КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 810/1079/15 Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р.
Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.
ПОСТАНОВА
Іменем України
14 липня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді суддів за участю секретаря представника позивачаБорисюк Л.П., Ключковича В.Ю., Петрика І.Й. Приходько К.М. Шкабрія М.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролек» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
В березні 2015 року ТОВ «Євролек» звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.01.2015 № 0000202201.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 22.01.2015 № 0000202201.
Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, який з'явився в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Як вбачається з матеріалів справи, в період з 17.12.2014 по 23.12.2014 ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Євролек» (код ЄДРПОУ 38559788) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Еколайн-СТ» (код ЄДРПОУ 37882209) за серпень 2014 року.
В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185 та п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201, п. 201.6 ст. 201, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України та п. 4 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.12.2010 № 1401/18696, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму ПДВ 36 666,67 грн., у т.ч. за серпень 2014 року - 36 666,67 грн.
За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 30.12.2014 № 95/10-13-22-05/38559788 на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.01.2015 № 0000202201, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 45 834,00 грн., в т.ч. 36 667,00 грн. за основним платежем та 9 167,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем були надані всі первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської діяльності.
З таким висновком суду колегія суддів не може погодитися, виходячи з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 ПК України, згідно якої право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При цьому при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 ПК України).
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 ПК України).
Отже, при визначенні суми від'ємного значення з ПДВ врахуванню підлягає задекларована за відповідний період позивачем сума податкового кредиту з ПДВ, який в свою чергу обумовлено придбанням платником товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.
Згідно пункту 201.8 ст. 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Із системного аналізу положень Податкового кодексу України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Колегія суддів зазначає, що із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.
Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.
Необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.
Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть також свідчити і результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, які фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).
Вивченням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що основним видом підприємницької діяльності ТОВ «Євролек» є оптова торгівля фармацевтичними товарами.
Так, 17.02.2014 між ТОВ «Євролек» (Замовник) та ТОВ «Еколайн-СТ» (Виконавець) було укладено договір № 2/14 про надання консультаційних послуг, згідно якого ТОВ «Еколайн-СТ» зобов'язується відповідно до замовлення ТОВ «Євролек» надати консультаційні послуги щодо проведення державної реєстрації медичних виробів «Цистогіал протектор слизової оболонки сечового міхура», «Проктіс-М супозиторії» та «Прокселан супозиторії», реєстрація яких триває до теперішнього часу.
Відповідно до Актів перевірки первинних господарських та бухгалтерських документів (договорів, акту здавання-приймання робіт, податкової накладної, платіжних доручень) в серпні 2014 року ТОВ «Еколайн СТ», за замовленням ТОВ «Євролек», було надано послуги щодо проведення першого етапу державної реєстрації вищевказаних медичних виробів, а саме: консультаційні послуги щодо оформлення від імені заявника необхідних документів для здійснення реєстрації медичних виробів та консультаційні послуги щодо складання реєстраційних досьє для цих медичних виробів. При цьому державна реєстрація вищевказаних медичних засобів триває до теперішнього часу.
На підтвердження реальності виконання вказаного вище договору позивачем надано: договір № 2/14 від 17.02.2014; податкову накладну № 561 від 31.08.2014; платіжні доручення від 15.08.2014 та від 16.08.2014; податкову декларацію з ПДВ за серпень 2014 р.; довіреність ТОВ «Медіафарма поленд» (Польща); довіреність ТОВ «НТС» (Італія); довіреність компанії «Фарма-Дерма» (Італія); супровідні листи др. Висновку технічної експертизи на медичний вибір «Супозиторії ректальні Proktis-М» від 26.04.2015; висновки технічної експертизи «Розчин стерильний на основі гіалуронової кислоти для захисту слизового міхура Cysthyal 0,1% 50 мл у флаконі) від 23.01.2015.
Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що надані позивачем первинні документи не підтверджують факти виконання послуг. Із наданих позивачем документів не вбачається, які саме критерії використовувались для визначення суми вартості наданих послуг та, відповідно, необхідність та доцільність використання їх в господарській діяльності (направленість на отримання прибутку) і правомірність формування податкового кредиту.
Підставою для виникнення права на податковий кредит є не тільки наявність передбачених законодавством первинних документів, а й реальність господарських операцій, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.
