Рішення

від 16.07.2015 по справі 372/3845/14

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/3845/14 Головуючий у І інстанції Мостовий Р. П. Провадження № 22-ц/780/821/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1 Категорія 46 16.07.2015

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16 липня 2015 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого Савченка С.І.,

суддів Даценко Л.М., Верланова С.М.,

при секретарі Токар Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 1 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4, правонаступником якої є ОСОБА_5, до Приватної фірми «Арго», третя особа фізична особа-підприємець ОСОБА_3 про зобов'язання привести земельну ділянку у придатний для використання стан, звільнення земельної ділянки та стягнення грошових коштів, -

в с т а н о в и л а:

У липні 2014 року позивачі звернулисядо суду із вказаними вище ідентичними позовами, які ухвалою суду об'єднані в одне провадження. Позивачі мотивують свої вимоги тим, що у липні-серпні 2003 року вони уклали із відповідачем ПФ «Арго» договори оренди, за якими передали в оренду приватній фірмі строком на 5 років належні їм земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказували, що дію договорів оренди було продовжено до липня-серпня 2013 року, однак ПФ «Арго» як орендар на порушення п.17 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою КМУ № 2073 від 25 грудня 1998 року, не зареєстрував зміни до договорів оренди, а отже їх чинність припинена по закінченню 5 років, тобто у липні-серпні 2008 року. Зазначали, що як з'ясувалося у листопаді 2013 року відповідач в односторонньому порядку прийняв рішення про укладання з ними договорів про спільну діяльність щодо використання належних їм земельних ділянок. Однак, вони такого рішення не приймали і договорів про спільну діяльність не підписували.

Вказували, що у січні 2014 року вони уклали договори оренди належних їм ділянок із ФОП ОСОБА_3, який у договорах запропонував їм більш економічно вигідні та прозорі умови співпраці. Дані договори було укладено відповідно до чинного законодавства та проведена їх державна реєстрація. Однак, незважаючи на це ПФ «Арго» навесні 2014 року приступив до обробітку належних їм ділянок, а на їх вимоги про повернення ділянок відмовив, чим порушив їх права як власників ділянок на користуввання і розпорядження ділянками. Вважали, що після збору врожаю відповідач повинен сплатити їм частку прибутку за використання їх ділянок.

У зв'язку з наведеним просили зобов'язати ПФ «Арго» звільнити та привести до стану, придатного для використання за цільовим призначенням, належні їм земельні ділянки, розташовані на території Дерев'янської сільської ради Обухівського району Київської області, а саме: належну ОСОБА_4 ділянку площею 3,6576 га кадастровий номер 32223182500:02:001:0005, належну ОСОБА_2 ділянку площею 2,6591 га, кадастровий номер 3223182500:02:001:0002, після збору врожаю 2014 року.

Також просили стягнути із ПФ «Арго» на їх користь частку прибутку, зокрема на користь ОСОБА_4 2214,60 грн., на користь ОСОБА_2 2215,51 грн. та стягнути на їх користь судові витрати.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 1 грудня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із таким рішенням, позивачка ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови їй у позові і ухвалити нове, яким її вимоги задоволити у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права. Скаргу мотивує тим, що суд прийшов до помилкового висновку про укладення між сторонами договору про спільну діяльність, хоча вона вказувала протилежне, а саме що такий договір між ними не укладався. Крім того, суд не дав оцінки тому факту, що договори оренди із ПФ «Арго» втратили чинність у зв'язку із закінченням строку, на який їх було укладено, і на даний час вони у встановленому законом порядку уклали договори оренди із ФОП ОСОБА_3 Не дано оцінки і акту перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства Державної інспекції сільського господарства в Київській області, де чітко вказано, що ПФ «Арго» використовує їх ділянки самовільно.

ФОП ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу аналогічного змісту та мотивації, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в повному обсязі і ухвалити нове, яким вимоги ОСОБА_2 і ОСОБА_4 задоволити у повному обсязі.

У зв'язку зі смертюОСОБА_4, яка померла 14 грудня 2014 року, до участі у справі залучено її правонаступника ОСОБА_5

Апелянти ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, а також інший учасник ОСОБА_5 належним чином повідомлені про час розгляду справи, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення судових повісток, до суду не з'явилися, що згідно ст.305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Представник відповідача ПФ «Арго» в судовому засіданні проти апеляційних скарг заперечував, посилаючись на їх безпідставнясть та необгрнутованість, просив скарги відхилити, рішення залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає до часткового задоволення, а апеляційна скарга ФОП ОСОБА_3 не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає не в повній мірі.

Судом першої інстанції встановлено і з матеріалів справи вбачається, що позивачі є власниками земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Дерев'янської сільської ради Обухівського району Київської області кадастровий номер 32223182500:02:001:0005, ОСОБА_2 належить ділянка площею 2,6591 га, кадастровий номер 3223182500:02:001:0002.

Між позивачами та ПФ «Арго» 24 липня 2003 року та 14 серпня 2003 року були укладені аналогічні за змістом договори оренди землі, за умовами яких позивачі передали, а відповідач приватна фірма «Арго» прийняла у строкове платне користування для сільськогосподарського використання належні позивачам земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Всі договори оренди землі укладені строком на 5 років і зареєстровані у встановленому законом порядку у книзі записів державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок Дерев'янської сільської ради.

Також судом встановлено, що 6 листопада 2013 року між позивачами і ПП «Арго» було укладено догвоори про спільну діяльність.

