Постанова

від 14.07.2015 по справі 820/5702/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 липня 2015 р. № 820/5702/15

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Тітова О.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Костіної А.В.,

представників сторін:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експерно-правова земельна компанія» до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Експерно-правова земельна компанія», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому, просив суд - скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 23.01.2015 року №0000162201 та податкове повідомлення - рішення від 23.01.2015 року №0000152201.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що прийняте податкове повідомлення-рішення від 23.01.2015 року №0000162201, яким податковим органом збільшено суму грошового зобов'язання позивачу за платежем податок на прибуток на суму 126488,75 грн., в тому числі тому числі 101 197,00 грн. за основним платежем та 25297,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення від 23.01.2015 року №0000152201, яким податковим органом збільшено суму грошового зобов'язання позивачу за платежем податок на додану вартість на суму 133 146,25 грн., в тому числі 106517,0 грн. за основним платежем та 26629,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями є незаконними та необґрунтованими. Так, позивач послався на безпідставність висновків щодо не підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Українська команія «МОДУС» (код ЄДРПОУ 38974693).

Представник відповідача в наданих до суду запереченнях проти позову зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 23.01.2015 року №0000162201 та від 23.01.2015 року №0000152201 є цілком законними та обґрунтованими, винесеним відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у запереченнях на адміністративний позов, та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Експерно-правова земельна компанія», код ЄДРПОУ - 32134980, зареєстровано у встановленому законодавством порядку в якості юридичної особи 13.09.2002 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Експерно-правова земельна компанія» перебуває на обліку як платник податків і зборів у Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області з 30.09.2002 року.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за видами діяльності позивачем здійснюються основним видом діяльності є - 71.12 діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.

Судом встановлено, що фахівцями Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача.

Суд зазначає, що статтями 75, 76 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 75.1.2 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Положеннями статті 79 Податкового кодексу України передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова виїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної виїзної перевірки.

За наслідками зазначеної перевірки складено акт №6153/20-30-22-01/32134980 від 30.12.2014 року про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Експертно - правова земельна компанія» (код ЄДРПОУ 32134980) з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства та з'ясування реальності і повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліках із відповідним відображенням у податкових деклараціях результатів операцій з продажу та придбання товарів (робіт, послуг), з подальшою їх реалізацією, по взаємовідносинам з ТОВ «Українська компанія «Модус» код 38161150, за квітень-жовтень 2013 року.

В результаті проведення зазначеної перевірки встановлено порушення ТОВ «Експертно - правова земельна компанія»:

- п.201.1 ст.201, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.6, 198.3 ст.198 ПКУ, в результаті чого завищено податковий кредит в суму 118 850 грн., податкові зобов'язання в суму 12 333 грн. ( в межах використаного податкового кредиту), занижено ПДВ на суму 106 517 грн., в т.ч. за квітень 2013 року в сумі 17 300, за травень в суму 2013 року в сумі 10817 грн., за червень 2013 року в сумі 7367 грн., за липень 2013 року в сумі 27416 грн., за серпень 2013 року в сумі 18700 грн., за вересень 2013 року в сумі 9917 грн., за жовтень 2013 року в сумі 15000 грн.

- п. 135.1, п.135.2 ст. 135, п. 137.1 ст.137, пп.138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 п.138.6, п.138.8 ст.138. п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 завищено витрати в сумі 594250 грн. та доходи (в межах використаних витрат) в сумі 61665 грн. (за 2013 рік), в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 101 191 грн. за 2013 рік.

На підставі складеного акту перевірки податковим органом за встановленими порушеннями винесено податкові повідомлення-рішення від 23.01.2015 року №0000162201, яким податковим органом збільшено суму грошового зобов'язання позивачу за платежем податок на прибуток на суму 126488,75 грн., в тому числі тому числі 101 197,00 грн. за основним платежем та 25297,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення від 23.01.2015 року №0000152201, яким податковим органом збільшено суму грошового зобов'язання позивачу за платежем податок на додану вартість на суму 133 146,25 грн., в тому числі 106517,0 грн. за основним платежем та 26629,25 грн. за штрафними (фінансовими).

Відповідач у наданих до суду письмових запереченнях вказав, що підставою для винесення оскаржуваного ППР, є висновок викладений в акті перевірки №585/20-33-22-03-07/38161150 від 28.08.2014 року щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку по взаємовідносинам з ТОВ «Українська компанія «Модус», проведеної Західною ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного податкового повідомлення - рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд встановив наступне.

Судом за матеріалами справи встановлено, що 29.03.2013 року між ТОВ «Експерно-правова земельна компанія» та ТОВ «Українська компанія «Модус» було укладено договір на надання юридичних послуг №29/13.

Відповідно до умов укладеного Договору, в якому Виконавець ТОВ «УК «Модус» в особі директора ОСОБА_3 - ТОВ «Експерно-правова земельна компанія» «Замовник » в особі директора ОСОБА_4 уклали договір про надання юридичних послуг.

Також, між ТОВ «Експерно-правова земельна компанія» та ТОВ «Українська компанія «Модус» було укладено Договір на надання послуг з оброблення даних проведення рекламно-інформаційних заходів №1707 від 17.07.2013.

Відповідно до умов укладеного Договору, в якому Виконавець ТОВ «УК «Модус» в особі директора ОСОБА_3 - ТОВ «Експерно-правова земельна компанія» «Замовник » в особі директора ОСОБА_4 уклали договір про оброблення даних проведення рекламно-інформаційних заходів.

Оцінивши зазначені правочини за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірні правочини укладені між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Таким чином, дані договори визнається судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України. Суд також зазначає, що згідно ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.2 ст.180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що на виконання зазначених Договорів ТОВ « Українська компанія «Модус» було фактично надано послуги та оформлено відповідні акти виконаних робіт.

Судом встановлено, що податкова накладна, виписана ТОВ « Українська компанія «Модус», відповідає вимогам ст.201 Податкового кодексу України.

Зазначена сума податку на додану вартість віднесена ТОВ «Експерно-правова земельна компанія» до складу податкового кредиту .

Оцінивши наявні в матеріалах справи первинні документи за правилами ст. 86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704; далі за текстом - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Суд зазначає, що приєднані до справи документи, засвідчують факт подальшого виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на користь ТОВ « Українська компанія «Модус», що означає подальшу втрату позивачем права власності на ці кошти та виконання зобов'язання за Договорами.

Таким чином, надаючи оцінку всім наявним в матеріалах справи договорам, податковим накладним, актам виконаних робіт та іншим первинним документам, якими позивач доводе перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку ТОВ «Експерно-правова земельна компанія», на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ДПІ У Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також встановлено, що мотиви фізичного не використання послуг у спірних правовідносинах, невикористання в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаних ТОВ «Експерно-правова земельна компанія» послуг, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень. Відтак, з огляду на приписи ст.ст. 6 і 8 Конституції України, ст. 2 і 11 КАС України суд не знаходить підстав для дослідження в ході розгляду справи цих обставин, оскільки зміна судом як фактичних, так і юридичних мотивів прийняття суб'єктом владних повноважень спірного правового акту індивідуальної дії чинним процесуальним законодавством не передбачена.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків ТОВ «Експерно-правова земельна компанія» порушень Податкового кодексу України ґрунтується лише на мотивах складеного акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача - ТОВ « Українська компанія «Модус» (код ЄДРПОУ 38161150) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період серпень 2012 року - грудень 2013 року.

Окрім того, що стосується посилання відповідача на акт перевірки №585/20-33-22-03-07/38161150 від 28.08.2014 року ТОВ «Українська компанія «Модус» (код ЄДРПОУ 38161150) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період серпень 2012 року - грудень 2013 року, проведеної Західною ОДПІ у м. Харкові ГУ Міндоходів у Харківській області, то суд вважає зазначені посилання відповідача необґрунтованими, оскільки у відповідності до вимог ст.61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер, а отже господарська діяльність контрагентів позивача не вказує на факт нереальності укладеного між позивачем та його контрагентом правочину.

В силу приписів ч.4 ст.70 КАС України, Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232), а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772) отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та його контрагент є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюється на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірного податкового повідомлення - рішення, а витребування судом додаткових доказів (з приводу обставин не досліджених податковим органом при проведенні перевірки, не відображених в акті перевірки та не покладених в основу спірного рішення на момент його винесення) матиме наслідком підміну мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Суд прийшов до висновку, що відповідачем не було доведено наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Суд також зазначає, що згідно із змістом суджень відповідача, які викладені в акті перевірки, висновок суб`єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій спірних правочинів вмотивований виключно посиланням на проведені заходи податкової інспекції та обліку в якій знаходиться контрагент позивача. Однак в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нереальність укладених суб`єктом господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочинів вимогам закону.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суд приходить до висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень - рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Суд зазначає, що в акті перевірки №6153/20-30-22-01/32134980 від 30.12.2014 року суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про порушення ТОВ «Експерно-правова земельна компанія» вимог діючого податкового законодавства.

Таким чином, з досліджених в судовому засіданні письмових доказів, пояснень представників сторін, судом встановлено відсутність порушень в діях позивача при формуванні податкового кредиту та визначенні валових витрат по взаємовідносинам з контрагентом - ТОВ «Українська компанія «Модус» за квітень - жовтень 2013 року.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що відповідач не надав належних доказів правомірності висновків акту перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки, факт вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді справи.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд звертає увагу на те, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи з вище викладеного, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 23.01.2015 року №0000162201 та податкове повідомлення - рішення від 23.01.2015 року №0000152201 підлягає скасуванню, як такі що прийнято з порушенням ч.3 ст.2 КАС України, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.8,19 Конституції України, ст.ст. 2, 7-14, 69-71, 86, 94, 158-163, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Експерно-правова земельна компанія» до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 23.01.2015 року № НОМЕР_1.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 23.01.2015 року № НОМЕР_2.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 20 липня 2015 року.

Суддя Тітов О.М.