Ухвала

від 14.07.2015 по справі 2а-4285/12/2670

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

14 липня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідача Коротких О.А.,

суддів: Маринченка В.Л., Кривенди О.В., -

розглянувши заяву Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 квітня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Федкомінвест-Україна» (далі - ТОВ) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Інспекція) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и л а:

1 липня 2015 року Інспекція подала заяву про перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 квітня 2015 року, якою постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 серпня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2012 року, залишено без зміни.

У заяві йдеться про неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень пункту 7.4.1 пункту 7.4.5, пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року (далі - Закон № 168/97-ВР).

На підтвердження наведених у заяві доводів Інспекція надала копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 2 лютого 2012 року, яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про її необґрунтованість з огляду на таке.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

У справі, рішення в якій просить переглянути заявник, Вищий адміністративний суд України погодився із висновками суду першої та апеляційної інстанцій про те, що співставними умовами для визначення звичайної ціни на товар, що реалізується на внутрішньому ринку, є умови реалізації ідентичного товару (а за його відсутності - однорідного товару) також на внутрішньому ринку. Оскільки, до функцій Державного аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків України «Держзовнішінформ» не відноситься моніторинг рівня цін на внутрішньому ринку України, податковий орган помилково взяв при визначенні рівня звичайних цін інформацію вказаного центру.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 2 лютого 2012 року, наданій на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, суд касаційної інстанції погодився з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, які відмовляючи у задоволенні позову, виходили з того, що платник податку, відповідно до норм Закону, формує податковий кредит та валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Як вбачається з матеріалів справи, контрагентом позивача, ТОВ «С.Дж.Р.Груп» за юридичною адресою не знаходиться, до податкових органів не звітує з другого півріччя 2008 року, та не має у розпорядженні необхідних для здійснення зазначеної господарської операції матеріальних, трудових, технічних та технологічних ресурсів. Отже, судами попередніх інстанцій обґрунтовано відхилено виписані контрагентом позивача податкові накладні, як доказ обґрунтованості включення сум податку до податкового кредиту.

Отже, аналіз зазначених судових рішень не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування судом норм матеріального права, оскільки прийняття різних за змістом судових рішень зумовлено різними фактичними обставинами, які були встановлені під час розгляду цих справ, перевірка правильності встановлення яких не входить до компетенції Верховного Суду України.

Відповідно до статті 235 КАС Верховний Суд України переглядає судові рішення в адміністративних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин колегія суддів не вбачає необхідності у відкритті провадження про перегляд справи.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України,

у х в а л и л а:

відмовити у допуску до провадження справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Федкомінвест-Україна» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, за заявою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 квітня 2015 року

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.А. Коротких Судді: В.Л. Маринченко О.В. Кривенда