Рішення

від 13.07.2015 по справі 914/1703/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2015 р. Справа№ 914/1703/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудпостачання», м.Суми, Сумська область

до відповідача: Приватного підприємства «Будмаркет «Лідер», м.Червоноград, Львівська область

про стягнення заборгованості за договором №20/13 від 28.03.2015р. в сумі 458 606,91 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Куць М.Я.

Представники:

Від позивача: Стрижак Ю.О. - керівник підприємства згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 05.03.2013р.

Від відповідача: не з`явився.

На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбудпостачання» подано позов до Приватного підприємства «Будмаркет «Лідер» про стягнення заборгованості за договором від 28.03.2015р. №20/13 в сумі 330 819,45 грн.

Ухвалою від 28.05.2015 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 17.06.2015р. та відмовлено позивачу у задоволенні вимоги про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача.

З підстав зазначених в ухвалі суду від 17.06.2015р. розгляд справи відкладено на 06.07.2015р.

03.07.2015р. від позивача супровідним листом (вх.№ 27669/15) документи для доручення до матеріалів справи.

06.07.2015р. позивачем подана заява про збільшення позовних вимог (вх.№ 2830/15) в якій позивач просить стягнути суму заборгованості за договором з урахуванням індексу інфляції в розмірі 376 753,57 грн. (260 998,26 грн. заборгованість за договором та 115 755,31 грн. інфляційне збільшення) пеню в сумі 76 897,95 грн., 3% річних в сумі 4 955,39 грн., що складає загальну суму 458 606,91 грн.

В судовому засіданні 06.07.2015р. подана заява про збільшення позовних прийнята до розгляд (яка позивачем подана з додержанням правил щодо подачі заяви про збільшення позовних вимог (докази повідомлення відповідача у матеріалах справи)) та з метою повного та всестороннього дослідження всіх обставин справи оголошено перерву до 13.07.2015р.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач у порушення умов договору № 20/13 поставки цементу від 28.03.2013р. не оплатив вартість поставленого йому товару в сумі 260 998,26 грн. та за неналежне виконання умов договору позивачем нараховано 115 755,31 грн. інфляційних втрат, 4 955,39 грн. 3% річних та 76 897,95грн. пені (заяви про збільшення позовних вимог від 06.07.2015р.)

В судовому засіданні 13.07.2015р. представник позивача позовні вимоги підтримує з підстав зазначених в позовній заяві з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог. Просить стягнути суму заборгованості за договором з урахуванням індексу інфляції в розмірі 376 753,57 грн., пеню в сумі 76 897,95 грн., 3% річних в сумі 4 955,39 грн., що складає загальну суму 458 606,91 грн. При цьому зазначив, що врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди не розглядається.

Відповідач у судове засідання 13.07.2015р. явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість представників: позивача чи відповідача, бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Разом з тим, відповідно до абз. 1 п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до приписів ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010)).

Суд оглянувши та дослідивши наявні у справі документи не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні 13.07.2015р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено наступне.

28.03.2013р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 20/13 поставки цементу (далі за текстом - Договір).

Згідно п.1.1. Договору Постачаль ник (позивач у справі) зобов'язується передати (поставити) Покупцю (відповідач у справі) портландцемент зі шлаком ДСТУ БВ.2.7-46:2010 марки: ПЦ ІІ/А-Ш-400, ПЦ ІІ/А-Ш-500 та інші (надалі-цемент), в обсягах, асортименті, в строки та на умовах визначених Договором, а Покупець зобов'язується прийняти цемент і сплатити за нього визначену Договором ціну.

Загальна сума цього Договору і обсяги (вага) цементу поставленого за цим Договором визначається по закінченню строку дії цього Договору на підставі всіх отриманих Покупцем видаткових накладних на цемент (п.2.1. Договору).

Відповідно до п. 4.2. Договору сторони домовились, що поставка цементу за цим Договором буде здійснюватися Постачальником частинами (далі - партія цементу). Партія цементу вважається погоджені сторонами обсяги (вага) цементу, що повинні поставлятись на підставі відповідних письмових замовлень Покупця (далі - заявки), що передані Покупцю Постачальником та підтверджені видатковими документами.

На виконання умов Договору, позивачем було поставлено цемент згідно заявок відповідача (копії в матеріалах справи), а відповідачем отримано цемент, що підтверджується видатковими накладними, що підписані сторонами та скріплені печатками без жодних застережень.

На оплату поставленого цементу згідно видаткових накладних позивачем було виставлено відповідачу рахунки на оплату.

Відповідно до п. 5.5. Договору оплата цементу за Договором здійснюється покупцем в національній грошовій одиниці України - гривні, шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, реквізити якого вказані в розділі 11 Договору. Постачальник виставляє Покупцю рахунок - фактуру із зазначенням вартості цементу протягом одного дня з моменту відвантаження партії цементу покупцю. Покупець зобов'язаний оплатити поставлений йому цемент на умовах відтермінування платежів, протягом 14 календарних днів з дати фактичного відвантаження партії цементу за умовах відсутності обґрунтованих претензій Покупця до Постачальника та (або) перевізника щодо якості та/або обсягів (ваги) поставленого цементу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач своєчасно покладені на нього зобов'язання щодо оплати отриманого цементу за Договором не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за поставлений цемент в сумі 260 998,26 грн., що просить стягнути позивач (заява про збільшення позовних вимог).

Сторонами у справі станом на 31.12.2014р. підписано Акт звірки взаєморозрахунків за Договором та з якого вбачається існування заборгованості у відповідача в сумі 261 998,26 грн. Даний Акт підписаний сторонами на скріплений печатками без жодних застережень.

Позивач надсилав відповідачу претензію від 31.03.2015р. №36 про сплату заборгованості за Договором в сумі 261 998,26 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем частково здійснено оплату заборгованості а саме: 05.05.2015р. 1 000,00 грн. та 05.06.2015р. 1 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписка долученими до матеріалів справи.

Доказів повної оплати за поставлений цемент відповідачем не надано.

За неналежне виконання умов Договору позивач просить стягнути інфляційні втрати в сумі 115 755,31 грн., пеню в сумі 76 897,95 грн., 3% річних в сумі 4 955,39 грн. (заява про збільшення позовних вимог).

Доказів повного погашення заборгованості станом на день розгляду справи сторонами до суду не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного .

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору купівлі-продажу (поставки) в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари)в сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що на момент звернення позивача до суду 26.05.2013р. та порушення провадження у справі (ухвала суду від 28.05.2013р.) заборгованість відповідача за поставлений цемент становить 260 998,26 грн., що просить стягнути позивач (заява вх. № 2830/15 від 06.07.2015р.).

Матеріали справи свідчать про факт не виконання відповідачем у повному обсязі взятого обов'язку щодо оплати поставленого цементу у сумі, розмір якої підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін Актом звірки взаєморозрахунків за період 2014 року на суму 261 998,26 грн.

При цьому суд, з врахуванням правової позиції, зазначеної у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», констатує, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

Отже, підписаний та скріплений печатками сторін Акт звірки взаєморозрахунків за період 2014 року свідчить про волевиявлення відповідача, що направлене на визнання заборгованості за Договором.

Судом також встановлено, що відповідач після подання позовної заяви до суду (з врахуванням заява вх.№ 2830/15) оплатив заборгованість за поставлений цемент згідно Договору в сумі 1 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 05.06.2015р. та підтримується позивачем.

Відповідно до абзацу 1 та 3 п.4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Суд приходить до висновку, про припинення провадження у справі в частині стягнення заборгованості за поставлений цемент в сумі 1 000,00 грн. на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

У зв'язку з цим, позовні вимоги щодо стягнення основної суми боргу підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення 259 998,26 грн. заборгованості за Договором, оскільки така є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи. Факт проведення відповідачем повної оплати вартості поставленого позивачем цементу підтверджений не був. Відповідач не подав належних та допустимих доказів на заперечення факту існування заборгованості на суму 259 998,26 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо нарахування 3% річних суд зазначає.

Позивач починає здійснювати нарахування санкцій від останньої дати поставки цементу (04.11.2014р.) з врахуванням відтермінування на 14 календарних днів, тобто з 18.11.2014р. Однак позивачем не враховано, що відповідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або з наступного дня після настання події, з якою пов'язана його початок.

Суд здійснивши перерахунок 3% річних на суму заявлену позивачем в межах заявлених позовних вимог), з врахуванням ст.253 ЦК України та з врахуванням часткової оплати відповідачем (05.06.2015р. 1 000,00 грн.) прийшов до висновку, що стягненню підлягають 4 931,31 грн. 3% річних. В частині стягнення 24,08 грн. 3% річних слід відмовити.

Суд здійснивши перевірку нарахування інфляційних втрат, встановив, що інфляційні втрати в сумі 115 755,31 грн. (в межах заявлених позовних вимог), нараховані правомірно та підлягають стягненню.

Відповідно до п. 6.2. Договору за прострочення терміну оплати партії цементу, поставленої Покупцю, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику (на йогу вимогу) пеню за кожний день прострочення оплати, виходячи з подвійного розміру облікової ставки НБУ, яка діяла під час прострочення оплати. Пеня нараховується на розмір несплачених Покупцем грошових сум з першого дня прострочення максимального терміну оплати, встановленого в п.5.6. Договору. Нарахування пені здійснюється за весь період прострочення оплати Покупцем, і припиняється з моменту повного погашення заборгованості Покупцем.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду.( п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Таким чином, у п.6.2 Договору сторони встановили період часу за який стягується пеня - за весь період прострочення оплати, та припиняється з моменту повного погашення заборгованості Покупцем, тобто, до дати повного погашення заборгованості.

Отже, у даному випадку відсутня необхідність обмеження строків нарахування пені шістьма місяцями від дня, коли зобов'язання мало бути виконане, враховуючи вимоги п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, за змістом якого законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду, та умови п. 6.2. Договору, за яким за прострочення терміну оплати партії цементу, поставленої Покупцю, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику) пеню за кожний день прострочення оплати. Нарахування пені здійснюється за весь період прострочення оплати Покупцем, і припиняється з моменту повного погашення заборгованості Покупцем , тобто, у даному пункті договору сторони передбачили більшу тривалість періоду для нарахування пені, ніж у п.6 ст.232 ГК України, фактично - до дати повного погашення заборгованості.

(З врахуванням правової позиції постанови Вищого господарського суду України від 09.04.2015р. у справі №914/3357/14)

Суд здійснивши перерахунок пені з врахуванням ст. 253 ЦК України, з врахуванням часткової оплати відповідачем (05.06.2015р. 1 000,00 грн.) та з врахуванням того що позивач просить стягнути пеню на суму 260 998,26 грн.(в межах заявлених позовних вимог), дійшов висновку, що стягненню підлягає пеня в сумі 76 645,13 грн., в частині стягнення пені в сумі 252,82 грн. слід відмовити.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд зазначає, що за заявлені позовні вимоги в сумі 458 606,91 грн. позивачем сплачено судовий збір в розмірі 9 171,74 грн., що підтверджується платіжним доручення від 19.05.2015р. на сумі 6 616,00 грн., платіжним дорученням від 19.05.2015р. № 109 на суму 1 218, 00 грн. та квитанцією від 04.07.2015р. на суму 1 337,74 грн., замість належних до сплати 9 172,14 грн. (458 606,91 грн. *2%).

Суд приходить до висновку достягну з позивача 0,40 грн. суми недоплаченого судового збору.

Судові витрати, на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 179, 193, 230, 232, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 253, 509, 526, 549, 599, 610-612, 625, 626, 629, ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України та ст.ст. 22, 33, 34, 49, 80, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Будмаркет «Лідер» (80100, Львівська область, м. Червоноград, вул. Корольова, буд. 6, кв. 9; ідентифікаційний код 37245716) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудпостачання» (40035, м. Суми, вул. Інтернаціоналістів, буд. 5, офіс 316; ідентифікаційний код юридичної особи 38523065) 259 998,26 грн. заборгованості за поставлений цемент, 115 755,31 грн. - інфляційні втрати, 4 931,31 грн. - 3% річних, 76 645,13 грн. - пені та 9 166,60 грн. - витрати по сплаті судового збору.

3. В стягнення 1000,00 грн. основного боргу - провадження у справі припинити.

4. В задоволені решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудпостачання» (40035, м. Суми, вул. Інтернаціоналістів, буд. 5, офіс 316; ідентифікаційний код юридичної особи 38523065)в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУ ДКСУ у Личаківському районі м. Львова; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38007620; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Львівській області; Код банку отримувача (МФО): 825014; Рахунок отримувача: 31215206783006; Код класифікації доходів бюджету: 22030001; Код ЄДРПОУ суду: 03499974) 0,40 грн. судового збору.

6. Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 17.07.2015 року.

Суддя Коссак С.М.