Рішення

від 27.02.2007 по справі 2/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/23

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

27.02.07 р.                                                                               Справа № 2/23                               

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О. при секретарі  судового засідання Трубачевій А.О. розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Астеліт” м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Волков” м. Донецьк

про стягнення заборгованості в сумі 178,95 грн.

За участю

представників сторін:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Астеліт” м. Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Волков” м. Донецьк про стягнення заборгованості за послуги зв'язку у сумі 173,09 грн. та пені у сумі 5,86 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не виконується обов'язок по сплаті за надані послуги зв'язку за користування телефоном цифрового стільникового зв'язку на підставі договору № 3-31537-2 від 01.10.2003 р. У зв'язку з цим, позивач просить стягнути суму заборгованості, яка виникла за період з 01.01.2004 р. по 31.01.2004 р. та залишається не погашеною відповідачем у сумі 162,91 грн. Крім того, позивач вказує на те, що згідно п. 10 ст. 1, п. 9 ст. 2, п. 11 ст. 4 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”, зі сплатою коштів за послуги зв'язку на відповідача повинні бути покладені витрати по сплаті збору до Пенсійного фонду України у розмірі 7,5% вартості отриманих послуг, розмір якого складає 10,18 грн. Також, позивач на підставі ст. 33, ст. 36 Закону України “Про телекомунікації” нараховує відповідачу пеню, виходячи із однієї облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який вона нараховується та складає 5,86 грн. З урахуванням вартості наданих послуг зв'язку, збору до Пенсійного фонду України та нарахованої пені, позивач просить стягнути заборгованість у загальній сумі 178,95 грн.

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив. Згідно пункту 4 позовним вимог позивач просить суд, у відповідності до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, розглянути справу за відсутністю представника позивача.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, відзиву на позовну заяву не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до інформації із Витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за № 22-15/495 станом на 19.02.2007 р., Товариство з обмеженою відповідальністю “Волков”, код ЄДРПОУ 32466913 знаходиться у державному реєстрі, його місцезнаходженням є адреса: 83016, м. Донецьк, вул. Кірова, 17. Про час та місце судових засідань позивач повідомлявся шляхом надіслання йому рекомендованих листів за вказаною адресою із повідомленнями про вручення поштових відправлень, що підтверджується реєстрами вихідної кореспонденції суду. Зазначені конверти повернуті органами поштового зв'язку із відміткою про відсутність такої організації. З урахування даних, що містить зазначений витяг з державного реєстру, суд вважає належним виконання обов'язку щодо повідомлення відповідача про вчинені судом процесуальні дії та можливим розглянути спір, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами. До того ж, згідно ст. 59 ГПК України, надання відзиву на позов є правом відповідача.

          Документи в заперечення позовних вимог або в підтвердження оплати суми заборгованості відповідачем  під час розгляду справи суду не надані.

          Приймаючи до уваги вищенаведені обставини, з огляду на достатність представлених матеріалів, справа розглянута згідно зі ст. 75 Господарського  процесуального  кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи та дослідивши надані позивачем докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Астеліт”, м. Київ, є правонаступником по всім правам та обов'язкам ЗАТ “Цифровий стільниковий зв'язок України” та СП ТОВ “Цифровий стільниковий зв'язок України”, якими укладались у 1999, 2001, 2003 роках договори про надання послуг цифрового стільникового зв'язку з відповідачем. Правонаступництво позивача підтверджується рішенням виконавчого комітету Кіровської районної ради м. Донецька від 25.06.03р. № 370 та п. 1.2 Статуту ТОВ “Астеліт”.

Зокрема, попередниками позивача (далі у тексті - Фірма) був укладений з відповідачем договір № 3-31537-2 від 01.10.2003 р. На підставі зазначеного договору, відповідачу (далі у тексті - Абонент), згідно п. 1.1. договорів, був наданий у користування індивідуальний телефонний номер із необхідними дозволами, а саме, телефонний номер: 3390109.

Підпунктами 1.1.2 п.1.1 зазначених договорів встановлено, що Фірма бере на себе зобов'язання підключити радіотелефон Абонента до Мережі та надати йому при знаходженні на території, що обслуговується Мережею, послуги Мережі з якісними параметрами, що відповідають діючим стандартам та технічним нормам.

На підставі п. 2.1, п. 2.2 договорів, відповідач зобов'язався щомісячно сплачувати за користування послугами Мережі, у відповідності до умов договору, затверджених тарифів та порядку сплати послуг цифрового стільникового зв'язку, у тому числі: абонентську плату, внутрішньомережеві, місцеві, міжміські та міжнародні переговори, послуги роумінгу та інші додаткові послуги.

За предметом та змістом зазначені договори не суперечили нормам Цивільного кодексу УРСР (1963р.), які діяв під час їх укладення. Законодавство, яке регулює зазначені правовідносини під час розгляду справи, є загальні положення про договори про надання послуг, що передбачені статтями  901-907 Цивільного кодексу України, можливість застосування яких передбачена п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у зв'язку із продовженням існування взаємних прав та обов'язків сторін за цими договорами.   

Згідно розділу 2 Договорів, розрахунки провадяться щомісяця шляхом попередньої оплати. Пунктами 1.2.1 та 2.8 Договору визначено, що саме Абонент має отримувати у позивача рахунки на оплату до 15 числа наступного за розрахунковим місяця, причому у разі незгоди з виставленим рахунком, абонент має висунути власні претензії не пізніше 60 днів з моменту закінчення розрахункового періоду.  

