Ухвала

від 09.07.2015 по справі 822/1260/15

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/1260/15

Головуючий у 1-й інстанції: Матущак В.В.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

09 липня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Ватаманюка Р.В. Сторчака В. Ю. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Александрової К.В.,

представника позивача - ОСОБА_2, на підставі договору про надання правової допомоги

представника відповідача - ОСОБА_3, представник на підставі довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Довжоцький спиртовий завод" до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2015 року Державне підприємство «Довжоцький спиртовий завод» звернулось до суду з позовом до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.05.2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування скарги відповідач вказав, що оскільки при однотипній двопродуктовій схемі виробництва - відбувається сумісна переробка власної та давальницької меляси, тому не має можливості підтвердити вихід дріжджів саме із сировини, яка залучалась у виробництво на давальницьких умовах. Крім того податковий орган вказав, у зв'язку з тим, що позивачем включено до складу податкового кредиту за вересень 2014 року суму ПДВ на підставі податкової накладної зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням порядку їх реєстрації та формування податкового кредиту не по даті виникнення права на останній.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі та просив їх задовольнити.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги

Представник відповідача брав участь у судовому засіданні у суді апеляційної інстанції в режимі відеоконференції, передбаченого ст.122-1 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ДП В«Довжоцький спиртовий заводВ» , бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів за вересень 2014 року. За результатами проведеної перевірки складено акт №1895/22-09-15-01/23841854 від 25.12.2014 року, та, як наслідок прийнято податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 19 січня 2015 року.

В свою чергу, актом перевірки було встановлено порушення: п.200.1 п.200.3, п. 200.4 ст. 200 ПК України в результаті чого ДП В«Довжоцький спиртовий заводВ» завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів за вересень 2014 року на 1172897 грн.; п.198.2, п.198.6 ст.198, п.200.1 п.200.3 ст. 200, п.201.10 ст. 201 ПК України ДП В«Довжоцький спиртовий заводВ» завищено від'ємне значення з ПДВ за вересень 2014 року на 27340 грн.

На думку податкового органу дані порушення виникли у зв'язку із здійсненням позивачем господарських операцій з ТОВ ТПК В«УкрхімекспортВ» у вересні 2014 року.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки є необґрунтованими, а тому прийняті на їх підставі рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими виносками суду першої інстанції враховуючи наступне.

Так, податковим органом, на підставі акта перевірки №1895/22-09-15-01/23841854 від 25.12.2014 року, прийнято податкові повідомлення-рішення №0000621501 від 19.01.2015 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 27340 грн. та №0000611501 від 19.01.2015 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1172897 грн., у тому числі 586448, 50 грн.

Так, позивач здійснює виробництво спирту та виготовлення дріжджів відповідно до Регламенту виробничого технологічного на виробництво мелясно-спиртової бражки і пресованих хлібопекарських дріжджів ВТР 238418545-2007, розробленого УкрНДІспиртбіопрод 24 квітня 2007 року.

Господарські відносини ДП В«Довжоцький спиртовий заводВ» із TOB ТПК В«УкрхімекспортВ» щодо переробки давальницької сировини протягом періоду, що перевіряється відбувались на підставі та у відповідності до укладеного сторонами Договору № 11-075-HJ06 переробки давальницької сировини від 31 січня 2006 із відповідними додатковими угодами.

Відповідно до вказаного договору, Замовник (TOB ТПК В«УкрхімекспортВ» ) передає Виконавцю (ДП В«Довжоцький спиртовий заводВ» ), закуплену Замовником давальницьку сировину (мелясу), а також необхідні для виготовленні дріжджів пекарських пресованих В«спиртовихВ» : скотч з логотипом, папір для пакування дріжджів та гофроящики.

Давальницька сировина зберігається за договором зберігання № 212-040-НJ06 від 31.12.2005 року.

В акті перевірки перевіряючими зазначено, що у період, який підлягав перевірці, підприємство виготовляло дріжджі виключно із застосуванням двохпродуктової схеми, яка передбачає одночасне виробництво спирту та дріжджів на основі сумісної переробки власної та давальницької меляси. Перевіркою встановлено, що платником податків в процесі виробництва використовується вся взята в переробку меляса - власна та давальницька.

Враховуючи те, що відповідно до однопоточної двохпродуктової схеми виробництва відбувається сумісна переробка власної та давальницької меляси, податковий орган дійшов висновку щодо неможливості підтвердити вихід дріжджів саме із сировини, яка залучалася у виробництво на давальницьких умовах, та, як наслідок, виконання Позивачем умов договору на переробку давальницької сировини контрагента.

Відповідач за результатами перевірки прийшов до висновку, що договором переробки давальницької сировини не передбачено норми витрат матеріалів на виробництво одиниці продукції та відповідно норми виходу готової продукції.

Відтак, податковим органом не ставиться під сумнів реальність господарських операцій, а акті лише йде мова про технічний процес та розмежування власної та давальницької сировини під час виготовлення дріжджів та спирту.

Отже, аналізом наданих для перевірки документів, якими оформлено списання сировини на виробництво та вихід готової продукції встановлено, що підприємство в процесі однопоточного двопродуктового виробництва використовує всю взяту в переробку мелясу-власну та давальницьку.

А тому, відповідач вважає, що дані господарські відносини організовані без наміру створення правомірного юридичного результату і фактично приховують реальну господарську діяльність позивача стосовно купівлі меляси для виробництва спирту і дріжджів.

Так, позивачем впроваджено в виробництво удосконалену однопотокову схему виробництва спирту з одночасним виробництвом хлібопекарських дріжджів пресованих високої якості. Вказана схема виробництва відповідає виробничому технологічному Регламенту на виробництво мелясно-спиртової бражки і пресованих дріжджів ВТР 238418545.-2007, розробленому безпосередньо для конкретних умов і обладнання позивача. Названий Регламент розроблений УкрНДІспиртбіопрод згідно з вимогами чинних нормативних документів та на основі В«Типового технологічного регламенту одержання мелясно-спиртової бражки і пресованих хлібопекарських дріжджівВ» № ТТР 00032744-3508- 2005 затв. 20.09.05 введено в дію 01.01.06 згідно з вимогами СОУ 15.0-37-188:2004, СОУ 15.0-37-189:2004 та з урахуванням специфіки апаратурно-технологічної схеми підприємства, роботи устаткування, обладнання.

Регламент є нормативним документом для позивача і містить параметри для кожної ділянки технологічного процесу, Розділом 5 В«Технологічна схемаВ» якого передбачено, що для виробництва спирту використовують власну, покупну мелясу, а для вирощування біомаси дріжджів - давальницьку мелясу. Покупну і давальницьку меляси транспортують, приймають на зберігання та обліковують (по масі) окремо. Зберігання як покупної так і давальницької меляс відбувається разом в одних ємкостях. Подальше виписування покупної та давальницької меляс на виробництво здійснюється окремо і змішують їх після зважування, в процесі підготовки меляси до виробництва.

Пунктом 2.2. розділу 2 Регламенту В«Хлібопекарські дріжджі пресованіВ» прямо передбачено, що на підприємстві для вирощування біомаси дріжджів використовують давальницьку сировину. Аналогічні положення містяться у підпункті 6.7.1 пункту 6.7 розділу 6 Регламенту В«Норми витрат давальницької меляси на виробництво хлібопекарських дріжджів пресованихВ» , згідно приписів якого для вироблення дріжджів хлібопекарських пресованих ДП В«Довжоцький спиртовий заводВ» використовує давальницьку мелясу. Витрати сировини на одержання товарної продукції хлібопекарських дріжджів пресованих відносять на давальницьку мелясу. При цьому, положення Регламенту чітко встановлюють затверджені норми витрат цукру на виробництво хлібопекарських дріжджів пресованих у двопродуктовому виробництві.

Таким чином, Регламентом не передбачено виробництво дріжджів із власної, а не давальницької сировини, а перевіркою не виявлено жодних ознак порушення вимог Регламенту з боку платника податків.

При цьому, під час проведення перевірки, відповідач не проводив перевірку дотримання позивачем технологічного процесу. Також, всі первинні документи, що підтверджують господарські операції підприємства з отримання давальницької меляси, її подальшої переробки в дріжджі та передачу замовнику є предметом перевірки, якою не встановлено порушень порядку бухгалтерського та податкового обліку господарських операцій при виробництві продукції та її реалізації і передачі. Тобто були наявні всі первинні документи, які підтверджують господарські операції підприємства з одержання давальницької меляси, її переробки у дріжджі та передачу продукції замовнику.

Отже, доводи відповідача про неможливість підтвердження виходу дріжджів саме із давальницької сировини не підтверджуються доказами у справі та ґрунтуються виключно на припущеннях, оскільки контролюючим органом не було проведено дослідження відповідності кількості виробленої готової продукції кількості отриманої на давальницьких умовах сировини, достовірно не встановлено, чи перевищує кількість готової продукції кількість отриманої давальницької сировини.

Крім того, відповідач зазначає, що позивач сформував податковий кредит з податку на додану вартість не за першою подією - датою оприбуткування меляси, а за датою отримання податкових накладних, у зв'язку з чим неправомірно сформовано податковий кредит в вересні 2014 року за податковими накладними № 8 від 02.09.2014 року, сума ПДВ становить 156250 грн., № 30 від 05.09.2014 року, сума ПДВ становить 29166,67 грн., № 31 від 06.09.2014 року, сума ПДВ становить 20833, 33 грн., тобто йде мова про його завищення.

Стосовно вказаних доводів відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту в вересні 2014 року, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 201.1 ст.201 ПК України (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до підпункту а) пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій в тому числі з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Отже, стаття 198 ПК України встановлює право платника податків на віднесення сум податку до податкового кредиту в зв'язку із настанням дати певної події, що відбулася раніше, а не обов'язок платника податку на віднесення суми податку на додану вартість до податкового кредиту в зв'язку із настанням дати певної події, що відбулася раніше, на відміну від дати виникнення податкових зобов'язань згідно статті 187 Податкового кодексу України.

Враховуючи, що позивач отримав податкові накладні № 8 від 02.09.2014 року, № 30 від 05.09.2014 року, № 31 від 06.09.2014 року, в вересні 2014 року, тому позивач цілком правомірно сформував податковий кредит за вказаними податковими накладними у вересні 2014 року.

Відповідно до статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Відповідач не надав жодних доказів відсутності факту реєстрації податкових накладних № 8 від 02.09.2014 року, № 30 від 05.09.2014 року, № 31 від 06.09.2014 року, в вересні 2014 року, доказів порушення порядку заповнення податкової накладної чи доказів відмови продавця товарів/послуг надати податкові накладні.

Стосовно доводів податкового органу позивачем включено до складу податкового кредиту за вересень 2014 року суму ПДВ на підставі податкової накладної зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням порядку її реєстрації, зокрема у податковій накладній №209 від 11.09.2014 року зазначено прізвище особи, що виписала податкову накладну не відповідає прізвищу особи, цифровий підпис якої накладено на податкову накладну при її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (особа, що склала накладну ОСОБА_4, електронний цифровий підпис особи - ОСОБА_5О.), суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З урахуванням викладених вище положень ПК України право на нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту звітного періоду у випадку придбання товару виникає у покупця товару за умови отримання від його постачальника належним чином оформленої податкової накладної, яка підтверджує факт поставки товару, отримання послуг.

За змістом п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту тільки суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

Крім того, податковим законодавством не встановлено відповідальність позивача за помилкові дії інших осіб в порушенні норм податкового законодавства.

Податкові накладні, що зазначені в Реєстрі, в позивача на момент перевірки були, занесені до Єдиного реєстру податкових накладних, факт реєстрації податкових накладних було підтверджено в кожному конкретному випадку витягом із Єдиного реєстру податкових накладних.

В силу п. 201.1 статті 201 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Доступ до Єдиного реєстру податкових накладних надано працівникам податкової служби.

Отже доводи відповідача про порушення податкового законодавства ДП В«Довжоцький спиртовий заводВ» при формуванні податкового кредиту з врахуванням податкових - накладних, в яких виявлено порушення в їх оформленні (підпису), є необґрунтованим.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правомірно скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки правомірність їх прийняття не підтверджена під час апеляційного розгляду справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 16 липня 2015 року.

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Ватаманюк Р.В.

ОСОБА_6