Рішення

від 28.04.2010 по справі 2-1669/2010

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Бориспільський міськрайонний суд Київської області

м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 72, 8300, (04595) 6-76-19

Справа № 2-1669/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2010 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Саган В.М.

при секретарі Моргушко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Борисполі Київської області про зобовВ»язання провести перерахунок пенсії по інвалідності та додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоровВ»ю внаслідок Чорнобильської катастрофи, -

в с т а н о в и в :

24.03. 2010 р. позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому вказав, що у зв'язку із захворюваннями, пов'язаними з роботою по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, вона є інвалідом 2 групи та має статус учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії. Обґрунтовувала свої вимоги тим, що відповідно до ч.4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та п.4 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.1997 року №523, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 2 групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком. В той же час, відповідно до ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до категорії І, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах, в тому числі: інвалідам 2 групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Також, ч.3 ст. 67 вказаного Закону передбачено підвищення розміру пенсії та додаткової пенсії у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

У зв'язку з тим, що відповідач не здійснив перерахунку пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, у порядку визначеним ст.ст. 50, 54, вказаного Закону та відповідного перерахунку зважаючи на встановлення нового розміру прожиткового мінімуму з 01.11.2009 року, позивач просила задовольнити свої вимоги в повному обсязі та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок таких пенсій й виплачувати державну пенсію в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з 01.12.2009 року з дотриманням правових позицій ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Позивач в судовому засіданні свої вимоги підтримала та просила задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні не був присутній, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, та письмові заперечення, в яких просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В своїх запереченнях зазначив, що всі додаткові пенсії були перераховані та щоразу змінювались при збільшенні прожиткового мінімуму. Управління Пенсійного фонду діє на підставі, в межах та у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України. З 01.01.2009 року Законом України "Про державний бюджет України на 2009 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" розрахунок додаткової пенсії встановлено у відсотках до прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, що втратили працездатність. Дії управління Пенсійного фонду вважає правомірними, а тому просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові заперечення відповідача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач у зв'язку із захворюваннями, пов'язаними з роботою по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, є інвалідом 2 групи та має статус учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії. (а.с.9, 10).

Спір між сторонами щодо наявності у позивача права на отримання пенсії, як особи, що постраждала внаслідок ліквідації катастрофи на ЧАЕС та має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії і є інвалідом 2 групи, відсутній.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу застосування норм законодавства, які регулюють розміри виплат пенсій особам, які постраждали внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.

Розрахунок пенсій позивачу здійснено, виходячи з розміру, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» та з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 13.07.2004 року №894.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Статтею 49 Закону вказаного Закону передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ч.4 ст.54 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв'язку із втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів 2 групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими восьми мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі ст.50 цього ж Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема, інвалідам 2 групи - у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Як передбачено ст.53 того самого Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій є мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Відповідно до ст.6 цього Закону виключно цим Законом визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Крім того, застосування мінімального розміру пенсії, визначеного відповідно до Закону від 09.07.2003 року №1058-VІ, проти чого також заперечує відповідач, не суперечить змісту ч.3 ст. 28 цього ж Закону, оскільки інших розмірів мінімальної пенсії за віком законодавством України не передбачено. Застосування ж розміру прожиткового мінімуму для призначення грошових та соціальних допомог (пільг та гарантій) спеціально обумовлюється законодавством. В даному випадку таких обмежень судом не встановлено. Суд також вважає за доцільне застосувати, в даному випадку, аналогію закону відповідно до ч. 8 ст.8 ЦПК України, оскільки суд повинен застосувати закон, що регулює подібні правовідносини.

З огляду на викладене суд вважає, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст.ст. 50, 54 вказаного Закону застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у Законах України «Про Державний бюджет України» на відповідні роки, виходячи з яких визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч.4 ст.8 ЦПК України у разі невідповідності правового акту закону України або міжнародному договору, згода на обовВ»язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають ч.1 ст.50 та ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.02 №1, від 13.07.2004 року №894, від 27.12.2005 року №1293, від 28.05.2008 року №530 та від 16.07.2008 року №654 щодо визначення розмірів пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

В даному випадку, надання законодавцем права Кабінету Міністрів України на встановлення розмірів таких пенсій, не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим вказаним Законом.

Конституційний Суд України у рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) сформулював правову позицію, згідно з якою законом про Державний бюджет України, який має особливий предмет регулювання, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.

Крім того, положення пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким текст статті 50 викладено в такій редакції: «Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: ... інвалідам 2 групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність...»; частини третю і четверту статті 54 замінено чотирма частинами зокрема такого змісту: «У всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: ... по 2 групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність...»; частину третю статті 67 викладено в такій редакції: «Максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», - втратили чинність, як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008.

Позиція Вищого адміністративного суду України, викладена в оглядовому листі від 14.08.2008 року №1406/100/13-08 «Про практику застосування законодавства з питань пенсійного забезпечення (за результатами справ, розглянутих Вищим адміністративним судом України у касаційному порядку)», полягає у тому, що наявність такого права у осіб на яких поширюються положення статей 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина 2 статті 46 Конституції України).

Також, відповідно до частини 2 статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

Оскільки позивачеві слід визначати пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Як вбачається з письмових заперечень представника відповідача, управлінням Пенсійного фонду України у м. Бориспіль Київської області не виконуються положення ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» належним чином та в повному обсязі.

З урахуванням вказаного, суд приходить до висновку , що управління Пенсійного фонду України у м. Борисполі Київської області неправомірно відмовило ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати державної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком з 01. 12. 2009 року.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року № 107-VI, що набрав чинності з 1 січня 2008 року, затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 жовтня - 498 гривень. Ст.54 ЗУ „ Про Державний бюджет України на 2009 рікВ» прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення установлено у 2009 році, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, з 1 січня-498 грн., а з 1 листопада - 573 грн.

Таким чином, для позивача як інваліда 2 групи, учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році 1 категорії, розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із наведених розмірів.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що зокрема зазначено у рішенні № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року по справі № 1-21/2005), пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Відповідно до вимог ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що управління Пенсійного фонду України у м. Бориспіль Київської області необхідно зобовВ»язати, починаючи з 01.12. 2009 р. провести перерахунок та виплачувати ОСОБА_1 державну пенсію у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком , відповідно до ст.ст. 50, 54 ЗУ від 28.02.1991 р. № 796 „ Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофиВ» .

Оскільки обидві сторони по справі звільнені від оплати судових витрат, відповідно до ч.2 ст. 88 ЦПК України, судові витрати у справі в розмірі 8 гри. 50 коп. судового збору віднести на рахунок Державного бюджету України, та стягнути з позивача витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн., які нею сплачені при подачі позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 60-62, 88, 212-215 ЦПК України, суд-

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Борисполі Київської області починаючи з 01.12.2009 р. провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 державну пенсію у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.ст. 50, 54 ЗУ „ Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофиВ» № 796 від 28.02.1991р.

Судові витрати у справі в розмірі 8 гри. 50 коп. судового збору віднести на рахунок Державного бюджету України.

Стягнути з ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн., які нею сплачені при подачі позову.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів після проголошення рішення та подальшої подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви.

Суддя Саган В.М.