Згідно того ж пункту договорів, а саме, 1.2.1, Абонент вправі замовити додаткову послугу, яка передбачає доставлення рахунків за поштовою адресою абонентів. Проте, згідно розділу договорів – “обслуговування обладнання та надання послуг за договором” доставлення рахунків та їх деталізація у жодному із вищевказаних договорів не передбачена.   

Відповідно до норм статті 39 Закону України “Про телекомунікації” на операторів і провайдерів телекомунікацій покладений обов'язок щодо ведення достовірного обліку телекомунікаційних послуг, що надаються споживачеві, ведення облікової та іншої, визначеної законодавством, документації щодо своїх телекомунікаційних мереж та взаємоз'єднання з іншими телекомунікаційними мережами, а також, зберігання записів  про надані телекомунікаційні послуги протягом строку позовної давності, визначеного  законом, та надання інформації про надані телекомунікаційні послуги в порядку, встановленому законом.

На підставі вищезазначених вимог відповідачу надавалися послуги цифрового стільникового зв'язку у спірному періоді, а саме з 01.01.2004 р. по 31.01.2004 р. Факт надання цих послуг зв'язку які підтверджується договором про надання послу, виставленим рахунком № 3-31537-2/1.2004 р. за січень 2004 р.  

Згідно дослідженого судом наданого позивачем рахунку, що знаходится в матеріалах справи, відповідачеві з 01.01.2004 р. по 31.01.2004 р. надано телекомунікаційні послуги на суму 248,82 грн., з якої 85,91 грн. було сплачено відповідачем, а залишок боргу у сумі 162,91 грн., та 8,15 грн. збору до Пенсійного фонду України, який покладається на відповідача згідно пункту 10 статті 1, пункту 9 статті 2 та пункту 11 статті 4 Закону України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” не сплачені відповідачем. Докази оплати боргу та докази оспорювання відповідачем в порядку пункту 2.8 Договорів розміру та вартості наданих послуг – суду не надавалися.

Право вимоги виконання грошового зобов'язання виникало у позивача щомісячно, згідно пункту 2.6 Договорів, в останній день місяця, що передує розрахунковому, а право вимоги на всю неоплачену суму 171,06 грн. виникло 31 січня 2004 року.

Частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (дату).

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог –згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Умови договору, згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковими для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 33 Закону України “Про телекомунікації”, споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані виконувати  умови  договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі  своєчасно  оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги. Аналогічний же обов'язок споживачів послуг зв'язку встановлений й п. 32 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 № 720.

В порушення умов договору, ст. 33 Закону України “Про телекомунікації”, Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 № 720, зазначених статей Господарського та Цивільного кодексів України вiдповiдач з січня 2004 р. року зобов'язання по оплаті наданих послуг зв'язку не виконує належним чином. Внаслідок чого на момент заявлення позову заборгованість відповідача перед позивачем складає 171,06 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Щодо вимог позивача про стягнення пені у сумі 5,86 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, суд виходить з наступного.

Підставами для стягнення пені у передбаченому розмірі позивач вказує статтю 36 Закону України “Про телекомунікації”, якою передбачено, що у разі затримки плати за надані оператором,  провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється  від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України,  що діяла в період, за який нараховується пеня. Сплата споживачем пені, правомірне   припинення чи скорочення оператором, провайдером переліку телекомунікаційних послуг  не звільняє споживача від обов'язку оплатити надані йому телекомунікаційні послуги.

Відповідно до ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача  цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Недотримання сторонами передбаченої статтею 180 ЦК УРСР, яка діяла на час укладення вищезазначених договорів, та статтею 547 ЦК України обов'язкової письмової форми для такого виду забезпечення зобов'язань, як пеня, тягне за собою недійсність (нікчемність) такої угоди (правочину) за законом.

Умовами вищезазначених договорів про надання послуг цифрового стільникового зв'язку не передбачається такого засобу забезпечення виконання зобов'язання, як пеня. У зв'язку з цим, суд відмовляє у стягненні пені у сумі 5,86 грн.    

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Прикінцевими та перехідними положеннями Цивільного кодексу України, Господарським кодексом України, Законом України “Про телекомунікації”, Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 р. № 720, Законом України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”, ст. ст. 22, 33, 43, 49, 59, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

                                                             ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Астеліт” м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю “Волков” м. Донецьк про стягнення заборгованості за послуги зв'язку у сумі 178,95 грн. – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Волков” м. Донецьк (83016, м. Донецьк, вул. Кірова, 17, код ЄДРПОУ 32466913, п/р 260090101263 в ЗАТ “Мікрофінансовий Банк”, МФО 3320984) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Астеліт” м. Київ (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 11, літера А, код ЄДРПОУ 22859846, п/р 2600114966 у АППБ “Аваль” м. Київ, МФО 300335) заборгованість за послуги зв'язку в сумі 173,09 грн., а саме: 162,91 основна сума заборгованості, 10,18 грн. сума збору в пенсійний фонд, судові витрати по сплаті державного мита в сумі 98,65 грн. та інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 114,12 грн.

У задвоволенні вимог про стягнення пені у розмірі 5,86 грн., - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                         Мартюхіна Н.О.