Крім того, встановлено, що 20 січня 2014 року між позивачами та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 були укладені ідентичні за змістом договори оренди землі, за умовами яких позивачі передали, а ФОП прийняв у строкове платне користування належні позивачам земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Договори оренди укладені строком на 15 років і у встановленому законом порядку зареєстровані у реєстраційній службі Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області 31 березня 2014 року.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що за згодою сторін було продовжено чинність договорів оренди землі, укладених між позивачами і ПФ «Арго» у 2003 році, поскільки після закінчення їх дії продовжувалося виконання умов договору, що не суперечить закону.

Проте, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками, оскільки суд у порушення вимог статей 213, 214 ЦПК України в достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню до них.

Відповідно до ст.ст.1, 13 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Отже за змістом спеціального закону оренда землі здійснюється на підставі відповідного договору і носить строковий характер.

Згідно п.17 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою КМ України N 2073 від 25 грудня 1998 року у разі внесення змін до договору оренди він підлягає перереєстрації. Перереєстрація, а також поновлення договорів оренди проводиться в порядку, встановленому для їх державної реєстрації.

Вирішуючи спір, суд не врахував, що договори оренди між позивачами і ПФ «Арго» були укладені у 2003 році строком на п'ять років і відповідно у 2008 році вичерпали свою дію. Поскільки поновлення договорів оренди в порядку, встановленому для їх державної реєстрації, не відбулося, то договори оренди припинили свою дію, що у свою чергу свідчить про неправомірність використання ПП «Арго» земельних ділянок позивачів.

Підтвердженням наведених обставин є факт укладення договорів оренди між позивачами і ФОП ОСОБА_3, які зареєстровані в установленому законом порядку.

Зазначені вище порушення, які допустив суд першої інстанції, призвели до неправильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає обставинам справи, ухвалене з порушенням норм матеріального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Вирішуючи спір в межах заявлених вимог, колегія суддів вважає, що позов ОСОБА_2 підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою (ч.1). Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав (ч.3).

Відповідно до ст.ст.1, 13 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст.31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ст.34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Поскільки судом встановлено, що у зв'язку із закінченням строку дії договорів оренди, укладених у 2003 році, у відповідача ПФ «Арго» відсутні правові підстави для використання земельних ділянок, належних позивачці, то є передбачені законом підстави для захисту її парв і зобов'язання ПФ «Арго» звільнити спірну земельну ділянку сільськогосподарського призначення (рілля) та привести її до стану, придатного для використання за цільовим призначенням.

Вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення з ПФ «Арго» грошових коштів у якості прибутку від використання земельної ділянки задоволенню не підлягають, поскільки як вище вказувалося між сторонами відсутні правовідносини, які б давали суду підстави для стягнення коштів у якості прибутку позивачки.

Доводи ПФ «Арго» про те, що судом не було враховано факт укладання у листопаді 2013 році між ПФ «Арго» і позивачкою угод про спільну діяльність, які надають відповідачу право на користування спірною ділянкою необгрунтовані.

Такі доводи суперечать змісту угод про спільну діяльність, з яких вбачається, що сторони зобов'язуються об'єднати зусилля для обробітку землі і вирощування сільськогосподарської продукції. ПФ «Арго» надає сільгосптехніку і гроші, а позивачі - ділянки. При цьому згідно п.2.1.1 договорів земельні ділянки належать позивачам на праві власності і залишаються у їх користуванні. Отже твердження відповідача про наявність у нього права користування ділянкою не грунтуються на матеріалах справи і вимогах Закону України «Про оренду землі» та Земельного Кодексу України, які встановлюють таке право у випадку укладання відповідного договору оренди.

Посилання представника ПФ «Арго» на те, що угоди про спільну діяльність фактично доповнюють договори оренди земельних ділянок і ніяким чином не скасовують їх дії безпідставні. Як вище вказувалося договори оренди земельних ділянок, укладені між сторонами у 2003 році, припинили свою дію у зв'язку із закінченням строку, на який їх було укладено. Доповнень чи змін до догвоору сторонами у встановленому законом порядку не укладалося.

Апеляційна скарга ФОП ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, з таких міркувань.

Згідно ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних, або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових правовідносин.

За змістом вказаних процесуальних норм, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, і саме вони є підставою для звернення особи за захистом із застосуванням відповідного способу захисту.

В даному випадку позов подано до суду ОСОБА_2 і ОСОБА_4, правонаступником якої є ОСОБА_5 на захист свої порушених прав та законних інтресів, і саме про їх права і обов'язки суд вирішував питання, ухвалюючим рішення, щодо прав і обов'язків ФОП ОСОБА_3 судом питання не вирішувалося.

Подана ФОП ОСОБА_3 до апеляційного суду заява про відкликання ним апеляційної скарги задоовленню не підлягає, бо згідно ст.300 ЦПК України відкликання скарги можливо лише до початку розгляду справи, тобт д винесення ухвали про призначення справи до розгляду, яка постановлена 14 січня 2015 року.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія судів , -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити.

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 1 грудня 2014 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 скасувати і ухвалити нове.

Позов ОСОБА_2 задоволити частково. Зобов'язати Приватну фірму «Арго» звільнити та привести до стану придатного для використання за цільовим призначенням земельну ділянку площею 3,6591 га кадастровий номер 3223182500:02:001:0002, що розташована на території Дерев'янської сільської ради Обухівського району Київської області, після збору врожаю 2014 року.

Стягнути із Приватної фірми «Арго» на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 350 гривень.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти.

Головуючий

Судді: