Постанова

від 25.08.2015 по справі 820/5702/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УКРАЇНА

Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2015 р. Справа № 820/5702/15

Головуючий 1 інстанції: Тітов О.М.

Доповідач: Водолажська Н.С.

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Калиновський В.А.

при секретарі Тітова А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2015р. по справі № 820/5702/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експертно-правова земельна компанія»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Експерно-правова земельна компанія», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 23.01.15 р. № 0000162201 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 1011091,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 25297,75 грн. і № 0000152201 про збільшення грошового зобов'язання по ПДВ в сумі 106517,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 26629,25 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.15 р. по справі № 820/5702/15 позов був задоволений в повному обсязі.

Відповідач не погодився з судовим рішенням і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.15 р. по справі № 820/5702/15 та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень є акт № 6153/20-30-22-01/32134980 від 30.12.14 р. позапланової виїзної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та з'ясування реальності і повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліках із відповідним відображенням у податкових деклараціях результатів операцій з продажу та придбання товарів (робіт, послуг), з подальшою їх реалізацією, по взаємовідносинам з ТОВ "Українська компанія "Модус" за квітень-жовтень 2013 р., в якому зафіксовані порушення платником податків вимог п. 201.1 ст. 201, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.6, п. 198.3 ст. 198 ПК України, які призвели до завищення податкового кредиту в суму 118850,0 грн., податкових зобов'язань на суму 12333,0 грн. (в межах використаного податкового кредиту), заниження податкових зобов'язань по ПДВ за квітень 2013 р. в сумі 17300,0 грн., за травень 2013 р. в сумі 10817,0 грн., за червень 2013 р. в сумі 7367,0 грн., за липень 2013 р. в сумі 27416,0 грн., за серпень 2013 р. в сумі 18700,0 грн., за вересень 2013 р. в сумі 9917,0 грн., за жовтень 2013 р. в сумі 15000,0 грн.; п. 135.1, п. 135.2 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п.138.1.1, п. 138.2, п. 138.6, п. 138.8 ст. 138, п. 139.1.9 ст. 139 ПК України, які спричинили завищення за 2013 р. витрат в сумі 594250,0 грн. та доходів (в межах використаних витрат) в сумі 61665,0 грн., в результаті чого був занижений податок на прибуток в сумі 101191,0 грн.

Виявлені порушення відповідач пов'язує з тим, що в ході перевірки не була підтверджена реальність господарських відносин позивача з ТОВ "Українська компанія "Модус", оскільки надані підприємством позивача документи не містять даних для встановлення обсягу наданих послуг, відомостей про осіб, які брали участь у виконання договору з боку виконавця, вартість їх послуг та обсяг витраченого на виконання досліджень часу. Також відповідач вказує на те, що відсутні документи, які б підтвердили фактичне вчинення виконавцем дій і що ці дії сприяли укладанню договорів з контрагентами. Крім того, відповідач використав інформацію, отриману від Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, перш за все, процитував зміст п. 75.1.2 ст. 75, ст. 79 ПК України і визнав за відповідачем право на проведення даної позапланової перевірки, тоді як ні право на її проведення, ні дії при її проведенні позивачем у позові не оскаржувалися.

В постанові суду першої інстанції вказано, що судом були досліджені укладені позивачем (замовник) з ТОВ "Українська компанія "Модус" (виконавець) договори № 29/13 Юр від 29.03.13 р., предметом якого є надання виконавцем за завданням замовником юридичних послуг, та № 1707 від 17.07.13 р., предметом якого є надання послуг по обробленню даних для проведення рекламно-інформаційних заходів. Оцінивши зазначені правочини за правилами ст. 86 КАС України і процитувавши зміст ст. 6, ст. 627, ст. 712 ЦК України, ч. 2 ст. 180 ГК України, суд першої інстанції зазначив, що спірні правочини укладені між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті, а тому дані договори визнаються судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочину в розумінні ст. 202 ЦК України.

Крім того, в судовому рішенні вказано, що суд першої інстанції дійшов висновку про те, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права, що свідчить про те, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 ПК України, п. 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» (затверджено наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.95 р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Також на підтвердження висновків судового рішення суд першої інстанції вказав на те, що на виконання зазначених договорів виконавцем були фактично надані послуги та оформлені відповідні акти виконаних робіт; податкова накладна, виписана ТОВ "Українська компанія "Модус", відповідає вимогам ст. 201 ПК України, а тому позивач правомірно сформував по ній податковий кредит.