Разом з тим, позивачем не надано до перевірки документів на підтвердження факту придбання послуг з метою та в цілях господарської діяльності.
Слід звернути увагу, що згідно акту приймання-передачі наданих послуг, ТОВ «Еколайн-СТ» надавались консультаційні послуги, при цьому, які саме послуги надавались не зазначено.
Матеріали справи не містять доказів, які свідчили б про реальність вищезазначених послуг, про їх надання, адже матеріали справи не містять кінцевого результату наданих послуг. Також, перелік таких послуг є досить широким та не вичерпним, а тому встановлення яких саме консультаційних послуг замовлялось позивачем не вбачається можливим.
При цьому, враховуючи навіть отримання вищезазначених послуг, не вбачається можливим встановити, яким чином послуги використовувались позивачем у власній господарській діяльності.
Наявні у матеріалах справи податкові накладні та акт приймання-передачі наданих послуг містять лише загальну назву - консультаційні послуги, без деталізації змісту та обсягу таких послуг; не містять інформації про посаду, прізвище та ініціали особи, яка їх підписала, або іншої інформації, що дала б змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операції та наявність у неї відповідних повноважень, а відтак в силу наведених вище правових норм такі документи не є належно оформленими первинними документами для підтвердження факту правомірності формування податкового кредиту з ПДВ.
Крім того, позивачем не було надано будь-яких пояснень або документів щодо розрахунку вартості консультаційних послуг з урахуванням їх однакового обсягу по акту прийняття-передачі робіт (надання послуг).
Позивачем не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання, а відтак, і не доведено того, що обумовлені правочином надані послуги надані саме цим контрагентом.
Крім цього, згідно з єдиним реєстром податкових накладних, ТОВ «Еколайн-СТ» придбавало в серпні 2014 року наступні товари (роботи, послуги), а саме: свіжеморожені хребти лосося в 10 кг коробках, полікарбонат, напороміри, ареометри, конденсатори, кава, термометри, круасани, фільтри масляні, комплектуючі для автомобілів, сервер, філе куряче, філе пангасіуса, тушка куряча, печінка свинна заморожена, цукерки, печиво, газовані напої, ковбасні вироби, м'ясні вироби, консервні вироби, комплексні інформаційно-технічні послуги, антифриз, синтетична трансмісійна олива, м'ясо свинне та інше.
Згідно з єдиним реєстром податкових накладних ТОВ «Еколайн-СТ» реалізовувало в серпні 2014 року наступні товари (роботи, послуги), в тому числі: інформаційно-консультативні послуги, послуги з ведення фінансово-економічного аналізу діяльності з постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом, надання в суборенду обладнання для професійного прибирання, матеріали та обладнання для комп'ютерної техніки, транспортно-експедиційні послуги, розетки, конденсатори, резистори, транзистори, послуги створення СУІБ, а саме: опис критичних бізнес-процесів, методичне забезпечення оцінки ризиків інформаційної безпеки, обробки та визначення критеріїв прийняття залишкових ризиків, рукав для водяних радіаторів, розвантаження залізничних вагонів (доменна естакада), плата друкована, трафарет для плати, годинники пісочні, термометри побутові, сувеніри тощо.
Таким чином, встановлено невідповідність придбаних та реалізованих товарів та неможливість надання власних послуг, в обсягах, які задекларовані в серпні 2014 року.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про безпідставне віднесення до складу податкового кредиту господарських операцій з надання консультаційних послуг, що в свою чергу не дозволяє підтвердити зв'язок понесених витрат з підготовкою, організацією та веденням виконавцем роботи, а тому підстави для віднесення до податкового кредиту суми ПДВ у позивача відсутні.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку колегії суддів, ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлень-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Євролек» не підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для її скасування з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року - задовольнити.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролек» відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк В.Ю. Ключкович І.Й. Петрик
Повний текст постанови складено та підписано - 17.07.2015
Головуючий суддя Борисюк Л.П.
Судді: Ключкович В.Ю.
Петрик І.Й.
Суд | Київський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 14.07.2015 |
Оприлюднено | 21.07.2015 |
Номер документу | 46894998 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Київський апеляційний адміністративний суд
Борисюк Л.П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні