Постанова

від 14.07.2015 по справі 910/3218/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2015 р. Справа№ 910/3218/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Жук Г.А.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Кириченко П.Ю., довіреність № б/н від 10.03.15р.

розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Гринтек»

на рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2015 року,

у справі №910/3218/15-г (суддя: Головіна К.І.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Українська торгівельна база»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Гринтек»

про стягнення 149845,02 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Українська торгівельна база» звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Гринтек» про стягнення заборгованості 149845,02 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.04.2015 року по справі №910/3218/15-г провадження за позовом в частині стягнення з ТОВ «Гринтек» основної заборгованості в сумі 10 640,34 грн. припинено. Позовні вимоги про стягнення 139 204,68 грн. задоволено частково (а.с. 87-90). У решті позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, ТОВ «Гринтек», звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2015 року у справі №910/3218/15-г в частині стягнення 5% штрафу у сумі 129 337,19 грн., 2 586,74 грн. витрати за сплату судового збору та 1 726,86 грн. витрати по оплаті послуг адвоката та прийняти постанову, якою у задоволенні вказаних позовних вимог - відмовити (а.с.99-109).

Згідно протоколу про автоматизований розподіл справи між суддями від 15 травня 2015 року, справу №910/3218/15-г передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Рудченко С.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18 травня 2015 року, апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 02 червня 2015 року.

В судовому засіданні 02 червня 2015 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 16 червня 2015 року, відповідно до вимог статті 77 ГПК України.

В судовому засіданні 16 червня 2015 року оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги на 14 липня 2015 року, відповідно до вимог статті 77 ГПК України.

Представник ТОВ «Гринтек» в судовому засіданні 14 липня 2015 року надав суду свої пояснення, в яких підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2015 року у справі №910/3218/15-г в частині стягнення 5% штрафу у сумі 129 337,19 грн., 2 586,74 грн. витрати за сплату судового збору та 1726,86 грн. витрати по оплаті послуг адвоката скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні вказаних позовних вимог - відмовити.

Представник ТОВ «Українська торгівельна база» в судове засідання 14 липня 2015 року не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи розпискою про оголошення перерви, де наявний підпис представника ТОВ «Українська торгівельна база» Осадчого Д.П.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції": «Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання».

Враховуючи належне повідомлення ТОВ «Українська торгівельна база» про час та місце судового засідання, з урахуванням вимог статей 102 ГПК України і тієї обставини, що неявка представника ТОВ «Українська торгівельна база» не перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та за відсутності представника ТОВ «Українська торгівельна база».

Згідно з частиною першою статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

08 липня 2013р. між ТОВ "Українська торгівельна база" (продавець) та ТОВ "Гринтек" (покупець) був укладений договір №342 (договір) (а.с.13-14).

Пунктом 1.1 вказаного договору передбачено, що продавець продає, а покупець купує вугілля з деревини (далі - товар), який зазначений у специфікації до даного договору, яка являється його невід'ємною частиною.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2013 р. У разі якщо ні одна із сторін не заявить про припинення договору не менш, ніж за місяць до закінчення строку дії договору, договір може бути пролонгований на тих же умовах до 31.12.2014 р., про що сторони підпишуть додаткову угоду (п.п. 10.1, 10.2 договору).

В матеріалах справи відсутні документальні дані про укладення додаткової угоди щодо пролонгації дії договору.

Позивач стверджує, що поставка на підставі видаткових накладних №2805/14 від 28.05.2014р. на суму 8408,70 грн.(а.с.16), №2307/14 від 24.07.2014р. на суму 10050,84 грн. (а.с.18), №28.07/14 від 28.07.2014р. на суму 5089,50 грн.(а.с.20) мала місце під час дії укладеного між сторонами договору №342 за товар, що вказаний у Специфікації №2 від 12.03.2014 року.

Позивачем додано до позовної заяви копію Специфікації №2 від 12.03.2014р. до Договору.

Представник відповідача вказував, що специфікацію №2 від 12.03.2014р. відповідач не отримував та вказаний документ він не підписував. Разом з тим, у матеріалах справи міститься копія специфікації № 2, яка не завірена.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 02.06.2015р. зобов'язано позивача надати до суду оригінал Специфікації №2 від 12.03.2014р. до договору №342 від 08.07.2013р. для огляду в судовому засіданні ( а.с. 118, 120).

Позивач, отримав ухвалу про витребування оригіналу 05.06.2015 (а.с. 120), проте без поважних причин на надав суду оригіналу Специфікації №2 від 12.03.2014р. для огляду в судовому засіданні, або належно завірену копію.

Відповідно до п.2.2, 2,4 Постанови ВГСУ №18 від 26.12.2011р.: «Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (стаття 36 ГПК). Якщо документи, які мають значення для правильного вирішення спору, і підписи на них виготовлені стороною за допомогою будь-яких технічних засобів, то такі документи повинні прийматись господарським судом як письмові докази, досліджуватись та оцінюватись за загальними правилами ГПК.

Копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 N 55, а разі якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях, установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій, - також і цих вимог.

Правила нотаріального засвідчення копій документів встановлюються чинним законодавством.

У разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору.

Подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності).

Якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд може витребувати оригінали цих документів, у тому числі для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі, яка їх подала. Для перевірки достовірності поданих суду документів може бути призначено судову експертизу.

У випадку коли копії документів не засвідчені належним чином, але господарським судом при дослідженні витребуваних оригіналів документів з'ясовано відповідність копій цим оригіналам, то суд долучає копії до матеріалів справи, зазначивши про таку відповідність в описовій частині рішення або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Якщо одним з учасників судового процесу подано засвідчені ним копії документів, а інший з цих учасників заперечує відповідність їх оригіналам, то господарський суд зобов'язаний витребувати такі оригінали для огляду у особи, яка їх подала.

У разі неподання оригіналів документів на вимогу суду справа розглядається за наявними доказами, оцінка яких здійснюється відповідно до вимог статей 32, 33, 43 ГПК».

Колегія суддів прийшла до висновку, що копія Специфікації №2 від 12.03.2014р. яка не завірена уповноваженою особою без надання для огляду її оригіналу для огляду судом, не є належним доказом, того що поставка здійснювалась відповідно до умов договору №342 від 08.07.2013 року.

Позивач просив стягнути з відповідача за договором 5 % штрафу від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення оплати, але не менше 1 000,00 грн. в сумі 139204,68 грн., посилаючись на п.10.2, вважаючи що Договір пролонгований.

Проте, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Статтею 549 цього Кодексу встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК).

Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов'язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов'язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов'язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов'язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов'язання.

Отже, нарахування позивачем штрафу у розмірі 5% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення оплати є незаконним, оскільки штраф має одноразову природу.

Згідно з ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України : «Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.»

Відповідно до умов п.10.2. для пролонгації Договору необхідно було укласти додаткову угоду, оскільки колегії суддів не надано належних доказів укладення між Позивачем і Відповідачем додаткової угоди, тому строк дії Договору закінчився 31.12.2013р. і умови, зазначені в Договорі не поширюються на правовідносини, які виникли після 31.12.2013р., зокрема на поставку на підставі видаткових накладних №2805/14 від 28.05.2014р, №2307/14 від 24.07.2014р, №28.07/14 від 28.07.2014р.

Колегія суддів зазначає, що спірні відносини виникли вже після закінчення строку дії договору, а тому до них не можуть застосовуватись положення Договору №342.

Крім того, у спірних накладних відсутнє жодне посилання на Договір чи на Специфікації, що також підтверджує факт, що поставка товару за даними накладними відбувалася за договорами, що фактично укладалися при підписанні кожної накладної.

Відповідно до ч.1 п.1. ст. 207 Цивільного кодексу України: «Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони».

Згідно до ч.1 п.2 ст.551 Цивільного кодексу України: «Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства».

Оскільки, дія Договору №342 від 08.07.2013р. не поширюється на грошові зобов'язання за накладними №2805/14 від 28.05.2014р, №2307/14 від 24.07.2014р, №28.07/14 від 28.07.2014р., то неустойка не нараховується відповідно до умов цього договору, зокрема ці правовідносини є позадоговірними, тому стягнення з відповідача штрафу в сумі 139204,68 грн. за Договором не підлягає задоволенню.

Позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 5 000,00 грн.

На підтвердження вимог про стягнення 5000,00 грн. витрат на правову допомогу, Позивач надав Договір про надання правової допомоги від 15.01.2015р. (а.с.32-35), у якому не зазначено, що він стосується саме даної справи №910/3218/15-г.

Відповідно до ч.1 п.1 даного Договору: « Предметом Договору є надання Адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів».

Акт виконаних робіт від 09.02.2015р. (а.с.39), наданий позивачем, також не містить посилання на те, що послуги адвокати стосувались саме даної справи та не зазначено час, що затрачений на виконання вказаних робіт.

Надана позивачем розрахункова квитанція №990405 від 09.02.2015р. (а.с.40) не підтверджує, що оплата здійснюється саме за правову допомогу у даній справі.

Колегія суддів прийшла до висновку, що клопотання позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу не підлягає задоволенню.

Щодо суми заборгованості за товар поставлений ТОВ "Українська торгівельна база" на підставі видаткових накладних №2805/14 від 28.05.2014р. на суму 8408,70 грн.(а.с.16), №2307/14 від 24.07.2014р. на суму 10050,84 грн. (а.с.18), №28.07/14 від 28.07.2014р. на суму 5089,50 грн.(а.с.20) на загальну суму 23 549,04 грн., колегія суддів виходить з наступного.

Отримавши поставлений за договором товар, відповідач свої зобов'язання виконав неналежним чином, оплату товару позивачу здійснив частково на загальну суму 12 908,70 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3845 від 28.07.2014 р., № 3759 від 02.07.2014 р., № 3990 від 25.09.2014 р., № 3986 від 09.09.2014 р., № 4209 від 15.12.2014 р., № 3907 від 27.10.2014 р., № 3841 від 20.10.2014 р., № 4282 від 12.01.2015 р. (а.с.23-26).

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем на день звернення з позовною заявою, становила 10640,34 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України: «За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму».

Відповідно до ч. 2 п.1 ст. 530 Цивільного кодексу України : «Зобов'язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час».

У судовому засіданні першої інстанції встановлено, що під час розгляду справи по суті відповідач сплатив основну заборгованість у сумі 10 640,34 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №180 від 11.03.2015р., №179 від 11.03.2015р. (а.с.49-50).

Колегія суддів приходить до висновку, що у ТОВ "Гринтек" основна заборгованість на підставі видаткових накладних у сумі 10 640,34 грн. відсутня, оскільки, сплативши заборгованість у сумі 10 640,34 грн. відповідач припинив у такий спосіб відповідні грошові зобов'язання по оплаті поставленого товару у вказаній сумі, у зв'язку з чим провадження в цій частині позовних вимог підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Сукупність вищезазначеного дає підстави дійти до висновку про неповне з'ясування місцевим господарським судом фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, та невідповідність висновків викладених у рішення місцевого господарського суду, обставинам справи, а отже, і порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведене колегія судів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга ТОВ «Гринтек» підлягає задоволенню, рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2015 року, у справі №910/3218/15-г в частині стягнення 5 % штрафу, витрат зі сплати судового збору та витрат на оплату послуг адвокату. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Згідно ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За розгляд справи в суді першої інстанції судові витрати покласти на відповідача - 212 грн. 81 коп. (пропорційно вимог стосовно яких припинено провадження у справі), а решту на позивача. Судовий збір за розгляд справи в апеляційній інстанції покласти на позивача у розмірі 1310 грн. 63 коп.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 4 ст. 103, п. п. 1, 3 ст. 104 та ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Гринтек» на рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2015 року у справі №910/3218/15-г задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2015 року у справі №910/3218/15-г змінити та викласти в наступній редакції:

«І. Провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельна база" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гринтек" про стягнення основної заборгованості в сумі 10640,34 грн. -припинити.

ІІ. Урешті позовних вимог відмовити.

ІІІ. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гринтек" (03055, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 21-А, п/с 124, код ЄДРПОУ 37203084) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельна база" (09700, Київська обл., м. Богуслав, вул. Карла Маркса, буд. 10/3, код ЄДРПОУ 36936939) судового збору в сумі 212 грн. 81 коп.»

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельна база" (09700, Київська обл., м. Богуслав, вул. Карла Маркса, буд. 10/3, код ЄДРПОУ 36936939) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гринтек" (03055, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 21-А, п/с 124, код ЄДРПОУ 37203084) 1310 грн. 63 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

5. Справу №910/3218/15-г повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді Г.А. Жук

О.В. Агрикова