Постанова

від 05.09.2018 по справі 810/1079/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 вересня 2018 року

Київ

справа №810/1079/15

адміністративне провадження №К/9901/8215/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю Євролек на постановуКиївського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2015 року (колегія у складі суддів: Л.П. Борисюк, В.Ю. Ключкович, І.Й. Петрик) у справі№810/1079/15 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Євролек доДержавної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області провизнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Євролек (далі - ТОВ Євролек ) звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 22 січня 2015 року №0000202201.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем у порушення норм податкового законодавства України, прийнято протиправне податкове повідомлення-рішення, якими позивачу неправомірно визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року, позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 22 січня 2015 року №0000202201.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки реальність господарських операцій позивача підтверджується первинними документами.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2015 року у даній справі скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, оскільки реальність здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентом не підтверджена, а тому збільшення ТОВ Євролек суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість є правомірним.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням позову.

Відзив або заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про необґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ Євролек за період з 17 грудня 2014 року по 23 грудня 2014 року з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ Еколайн-СТ за серпень 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки від 30 грудня 2014 року №95/10-13-22-05/38559788 про порушення позивачем п. 185.1 ст. 185 та п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201, п. 201.6 ст. 201, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України та п. 4 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 21 грудня 2010 року № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29 грудня 2010 року № 1401/18696, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, який підлягає сплаті в бюджет в загальній сумі ПДВ 36666,67 грн., у т.ч. за серпень 2014 року - 36666,67 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 22 січня 2015 року №0000202201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 45834,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 36667,00 грн., за штрафними санкціями - 9167,00 грн.

Судами також встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 17 лютого 2014 року між ТОВ Євролек та ТОВ Еколайн-СТ укладено договір про надання консультаційних послуг № 2/14, за умовами якого останнє зобов'язалось надати консультаційні послуги щодо проведення державної реєстрації медичних виробів Цистогіал протектор слизової оболонки сечового міхура , Проктіс-М супозиторії та Прокселан супозиторії , реєстрація яких триває до теперішнього часу.

На підтвердження фактичного виконання названого договору позивач надав суду договір № 2/14 від 17.02.2014; податкову накладну № 561 від 31 серпня 2014 року; платіжні доручення від 15 серпня 2014 року та від 16 серпня 2014 року; податкову декларацію з ПДВ за серпень 2014 р.; довіреність ТОВ Медіафарма поленд (Польща); довіреність ТОВ НТС (Італія); довіреність компанії Фарма-Дерма (Італія); супровідні листи др. Висновку технічної експертизи на медичний вибір Супозиторії ректальні Proktis-М від 26 квітня 2015 року; висновки технічної експертизи Розчин стерильний на основі гіалуронової кислоти для захисту слизового міхура Cysthyal 0,1% 50 мл у флаконі) від 23 січня 2015 року.

При оцінці правильності врахування позивачем у податковому обліку витрат на оплату придбаних у вищенаведеного контрагента консультаційних послуг та дослідженні поданих позивачем первинних документів, судом апеляційної інстанції було встановлено, що в акті приймання-передачі наданих послуг зазначено лише про факт виконання послуг без розкриття їх змісту, що зумовило неможливість визначити дійсний зміст цієї операції, відповідно зробити висновок про те, що витрати фактично понесені позивачем на виконання укладеного з контрагентом договору та пов'язані з його господарською діяльністю.

Податкові зобов'язання з ПДВ, у відповідності до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, визначаються сальдовим методом, який передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до приписів підпункту а пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Враховуючи викладене, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладеному платником податку договору, а не лише у разі оформлення господарської операції відповідними документами або наявності даних про рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Сама по собі наявність первинних документів (акт приймання-передачі наданих послуг та податкові накладні, платіжні доручення) не можуть бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійсненої господарської операції, а також факту дійсного руху активів та товару/робіт/послуг між учасниками відповідних операцій.

З цього приводу також звертається увага, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів/робіт/послуг, позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету на суму податкового кредиту.

Відтак, суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку правильності врахування позивачем у податковому обліку витрат на оплату придбаних у контрагента консультаційних послуг, правомірно здійснив ретельне дослідження усіх первинних документів, складених на реалізацію спірного договору, та дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність формування позивачем податкового кредиту, через не дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до них.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, не спростованим доводами касаційної скарги, про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є такими, що ґрунтуються на нормах закону, а тому не підлягає скасуванню.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Євролек залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2015 року - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.Васильєва С.С.Пасічник Судді Верховного Суду