Рішення

від 14.07.2015 по справі 913/194/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

14 липня 2015 року Справа № 913/194/15

Провадження №34/913/194/15

За позовом Державного підприємства "Львіввугілля" в особі відокремленого підрозділу "Шахта "Степова", с. Глухів Сокальського району Львівської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Східно - Українська Бізнес Група", м. Ровеньки Луганської області

про стягнення 1 107 497 грн. 65 коп.

Суддя Іванов А.В.

секретар судового засідання Жданова Е.А.

у засіданні брали участь:

від позивача - Пашкутська Н.М., помічник директора з правових питань відокремленого підрозділу "Шахта "Степова" ДП "Львіввугілля" за довіреністю № 8/48 від 01.04.2015;

від відповідача - представник не прибув.

Обставини справи: Державне підприємство "Львіввугілля" в особі відокремленого підрозділу "Шахта "Степова" (далі - ДП "Львіввугілля", позивач у справі) звернулося до господарського суду Луганської області з позовом від 21.05.2015 № 4/844 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Східно - Українська Бізнес Група" (далі - ТОВ "Східно - Українська Бізнес Група", відповідача у справі) про стягнення з останнього 1 107 497 грн. 65 коп., з яких:

- 649 500 грн. 00 коп. - вартість майна переданого на зберігання за договором зберігання № 3009 від 30.09.2013;

- 119 508 грн. 00 коп. - пеня 0,1 % за 184 дня за період прострочення з 25.03.2014 по 24.03.2015 (на підставі ч.2 ст.231 Господарського кодекс України);

- 45 465 грн. 00 коп. - 7 % штраф (на підставі ч.2 ст.231 Господарського кодекс України).

- 265 645 грн. 50 коп. - інфляційні втрати за період прострочення з березня 2014 року по березень 2015 року;

- 27 379 грн. 15 коп. - 3 % річних за період прострочення з 25.03.2014 по 24.03.2015.

Позивач, з посиланням на норми статей 525, 526, 623, 625, 949. 951 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з повернення майна - гідродомкрат ДМ у кількості 30 шт. на суму 649 500,00 грн. (разом з НДС), переданого на зберігання за актом здачі - приймання товару від 30.09.2013.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Східно - Українська Бізнес Група" (далі - ТОВ "Східно - Українська Бізнес Група") відповідач у справі, не забезпечив участь повноважного представника у судове засідання, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав, що перешкоджає вирішенню спору по суті у даному судовому засіданні.

Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 05.06.2014 № 01-06/745/2014 "Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" роз'яснено, що учасник судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території України, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за умов, зазначених у підпунктах 1-4 пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" (у редакції Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014 № 01-06/2052/14). Так, учасник судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за таких умов:

1) Якщо відповідну ухвалу господарським судом надіслано поштою за місцезнаходженням учасника судового процесу, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. При цьому слід мати на увазі, що згідно із статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними, доки до них не внесено відповідних змін.

2) У разі коли учасник судового процесу не значиться у згаданому реєстрі, - якщо названу ухвалу господарським судом надіслано поштою за адресою, яку зазначено в заяві (скарзі), або за місцем проживання фізичної особи, або за місцезнаходженням відокремленого підрозділу юридичної особи (коли заяву пов'язано з його діяльністю).

3) Якщо у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством зв'язку) відомості про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, то суд не вчиняє дій, зазначених у підпунктах 1 і 2 цього пункту. У такому разі, а також у випадках, коли поштові відправлення учасникам судового процесу все ж було надіслано, але їх повернуто підприємством зв'язку через неможливість вручення, суд здійснює відповідне повідомлення шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. У такому разі на примірнику переданого тексту, що залишається у матеріалах справи, зазначаються дата і година його передачі і прізвища та ініціали осіб, які передали і прийняли текст. У матеріалах справи мають міститися документи, що підтверджують отримання учасником судового процесу повідомлення (завірений судом витяг з журналу реєстрації телефонограм, журналу реєстрації електронних поштових відправлень тощо).

4) За неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис.

Листом від 16.03.2015 №511-30-100 УДППЗ "Укрпошта" повідомляє, що відповідно до Указу Президента України від 14.11.2014 № 875/2014 "Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 04.11.2014 "Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях" та розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення" (зі змінами), органи поштового зв'язку тимчасово не здійснюють пересилання поштових відправлень до вказаного населеного пункту.

Судом здійснювалося повідомлення відповідача про час та місце проведення судового засідання шляхом надсилання ухвали електронною поштою за адресою, зазначеною у витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: argo-res@mail.ru, що свідчить роздруківка з офіційної електронної скриньки господарського суду Луганської області.

Крім того, відповідачу про час та місце проведення судового засідання суд намагався повідомити шляхом надання телефонограми за номером телефону, про що свідчать телефонограми, що знаходяться в матеріалах справи.

Разом з тим, оскільки відповідач у справі знаходиться на території проведення АТО, то інформація про час і місце судового засідання також була розміщена на сторінці господарського суду Луганської області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/), про що свідчить роздрукована сторінка з мережі Інтернет.

Таким чином, судом вжито відповідні заходи щодо повідомлення учасника судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи та вислухавши представників сторін, суд встановив наступне.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Східно-Українська бізнес група», як зберігачем, та державним підприємством «Львіввугілля» 30.09.2013 укладено договір зберігання № 3009 (далі за тексом - договір, а.с. 14).

Предметом вказаного договору є правовідносини, за якими поклажедавець (позивач у справі) передає зберігачу (відповідачу у справі) обладнання, що оформлюється актом прийому-передачі, який є невід'ємною частиною договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1.3 договору зберігач повинен повернути майно поклажедавцю за першою вимогою.

Згідно із п. 2.1.2 договору зберігач зобов'язаний нести відповідальність за втрату (нестачу) або пошкодження майна поклажедавця.

За умовами п. 6.2 договору він закінчується 31.12.2013.

Між сторонами складено та підписано додаткову угоду від 30.12.2013, якою продовжено строк договору до 31.03.2014.

На виконання договору поклажедавець передав на зберігання відповідачу у справі гідродомкрат вартістю 649500 грн. 00 коп., про що свідчить акт приймання-передачі від 30.09.2013 (а.с. 16), підписаний сторонами у с справі.

Позивач у справі звернувся до зберігача з вимогою про повернення зі збереження майна від 17.03.2014 № 412 (а.с. 17, 18).

Відповідачем у відповідь був надісланий лист від 25.03.2014 № 3, в якому він зобов'язувався виконати відвантаження обладнання у повному обсязі (а.с. 19).

Позивачем була повторно направлена вимога про повернення зі збереження майна від 30.04.2014 № 9-1-1/520 (а.с. 20-21).

Листом від 13.07.2014 № 7 відповідач повідомив позивача про неможливість гарантування збереження обладнання та просив розглянути це питання як форс-мажорні обставини (а.с.22).

Отже, з вказаних документів вбачається, що відповідач не виконав своїх обов'язків за договором зберігання.

Тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 649 500 грн. 00 коп. вартості майна переданого на зберігання за договором зберігання № 3009 від 30.09.2013; 119 508 грн. 00 коп. пені 0,1 % за 184 дня за період прострочення з 25.03.2014 по 24.03.2015 (на підставі ч.2 ст.231 Господарського кодекс України), 45 465 грн. 00 коп. 7 % штрафу (на підставі ч.2 ст.231 Господарського кодекс України), 265 645 грн. 50 коп. інфляційних втрат за період прострочення з березня 2014 року по березень 2015 року та 27 379 грн. 15 коп. 3 % річних за період прострочення з 25.03.2014 по 24.03.2015.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Відповідно до приписів ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Статтею 942 Цивільного кодексу України встановлено, що зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов'язаний піклуватися про річ, як про свою власну.

Згідно із ч. 1 ст. 949 Цивіьного кодексу України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Статтею 950 Цивільного кодексу України передбачено, що за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.

За приписами ст. 951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Стаття 953 Цивільного кодексу України містить вказівку, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи закінчення строку договору зберігання та направлення позивачем вимоги про повернення зі збереження майна, строк виконання даного зобов'язання на момент подачі позову наступив, проте не був виконаний відповідачем.

Відповідно до ст. 4 3 , 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позовна вимога про стягнення вартості майна переданого на зберігання за договором зберігання № 3009 від 30.09.2013 в сумі 649 500 грн. 00 коп. підлягає задоволенню повністю.

Вимоги позивача про стягнення пені та штрафу, не підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі .

Договір не містить положень щодо забезпечення виконання зобов'язання у вигляді пені та штрафу та відповідно їх розміру, у зв'язку з чим позивач не вправі нараховувати непередбачені договором санкції у вигляді пені та штрафу та вимагати їх стягнення у судовому порядку.

Тому, вимоги по стягненню пені та штрафу є необґрунтованими.

Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Так, заявлені позивачем вимога по стягненню 3% річних у сумі 27379 грн. 15 коп. за період з 25.03.2014 по 24.03.2015 підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Позивачем невірно нараховано 3% річних на розмір вартості неповернутого майна та інфляційні втрати.

При цьому, на суму інфляційних нарахувань не нараховуються проценти (Аналогічна позиція викладена у п. 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»)

Таким чином, заявлені позивачем вимоги по стягненню 3% річних за період з 25.03.2014 по 24.03.2015 підлягають задоволенню частково в сумі 19485 грн. 00 коп.

Позивачем заявлено вимогу щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 265645 грн. 50 за період з березня 2014 року по березень 2015 року.

Суд перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань, приймаючи до уваги лист Верховного Суду України № 62-97р. від 03.04.1997 "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", задовольняє вимогу про стягнення інфляційних втрат в сумі 265645 грн. 50 за обґрунтований період з квітня 2014 року по березень 2015 року у повному обсязі, оскільки обґрунтований розмір є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення.

Таким чином, оцінивши доводи позивача та надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з відповідача підлягає стягненню 649 500 грн. 00 коп. вартості майна переданого на зберігання за договором зберігання № 3009 від 30.09.2013; 265 645 грн. 50 коп. інфляційних втрат за період прострочення з квітня 2014 року по березень 2015 року та 19485 грн. 00 коп. 3 % річних за період прострочення з 25.03.2014 по 24.03.2015. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України на відповідача покладається судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 18692 грн. 61 коп.

У судовому засіданні 14.07.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Східно-українська бізнес група», 94700, м. Ровеньки Луганської області, вул. Канапеллі, 2А, код 25360225, на користь Державного підприємства «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «шахта Степова», 80054, с. Глухів Сокальського району Львівської області, код 26360457: 649 500 грн. 00 коп. вартості майна, переданого на зберігання, 265 645 грн. 50 коп. інфляційних втрат, 19485 грн. 00 коп. 3 % річних, судовий збір в сумі

18692 грн. 61 коп. Наказ видати позивачу.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного підприємства «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «шахта Степова», 80054, с. Глухів Сокальського району Львівської області, код 26360457, в доход Державного бюджету України рахунок 31214206783004, банк ГУ ДКСУ в Харківській області, одержувач УДКСУ у Київському районі м. Харкова Харківської області, МФО 851011, ЄДРПОУ 02844564, код бюджетної класифікації 22030001, судовий збір в сумі 22149 грн. 95 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано - 15.07.2015.

Суддя А.В. Іванов