Постанова

від 17.11.2015 по справі 914/1703/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2015 р. Справа № 914/1703/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Дубник О.П.

Суддів Матущака О.І.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Довгополові А.О.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства (далі -ПП) В«Будмаркет В«ЛідерВ» б/н від 07.09.2015 року (вх. № 01-05/4447/15 від 05.10.2015 року)

на рішення Господарського суду Львівської області від 13.07.2015 р.

у справі № 914/1703/15 (суддя Коссак С.М.)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) В«УкрбудпостачанняВ» , м.Суми, Сумська область

до відповідача: ПП В«Будмаркет В«ЛідерВ» , м.Червоноград, Львівська область

про стягнення заборгованості за договором №20/13 від 28.03.2015р. в сумі 458 606,91 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - керівник (витяг з ЄДРЮО та ФОП);

від відповідача: не з`явився (належно повідомлений)

Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України).

Відводів складу суду в порядку ст.20 ГПК України не заявлялось. Заяв про технічну фіксацію судового процесу від учасників судового процесу не надходило, у зв'язку із чим хід судового засідання фіксується у протоколі судового засідання.

Причини відкладення розгляду справи викладено в ухвалі суду від 10.11.2015р.

Відповідач участі уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлявся, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового рекомендованого відправлення (а. с. 143) та копією списків згрупованих рекомендованих відправлень Львівського апеляційного господарського суду від 13.11.2015р. (а. с. 208).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.07.2015р. у даній справі позовні вимоги ТОВ В«УкрбудпостачанняВ» до ПП В«Будмаркет В«ЛідерВ» задоволено частково та стягнуто з ПП В«Будмаркет В«ЛідерВ» на користь ТОВ В«УкрбудпостачанняВ» 259 998, 26 грн. заборгованості за поставлений цемент, 115 755,31 грн. - інфляційні втрати, 4 931,31 грн. - 3% річних, 76 645,13 грн. - пені та 9 166,60 грн. - витрати по сплаті судового збору. В стягненні 1000,00 грн. основного боргу - провадження у справі припинено. В задоволені решти позовних вимог відмовлено. Крім того, даним рішенням стягнуто з ТОВ В«УкрбудпостачанняВ» в дохід Державного бюджету України 0,40 грн. судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем по справі належним чином доведено факт передачі товару покупцю за договором купівлі-продажу № 52 від 01.01.2014р. та через несвоєчасність оплати останнім прийнятого товару на підставі ст. ст. 253, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 626, 629, 692 ЦК України та ст. ст. 179,193, 230, 232, 265 ГК України, враховуючи здійснену 06.07.2015р. часткову проплату наявної у відповідача заборгованості, здійснивши власний перерахунок пені та трьох відсотків річних, суд першої інстанції задоволив заявлений позивачем позов частково.

Не погоджуючись із прийнятим вище рішенням, ПП «Будмаркет «Лідер» оскаржило його в апеляційному порядку. Скаржник вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення належним чином не були взяті до уваги докази поставки неякісного цементу, вартість якого була включена до позовних вимог з врахуванням 3% річних та інфляційних.

Також апелянт наголошує на порушенні судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, на його думку, в разі наявності клопотання від сторони по справі клопотання про відкладення розгляду справи у суду виникає обо'язок це зробити. Зі слів скаржника, на -передодні засідання, коли приймалося рішення по суті заявлених позовних вимог, сторони почали узгоджувати умови мирової угоди, з метою врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди, саме у зв'язку із цим представником відповідача було подано клопотання про відкладення розгляду справи, яке, проте, відхилене місцевим господарським судом.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Укрбудпостачання» заперечує викладене відповідачем а апеляційній скарзі і зазначає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідивши усі обставини справи прийняв рішення у відповідності до норм чинного законодавства.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, керуючись нормами ст. 101 ГПК України щодо меж перегляду справи в апеляційній інстанції, враховуючи те, що участь сторін по справі обов'язковою не визнавалась, вважає, що є можливим прийняти за наслідками розгляду апеляційної скарги постанову в даному судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, заслухавши в судовому засіданні думку присутнього представника позивача, оцінивши зібрані докази по справі, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення Господарського суду Львівської області від 13.07.2015р. При цьому апеляційний суд встановив наступні обставини та керувався такими мотивами.

Згідно ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

З матеріалів справи вбачається, що 28.03.2013р. між ТОВ «Укрбудпостачання» ПП «Будмаркет «Лідер» укладено договір № 20/13 поставки цементу, відповідно до п. 1.1. якого позивач зобов'язується передати (поставити) відповідачу портландцемент зі шлаком ДСТУ БВ.2.7-46:2010 марки: ПЦ ІІ/А-Ш-400, ПЦ ІІ/А-Ш-500 та інші (надалі-цемент), в обсягах, асортименті, в строки та на умовах визначених договором, а відповідач зобов'язується прийняти цемент і сплатити за нього визначену договором ціну.

Загальна сума договору і обсяги (вага) цементу поставленого за цим ним визначається по закінченню строку його дії на підставі всіх отриманих покупцем видаткових накладних на цемент (п.2.1. Договору).

У пункті 4.2. договору сторони домовились, що поставка цементу за цим договором буде здійснюватися постачальником частинами (далі - партія цементу). Партія цементу вважається погоджені сторонами обсяги (вага) цементу, що повинні поставлятись на підставі відповідних письмових замовлень покупця (далі - заявки), що передані покупцю постачальником та підтверджені видатковими документами.

Ціна цементу, а також вартість кожної партії цементу, що буде поставлятися постачальником протягом терміну дії договору, вказується у додатках до договору, які складають його невід'ємну частину (п. 5.1. договору).

У матеріалах справи наявні додатки (специфікації на поставку цементу) № 1 від 28.03.2013р., № 2/1 від 17.05.2013р., № 2 від 25.04.2013р., № 3 від 17.10.2013р., № 4 від 11.04.2014р., № 5 від 12.05.2014р., № 6 від 25.07.2014р. на поставку позивачем відповідачу 880 тон цементу.

Поставку цементу за період з 21.07.2014р. по 04.11.2014р. здійснено на загальну суму 315 367,26 грн. підтверджується наявними у справі копіями видаткових накладних: № 225 від 21.07.2014р. на суму 61 791, 00 грн., № 256 від 07.08.2014р. на суму 63 000, 00 грн, № 297 від 26.08.2014р. на суму 62 868, 76 грн., № 364 від 25.09.2014р. на суму 66 507, 50 грн. (254167,26) та видатковою накладною № 440 від 04.11.2014р. на суму 61 200, 00 грн., що скріплені підписами та печатками обох сторін договору.

З наявної у матеріалах справи копії акту звірки взаєморозрахунків станом за період 2014р. вбачається, що відповідачем здійснювались часткові проплати за поставлений товар, однак, на момент звернення до суду заборгованість відповідача по поставці цементу складала 261 938, 26 грн. Даний акт скріплений підписами та печатками обох сторін договору поставки цементу № 20/13 від 28.03.2013р.

Таким чином, умови договору № 20/13 від 28.03.2013р. ТОВ «Укрбудпостачання» виконані.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. п. 5.5., 56 договору оплата цементу здійснюється покупцем в національній грошовій одиниці України - гривні, шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника, реквізити якого вказані в розділі 11 Договору. постачальник виставляє покупцю рахунок - фактуру із зазначенням вартості цементу протягом одного дня з моменту відвантаження партії цементу покупцю. Покупець зобов'язаний оплатити поставлений йому цемент на умовах відтермінування платежів, протягом 14 календарних днів з дати фактичного відвантаження партії цементу за умовах відсутності обґрунтованих претензій Покупця до Постачальника та (або) перевізника щодо якості та/або обсягів (ваги) поставленого цементу.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідачем умови договору в частині повної оплати поставленого товару не виконано.

Відповідно до претензії № 36 від 21.03.2015р. про стягнення суми боргу, позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату боргу в розмірі 261 998, 26 грн., інфляційних втрат за прострочення його сплати, сума яких складає 30971, 41 грн., пені за прострочення оплати на 133 дні - 34985, 74 грн. та 3% річних за 133 дня прострочення оплати в сумі 2864, 00 грн. Дана претензія направлена відповідачу 01.04.2015р., що підтверджується наявною у справі копією фіскального чеку УДППЗ «Укрпошта» № 7356.

05 травня 2015р. відповідач оплатив заборгованість в розмірі 1 000 горн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку ТОВ «Укрбудпостачання».

20 травня 2015р. ТОВ «Укрбудпостачання» звернувся у Господарський суд Львівської області з позовом до ПП «Будмаркет «Лідер» про стягнення 330 819, 45 грн. (з врахуванням розміру основного боргу (260998, 26 грн.), інфляційних втрат, 3% річних та пені за прострочення зобов'язання).

06 липня 2015р. позивачем по справі подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої борг з урахуванням індексу інфляції складає 376753, 57 грн. (260 998, 26 грн. - борг, 115755, 31 грн. - сума індексу інфляції), пеня за прострочення оплати на 231 день - 76897, 95 грн. та 3% річних за 231 день прострочення платежу - 4955, 39 грн. Загальна сума, що, на думку позивача, підлягає до стягнення складає 458606, 91 грн.

Частиною 4 ст. 22 ГПК України визначено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем 05.06.2015р. здійснено ще одну часткову оплату заборгованості в розмірі 1 000,00 грн.

Відповідно до абзацу 1 та 3 п.4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Таким чином, враховуючи здійснену 05.06.2015р. проплату основної заборгованості, місцевим господарським судом зроблено правильний висновок про необхідність припинення провадження у справі в частині стягнення заборгованості за поставлений цемент в сумі 1 000,00 грн. на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, відтак, розмір основної заборгованості яка підлягає стягненню дорівнює 259 998, 26 грн..

Частиною ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» (далі - Постанова № 14) визначено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

В листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. №62-97р В«Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справВ» зазначається, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Звертаючись 06.07.2015р. із заявою про збільшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом першої інстанції, позивачем не змінювалась сума інфляційного збільшення суми боргу, відтак, дотримуючись меж щодо заявлених позовних вимог, суд першої інстанції правомірно стягнув із відповідача 115 755, 31 грн. інфляційних втрат (за період з 19.11.2014 по 04.06.2015р.).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

14-денний термін від моменту останньої поставки товару (04.11.2014р.) спливає, 18.11.2014р., саме з цієї дати розпочав нараховувати інфляційні, річні та пеню позивач, однак, як вірно відмітив суд першої інстанції, з врахуванням ст. 253 ЦК України, їх нарахування слід здійснювати з 19.11.2014р.

Таким чином, правомірним є висновок суду про те, що стягненню з відповідача на користь позивача з врахуванням здійсненої 05.06.2015р. часткової проплати суми боргу підлягає 4 931, 31 грн. 3 % річних (в стягненні 24, 08 грн. таких відмовлено правомірно).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.2.5 Постанови №14 частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду.

Відповідно до п. 6.2. Договору за прострочення терміну оплати партії цементу, поставленої Покупцю, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику (на йогу вимогу) пеню за кожний день прострочення оплати, виходячи з подвійного розміру облікової ставки НБУ, яка діяла під час прострочення оплати. Пеня нараховується на розмір несплачених Покупцем грошових сум з першого дня прострочення максимального терміну оплати, встановленого в п.5.6. Договору. Нарахування пені здійснюється за весь період прострочення оплати Покупцем, і припиняється з моменту повного погашення заборгованості Покупцем.

З доданих позивачем розрахунків вбачається, що таким відповідачу на суму заборгованості в розмірі 260998, 26 грн. нараховано за період часу з 18.11.2014р. по 06.07.2015р., пеню в розмірі 76645, 13 грн., три відсотки річних в розмірі 4955, 39 грн. та інфляційні втрати через несплату зобов'язання в розмірі 115755, 31 грн., що в сукупності з сумою основного боргу складає 458 606, 91 грн.

Судова колегія Львівського апеляційного суду, враховуючи здійснену 05.06.2015р. відповідачем, після звернення позивача з позовом до суду, часткову проплату боргу в розмірі 1000, 00 грн., здійснивши власний перерахунок щодо заявлених до стягнення вимог, вважає, що місцевий господарський суд дійшов до вірного висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення пені лише в розмірі 76 645, 13 грн. (в стягненні пені в сумі 252, 82 грн. відмовлено правомірно.;

В апеляційній скарзі, апелянт, наголошує на порушенні його прав при прийнятті рішення судом першої інстанції, оскільки такий в засіданні був відсутній і просив суд розгляд справи відкласти.

Судова колегія вважає такі твердження необгрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Частиною третьою цієї ж норми права визначено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Статтею 77 ГПК України визначено перелік підстав, при наявності яких суд може, але не зобов'язаний відкласти розгляд справи, однак у межах строків вирішення спору.

Провадження у даній справі відкрито 28.05.2015р., розгляд справи неодноразово переносився (ухвала 17.06.2015р., протокол від 06.07.2015р.), клопотань про продовження строку розгляду спору від сторін не надходило, таким чином, судова колегія суду апеляційної інстанції вважає, що у відповідача було достатньо часу для мирного врегулювання спору шляхом сплати позивачу наявної заборгованості з врахуванням індексу інфляції, 3% річних та пені, однак, останній таким своїм правом не скористався.

Судова колегія звертає увагу, що відповідач стверджуючи про направлення на електронну адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи, доказів цього до матеріалів апеляційної скарги не долучає, у матеріалах справи таке клопотання також відсутнє.

Крім того, в апеляційній скарзі відповідач підставою для відкладення розгляду справи в суді першої інстанції відзначає можливість мирного врегулювання спору, однак, колегія суддів вважає таке твердження безпідставним, оскільки в рішенні суду йде мова про те, що в судовому засіданні позивач наголосив на неможливості врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди.

На підставі наведеного, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду зазначає, що оскаржуване судове рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства «Будмаркет «Лідер» - без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги слід залишити за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 103, 105 ГПК України, ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 13.07.2015р. у цій справі без змін.

2. Судові витрати покласти на Приватне підприємство «Будмаркет «Лідер».

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-І Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 23.11.2015р.

Головуючий суддя Дубник О.П.

Суддя Матущак О.І.

Суддя Скрипчук О.С.