Постанова

від 13.07.2015 по справі 2а-4164/11/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" липня 2015 р. м. Київ К/9991/15255/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «МТР ГРУПП»

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2012

у справі №2а-4164/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МТР ГРУПП»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2012, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова від 16.09.2010 №0001142303/0, від 23.11.2010 №0001142303/1 в частині нарахування податкового зобов?язання по податку на додану вартість в розмірі 1002677,27 грн., у т.ч. основний платіж 668451,51 грн. та штрафні (фінансові) санкції 334225,76 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції в частині відмови в позові та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена планова виїзна перевірка ТОВ «МТР ГРУПП» (код 3463092) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.03.2010, за результатами якої складено акт від 03.09.2010 №2261/23-03-05/34630992.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення пп.7.2.3, 7.2.6 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з підприємствами-постачальниками, які не задекларували належним чином податкові зобов?язання та не відобразили дані суми у податкових деклараціях з ПДВ за відповідні періоди, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 700516,00 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0001142303/0 від 16.09.2010 про визначення суми податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 1050774,00 грн. (у т.ч. 700516,00 грн. - основний платіж, 350258,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження скарги платника залишені без задоволення, прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.11.2010 №0001142303/1.

Відповідно до ст.220 КАС України суд касаційної інстанції здійснює перегляд рішень суду першої та апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги. В частині задоволення позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 16.09.2010 №0001142303/0 та від 23.11.2010 №0001142303/1 в частині нарахування податкового зобов?язання по податку на додану вартість в розмірі 1002677,27 грн., у т.ч. основний платіж 668451,51 грн. та штрафні (фінансові) санкції 334225,76 грн. касаційна скарга заперечень не містить, підстави для перегляду судових рішень у цій частині у суду касаційної інстанції відсутні.

Щодо донарахування позивачу податкових зобов?язань з податку на додану вартість в розмірі 32064,49 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 16032,25 грн. за порушення пп.7.4.1, 7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», то суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в цій частині, погодились з доводами податкового органу про неможливість віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого позивачем у відповідному податковому періоді у зв?язку з компенсацією спожитої електроенергії, комунальних послуг та експлуатаційних витрат по сплаті електроенергії та води, витрат по утриманню електромережі по податковим накладним, отриманим позивачем від контрагентів ПП «Сімер», ПП «Оптимум Престиж», ПП «Петра-Сервіс».

Однак,з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону № 334/94-ВР визначено, що господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З наведених законодавчих положень випливає, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат для цілей оподаткування податком на прибуток приватних підприємств є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, основними видами діяльності позивача є здійснення оптової та роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, для забезпечення зазначеної господарської діяльності, позивачем (суборендар) укладено договори суборенди нерухомого майна з ПП «Сімер», ПП «Оптимум Престиж», ПП «Петра-Сервіс» за умовами яких суборендар приймає у тимчасове платне користування нежитлові приміщення на умовах сплати забезпечувального (авансового) платежу та щомісячних платежів, що складаються з орендної плати та компенсації витрат суборендодавця у зв?язку з утриманням та експлуатацією приміщень.

Таким чином, сума орендної плати, визначена Договором оренди нежитлового приміщення, не включає в себе оплату комунальних послуг.

Отримані позивачем комунальні послуги використані ним в межах власної господарської діяльності, для забезпечення зберігання продукції, що реалізується в орендованому складському приміщенні, а також можливості іншого використання нежитлового приміщення при здійсненні діяльності. Витрати на оплату зазначених послуг були сплачені позивачем ПП «Сімер», ПП «Оптимум Престиж», ПП «Петра-Сервіс» у повному обсязі, що відповідачем не заперечується.

З огляду на викладене, придбання послуг з комунального обслуговування орендованих об'єктів здійснювалось позивачем з метою їх подальшого використання в межах власної господарської діяльності, заперечення по формуванню валових витрат за наслідками зазначених господарських операцій у відповідача відсутні, у зв?язку з чим позивачем правомірно включено суми податку на додану вартість, сплачені в ціні таких послуг, до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, оформлених відповідно до встановлених вимог.

За встановлених обставин, судова колегія доходить висновку про скасування рішень судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог, з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позову, в решті судові рішення підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МТР ГРУПП» задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2012 в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позову. В решті рішення суду першої та апеляційної інстанції залишити без змін.

Викласти абзац другий резолютивної частини постанови Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2011 в такій редакції: «Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Харкова від 16.09.2010 №0001142303/0 та від 23.11.2010 №0001142303/1».

Постанова вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-239 1 КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун