Рішення

від 20.03.2009 по справі 33/57-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ

ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.03.09р.

Справа № 33/57-09

За позовом  Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.

Дніпродзержинськ

до  Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м.

Дніпропетровськ 

про

скасування третейської угоди та визнання договору поставки недійсним

Суддя  Рудовська І.А.

Представники:

Від позивача: не з'явився (про

день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином)

Від відповідача: не з'явився (про

день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином)

СУТЬ СПОРУ:

Позивач  просить визнати договір  поставки № 4 

від 13.12.2006 року недійсним укладеним між приватним підприємцем

ОСОБА_2 та приватним підприємцем ОСОБА_1 та визнати недійсною третейську угоду

укладену між ними , шляхом зазначення третейського застереження в договорі

поставки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що

нібито між ПП ОСОБА_2 та ПП ОСОБА_1 було укладено договір поставки №.4 Більш

того в п. 7.2 Договору було передбачено, те що будь-який спір, виникаючий за

даним Договором або у зв"язку з ним, в випадку не вирішення його шляхом

переговорів, підлягає передачі на розгляд та кінцевий розгляд третейського суду

при Асоціації "Лойер -Консалтінг-Групп" Дніпропетровської області.

Про існування договору поставки № 4  ПП

ОСОБА_1.  стало відомо лише при розгляді

господарським судом Дніпропетровської області заяви ПП ОСОБА_2 про видачу

виконавчого документу, оскільки договір поставки № 4 від 13.12.2006 р. він не

підписував та не отримував у виконання укладення даного договору будь-який

товар. Таким чином  ПП ОСОБА_1 не було

вчинено жодних дій , які б свідчили про наявність його воливиявлення на

укладення договору № 4 від 13.12.2006 р. та на укладення третейської угоди ,

шляхом зазначення третейського застереження в тексті договору поставки, тому

договір поставки № 4 від 13.12.2006 р.  

і  третейська угода  від 13.12.2006 р.   є недійсними.

Відповідач свого представника у

судові засідання не направив, відзив на витребувані судом документи не надав.

Про слухання справи відповідача було повідомлено належним чином за адресою, яка

вказана в позовній заяві (АДРЕСА_1) .

На підставі ст. 75 ГПК України

справу було розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали

справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

13.12.2006 року між Приватним

підприємцем ОСОБА_2 (постачальник) та ПП ОСОБА_1 (покупець) було укладено

договір поставки №.4 (далі- Договір) . За умовами якого постачальник

зобов'язався поставити та передати у власність продукцію покупцю, а покупець

зобов'язався прийняти товар у строки які передбачені договором.  Асортимент, кількість і ціна зазначені в

накладних, які є невід'ємною  частиною.

Сума договору складається із суми по всім накладним на товар, які поставляються

у період дії Договору.

        Позивачем був поставлений товар на

загальну суму 20 264, 15 що підтверджується наступними накладними:

- видаткова накладна № СКЛ-291 від

19.12.2006 р. на суму 6 230, 47 гри.;

- видаткова накладна № СКЛ-355 від

27.12.2006 р. на суму 2669, 80 грн.;

- видаткова накладна .№001-000104

від 18.01.2007 р. па суму 1 744. 95 грн ;

- видаткова накладна № СКЛ-000217

від 01.02.2007 р. на суму 4796, 13 грн.;

- видаткова накладна № СКЛ-ООО313

від 09.02.2007 р. на суму 2848,80 грн.;

- видаткова накладна №СКЛ-000500

від 27.02.2007 р. на суму 2115,00 грн.

      Згідно 

п.3.1.Договору,   постачання   харчів 

здійснювалось   на  умовах 

оплати відстроченням платежу 7 днів з моменту поставки товару.

      Пунктом 7.2. цього Договору було

передбачено, те що будь-який спір, виникаючий за даним Договором або у

зв"язку з ним, в випадку не вирішення його шляхом переговорів, підлягає

передачі на розгляд та кінцевий розгляд третейського суду при Асоціації

"Лойер -Консалтінг-Групп" Дніпропетровської області. А також сторони

домовилися , що в процесі розгляду та вирішення спору буде застосований

регламент Третейського суду "Лойер -Консалтінг-Групп"  правом, який регулює діючий договір , є матеріали

. Сторони доручають заступнику голові третейського суду розглянути спір

одноособово.

Третейським судом при Асоціації

"Лойєр-Консалтинг-Груп" прийнято рішення від 21.11.07 р. у справі №

9Д/2007, яким позов задоволено: стягнуто з ПП ОСОБА_1 на користь ПП ОСОБА_2

заборгованість за договором поставки в сумі 

7 501 грн. 52 коп. (з яких: 6 226,07 грн. - основна сума боргу, 251,68

грн. - пеня, 127,95 грн.- 3% річних, 895, 82 грн.-інфляційні), третейський збір

в сумі 102 грн., збір на покриття витрат, пов'язаних з організацією технічного

забезпечення третейського розгляду справи в сумі 119 грн., витрати по сплаті

гонорару третейського судді в сумі 50 грн.

        Рішення третейського суду при Асоціації

"Лойєр-Консалтинг-Груп" від 21.11.2007р. у справі № 9Д/2007 у

добровільному порядку приватним підприємцем ОСОБА_1 не виконано.

        Приватний підприємець ОСОБА_2звернулась

до господарського суду Дніпропетровської області із заявою про видачу наказу на

примусове виконання рішення третейського суду при Асоціації

"Лойєр-Консалтинг-Груп"  від

21.11.2007р. у справі № 9Д/2007, яким стягнуто з ПП ОСОБА_1 заборгованість за

договором поставки в сумі  7 501 грн. 52

коп. (з яких: 6 226,07 грн. - основна сума боргу, 251,68 грн. - пеня, 127,95

грн. - 3% річних, 895, 82 грн.- інфляційні), третейський збір в сумі 102 грн.,

збір на покриття витрат, пов'язаних з організацією технічного забезпечення

третейського розгляду справи в сумі 119 грн., витрати по сплаті гонорару

третейського судді в сумі 50 грн.

08.11.2009 р. господарським судом

Дніпропетровської області у справі № 33/144-08 

прийнято ухвалу  та видано

приватному підприємцю ОСОБА_2наказ на примусове виконання рішення третейського

суду при Асоціації "Лойєр-Консалтинг-Груп" від 21.11.2007р., яким

стягнути з  приватного підприємця

ОСОБА_1  (АДРЕСА_2, ідентифікаційний

номер НОМЕР_1) на користь приватного підприємця ОСОБА_2  (АДРЕСА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2ідентифікаційний код

НОМЕР_2) заборгованість за договором поставки в сумі 6 226 (шість тисяч двісті

двадцять шість) грн. 07 коп. - основна сума боргу, 251 (двісті п'ятдесят одна)

грн.68 коп. - пеня, 127 (сто двадцять сім) грн. 95 коп. - 3% річних, 895

(вісімсот дев'яноста п'ять) грн. 82 - інфляційні, третейський збір в сумі 102

грн., збір на покриття витрат, пов'язаних з організацією технічного

забезпечення третейського розгляду справи в сумі 119 грн., витрати по сплаті

гонорару третейського судді в сумі 50 грн.

Ухвала господарського суду

Дніпропетровської області від 08.11.2008 р. по справі № 33/144-08 набрала

законної сили згідно до ч.4 ст. 85 Господарського процесуального кодексу

України.

Позивач  просить визнати договір  поставки № 4 

від 13.12.2006 року недійсним укладеним між приватним підприємцем

ОСОБА_2 та приватним підприємцем ОСОБА_1 та визнати недійсною третейську угоду

укладену між ними , шляхом зазначення третейського застереження в договорі

поставки.

Суд вважає, що вимоги позивача не

підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою

недійсності правочину є недодержання  в

момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами

першою-третьою, п"ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК

України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам

цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Закон України  "Про третейські суди" регулює

порядок утворення та діяльності третейських судів в Україні та встановлює

вимоги щодо третейського розгляду з метою захисту майнових  і немайнових прав та охоронюваних законом

інтересів фізичних та юридичних осіб.

