Рішення

від 14.11.2008 по справі 2-4242/2008

БЕРДЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

2-4242

2-4242

2008 p.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада

2008 року. Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

в складі

головуючого судді Буднікової Н.П.,

при секретарі

Коваленко Т.В., 

-за участю

позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2,

-відповідача

ОСОБА_3,

-третьої особи

ОСОБА_4,

розглянувши

у відкритому судовому засіданні у М.Бердянську цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третьої особи ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та

моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою,

ВСТАНОВИВ:

В квітні

2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3, третьої

особи на стороні відповідача ОСОБА_4, який підтримали у судовому засіданні він

та його представник ОСОБА_2, про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 7683,

57 грн. та моральної шкоди 5000 грн., заподіяної пошкодженням його автомобіля

„Ауді-80", реєстраційний номер НОМЕР_2, в результаті дорожньо-транспортної

пригоди 15.01.2008 року о 21 годині 30 хвилин з вини третьої особи ОСОБА_4,

який не має прав на керування транспортним засобом, керуючи належним його

батьку відповідачу ОСОБА_3 автомобілем ВАЗ-2109, реєстраційний номер НОМЕР_1,

рухаючись заднім ходом по вул. Айвазовського на перехресті з вул. Фестивальною

у М.Бердянську, не впевнившись в безпеці виконання маневру, скоїв зіткнення з

його автомобілем, за що постановою Бердянського міськрайонного суду від

16.01.2008 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності за

ст. 126 ч.2 КУпАП, а

його батька

власника автомобіля ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за

ст. 126 ч.1 КУаАП /а.с.3-4/.

Відповідач

ОСОБА_3 позов визнав частково і суду пояснив, що дійсно 15.01.2008 року о 21

годині 30 хвилин від доручив сину Сергію, який не має прав водія, але має

навики з управління транспортом, поставити власний автомобіль в гараж, який

розташований поряд з їх будинком. Через деякий час зателефонував син і

повідомив про ДТП. Коли він

підійшов, ОСОБА_1 вже визвав працівників ДАІ. Враховуючи, що автомобіль 1981

року випуску, він пропонував позивачу реальну суму 1500 грн. на ремонт

автомобіля, якої, на його думку, достатньо для придбання запасних частин,

матеріалів та ремонту, але той відмовився. Йому відомо, що незадовго до цього

зіткнення автомобіль позивача також був учасником ДТП, можливо також

був пошкоджений.

Третя

особа ОСОБА_4 позов

визнав частково і суду підтвердив, що на прохання батька поїхав поставити

автомобіль в гараж, сталося зіткнення з автомобілем ОСОБА_1 Він згоден з

постановою про притягнення його до адміністративної відповідальності. Вважає,

що сума вартості ремонту значно завищена. Він підрахував, що вартість запасних

частин 360 грн., вартість робіт 1000 грн., а всього -1360 грн.

Вислухавши

осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали цієї справи та

адміністративних справ Бердянського міськрайонного суду №3-1747/2008 року,

№3-1781/2008 року, суд приходить до наступного.

Згідно

ч. 1 ст. 1166 ЦК України

майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю

особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода,

завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі

особою, яка її завдала.

Згідно

ч.ч. 1, 2, 5 ст.1187 ЦК України

шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на

відповідній правовій підставі /право власності, інше речове право, договір

підряду, оренди, тощо/ володіє транспортним засобом, механізмом, іншим

об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену

небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки,

відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано

внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Джерелом підвищеної

небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням

транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням

хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утримання

диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід, тощо, що створює

підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Як видно

з пояснень позивача ОСОБА_1, 15.01.2008 року о 21 годині 30 хвилин він на

автомобілі Ауді-80 р.номер НОМЕР_2, яким користується на підставі довіреності,

зупинився на вул. Фестивальній біля ігрових автоматів. В цей час третя особа

ОСОБА_4, керуючи автомобілем ВАЗ-2109 р.номер НОМЕР_1, який належить його

батьку ОСОБА_3, під час руху заднім ходом вдарив його автомобіль, пошкодивши

ліве заднє крило, кришку багажника, задню панель, габаритний ліхтар. Винним в ДТП визнано водія

ОСОБА_4, який не маючи прав водія, не впевнившись в безпеці виконуючого маневру

вчинив зіткнення з автомобілем позивача, чим порушив п. 10.9 Правил дорожнього

руху, де вказано, що „під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не

повинен вчиняти небезпеки чи перепон іншим учасникам руху. Для безпеки руху він

при необхідності повинен звернутися за допомогою до інших осіб". За це

його визнано винним у скоєнні ДТП

та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 Кодексу

України про адміністративні правопорушення. Володільця транспортного засобу,

яким керував ОСОБА_4, тобто ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної

відповідальності за ч.1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні

правопорушення за передачу керування особі, яка не має права керування

транспортним засобом.

Вказані

обставини підтверджуються свідоцтвом про реєстрацію ТЗ р.номер НОМЕР_2

„Ауді-80", довіреністю від 10.11.2006 року, посвідченням водія ОСОБА_1,

довідкою Бердянського відділу УДАІ УМВС України у Запорізькій області, ,

постановою Бердянського міськрайонного суду від 16.01.2008 року, постановою по

справі про адміністративне правопорушення від 16.01.2008 року, довідкою

Бердянського ОРЕР УДАІ УМВС України у Запорізькій області від 12.03.2008 року,

дослідженими у судовому засіданні матеріалами справи Бердянського

міськрайонного суду №3-1747/2008 року /а.с. 16, 20, 21-22, 31-32, 83, 93-97,

98-101/.

Відповідно

ч.4 ст.61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне

правопорушення обов"язкова для суду, що розглядає справу про

цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду з

питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Проти

цього також не заперечують відповідач ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4

Відповідно

ч.1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які

беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Судом

встановлено, що власник джерела підвищеної небезпеки ВАЗ -2109, р.номер

НОМЕР_1, ОСОБА_3 сам передав керування автомобілем сину ОСОБА_4, який не має

права керування транспортним засобом. ОСОБА_3 не довів, що шкоди було завдано

внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

За таких доказів згідно ст. 1187 ЦК України шкоду, заподіяну ОСОБА_1, зобов'язаний

відшкодувати власник джерела підвищеної небезпеки ОСОБА_3

Звіт

Українського експертного центру „Експерт-сервіс Авто" №000065 від

08.02.2008 року про оцінку автомобіля „Ауді-80" реєстраційний номер

НОМЕР_2, свідчить про те, що сума матеріальної шкоди, заподіяної власнику

автомобіля „Ауді-80" в результаті його пошкодження, складає 7683, 57

грн./а.с.5-15/.

ОСОБА_3

та ОСОБА_4 впевнені, що розрахунок проведено невірно, тому що не може бути, щоб

вартість ремонту автомобіля була така, як і вартість самого автомобіля. За їх

підрахунками матеріальна шкода складає не більше 1500 грн.

Разом з

тим, допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_5 суду пояснив, що розрахунок

матеріальної шкоди, заподіяної пошкодженням автомобіля „Ауді-80",

необхідно проводити за методикою міжнародної програми „Аудотекс", яку він

і використовував при підготовці звіту про оцінку автомобіля.

У суду

немає підстав не довіряти чи сумніватися в компетентності експерта. Ніхто із

осіб, які беруть участь у справі, не заявив клопотання про призначення судової

експертизи, про долучення до матеріалів справи відповідних доказів, які

спростовують цей звіт, чи щоб відповідні докази були витребувані судом. В

зв'язку з чим при вирішенні питання про розмір матеріальної шкоди суд приймає

до уваги вищезазначений звіт про оцінку автомобіля. Вважає, що позов ОСОБА_1 в

частині стягнення матеріальної шкоди на 7683, 57 грн. обгрунтований та підлягає

задоволенню.

Згідно

ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які

вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків,

встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Підтримуючи

позов про стягнення моральної шкоди в сумі 5000 грн., ОСОБА_1 вказував, що

моральна шкода виразилась в моральних стражданнях та переживаннях у зв'язку з

пошкодженням майна, що він використовував автомобіль для пасажирських

перевезень, так як із-за стану здоров"я /інвалід III групи/

на іншій роботі працювати не може. Але об'єктивних доказів, які б свідчили про

спричинення йому моральної шкоди, в судовому засіданні не добуто. Відповідно

ч.4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тому суд

вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди не

доказані, в їх задоволенні необхідно відмовити.

За

клопотанням відповідача ОСОБА_3,

судом витребувані довідка відділу ДАІ УМВС України у Запорізькій області

від 21.08.2008 року, справу Бердянського міськрайонного суду №3-1781/2008 року,

із яких вбачається, що 08.01.2008 року о 15 годині 45 хвилин на

вул.Смоленській

біля будинку №34 у М.Бердянську ОСОБА_1, керуючи автомобілем „Ауді-80",

р.номер НОМЕР_2, рухаючись заднім ходом не впевнився, що це буде безпечним та

скоїв наїзд на автомобіль „Мерседес-Бенц", р.номер НОМЕР_3, який стояв

позаду та скоїв на нього наїзд. Внаслідок ДТП пошкоджено тільки автомобіль

„Мерседес-Бенц" /а.с.69, 98-101/.

Відповідно

до вимог п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.0.3.1992 року

зі змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України №7

від 08.07.1994 року, №11 від 30.09.1994 року, №15 від 25.05.1998 року, №9 від

24.10.2003 року „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про

відшкодування шкоди" постановляючи рішення про стягнення на користь

потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням,

але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу

цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Враховуючи

думку учасників процесу, суд вважає, що необхідно зобов'язати ОСОБА_1 після

виконання рішення суду в частині стягнення 7683, 57 грн. передати ОСОБА_3 з

пошкодженого автомобіля пошкоджені крило ліве заднє, кришку багажника,

габаритний ліхтар задній лівий, панель задню.

Згідно

ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача також необхідно стягнути

документально підтверджені понесені судові витрати по сплаті судового збору 129

грн., за інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи 30 грн.,

за проведення авто-товарознавчої експертизи 300 грн., за направлення телеграм

відповідачам 12, 78 грн., а всього - 471 грн. 78 коп., а також на користь

експерта ОСОБА_5 за виклик в судове засідання для дачі пояснень в якості

автоексперта - 97 грн.

Керуючись

ст.ст.208, 212-218, 223 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 1166, 1187 ЦК України, суд

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1

задовольнити частково.

Стягнути

з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 7683 грн. 57

коп., понесені судові витрати 471 грн. 78 коп., а всього - 8135 грн. 35 коп.

В іншій

частині позову про стягнення моральної шкоди ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути

з ОСОБА_3 на користь експерта ОСОБА_5 97 грн.

Зобов'язати

ОСОБА_1 після виконання рішення в частині стягнення 8135 грн. 35 коп. передати

ОСОБА_3 з пошкодженого автомобіля : пошкоджені крило ліве заднє, кришку

багажника, габаритний ліхтар задній лівий, панель задню.

Рішення

може бути оскаржене в апеляційний суд Запорізької області через Бердянський

міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти

днів з дня проголошення рішення, апеляційна скарга може бути подана протягом

двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження.