Рішення

від 14.07.2015 по справі 914/617/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2015 р. Справа № 914/617/14

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Матвіїва Р.І., Ділай У.І., Кітаєвої С.Б. при секретарі Д.Зубкович розглянув матеріали за позовом заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі

позивача : Червоноградської міської ради, м. Червоноград, Львівська область;

до відповідача 1 : Виконавчого комітету Червоноградської міської ради, м. Червоноград, Львівська область;

до відповідача 2 : Товариства з додатковою відповідальністю «Червоноградське АТП-14628», м. Червоноград, Львівська область;

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Приватного підприємства "Авто-Транс-Сервіс", м. Червоноград,

про : визнання незаконним рішення виконавчого комітету Червоноградської міської ради та додаткових договорів.

У судовому засіданні взяли участь представники:

прокуратури: Куцик В.Б. - прокурор;

позивача: Цюпа В.П. - довіреність від11.03.2014 р.;

відповідача 1: Лемеха В.Р. - довіреність від 13.07.2015 р.;

відповідача 2: Огорілко Ю.В. - представник на підставі довіреності б/н від 07.03.2014 року;

третьої особи: не з'явився.

Обставини розгляду справи. Ухвалою суду від 24.02.2014 року судом прийнято до розгляду позовну заяву та порушено провадження у справі за позовом заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Червоноградської міської ради до Виконавчого комітету Червоноградської міської ради та до Товариства з додатковою відповідальністю «Червоноградське АТП-14628» про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Червоноградської міської ради та додаткових договорів. Розгляд справи призначено на 11.03.2014 року.

У судовому засіданні 11.03.2014 року представник прокуратури позовні вимоги підтримав. Представник позивача на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справ подав документи для долучення до матеріалів справи. Представники відповідачів проти позовних вимог заперечили, подали відзиви на позовну заяву. Представник відповідача 2 подав клопотання про припинення провадження у справі. Суд вирішить подане клопотання в наступному судовому засіданні. Судом оглянуто оригінали документів, поданих представниками сторін у судове засідання та відкладено розгляд справи на 25.03.2014 року.

У судовому засіданні 25.03.2014 року представники прокуратури та позивача позовні вимоги підтримали, представник прокуратури подав пояснення по справі. Представники відповідачів проти позовних вимог заперечили, подали відзиви на позовну заяву. Представник відповідача 1 подав пояснення по справі. Подане 11.03.2014 року представноком відповідача 2 клопотання про припинення провадження у справі суд вирішить наступному судовому засіданні. Судом оголошено перерву в судовому засіданні до 08.04.2014 року.

У судовому засіданні 08.04.2014 року представники прокуратури та позивача позовні вимоги підтримали. Представник позивача подав клопотання про залишення позову прокурора без розгляду. Представники відповідачів проти позовних вимог заперечили. Подане клопотання суд вирішить у наступному судовому засіданні. Представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку її розгляду. Судом задоволено подані клопотання та відкладено розгляд справи на 24.04.2014 року.

У судовому засіданні 24.04.2014 року представники прокуратури та позивача позовні вимоги підтримали. Представники відповідача 1 проти позовних вимог заперечили. Представник відповідача 2 у судове засідання не з'явився. Судом відкладено розгляд справи на 29.04.2014 року.

У судовому засіданні 29.04.2014 року представник прокуратури позовні вимоги підтримав. Представник відповідача проти позову заперечив, подав пояснення по справі та документи для долучення до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України судом призначено колегіальний розгляд справи, у зв'язку з чим у судовому засіданні оголошувалась перерва. Після перерви суд у колегіальному складі трьох суддів: головуючого судді Р.Матвіїва, судді У.Ділай, судді С.Кітаєвої, визначених шляхом автоматичного розподілу членів колегії суддів згідно з розпорядженням керівника апарату суду № 221 від 29.04.2014 року, продовжив розгляд справи. У зв'язку із призначенням колегіального розгляду справи, з метою надання можливості сторонам подати додаткові докази по справі, судом відкладено розгляд справи на 10.06.2014 року.

У судовому засіданні 10.06.2014 року представник прокуратури позовні вимоги підтримав, представник позивача подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів. Від ПП «Авто-Транс-Сервіс» надійшла заява про залучення його до участі у справі в статусі третьої особи. Суд вважає за доцільне вирішити подану заяву у наступному судовому засіданні. Розгляд справи відкладено на 24.06.2014 року.

У судовому засіданні 24.06.2014 року представником відповідача 2 подано клопотання про зупинення провадження у справі. Судом задоволено подане клопотання, а також заяву про залучення до участі у справі третьої особи. Розгляд справи зупинено до вирішення Червоноградським міським судом Львівської області адміністративної справи № 459/6263/13-а.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 17.04.2015 р. поновлено провадження у справі.

В судове засідання 25.06.2015 р. відповідачем 2 подано заяву про зупинення провадження у справі до роз'яснення Червоноградським міським судом постанови від 26.12.2014 р. №459/6263/13-а в частині законності рішення виконавчого комітету Червоноградської міської ради від 26.09.2013 р. Судом відкладено розгляд справи на 14.07.2015 року.

Суд відхиляє подану відповідачем 2 заяву про зупинення провадження у справі, оскільки ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 22.06.2015 р. залишено без задоволення заяву ТзДВ "Червоноградське АТП-14628".

Від фіксації судового процесу технічними засобами представники прокуратури та сторін відмовились.

Представникам прокуратури, сторін і третьої особи, що брали участь у судових засіданнях, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22, 27 Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

У судовому засіданні 14.07.2015 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору. Заступник прокурора Львівської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Червоноградської міської ради Львівської області (надалі по тексту рішення - позивач) з позовом до Виконавчого комітету Червоноградської міської ради (надалі по тексту рішення - відповідач 1, організатор) та до Товариства з додатковою відповідальністю «Червоноградське АТП-14628» (надалі по тексту рішення - відповідач 2, перевізник) про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Червоноградської міської ради та додаткових договорів до договорів про організацію перевезень на автобусних маршрутах загального користування, вважаючи права та інтереси позивача порушеними у зв'язку з наступним.

У результаті проведення конкурсу з визначення переможця на автобусних міських маршрутах загального користування відповідачі уклали договори про організацію перевезень на автобусних маршрутах загального користування строком на один рік. У подальшому відповідачі підписали додаткові договори до договорів про організацію перевезень на автобусних маршрутах загального користування, згідно з якими продовжили строк дії договору на два роки, що, на думку прокурора, є порушенням вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» і Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування.

Позивач позовні вимоги не підтримав, у діях відповідачів порушення своїх прав та інтересів не вбачає, подав клопотання про залишення позову без розгляду, оскільки прокурором неправильно визначено позивача.

Відповідачі проти позовних вимог заперечили, вважаючи даний спір непідвідомчим господарському суду, неправильно визначеним позивача, відсутність порушення зазначених прокурором норм законодавства при прийнятті рішення про продовження строку дії договорів про організацію перевезень на автобусних маршрутах загального користування.

Третя особа у поданому поясненні заперечила проти позовних вимог з тим підстав, що строк договору не може бути продовжено, застосуванню до спірних правовідносин підлягають спеціальні норми, а не норми Цивільного кодексу України.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне. Згідно з протоколом засідання міського конкурсного комітету з розгляду конкурсних пропозицій та прийняття рішення про визначення переможця конкурсу на автобусному міському маршруті загального користування від 14.08.2012 року комісія вирішила визнати відповідача 2 переможцем на об'єктах курсу № 3 Автовокзал-Застава, № 4 Автовокзал-ВГРЗ, № 4А Автовокзал-ВГРЗ, № 7 Автовокзал-Гірник та укласти з ним відповідні договори терміном на один рік.

Виконавчий комітет Червоноградської міської ради рішенням № 126 від 30.08.2012 року затвердив результати конкурсу та вирішив укласти з переможцем конкурсу договори на перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування.

Відповідно до вказаного рішення 27.09.2012 року відповідачі уклали договори про організацію перевезень пасажирів (Договори про організацію перевезень пасажирів) на автобусному маршруті загального користування, термін дії яких згідно з п. 4.1 становить один рік, тобто до 26.09.2013 року. Відповідно до п. 1 договорів організатор надав перевізнику право на перевезення пасажирів на визначених автобусних маршрутах: № 3 Автовокзал-Застава (кількість автомашин: 7 автобусів, в режимі маршрутного таксі, 1 автобус загального користування), № 4 Автовокзал-ВГРЗ (кількість автомашин: 3 автобуси, в режимі маршрутного таксі), № 4А Автовокзал-ВГРЗ (кількість автомашин: 3 автобуси, в режимі маршрутного таксі), № 7 Автовокзал-смт. Гірник (кількість автомашин: 8 автобусів в режимі маршрутного таксі).

23.09.2013 року відповідач 2, враховуючи інвестиційні зобов'язання, прийняті на конкурсі, що відбувався 14.08.2012 року, звернувся до міського голови м. Червонограда з проханням укласти договір терміном до 5-ти років на перевезення на маршрутах №3, 4, 4а, 7. До листа долучено копії тимчасових реєстраційних талонів, ліцензійні картки та поліси страхування на 4 автобуси з номерними знаками ВС49-34ВК, ВС13-51ВТ, ВС6071СО, ВС33-50АА.

Рішенням Виконавчого комітету Червоноградської міської ради від 26.09.2013 р. №148 р. (надалі - Рішення) продовжено термін дії договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування №3, 4, 4А, 7, укладених 27.09.2012 р. з переможцем конкурсу ТзДВ "Червоноградське АТП-14628" до 26.09.2015 р.

На виконання Рішення укладено з відповідачем 2 додаткові договори від 27.09.2013 р. (надалі - Додаткові договори). За умовами Додаткових договорів термін дії договору з 27.09.2013 р. до 26.09.2015 р.

Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими, однак такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

Спірні правовідносини виникли з приводу дотримання порядку організації перевезення пасажирів автомобільним транспортом.

Як убачається із матеріалів справи, договір з переможцем конкурсу - товариством з додатковою відповідальністю "Червоноградське АТП-14628", за відсутності в нього автобусів, що відповідають умовам конкурсу, укладено на один рік. Зазначений порядок дотримано у відповідності до положень статті 44 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Разом з тим, Виконавчий комітет Червоноградської міської ради у рішенні від 26.09.2013 р. №148 продовжив термін дії договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування з переможцем конкурсу ТзДВ "Червоноградське АТП-14628" від 14.08.2012 р.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу положень пункту 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України способом захисту порушеного права та інтересу може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до положень статті 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 43 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначення пасажирського перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах.

Згідно з пунктом 53 постанови Кабінету міністрів України "Про затвердження Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування" від 03.12.2008 р. №1081 строк дії договору (дозволу) не може бути продовжено, а рейси (маршрути) включаються до об'єкта іншого конкурсу.

Таким чином, у разі закінчення терміну дії договору з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування можливість його продовження без проведення конкурсу не передбачена. Натомість, після закінчення терміну дії договору особа, яка бажає здійснювати перевезення автомобільним транспортом загального користування, може це здійснити лише коли її визначать переможцем конкурсу.

За таких обставин, Виконавчий комітет Червоноградської міської ради у рішенні від 26.09.2013 р. №148 неправомірно продовжив термін дії договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Тому в цій частині суд задовольняє позовні вимоги.

В частині визнання недійсними Додаткових договорів від 27.09.2013 р. до Договорів про організацію перевезень пасажирів від 27.09.2012 р. суд враховує таке.

Згідно із ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього кодексу, зокрема ч. 1 ст. 203 вказаного кодексу передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про автомобільний транспорт", організація пасажирських перевезень на міських автобусних маршрутах загального користування покладається на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту.

Згідно зі статтею 11 Закону України "Про місцеве самоврядування" виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам.

До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій, що не належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, до участі в обслуговуванні населення засобами транспорту і зв'язку (п. 12 ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування").

Відповідно до статей 43, 44 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах.

Організація конкурсів на здійснення перевезень на автобусних маршрутах загального користування, у порядку передбаченому законодавством України, покладено на Виконавчий комітет Червоноградської міської ради. Однак, сам факт не проведення конкурсу Виконавчим комітетом Червоноградської міської ради не є підставою для визнання угод про продовження строку дії договору недійсними.

Прокурор обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що укладення між відповідачами договорів про продовження терміну дії договору з порушенням вимог ст. ст. 43, 44 Закону України "Про автомобільний транспорт" призводить до порушення встановленого порядку організації пасажирських перевезень на міських автобусних маршрутах загального користування, і таким чином порушує інтереси органу місцевого самоврядування м. Червоноград.

Однак, прокурором не обґрунтовано, які саме інтереси Червоноградської міської ради порушено відповідачами по справі

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства та організації мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Отже, необхідною умовою для звернення до суду із відповідним позовом є порушення прав та охоронюваних законом інтересів особи - позивача у справі. Матеріалами справи підтверджується, що Червоноградська міська рада проти позовних вимог заперечує, оскільки спірні угоди не порушують її права.

Разом з тим, суд також бере до уваги положення статті 5 Закону України "Про автомобільний транспорт". Згідно з цією нормою державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту спрямоване, зокрема, на забезпечення балансу інтересів держави, органів місцевого самоврядування, користувачів транспортних послуг та підприємств, установ, організацій, інших юридичних та фізичних осіб - суб'єктів господарювання на автомобільному транспорті незалежно від форм власності. Відтак, у спірних правовідносинах Додаткові договори забезпечують права та інтереси користувачів транспортних послуг за відсутністю проведення конкурсу та визначення перевізника на конкурсних засадах, права та інтереси суб'єкта підприємницької діяльності - перевізника, який виконав інвестиційні зобов'язання та придбав автобуси для здійснення належного перевезення пасажирів, а також права та інтереси представницького органу територіальної громади, який здійснив організацію перевезення. За таких обставин, не порушено балансу інтересів держави, органів місцевого самоврядування, користувачів послуг та перевізника, дотримано пріоритетності прав споживачів послуг. Таким чином, не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання недійсними додаткових договорів №1, 2, 3, 4 від 27.09.2013 р. до договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування від 27.09.2012 р.

Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суду України у постановах №5015/5142/12 від 19.06.2013 р. та №5015/267/11 від 27.10.2011 р.

Заперечення відповідача стосовно неправильного визначення уповноваженого державою органу здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах суд відхиляє з урахуванням такого.

Згідно з статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Органи місцевого самоврядування формують мережу міських автобусних маршрутів загального користування і здійснюють у межах своїх повноважень контроль за дотриманням законодавства у сфері автомобільного транспорту на відповідній території (стаття 6 Закону України "Про автомобільний транспорт").

Відповідно до положень статті 18 Закону України "Про місцеве самоврядування" відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом.

Рішення органу місцевого самоврядування можуть впливати на права та інтереси територіальної громади, яку вони представляють.

Зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України).

Відповідно до пункту 15 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень.

Однак, Червоноградською міською радою, в інтересах якої прокуратура м.Червонограда подала позовну заяву, рішення виконавчого органу ради №148 від 26.09.2013 р. не скасовано. Тому прокуратурою із дотриманням положень закону вжито відповідних заходів для захисту прав та інтересів територіальної громади міста Червонограда.

Суд не бере до уваги постанову Червоноградського міського суду Львівської області від 26.12.2014 р. у справі №459/6263/13-а з наступних підстав. Відповідач 2 у даній справі звернувся із роз'ясненням судового рішення в частині законності рішення виконавчого комітету Червоноградської міської ради від 26.09.2013 р. Однак, ухвалою суду від 22.06.2015 р. заяву ТзДВ "Червоноградське АТП-14628" залишено без задоволення.

Як убачається із зазначеної постанови місцевого суду, ПП "Авто-Транс-Сервіс" звернулося із позовними вимогами про визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Червоноградської міської ради від 26.09.2013 р. №148. Постановою суду в задоволенні позову відмовлено з підстав законності рішення конкурсного комітету від 14.08.2012 р. Натомість, суд відмовляючи у задоволенні позову не дав оцінки законності рішення Виконавчого комітету, що було предметом позову.

Відповідно до пунктів 2, 3 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення у цивільній справі" від 18.12.2009 р. №14 обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до положень статей 10 і 11 ЦПК суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Із постанови Червоноградського міського суду Львівської області від 26.12.2014 р. у справі №459/6263/13-а неможливо встановити, з яких підстав суд відмовив у задоволенні вимог про визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Червоноградської міської ради від 26.09.2013 р. №148, тому господарський суд не вбачає підстав для звільнення від оцінки такого рішення на предмет законності.

Як вже зазначалось судом, відповідачем-2 заявлено клопотання про припинення провадження у даній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки предметом даного спору є визнання недійсним додаткових договорів № 1, 2, 3, 4 до договору про організацію перевезень від 27.09.2012 р., який по своїй правовій природі є адміністративним, а не господарським, у зв'язку з чим спір щодо нього не підлягає вирішенню господарським судом.

Розглянувши вказане клопотання, суд вважає його необґрунтованим та безпідставним з огляду на наступне. Відповідач-1 у спорі виступає як суб'єкт цивільних правовідносин і має такий самий правовий статус, що й інші учасники цих відносин, тому в даному випадку відсутня підпорядкованість одного учасника цивільних правовідносин (позивача) іншому (відповідачу), яка має місце під час здійснення органами виконавчої влади владних управлінських функцій.

Відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011 року "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з укладенням, зміною, виконанням і розірванням усіх господарських договорів між суб'єктами господарювання і органами державної влади і місцевого самоврядування, включаючи договори, які укладаються шляхом проведення конкурсу, вирішуються господарськими судами на загальних підставах.

Статтею 31 Закону України "Про автомобільний транспорт", на яку посилається відповідач-2 як на підтвердження того, що договір передбачає імперативне регулювання публічних відносини і виключає вільне волевиявлення сторін та юридичну рівність сторін, передбачено, що за згодою сторін у договір можу бути включені інші питання.

Враховуючи це, при укладенні таких договорів за результатами засідання конкурсного комітету, сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, звичаїв ділового обороту, а дії сторін мають бути засновані на принципах розумності, сумлінності і справедливості.

Свідченням того, що оспорювані договори ґрунтуються на вільному волевиявленні сторін є те, що перевізник за власним бажанням приймає рішення про участь в конкурсі. Окрім того, перевізник, який рішенням конкурсного комітету визнаний переможцем конкурсу, може відмовитися від укладення договору, про що повідомляє організатора письмово, що передбачено абзацом 2 п. 53 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування.

Пунктом 17 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 24.10.2011 року №10 "Про деякі питанні підвідомчості і підсудності справ господарським судам", зазначено вичерпний перелік справ у спорах, де однією із сторін є суб'єкт владних повноважень, що не віднесені до компетенції господарських судів. До такого переліку не відносяться спори з визнання договорів недійсними. Цим же пунктом встановлено, що інші справи за участю господарюючих суб'єктів та суб'єктів владних повноважень не мають ознак адміністративної юрисдикції і повинні розглядатися господарськими судами на загальних підставах. До таких справ належать усі справи у спорах про право, що виникають з відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного господарства.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обв'язку. Основними видами господарського зобов'язання є майново-господарські та організаційно-господарські зобов'язанння.

Згідно зі ст. 176 ГК України, організаційо-господарськими визнаються господарські зобов'язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб'єктом організаційно-господарських повноважень, в силу яких зобов'язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Організаційно-господарські зобов'язання можуть виникати між суб'єктом господарювання та власником, який є засновником даного суб'єкта, або органом державної влади, органом місцевого самоврядування, наділеним господарською компетенцією щодо цього суб'єкта. Організаційно-господарські зобов'язання суб'єктів можуть виникати з договору та набувати форми договору.

Відповідно до ст. 8 Господарського кодексу України безпосередня участь держави, органів державної влади та органів місцевого самоврядування у господарській діяльності може здійснюватися у спосіб, що визначений Конституцією та законами України.

Відтак, відповідач-1 визначається законом як учасник організаційно-господарських відносин, який володіє господарською компетенцію, але безпосередньо може не бути суб'єктом господарювання.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" до повноважень державних адміністрацій належить забезпечення організації обслуговування населення підприємствами, установами та організаціями житлово-комунального господарства, зв'язку, телебачення, радіомовлення, торгівлі та громадського харчування, побутового і транспортного обслуговування незалежно від форм власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про автомобільний транспорт" відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування.

Відтак, на думку суду, оспорюваний договір є організаційно-господарським або організаційно-управлінським договором, який укладено з метою створення організаційних засад та умов майбутнього здійснення господарської діяльності таким суб'єктом господарювання, оскільки у більшості випадків укладання організаційно-управлінських договорів є обов'язковим етапом, який має передувати провадженню подальшої господарської діяльності суб'єктом господарювання.

Аналогічної позиції дотримується Вищий господарського суд України, зокрема, у постанові від 23.09.2010 р. у справі №6/596, у постанові від 21.09.2011 р. у справі №15/320/10, у постанові від 19.06.2013 р. у справі №5015/5142/12.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В частині розподілу судових витрат суд враховує таке. Відповідно до положень пункту 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 р. №7, приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду. Відтак судові витрати, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача 1 за задоволення однієї позовної вимоги немайнового характеру та на позивача за вимогу немайнового характеру, у задоволенні якої відмовлено.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позовні вимоги до Виконавчого комітету Червоноградської міської ради задоволити частково.

Визнати незаконним рішення виконавчого комітету Червоноградської міської ради №148 від 26.09.2013 р. "Про продовження терміну дії договорів про організацію перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування №3, 4, 4-А, 7".

Стягнути з Виконавчого комітету Червоноградської міської ради (адреса: проспект Шевченка, будинок 19, місто Червоноград, Львівська область, 80100; ідентифікаційний код 04055920) в доход державного бюджету України 1 218,00 грн. судового збору.

Відмовити у задоволенні позовних вимог до Виконавчого комітету Червоноградської міської ради про визнання недійсними додаткових договорів №1, 2, 3, 4 від 27.09.2013 р. до договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування від 27.09.2012 р.

Відмовити у задоволенні позовних вимог до Товариства з додатковою відповідальністю «Червоноградське АТП-14628» про визнання недійсними додаткових договорів №1, 2, 3, 4 від 27.09.2013 р. до договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування від 27.09.2012 р.

Стягнути з Червоноградської міської ради (адреса: проспект Шевченка, будинок 19, місто Червоноград, Львівська область, 80100; ідентифікаційний код 26269722) в доход державного бюджету України 1 218,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 17.07.2015 року.

Головуючий суддя Матвіїв Р.І.

Суддя Ділай У.І.

Суддя Кітаєва С.Б.