Юридичні та фізичні особи мають

право передати на розгляд третейського суду будь- який спір, який виникає з

цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між

сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. ( ч.1 ст. 5

Закону).

Статтею  12 Закону 

передбачено, що третейська угода може бути укладена у вигляді

третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової

угоди.

Якщо сторони не домовилися про інше

при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці

у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент

третейського суду розглядається як невід"ємна частина третейської угоди.

За будь-яких обставин  у разі суперечності третейської угоди

регламенту третейського суду застосовуються положення регламенту.

Третейська угода укладається у

письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана

сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу,

телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв"язку, що

забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в

якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не

заперечує.

Посилання у договорі, контракті на

документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською

угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким,

що робить третейську угоду частиною договору.

У разі недодержання правил,

передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною.

Із вищезазначеного Договору

поставки вбачається, що п. 7.2. було передбачено, те що будь-який спір,

виникаючий за даним Договором або у зв'язку з ним, в випадку не вирішення його

шляхом переговорів, підлягає передачі на розгляд та кінцевий розгляд

третейського суду при Асоціації "Лойер -Консалтінг-Групп"

Дніпропетровської області.          

Сторони уклали третейську угоду у вигляді третейського застереження, в

якому  зазначили, що всі спори, які

виникають по даному договору, підлягають вирішенню  вказавши при цьому, що в процесі розгляду

спору застосовується регламент даного третейського суду.

Отже, враховуючи положення Закону,

третейську угоду сторони уклали в письмовій формі, яка є невід"ємною

частиною договору, підписали її та вказали на 

конкретний  постійно діючий

третейський суд при розгляді спорів по договору поставки, посилаючись при

цьому  на його регламент.

      Доводи позивача про те,

що  третейський договір є недійсним,

оскільки про існування договору поставки № 4 

ПП ОСОБА_1.  стало відомо лише при

розгляді господарським судом Дніпропетровської області заяви ПП ОСОБА_2 про

видачу виконавчого документу, оскільки договір поставки № 4 від 13.12.2006 р.

він не підписував та не отримував у виконання укладення даного договору

будь-який товар, є безпідставними в силу вищевикладеного.

         Стаття 35 Господарського

процесуального кодексу України визначає, що факти, встановлені рішенням

господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час

розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких

беруть участь ті самі сторони.

До того ж слід зазначити, що згідно

Закону України "Про  судоустрій

України" судову систему України складають суди загальної юрисдикції та

Конституційний  Суд України ( ч.1 ст. 3).

Відповідно до Закону судова система України не передбачає таких судів як

третейські суди ( ст. 18 Закону).

Згідно ч.1, ч.2 ст. 11 Закону

судове рішення, яким закінчується розгляд справи у суді, ухвалюється іменем

України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов"язковими до

виконання усіма органами державної 

влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами,

об"єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними

особами на всій території України.

Рішення третейського суду

обов"язкові лише для сторін, які зобов"язані добровільно виконувати

рішення третейського суду (п.5 ст. 4. ст. 50 Закону України "Про

третейські суди"), тому у  разі

невиконання рішення третейського суду добровільно, заявник має звернутися до

господарського суду в загальному порядку відповідно до положень ст. 12 ГПК України.

Крім того, якщо позивач вважає, що

спори по договору поставки повинні вирішуватися в господарському суді, то він

має право з цією пропозицією звернутися до відповідача та на підставі порядку,

визначному ст. 188 ГК України, внести зміни до договору.

Згідно до ст. 49 Господарського

процесуального кодексу України судові витрати покласти на позивача. 

На підставі викладеного, керуючись

ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу  України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог

відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду

Дніпропетровської області набирає законної сили після закінчення десятиденного

терміну з дня підписання рішення.

Суддя                                                                                                  

             І.А.Рудовська