Також правомірність формування позивачем податкового кредиту по операціям з ТОВ "Українська компанія "Модус" суд першої інстанції вбачає в тому, що позивачем надані документи, які засвідчують факт подальшого виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на користь ТОВ "Українська компанія "Модус", що означає подальшу втрату позивачем права власності на ці кошти та виконання зобов'язання за договорами.

Зважаючи на те, що зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області ні при проведенні перевірки, ні в ході судового розгляду не було, а мотиви фізичного невикористання послуг у спірних правовідносинах, невикористання в господарській діяльності позивача вартісних показників придбаних позивачем послуг, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, тому, з огляду на приписи ст. 6 і ст. 8 Конституції України, ст. 2 і ст. 11 КАС України, суд не знайшов підстав для дослідження в ході розгляду справи цих обставин, оскільки зміна судом як фактичних, так і юридичних мотивів прийняття суб'єктом владних повноважень спірного правового акту індивідуальної дії чинним процесуальним законодавством не передбачена, а посилання відповідача на акт перевірки ТОВ "Українська компанія "Модус" суперечить приписам ст. 61 Конституції України.

Наведені обставини стали підставою для висновків суду першої інстанції про законність та обґрунтованій позовних вимог, які і були задоволені.

Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що відповідно приписам ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Наведене свідчить про те, що при вирішенні спору в суді адміністративної юрисдикції суд повинен дослідити всі обставини, які мають відношення до справи, а не лише ті, які суд вважає доцільним дослідити.

Як свідчать залучені до матеріалів справи документи, за договором № 29/13 Юр від 29.03.13 р. виконавець зобов'язувався надати юридичні послуги щодо перевірки відповідності вимогам законодавства всіх локальних актів, які видаються органами (підрозділами) замовника, надання допомоги замовнику з підготовки та коректного оформлення зазначених актів; участь у підготовці та укладанні різного роду договорів між замовником з іншими особами; надання усних консультацій з правових питань, що виникли у діяльності замовника; інформувати замовника про зміни в законодавстві, організувати спільно з органами (підрозділами) замовника вивчення керівними працівниками та спеціалістами замовника нормативних актів, що стосуються їх діяльності, здійснювати особистий прийом працівників замовника та консультувати їх з правових питань веденні господарсько-фінансової діяльності; розроблювати правові схеми з досудового врегулювання спорів з дебіторами та кредиторами замовника; розробляти, складати та пред'являти претензії та позовні заяви, в т.ч. про стягнення заборгованості та неустойки, переддоговірних спорів, визнання договорів недійсними, визнання недійсними актів ненормативного характеру; розробляти, складати та подавати до господарських судів України заяв про порушення справ про банкрутство, заяв про визнання грошових вимог; надавати замовнику правову допомогу з питань віднесення дебіторської заборгованості замовника на валові витрати у порядку, визначеному чинним законодавством України; розробляти схеми та методики проведення взаєморозрахунків всіх форм, в т.ч. заліків за участю бюджетних установ та організацій, а також державних органів, що виконують бюджет, розрахунків, взаєморозрахунків дебіторами та кредиторами, а також залік з виконанням вексельного обігу згідно вимог чинного законодавства України; вести переговори в інтересах замовника з третіми особами по суті предмету договору.

Договором передбачено, що наданню послуг має передувати завдання замовника, а оплата за надані послуги проводиться в сумі, вказані в акті виконаних робіт. Як свідчать залучені до матеріалів справи документи, в них відсутні завдання на послуги, а вартість виконаних робіт, зазначена в актах, не підтверджена відповідними розрахунками, а протоколи угод про договірну ціну не містить даних яким чином ця ціна була визначена, які показники для її узгодження були використані.

Також вказаним договором було передбачено, що надання послуг виконавцем має підтверджуватися не тільки актом виконаних робіт, а і звітами. Проте звітів стосовно виконаних робіт позивачем не надано.

Слід відмітити, що в залучених до матеріалів справи актах виконаних робіт від 30.04.13 р., від 15.04.13 р., від 31.05.13 р., від 20.05.13 р., від 27.05.13 р., від 15.07.13 р., від 29.07.13 р., від 30.08.13 р., від 16.08.13 р., від 30.09.13 р., від 31.10.13 р., від 15.10.13 р. (арк. справи 38-61) відсутні відомості які саме послуги з перелічених в п. 2.1 договору надавалися: які локальні акти були перевірені, кому і яка допомога надавалася, ким була надана ця допомога з підготовки та коректного оформлення зазначених актів; хто приймав участь у підготовці та укладанні договорів, яких саме, з якими особами і що було предметом цих договорів; хто надавав усні консультацій і з яких питань, як вони стосувалися діяльності замовника; яка інформація і ким була надана підприємству про зміни в земельному законодавстві, з урахуванням того, що одним із видів діяльності позивача є 09.10 - діяльність у сфері права; ким здійснювався особистий прийом працівників підприємства і хто відвідував цей прийом і отримав консультації з правових питань веденні господарсько-фінансової діяльності, враховуючи види діяльності підприємства (71.12 - діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах).

Також слід вказати на те, що у відсутності належним чином оформлених позивачем завдань не відомо які зміни в земельному законодавстві, про які слід було проінформувати працівників підприємства, відбувалися з 01.04.13 р. - 31.05.13 р. - 27.06.13 р. - 29.07.13 р. - 30.08.13 р. - 30.09.13 р. - 31.10.13 р. Також відсутня інформація стосовно осіб, які надавали послуги та консультації, їх спеціальність, освіта. Наведені обставини свідчать про те, що вказані акти прийому-передачі виконаних робіт не відповідають приписам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому не можуть бути прийняті в якості первинного документу бухгалтерського обліку на підтвердження правомірності формування витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ "Українська компанія "Модус".

До матеріалів справи наданий договір № 1707 від 17.07.13 р. укладений позивачем (замовник) з ТОВ "Українська компанія "Модус" (виконавець), предметом якого є надання виконавцем позивачу послуг з оброблення даних для проведення рекламно-інформаційних заходів: здійснити актуалізацію 26000,0 записів з описами підприємств і бази даних «Україна сьогодні» українською та російською мовами у відповідності до Технічного завдання (додаток 1). Протоколом узгодження договірної ціни вартість послуг була визначена в сумі 74000,0 грн.

Про виконання вказаного договору має свідчити акт здавання-прийняття робіт від 29.07.13 р., в якому вказано, що виконавець передав замовнику базу даних на СD із 26000,0 записів з актуалізованими описами підприємств українською та російської мовами на загальну суму 74000,0 грн.

Проте колегія суддів вважає доцільним зауважити, що у вказаному договорі було передбачено, що виконанню робіт має передувати надання замовником початкового набору записів для актуалізації та загальний перелік наявних в «Україна сьогодні» підприємств з метою перевірки виконавцем нових записів на предмет новизни. Даних про те, що позивачем виконавцю були передані якісь матеріали (дані) матеріали справи не містять. Відсутня також інформація стосовно яких підприємств і у зв'язку з чим мала проводитися актуалізація і яка інформація повинна бути актуалізована. Також позивачем не надані документи, які були використані при розрахунку вартості послуг.

Зважаючи на відсутність у позивача документів первинного бухгалтерського обліку, які б підтверджували фактичне надання ТОВ "Українська компанія "Модус" послуг, передбачених договорами № 29/13 Юр від 29.03.13 р. та № 1707 від 17.07.13 р., у суду першої інстанції не було законних підстав вважати позов обґрунтованим і приймати судове рішення про його задоволення.

Враховуючи те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.15 р. по справі № 820/5702/15 була прийнята без врахування фактичних обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2015р. по справі № 820/5702/15 - задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2015р. по справі № 820/5702/15 - скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову ТОВ «Експерно-правова земельна компанія» про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 23.01.15 р. № 0000162201 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 1011091,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 25297,75 грн. і № 0000152201 про збільшення грошового зобов'язання по ПДВ в сумі 106517,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 26629,25 грн.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий суддя (підпис)Водолажська Н.С. Судді (підпис) (підпис) Філатов Ю.М. Калиновський В.А.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 28.08.2015 року.