необхідних для виконання монтажних і пуско-налогоджувальних робіт; кошторис підрядних робіт, тощо - позивач суду не пред'явив та пояснень щодо причин їх відсутності не надав.

Згідно усних пояснень представника позивача, наданих в судовому засіданні у справі, замовлення та придбання субпідрядних робіт у ТОВ «СК «Вардат Сервіс» здійснювалося ТОВ «Холод-Інжиніринг» з метою забезпечення належного виконання договірних зобов'язань позивача щодо виконання аналогічних робіт згідно договору від 03.12.2012 року № 03/12 з ПрАТ «Альба Україна» (замовник). На підтвердження чого позивачем були надані суду копії договору від 03.12.2012 року № 03/12, за умовами якого ТОВ «Холод-Інжиніринг» мало поставити і виконати роботи з монтажу і налагодження холодильного обладнання та матеріалів на об'єкті Замовника (ПрАТ «Альба Україна»), за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 151-Р, та копії додатків і первинних документів до нього (кошторис-специфікація товарно-матеріальних цінностей, кошторис-специфікація, технічні вимоги до обладнання та робіт, перелік основних робіт з технічного обслуговування холодильної камери, акт надання послуг від 04.02.2013 року). За результатами огляду змісту цих документів судом не встановлено в них відомостей про залучення до виконання робіт за договором від 03.12.2012 року № 03/12 третіх осіб (в тому числі ТОВ «СК «Вардат Сервіс»).

Враховуючи вищенаведений аналіз наявних в матеріалах справи первинних документів, що були надані позивачем, судом вбачається, що позивачем в ході розгляду даної справи в суді, не були надані документи, зокрема первинні та розрахункові, які б в дійсності підтверджували факти виконання ТОВ «СК «Вардат Сервіс» підрядних робіт на об'єкті за дорученням та на користь ТОВ «Холод-Інжиніринг» за договором від 06.12.2012 року за № 1206/3.

З огляду на те, що позивачем не підтверджено реальність фінансово-господарських операцій з його контрагентом належними первинними документами та зв'язок їх з його господарською діяльністю, суд дійшов висновку про правомірність висновків відповідача про завищення позивачем показників валових витрат і податкового кредиту за звітний період лютий 2013 року по господарських операціях з ТОВ «СК «Вардат Сервіс», та відповідно донарахування контролюючим органом позивачу сум податку на прибуток і податку на додану вартість із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями від 27.02.2015 року № 0000762204 і № 0000752204.

Що ж до посилань позивача на відсутність у відповідача законних підстав для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень від 27.02.2015 року до дня набрання законної сили судовим рішенням за результатами розгляду матеріалів кримінального провадження № 32014130110000034 (яке згідно тексту акта перевірки позивача було порушено за фактом виявленого кримінального правопорушення, що кваліфікується за ч. 1 ст. 205 «Фіктивне підприємництво» Кримінального кодексу України, а не відносно посадових осіб ТОВ «Холод-Інжиніринг» - платника податків, що перевірявся описаною вище документальною перевіркою), то правомірність останніх спростовується змістом норми п. 86.9 ст. 86 ПК України (в редакції чинній на момент прийняття податкових повідомлень-рішень).

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, ч. 6 ст. 128, ст.ст. 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Холод-Інжиніринг» відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Холод-Інжиніринг" (код з ЄДР 38256472; адреса: 03146, м. Київ, вул. П.Чаадаєва, 2-Б) до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 637, 00 грн. (одержувач платежу: УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва; код з ЄДР одержувача 38004897; банк одержувача: ГУДКСУ у м. Києві, МФО: 820019; рахунок 31218206784007, код бюджетної класифікації 22030001; код ЄДР суду 34414689).

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок